Рішення від 18 травня 2026 р. у справі №711/11197/25 — Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/11197/25

Провадження № 2/711/2460/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2026 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого – судді Кондрацької Н.М.

при секретарі Мелещенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в:

Позивач ТОВ «Українські фінансові операції» звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси із позовом, сформованим у системі «Електронний суд» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 25115,52грн., судового збору у розмірі 2 422,40 грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 21.02.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір № 4406167 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язалося надати ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 3000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Тож, за взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору: відповідно до п. 1.2. тип кредиту - кредит, сума кредиту складає 3000 грн. Згідно із п. 1.3 договору строк кредиту 360 днів: з 21.02.2024 по 15.02.2025. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. На пільговий строк 30 днів з позичальником погоджено умови пільгового кредитування (пониженої відсоткової ставки) на умовах 0,875 відсотків у день, проте позичальником не виконано зазначених у договорі умов і до нього у як результат застосовано повну ставку кредитування у розмірі 2,5 % у день. На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору ТОВ «Лінеура Україна» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано особисто під час укладання договору. Відповідно до зазначених вище умов Договору, ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало їй кредит в сумі 3000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану банком АТ «Універсал Банк», що підтверджується копією довідки платіжного провайдера - ТОВ «Пейтек Україна». Кредитний договір укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні цього договору сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у сторін виникли права та обов`язки відповідно до кредитного договору.

У подальшому, оскільки відповідач не виконав своїх боргових зобов`язань перед первісним кредитором, 25.11.2024 ТОВ «Лінеура Україна» на підставі договору факторингу № 25/11/2024 за плату відступило, а ТОВ «Українські фінансові операції» набуло право грошової вимоги до відповідача. Відповідно до п. 1.3. Договору факторингу № 25/11/2024 від 25.11.2024 ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язується протягом 10 (десяти) робочих днів з дати відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит Фактору, повідомити боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних Фактору, надати інформацію передбачену чинним законодавством про Фактора, шляхом повідомлення в особистому кабінеті боржника, та/або відправлення текстового повідомлення (sms - повідомлення) на зазначену в анкеті боржника електронну адресу та/або телефонний номер.

Отже, до ТОВ «Українські фінансові операції» відповідно до укладеного договору факторингу перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором № 4406167 від 21.02.2024 у загальному розмірі 20542,57 грн., з них: заборгованість з тіла кредиту – 2998,99 грн., нараховані проценти 16043,58 грн. та заборгованість по нарахованим штрафам/неустойкам – 1500,00 грн.

Станом на дату укладання Договору факторингу від 25.11.2024 № 25/11/2024, строк дії договору № 4406167 від 21.02.2024 року не закінчився, а тому в межах строку дії договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «Українські фінансові операції» з дати факторингу (25.11.2024) донараховано відсотки за (81 календарних днів) у розмірі 6072,95475 грн. Нараховані відсотки не носять штрафний характер, а є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредиту - процентами за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором.

Всупереч умовам Договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов`язання. Після укладання Договору факторингу та переходу права вимоги до позивача, відповідач не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ані на рахунки ТОВ «Українські фінансові операції», ані на рахунки первісного кредитора. Фактично таким чином, відповідач має заборгованість перед позивачем за Договором № 4406167 від 21.02.2024 загальною сумою 25115,52 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача у повному обсязі, а також понесені судові витрати в сумі 2 422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн. Крім того, у порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України за формулою: Розрахунок інфляційних втрат: І = ((si * s): 100) – s, де І - сума інфляційних втрат; si - індекс інфляції за певний період; s – сума заборгованості; 100 - переведення відсотків, Розрахунок 3 % річних: С* 3: 100: 365 * Дн., де С – сума основного боргу; 3 – 3% річних; 100 – переведення відсотків; 365 – кількість днів у році; Дн. – кількість днів прострочення, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3 % річних з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції». Роз`яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01.12.2025 відкрито провадження по справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Заочним рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12.12.2025 позовні вимоги задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» заборгованість за кредитним договором № 4406167 від 21.02.2024 у загальному розмірі 25115,52 грн., 2422,40 грн. судового збору та 10000,00 грн. – витрат на правову допомогу, а всього 37537,92 грн.

