Рішення від 27 травня 2026 р. у справі №216/3999/25 — Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/3999/25

провадження №2/216/458/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 року м. Кривий Ріг

Центрально – Міський районний суд м. Кривого Рогу у складі:

головуючого судді: Гайтко Л.А.

за участю

секретаря судового засідання Маленької Т.О.

без участі сторін та без застосування технічного запису

розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за уточненим позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання часток у спільному сумісному майні подружжя та визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області знаходиться позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання часток у спільному сумісному майні подружжя та визнання права власності, яку стороною позивача було уточнено.

У своїй уточненій позовній заяві, позивач просить суд:

В порядку поділу майна подружжя визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 та ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 нерухоме майно: нежитлові будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , номер об`єкта в НОМЕР_4 .

Виділити та визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на 1/2 частину нерухомого майна: нежитлові будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 531075912110, номер об`єкта в РПВН 36415214, а саме: будівлі, побутової ЖКО А-1 загальною площею 37, 9 кв.м; складу сипучих Б-1 загальною площею 101, 3 кв. м.

Виділити та визнати за ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на 1/2 частину нерухомого майна: нежитлові будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 531075912110, номер об`єкта в РПВН 36415214, а саме: будівлі, побутової ЖКО А-1 загальною площею 69, 4 кв. м; сараю – майстерні З-1 загальною площею 71, 1 кв. м.

Припинити право спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 на нерухоме майно: нежитлові будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 531075912110, номер об`єкта в РПВН 36415214.

Свою позовну заяву обґрунтовує наступним: 26.05.2007 року Центрально – Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області було зареєстровано шлюб між Позивачем, ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_4 ) та Відповідачем ОСОБА_2 , про що 26.05.2007 в Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний запис за № 229, що підтверджується відповідним свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_5 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб. Станом на теперішній час шлюб між сторонами у справі не розірвано. За час шлюбу Сторонами у справі було придбано спільне сумісне нерухоме майно: комплекс нежитлових будівель за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується Договором купівлі – продажу нерухомого майна від 02.10.2017 року, зареєстрованого в реєстрі за № 3526, Покупцем за яким був вказаний Відповідач. Придбання нерухомості за вказаною адресою здійснювалося за письмовою згодою Позивача, як дружини Відповідача (Покупця).

Зазначені обставини відповідають приписам ч. 1 ст. 61 СКУ, ч. 2 ст.355 ЦКУ згідно яких об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Відповідно ч. 1 ст. 316 ЦКУ, ч. 1 ст. 317 ЦКУ, ч. 1 ст. 361 ЦКУ та ст. 63 СКУ Позивач має право на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить подружжю на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 СКУ та ч. 1 ст. 70 СКУ Позивач має право на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, при цьому частки майна дружини та чоловіка є рівними, тобто Позивачу належить 1 / 2 вищевказаного нерухомого майна.

На сьогоднішній день Позивач має право та намір здійснити відчуження належної їй частки у спільному сумісному майні подружжя, що відповідає ч. 1 ст. 361 ЦКУ, необхідною умовою чого є визначення судовим рішенням часток подружжя в долях та в натурі, що є ефективним способом захисту прав Позивача, передбачений ст. 4 ЦПК України та ст. 16 ЦКУ.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Ухвалою Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26.05.2025 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Центрально – Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 жовтня 2025 року справі закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач та її представник в судове засідання 28.05.2026 року не з`явилися, представник позивача адвокат Руденко Ю.В. подала до суду заяву про проведення розгляду справи без участі сторони позивача, уточнені позовні вимоги підтримала та просила задовольнити, просила суд не стягувати з відповідача на користь позивача судові витрати.

Відповідач ОСОБА_2 в жодне судове засідання не з`явився, судові повістки направлені йому за адресою зазначеною в позовній заяві не отримує, додатково повідомлявся за допомогою оголошення на офіційному веб-порталі «Судова влада України», інформації щодо іншої адреси для листування в порушення вимог ст. 131 ЦПК України суду не надано. За правилами ст.128-130 ЦПК України, відповідач про причини своєї неявки суд не повідомив, не надав суду жодної заяви або клопотання. На думку суду, така поведінка відповідача свідчить про недобросовісне користування правами сторони у цивільному процесі, у зв`язку з чим суд визнає неповажною неявку відповідача, та вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, та за відсутності заперечень з боку представника позивача, що відповідає положенням ст. ст. 280-282 ЦПК України.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 ЦПК України.

