Рішення від 24 травня 2026 р. у справі №197/1357/25 — Широківський районний суд Дніпропетровської області

Справа №197/1357/25

провадження №2-о/197/12/26

Широківський районний суд Дніпропетровської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2026 року

приміщення суду за адресою: вул. Соборна, 86, с-ще Широке, 53700

Широківський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Гері О.Г.,

за участі:

секретаря судового засідання - Слобідської Л.О.,

заявниці - ОСОБА_1 ,

свідків - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Апостолівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення фактів, що мають юридичне значення, та

встановив:

Заявниця звернулася до суду з заявою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, а саме: факту встановлення батьківства та факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Заяву обґрунтовує тим, що 29.09.2021 заявниця та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , почали проживати разом однією сім`єю без реєстрації шлюбу. 28.02.2022 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , добровільно вступив до лав ЗСУ. ІНФОРМАЦІЯ_3 у заявниці народився син ОСОБА_6 , однак, через те, що шлюб не було зареєстровано, відомості про батька записані на підставі ч.1 ст.135 СК України. На дату народження сина, ОСОБА_5 , на зв`язок не виходив, тому вважався зниклим безвісти. Пізніше було встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 загинув у бою в Донецькій області виконуючи бойові завдання. На підставі вищевикладеного, заявниця просить суд встановити факт батьківства та факт спільного проживання без реєстрації шлюбу для можливості отримання одноразової грошової допомоги.

Провадження у справі відкрито 05.01.2026.

Заявниця у судовому засіданні свої вимоги підтримала з підстав викладенних у заяві.

Заінтересовані особи до судового засідання не з`явилися, надали до суду свої пояснення щодо обставин викладених у заяві.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, розглянув заяву та додані матеріали, повно та всебічно з`ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, і, об`єктивно оцінивши докази, доходить наступного висновку.

Як встановлено судом відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 19.01.2023, виданого Апостолівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ІНФОРМАЦІЯ_5 народився ОСОБА_6 . Місце народження - Україна, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг. Про це 19 січня 2023 року складено відповідний актовий запис за №05. Батьками визнані: батько - ОСОБА_7 , мати - ОСОБА_1 . Місце державної реєстрації: Апостолівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Відомості про батька вказані за ч.1 ст.135 Сімейного кодексу України, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України від 22.06.2023, виданого Апостолівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Відповідно до сповіщення №49 від 30.05.2022, старший солдат ОСОБА_5 , навідник 2 штурмового взводу 3 штурмової роти військової частини НОМЕР_2 прийнятий на військову службу 28.02.2022, вірний військовій присязі, у бою за нашу Батьківщину, загинув в Донецькій області.

Відповідно до Акту про настання смерті №314 від 25.05.2022 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , загинув під час бою в населеному пункті Павлівка Донецької області, отримав вогнепальне поранення не сумісне з життям. У зв`язку з інтенсивністю ведення бою ЕВАКУАЦІЯ-200 тіла ОСОБА_5 не була можлива.

Відповідно до висновку спеціаліста №2279 від 08.11.2022 встановлено, що збіг алельних комбінацій можна вважати закономірним, тобто зумовленим кровним спорідненням між заявленим батьком та дитиною.

Згідно з п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду ч.3 ст.294 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Частиною 3 статті 51 Конституції України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 СК України (ст.121 СК України).

Заяви про встановлення факту батьківства (материнства) суд розглядає у разі смерті особи, яку заявник визнає батьком (матір`ю) дитини, і вирішує їх з огляду на обставини, передбачені статтями 125, 130 Сімейного кодексу України.

Відповідно до частини другої статті 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.

Згідно з чч.1, 2 ст.128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу.

Як передбачено ст.130 СК України у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Отже, передумовою звернення до суду із заявою про встановлення батьківства є смерть особи, батьківство якої встановлюється, або оголошення її померлою.

Згідно з п.7 постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року №3, у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, або смерті жінки, котра вважалась матір`ю останньої, факт їхнього батьківства (материнства) може бути встановлено за рішенням суду в окремому провадженні. Заяви про встановлення факту як батьківства, так і материнства суд приймає до розгляду, якщо запис про батька (матір) дитини в Книзі реєстрації народжень учинено згідно зі ст.135 СК України. Із заявою про встановлення факту батьківства до суду мають право звернутися матір, опікун (піклувальник) дитини, особа, яка її утримує та виховує, а також сама дитина, котра досягла повноліття, а факту материнства - батько й інші перелічені особи. Усі вони беруть участь у справі як заявники, а органи опіки та піклування й інші особи (залежно від обставин справи) - як заінтересовані особи. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.319 ЦПК України у рішенні суду про встановлення факту повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

У пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 червня 2006 року, №3 роз`яснюється, що питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це.

Доказами походження дитини від певної особи можуть бути будь-які фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері й особи, яку та вважає батьком дитини, ведення ними спільного господарства до народження останньої, або спільне її виховання чи утримання, визнання особою батьківства, а також інші обставини, що засвідчують походження дитини від певної особи. Спільне проживання та ведення спільного господарства може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо).