У подальшому, відповідачка ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про перегляд заочного рішення суду від 12.12.2025, у якій просила скасувати указане рішення.

Разом з тим, 06.03.2026 відповідачкою до суду подано відзив на позовну заяву, який 03.04.2026 продубльовано у системі «Електронний суд». У поданому відзиві указує, що позивач просить стягнути з неї заборгованість за кредитним договором № 4406167 від 21.02.2024, а саме: залишок тіла —2 998,99 грн; відсотки — 22 115,52 грн; неустойку — 1 500,00 грн; витрати на правничу допомогу — 10 000,00 грн., проте вона заперечує щодо позову в частині нарахування відсотків, неустойки та витрат на правничу допомогу з таких підстав: Звертає увагу на незаконність денної ставки 2,5% та порушення граничних лімітів. Позивач нараховує відсотки за ставкою 2,5% на день протягом 360 днів. Однак з 18.08.2024 року набрали чинності зміни до ЗУ «Про споживче кредитування», які встановили імперативне обмеження максимальної денної ставки на рівні 1%. Оскільки на дату відступлення права вимоги право на нарахування 2,5% вже було обмежене законом, позивач не міг набути права на ставку вищу за 1%, будь-які нарахування позивача після 18.08.2024 за ставкою 2,5% (зокрема, 6 072,95 грн. за період з 26.11.24 по 14.02.25) є протиправними. Окрім того, встановлення ставки у 912,5% річних для мікрокредиту є несправедливою умовою договору (ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів»), що призводить до істотного дисбалансу на шкоду споживачу. Нарахування відсотків у 7 разів більше тіла кредиту суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності, а тому нарахування відсотків у сумі 22 115,52 грн. є незаконним, а умови договору в цій частині — несправедливими. Крім того, зазначає щодо звільнення від неустойки (1500 грн.) у зв`язку з воєнним станом. Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану споживач звільняється від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання. Будь-які нарахування позивачем штрафу та пені у 2024–2025 роках є протиправними, а такі суми підлягають списанню в повному обсязі. Крім того, одночасне нарахування штрафу та пені є формою подвійної цивільно-правової відповідальності одного виду, що прямо заборонено ст. 61 Конституції України. Враховуючи вищевикладене, вважає, що вимога про стягнення неустойки у розмірі 1 500,00 грн. не підлягає задоволенню. Також наводить свої заперечення щодо необґрунтованості та неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу у розмір 10000,00 грн., вважаючи таку вимогу безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав: Надані позивачем «рахунок» та «зразок заповнення платіжного доручення» не є первинними фінансовими документами у розумінні ст. 137 ЦПК України. Позивач не надав банківської виписки або платіжної інструкції з відміткою банку про реальне перерахування коштів адвокату Дідуху Є.О. Витрати, які не підтверджені фактом оплати, враховуючи, що позивач є юридичною особою та зобов`язаний вести бухгалтерський облік, не можуть бути покладені на відповідача. Заявлена сума у 10 000,00 грн у 3,3 рази перевищує тіло кредиту (2 998,99 грн). Дана справа є малозначною та типовою, наданий позивачем «Детальний опис робіт» містить очевидно завищений час на підготовку позову, оскільки позовна заява має ознаки шаблону, який масово використовується позивачем в аналогічних справах. Витрачання значного часу на аналіз законодавства у такій простій справі суперечить принципам розумності, витрати на правничу допомогу мають бути співмірними зі складністю справи та ціною позову. Сума у 10 000 грн. за «шаблонний позов» у справі про мікрокредит є очевидно завищеною та неспівмірною. Враховуючи вищевикладене, а також відсутність доказів реального понесення цих витрат, просить суд повністю відмовити у задоволенні вимог щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу. При цьому зазначає, що вона є багатодітною матір`ю, самостійно виховую трьох неповнолітніх дітей (2010, 2015 та 2025 років народження), перебуває у відпустці по догляду за дитиною до 3-х років, а її сукупний щомісячний дохід складається виключно з державної допомоги при народженні дитини та допомоги на дітей з багатодітної сім`ї, що загалом становить 2 960 грн/міс. Дана сума є критично малою для забезпечення базових потреб трьох неповнолітніх дітей та матері. Батько дітей у період з березня 2024 року по лютий 2025 року перебував у лавах ЗСУ, про що надає копію посвідчення УБД, а наразі вони перебувають у процесі розлучення, що позбавляє її сім`ю фінансової підтримки. Стягнення заявлених позивачем сум, які у багато разів перевищують фактично отримані кошти, призведе до порушення інтересів неповнолітніх дітей та позбавить її сім`ю засобів до існування. Звертає увагу суду, що всі розрахунки та суми, наведені у даному відзиві (зокрема щодо тіла кредиту 2 998,99 грн., штрафних санкцій 1 500,00 грн. та відсоткової ставки 2,5%), ґрунтуються виключно на даних позивача, викладених у позовній заяві та доданому до неї розрахунку заборгованості. Відповідач не оспорює арифметичну правильність цих цифр, проте заперечує щодо їхньої правової природи та законності нарахування з огляду на наведені вище норми. Таким чином, просить прийняти даний відзив до розгляду та долучити його до матеріалів справи; позовні вимоги задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача виключно суму основного боргу (залишку тіла кредиту) у розмірі 2 998,99 грн. та відмовити повністю у задоволенні позовних вимог у частині стягнення відсотків у сумі 22 115,52 грн., неустойки (штрафу, пені) у сумі 1 500,00 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10 000,00 грн. Судові витрати за подання позову покласти на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

