Вирок від 01 червня 2026 р. у справі №938/284/26 — Верховинський районний суд Івано-Франківської області

Справа№938/284/26

Провадження № 1-кп/938/80/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 року селище Верховина

Верховинський районний суд Івано-Франківської області в складі

головуючого судді ОСОБА_1

з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_5

потерпілої ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 42026092190000009 від 26.02.2026 року про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, особи з інвалідністю 2 групи внаслідок війни, з повною середньою освітою, неодруженого, не працюючого, раніше не судимого

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 грубо порушив громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю (хуліганство), тобто вчинив кримінальне правопорушення (проступок), передбачений ч.1 ст.296 КК України.

Кримінальне правопорушення вчинив при таких обставинах.

ОСОБА_4 16.02.2026 року о 14.50 годин біля торгового павільйону промпродтоварів п/п Лабудяк, розміщеного в с.Гринява Верховинського району Івано-Франківської області, належного ОСОБА_6 , усвідомлюючи факт перебування у громадському місці, діючи умисно, маючи на меті протиставити себе загальноприйнятим нормам і правилам поведінки, безпричинно з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків та свідомо бажаючи їх настання, умисно розбив дві віконні шиби загальною вартістю 2000 гривень, а також вчинив хуліганські дії, які супроводжувалися демонстративною неповагою до загальноприйнятих норм моралі, проявом безсоромності оголив та демонстрував свій статевий член.

Внаслідок умисних хуліганських дій ОСОБА_4 завдано потерпілій – власниці торгового павільйону ОСОБА_6 матеріальної шкоди та припинено його роботу.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.296 КК України, визнав повністю, вказавши, що 16.02.2026 року о 14.50 годин прийшов до магазину ОСОБА_6 , що в с.Гринява Верховинського району Івано-Франківської області. Він виясняв питання щодо електропостачання, тоді на «нього найшло» і він розбив 2 вікна в магазині, демонстрував свій статевий орган. У судових дебатах він та його захисник просили покарати обвинуваченого штрафом. Також обвинувачений у судовому засіданні відшкодував потерпілій матеріальну шкоду в розмірі 2 тисячі гривень.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_4 визнав свою вину повністю, то не заперечував щодо того, щоб не допитувати свідків по даній справі, не досліджувати письмові докази, подавши письмову заяву з цього приводу, зазначивши, що його позиція є добровільною та істинною, розуміє, що в разі оскарження вироку він буде позбавлений права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

Захисник обвинуваченого, потерпіла та прокурор у судовому засіданні не заперечували щодо розгляду даного кримінального провадження без дослідження доказів щодо тих обставин, які обвинуваченим не оспорюються. Потерпіла просили суд карати обвинуваченого відповідно до закону (на розсуд суду).

Враховуючи показання обвинуваченого, а також те, що він не оскаржує фактичні обставини справи, які вказані в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, не наполягає на дослідженні інших доказів у справі, розуміє неможливість в подальшому оскаржити дані фактичні обставини в апеляційному порядку, у суду не має сумнівів в добровільності та правдивості його позиції, тому відповідно до ч.3 ст.349 КПК України дослідження доказів відносно фактичних обставин справи визнано судом недоцільним, у зв`язку з чим суд обмежив їх дослідження допитом обвинуваченого, а також дослідженням матеріалів, які характеризують його особу.

При призначенні покарання суд враховує, що у ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі «Ізмайлов проти Росії» (рішення від 16.10.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи». Також у справах «Бакланов проти Росії» (рішення від 9.06.2005 року) та «Фрізен проти Росії» (рішення від 24.02.2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним».

Крім того, загальні засади призначення покарання визначені в ст. 65 КК України, відповідно до якої покарання призначається 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу, 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненного кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. А згідно з ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

До обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 , суд відносить те, що він щиро розкаявся у вчиненному, добровільно відшкодував завдану кримінальним правопорушенням шкоду.

Як вбачається з обвинувального акта, обставин, що обтяжуюють його покарання, не встановлено.

Суд також враховує особу винного ОСОБА_4 . Зокрема, вивченням особи обвинуваченого встановлено, що він, ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає в АДРЕСА_1 , є особою з інвалідністю 2 групи внаслідок війни, на обліку в психоневрологічному та наркологічному кабінеті КНП «Верховинська БПЛ Верховинської селищної ради» не знаходиться, негативно характеризується за місцем проживання, раніше не судимий.

У ч.2 ст.4 КК України закріплено, що кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Відповідно до ч. 1 ст.296 КК України (в редакції закону, що діяв на час вчинення ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення, тобто станом на 16.02.2026 року) хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, карається штрафом від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційним наглядом на строк до п`яти років, або обмеженням волі на той самий строк.

Впродовж періоду з часу вчинення інкримінованого ОСОБА_4 вказаного кримінального правопорушення та по час ухвалення судом даного вироку не набирав чинності закон про кримінальну відповідальність, яким скасовувалася б кримінальна протиправність діяння, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, пом`якшувалася б кримінальна відповідальність за його вчинення або іншим чином поліпшувалося становище обвинуваченого.

Призначаючи покарання ОСОБА_4 суд враховує положення ч.2 ст. 65 КК України, згідно з яким більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Санкцією ч. 1 ст. 296 КК України передбачено найменш суворе покарання у виді штрафу.

Враховуючи вищевказане, судвважає, що штраф, як найменш суворий вид покарання, буде достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Запобіжний захід ОСОБА_4 на момент ухвалення вироку не обраний і підстав для його обрання суд не вбачає.

Цивільний позов не заявлено. Процесуальні витрати по справі та речові докази відсутні. Арешт на майно не накладався.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 349, 368-371, 373, 374 КПК України, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.296 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Вирок суду відповідно до вимог ч.2 ст. 394 КПК України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до ч.3 ст.349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно, після його проголошення, вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору, потерпілій.

Суддя ОСОБА_7