Верховний Суд у постанові від 16 травня 2018 року у справі №591/6441/14-ц зазначив, що СК України не визначає будь-яких особливостей предмету доказування у даній категорії справ. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.

Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи, який є одним з ключових доказів та підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами у справі, оскільки жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Наведене відповідає позиції, викладеній у постановах Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі № 444/526/18, від 08 березня 2023 року у справі №205/5698/21.

КЦС ВС в постанові від 28 листопада 2019 року по справі №601/1140/15-ц (61-6989св19) вказав на рішення Європейського суду з прав людини, яке є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (рішення від 7 травня 2009 року у справі «Калачова проти Російської Федерації», заява №3451/05, §34).

У відповідності до ст.134 СК України на підставі заяв осіб, зазначених у ст.126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове свідоцтво про народження.

Відповідно до підпункту двадцятого пункту першого розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року №52/5, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.

Згідно з пунктом 2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, що затверджені наказом МЮ України від 12 січня 2011 року №96/5, підставою для внесення змін в актовий запис цивільного стану є рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.

На підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов`язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду (п. 2.16.4).

Відповідно до п.п.2.16.7 Правил на підставі рішення суду про внесення змін, доповнень або виправлень в актові записи цивільного стану вносяться відповідні зміни, які зазначені в рішенні суду.

Згідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного суду України №5 від 31 березня 1995 року рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не змінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.

Згідно зі ст.14 ЦПК України, рішення про встановлення факту, що має юридичне значення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для органів, які реєструють такі факти або оформлюють права, що виникають у зв`язку із встановленим судом фактом. В разі встановлення у судовому порядку факту реєстрації акту громадянського стану орган державної реєстрації актів громадянського стану провадить відповідний запис на підставі рішення суду.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про доведеність факту батьківства, а тому, вимоги про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини щодо даних про батька підлягають задоволенню.

Щодо встановлення факту проживання однією сім`єю з померлим військовослужбовцем без реєстрації шлюбу, суд, зазначає наступне.

29.09.2021 заявниця та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , почали проживати разом однією сім`єю без реєстрації шлюбу в АДРЕСА_1 .

28.02.2022 з початком повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , добровільно вступив до лав ЗСУ та проходив військову службу у складі військової частини НОМЕР_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 у заявниці народився син - ОСОБА_6 , відомості про батька якого записані на підставі ч.1 ст.135 СК України.

Свідок ОСОБА_4 підтвердила факт спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_5 без реєстрації шлюбу.

Свідок ОСОБА_2 зазначив, що заявниця та померлий ОСОБА_5 дійсно проживали без реєстрації шлюбу в квартирі дідуся заявниці.

Свідок ОСОБА_3 підтвердила факт проживання заявниці з ОСОБА_5 однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Відповідно до частин першої, другої статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Відповідно чч.2, 4 ст.3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Згідно роз`яснень Верховного Суду України у листі «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 01.01.2012, доказами, які свідчать про факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу можуть бути: свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання, свідчення свідків, листи ділового та особистого характеру тощо). Також це можуть бути: свідоцтво про смерть одного із "подружжя", свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько, виписки з господарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що "подружжя" вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.

Конституційним Судом України у рішенні від 03.06.1999 за №5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї») визначено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках.

Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Згідно з вимогами ч.4 СК України сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Поняття сім`ї, сформульоване в цій статті, не містить такої обов`язкової ознаки сім`ї, як знаходження саме в зареєстрованому шлюбі. Сім`я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, що й є ознаками сім`ї.

Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати наявність у сукупності ознак, що притаманні наведеному визначенню. При цьому, слід зауважити, що таке проживання не є підставою для виникнення у чоловіка і жінки прав та обов`язків подружжя (частина друга статті 21 СК України). Отже, чоловік і жінка, які спільно проживають без шлюбу, можуть складати сім`ю, але статусу подружжя не набувають.

Відповідно до ст.74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема, права спільної сумісної власності на майно.

Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню.

Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства.

Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти.

Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно - правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання.

Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім`єю спрямоване на довготривалі відносини.

Згідно із п.5 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу має значення для захисту матеріальних інтересів заявниці, в тому числі права на отримання допомоги від держави.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення заявлених вимог в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.4, 13, 81, 89, 259, 263-265, 268, 293, 294, 315, 319, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Апостолівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Криворізькому районні Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення фактів, що мають юридичне значення - задовольнити повністю.

Встановити факт батьківства ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , стосовно дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Зобов`язати Апостолівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Криворізькому районні Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) внести відповідні зміни до актового запису про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який народився у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області (свідоцтво про народження серія НОМЕР_1 , видане Апостолівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 19 січня 2023 року), зазначивши батьком дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та видати нове свідоцтво про народження, змінивши прізвище з « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_9 ».

Встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 , однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 29 вересня 2021 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати складання повного його тексту, у порядку, передбаченому підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України.

Повний текст рішення складений 02.06.2026.

Суддя О.Г. Геря