У свою чергу, представником позивача ТОВ «Українські фінансові операції» Лисенком Д.В. 16.03.2026 до суду подано заперечення на заяву про перегляд заочного рішення у якій вказує, що позивач заперечує щодо заяви про перегляд заочного рішення із наступних підстав. Зауважує, що правовий зміст та форма заяви про перегляд заочного рішення не є тотожнім апеляційній скарзі, заявник в порушення ст. 285 ЦПК не зазначає обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання та (або) неповідомлення їх суду, а також причин неподання відзиву, і докази про це та посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача. До заяви про перегляд заочного рішення додаються докази, на які посилається заявник, висловив лише не згоду із правовими висновками застосування норм матеріального права та оцінкою доказів Придніпровським районним судом м. Черкаси у рішенні від 12.12.2025 у справі № 711/11197/25 без виконання зазначених вище імперативних вимог ст. 285 ЦПК України. При цьому, жодних доказів в обґрунтування заперечень проти позову до заяви про перегляд заочного рішення не долучено та не повідомлено причини неможливості їх подання до заяви про перегляд заочного рішення. Заява про перегляд заочного рішення не містить доказів, на які посилається, заявник що мають істотне значення для правильного вирішення справи, відповідач не спростовує факт несвоєчасної сплати заборгованості за кредитним договором та не оспорює наявність заборгованості та підстави її стягнення. В заяві відсутні посилання на докази, які мають істотне значення для справи, які не були досліджені судом при винесенні заочного рішення. На стадії перегляду заочного рішення суд не здійснює повторну оцінку своїх же висновків щодо застосування норм матеріального права та оцінку доказам позивача. Предметом оцінки є виключно докази, які надані відповідачем до заяви про перегляд заочного рішення. Тож просить заяву відповідача про перегляд заочного рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12.12.2025 залишити без задоволення.

Крім того, 03.04.2026 представником позивача Лисенко Д.В. до суду подано заяву про повернення відзиву без розгляду, у якій звертає увагу суду, що особисті сімейні обставини відповідача не є підставою для скасування судового рішення та не надають жодних пільг перед кредитором; посвідчення УБД (фотокопія) є недійсним, оскільки не має підпису особи, якій видано. Відповідач не оскаржувала умови кредитного договору тож його умови зберігають чинність, а тому позивач просить заяву про перегляд заочного рішення - залишити без задоволення; відзив із додатками повернути особі, яка його подала.