За приписами ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

26.05.2007 року Центрально – Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області зареєстровано шлюб між Позивачем, ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_4 ) та Відповідачем ОСОБА_2 , про що 26.05.2007 в Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний запис за № 229, що підтверджується відповідним свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_5 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб.

Станом на теперішній час шлюб між сторонами у справі не розірвано.

За час шлюбу Сторонами у справі було придбано спільне сумісне нерухоме майно:

Комплекс нежитлових будівель за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується Договором купівлі – продажу нерухомого майна від 02.10.2017 року, зареєстрованого в реєстрі за № 3526, Покупцем за яким був вказаний Відповідач.

Придбання нерухомості за вказаною адресою здійснювалося за письмовою згодою Позивача, як дружини Відповідача (Покупця).

Розглянувши матеріали справи та дослідивши письмові докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з такого.

Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.

Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України. Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Частинами 1,2 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися "обставинами, що мають істотне значення", якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 р. N 11).

Зі змісту п.п. 23,24 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Відповідно до п.30 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст.63, ч.1 ст.65 СК.

При цьому суд враховує правові позиції ВСУ з аналогічних спорів, в яких ВСУ роз`яснює, що у процесі розгляду спорів про поділ майна подружжя необхідно враховувати такі обставини: час придбання майна; кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); мета придбання майна, яка дозволяє визначити правовий статус сумісної власності подружжя.

При цьому суд підкреслює, що тільки у випадку, якщо придбання майна відповідало зазначеним критеріям, таке майно може бути визнане спільно нажитим і підлягає розподілу між подружжям на підставі ст.60 СК України.

Статтею 372 ЦК України визначено, що майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом.

У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.

У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Як встановлено судом, з 26.05.2007 року сторони перебувають у шлюбі, станом на теперішній час шлюб між сторонами у справі не розірвано. За час шлюбу Сторонами у справі було придбано спільне сумісне нерухоме майно: комплекс нежитлових будівель за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується Договором купівлі – продажу нерухомого майна від 02.10.2017 року, зареєстрованого в реєстрі за № 3526, Покупцем за яким був вказаний Відповідач. Придбання нерухомості за вказаною адресою здійснювалося за письмовою згодою Позивача, як дружини Відповідача (Покупця).

Дане нерухоме майно відповідно до ст.60 СК України є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу.

Оскільки добровільно сторони не домовилися про поділ майна, розмір часток, які мають бути визначені кожному з них, суд вважає, що частки майна дружини та чоловіка є рівними, тому розділяє спільне нерухоме майно на дві рівні частини, визнавши за позивачем та відповідачем право приватної власності на нерухоме майно - частину комплексу нежитлових будівель за адресою АДРЕСА_1 - кожному. В зв`язку з чим, право спільної сумісної власності подружжя підлягає припиненню, оскільки, поділ спільного майна подружжя означає припинення права спільної сумісної власності подружжя на це майно і виникнення на її основі спільної часткової власності подружжя.

За приписами частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Сторона позивача просить суд не здійснювати розподіл судових витрат, залишити усі витрати за позивачем.

Керуючись ст.ст. 258,259,263-265,268,273,354 ЦПК України, ст.ст.60, 69-71 СК України, суд -

УХВАЛИВ:

Уточнену позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання часток у спільному сумісному майні подружжя та визнання права власності - задовольнити.

Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 та ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 нерухоме майно: нежитлові будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , номер об`єкта в НОМЕР_4 .

Виділити та визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на 1/2 частину нерухомого майна: нежитлові будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 531075912110, номер об`єкта в РПВН 36415214, а саме: будівлі, побутової ЖКО А-1 загальною площею 37, 9 кв.м; складу сипучих Б-1 загальною площею 101, 3 кв. м.

Виділити та визнати за ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на 1/2 частину нерухомого майна: нежитлові будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 531075912110, номер об`єкта в РПВН 36415214, а саме: будівлі, побутової ЖКО А-1 загальною площею 69, 4 кв. м; сараю – майстерні З-1 загальною площею 71, 1 кв. м.

Припинити право спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 на нерухоме майно: нежитлові будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 531075912110, номер об`єкта в РПВН 36415214.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено з загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Л.А. ГАЙТКО