Разом з тим, 06.04.2026 відповідачкою ОСОБА_1 до суду подано додаткові пояснення у справі щодо додаткових заперечень проти витрат на правничу допомогу, ідентифікації та неналежного представництва позивача. Щодо суті позовних вимог та неспівмірності витрат на правничу допомогу у заяві вказує, що відповідач визнає основну суму заборгованості (тіло кредиту) у розмірі 3 000 грн., однак заявлена загальна сума (37 500 грн.) є абсолютно неспівмірними зі складністю справи, ціною позову та принципами розумності. Стягнення витрат на юриста, що у три рази перевищують тіло кредиту, є неприпустимим. Тож просить визнати неналежними та недопустимими доказами розрахунки витрат на правничу допомогу та акти наданих послуг, оскільки вони підписані особами (Дідух Є.О. та ОСОБА_2 ), які не мають належним чином оформлених повноважень (у зв`язку із закінченням терміну дії довіреності та відсутністю нотаріального посвідчення передоручення відповідно); у задоволенні позовних вимог щодо стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 10000 грн. відмовити у повному обсязі; ухвалити рішення по суті справи, задовольнивши позовні вимоги частково: стягнути з відповідача лише суму основного боргу (тіло кредиту) у розмірі 3 000 грн., відмовивши у задоволенні решти нарахувань через їх неспівмірність та процесуальну недобросовісність позивача.

Ухвалою суду від 15.04.2026 задоволено заяву про перегляд заочного рішення; заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12.12.2025 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - скасовано і призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Водночас відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідачкою ОСОБА_1 27.04.2026 до суду подано заяву щодо підтвердження раніше поданого відзиву від 03.04.2026 та додаткових заперечень від 06.04.2026, які просить врахувати під час вирішення справив по суті, у задоволенні позовних в частині, що перевищує встановлені законом обмеження щодо нарахувань та щодо стягнення витрат на правничу допомогу 10 000 грн. судового збору понад міру відмовити повністю.

У судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві просили розглядати справу без участі їхнього представника на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, до початку розгляду подала заяву про розгляд справи за її відсутності, при вирішенні справи по суті просила врахувати її правову позицію та заперечення, викладені у раніше поданих документах, відзиві на позовну заяву (щодо незаконності нарахувань відсотків, неустойки та застосування ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів»); заяві щодо додаткових заперечень проти витрат на правничу допомогу, ідентифікації та неналежного представництва позивача. Не заперечувала щодо часткового задоволення позовних вимог, стягнути виключно суму основного боргу (тіла кредиту) у розмірі 2 998,99 грн. та просила відмовити повністю у задоволенні вимог щодо стягнення відсотків (22 115,52 грн), неустойки (1500,00 грн) та витрат на професійну правничу допомогу (10 000,00 грн). Судові витрати покласти на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При цьому суд зазначає, що у судовому засіданні від 12.03.2026 відповідачка ОСОБА_1 суду пояснила, що кредитний договір підписувала в електронному вигляді за допомогою смс-повідомлення, кредитні кошти отримувала, користувалась ними, однак не повернула. Підписуючи договір вона погодилася з умовами кредитного договору та надання кредитних коштів. Щодо заявленої до стягнення суми заборгованості зазначила, що погоджується сплатити суму тіла кредиту, але нараховані відсотки вважає занадто великими. Також зауважила, що кредитний договір недійсним не визнавала.

Враховуючи думку сторони позивача та відповідача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об`єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив такі обставини та дійшов до відповідних висновків

Статтею 55 Конституції України та статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства та змагальності сторін (статті 12, 13 ЦПК України), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).

Згідно з частиною 1, 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частин 1, 2 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Особливості укладання договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктами 5, 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (пункт 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 21.02.2024 між ТОВ «Лінеура Україна України» та ОСОБА_1 укладено Договір № 4406167 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до якого товариство зобов`язалося надати клієнту кредит грошові кошти у гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 3000,00 грн. Строк кредитування 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів – кожні 30 днів.

Відповідно до пункту 1.4., 1.4.1., 1.4.2., 1.4.3. Договору тип процентної ставки – фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах: стандартна процентна ставка становить 2,5 % за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п. 1.3. цього Договору. Знижена процентна ставка становить 0,88% за кожен день користування кредитом.

Відповідно до п. 2.1. Договору, Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_2 .

Відповідно до п. 2.2. Договору, сума кредиту (його частину) Товариство перераховує протягом двох днів з моменту укладення цього Договору. Дати надання кредиту: 21.02.2024 або 22.02.2024.

Відповідно до п. 3.1. Договору, проценти, що нараховуються за цим Договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».

Судом також встановлено, що ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання за Договором № 4406167 від 21.02.2024 виконало у повному обсязі, надавши відповідачу у користування кредит у загальному розмірі 3000,00 грн., що підтверджується листом ТзОВ «ПЕЙТЕК» № 20241219-133 від 19.12.2024, у якому зазначено, що між ТОВ «Лінеура Україна» та ТзОВ «ПЕЙТЕК» укладено договір про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № 03012024-1 від 03.01.2024. Відповідно до цього договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 21.02.2024 08:33:08 на суму 3000 грн. 00 коп., номер картки НОМЕР_1 .

Слід зауважити, що факт укладання кредитного договору № 4406167 від 21.02.2024 та отримання кредиту у розмірі 3000 грн. визнається та не заперечується відповідачкою ОСОБА_1 .

З розрахунку заборгованості за Договором № 4406167 від 21.02.2024 про надання коштів на умовах споживчого кредиту станом на 25.11.2024, сформованого ТОВ «Лінеура Україна», встановлено, що ОСОБА_1 не здійснювала у повній мірі оплати за договором, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 20542,57 грн., з яких: 2998,99 грн. – заборгованість за тілом кредиту; 16043,58 грн. – заборгованість за процентами; 1500,00 грн. – заборгованість по штрафним санкціям.

Підпунктом 5.1.3. пункту 5 Договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4406167 від 21.02.2024 передбачено, що товариство має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договорами факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди клієнта але з обов`язковим повідомленням клієнта про таке відступлення протягом 10 робочих днів з дати такого відступлення у спосіб, визначений частиною 1 статті 25 Закону України «про споживче кредитування», що забезпечить доведення до відома споживача такого факту.

Так, 25.11.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції» було укладено Договір факторингу № 25/11/2024, відповідно до умов якого ТОВ «Українські фінансові операції» зобов`язалося передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Лінеура Україна» (ціна продажу) за плату, а ТОВ «Лінеура Україна» відступити ТОВ «Українські фінансові операції» право грошової вимоги, строк виконання зобов`язання за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб – боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить ТОВ «Лінеура Україна». Перелік боржників, підстави виникнення прав грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі боржників, який формується згідно додатку № 1 та є невід`ємною частиною Договору.

Тож, 25.11.2024 ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції» підписано і скріплено печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу № 25/11/2024 від 25.11.2024.

Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу № 25/11/2024 від 25.11.2024 ТОВ «Українські фінансові операції» набуло права грошової вимоги до боржників, у тому числі за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4406167 від 21.02.2024, укладеним із ОСОБА_1 (п/п № 241), сума заборгованості за яким складає 20542,57 грн., у тому числі: 2998,99 грн. – заборгованість за тілом кредиту; 16043,58 грн. – заборгованість за процентами; 1500,00 грн. – заборгованість по штрафним санкціям

Станом на дату укладення договору факторингу від № 25/11/2024 від 25.11.2024 строк дії договору № 4406167 від 21.02.2024 не закінчився, тому в межах строку дії договору ТОВ «Українські фінансові операції» донараховано відсотки за 81 календарний день у розмірі 6072,57 грн. На час розгляду справи доказів належного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором суду не надано.

Таким чином, згідно письмових матеріалів справи має непогашену заборгованість перед ТОВ «Українські фінансові операції» за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4406167 від 21.02.2024 у розмірі 25115,52 грн., яка складається з: тіла кредиту – 2998,99 грн., нарахованих процентів первісним кредитором – 16043,58 грн. та 6072,95 грн. проценти нараховані позивачем - ТОВ «Українські фінансові операції».

При цьому, суд звертає увагу, що позивач не просить стягнути з відповідача заборгованість по штрафним санкціям у розмірі 1500,00 грн, право вимоги на які перейшло до нього згідно Договору факторингу № 25/11/2024 від 25.11.2024, а тому заперечення відповідачки в цій частині, викладені у відзиві на позовну заяву, суд не бере до уваги.

Частиною 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

У відповідності до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботи, надати послугу, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Отже, між сторонами існує спір з приводу належності виконання зобов`язань за кредитним договором, який регулюється нормами Цивільного кодексу України та положеннями укладеної між сторонами Кредитної угоди.

Статтею 525 ЦК передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Положеннями статей 526, 530 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Зі змісту ч. 2 ст. 1054 ЦК України випливає, що до кредитних відносин застосовуються положення законодавства, які регулюють позичкові відносини (параграф 1 глави 71 ЦК України).

Згідно ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010 зазначено, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. З чого слідує, що не спростування відповідачем презумції правомірності кредитного договору всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення кредитних договорів, підлягають виконанню.

Водночас, статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Судом встановлено, що кредитний договір № 4406167 від 21.02.2024 є діючим та не визнаний недійсним, містить інформацію про розмір кредиту, умови нарахування процентної ставки за користування кредитом та строк, протягом якого кредитор має право нараховувати проценти за користування кредитом та інші умови, які погоджені та підписані відповідачем.

До того ж, під час розгляду справи відповідач ОСОБА_1 зазначала, що погодилася з умовами кредитного договору під час його підписання та отримання кредитних коштів, у подальшому кредитний договір у цілому чи окремі його положення недійсними не визнавала.

Тож, підписуючи кредитний договір відповідач добровільно погодилася з усіма його умовами, зокрема, з строком кредитування та розміром процентної ставки, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому статтею 627 ЦК України. Відповідач мала можливість не вступати у кредитні відносини з кредитором, якщо вважала встановлений розмір процентів несправедливим, натомість вона свідомо та без будь-яких застережень погодила умови договору, що підтверджується її підписом (одноразовий ідентифікатор 27966).

Таким чином, суд оцінює критично доводи відповідача щодо незаконності нарахування відсотків за завищеною ставкою, оскільки, враховуючи належні та допустимі письмові докази, наявні у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що порядок нарахування та розмір відсотків за користування кредитом повністю відповідає умовам договору та вимогам законодавства.

Положеннями статей 526, 530 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

За змістом статей 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Нормою частини 1 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняться від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Враховуючи наведені положення закону та встановлені судом обставини справи, зважаючи на те, що відповідач отримав кредитні кошти, однак взяті на себе зобов`язання належним чином не виконала, суд приходить до висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором № 4406167 від 21.02.2024 у загальному розмірі 25115,52 грн., яка складається з: тіла кредиту – 2998,99 грн., нарахованих процентів первісним кредитором – 16043,58 грн. та 6072,95 грн. проценти нараховані позивачем ТОВ «Українські фінансові операції» у межах строку дії кредитного договору.

Щодо вимоги позивача про застосування судом частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України та зобов`язання органу (особи), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України та роз`яснення органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 10 ст. 265 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Відповідно до ч. 11 ст. 265 ЦПК України остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.

Тобто, при прийнятті рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, суд може вирішити питання нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення. Однак, це є правом суду, а не обов`язком, та має вирішуватись з урахуванням обставин конкретної справи.

Також слід зазначити, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року, а також п. 18 Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тому враховуючи вищезазначені обставини вимога позивача про здійснення нараховування органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення в порядку ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України інфляційних втрат та 3% річних, починаючи з дати набрання рішенням суду законної сили та стягнення отриманих сум інфляційних втрат і 3% річних, а також роз`яснення даному органу чи особі, що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні трати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування, є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується положеннями статей 133, 137 та 141 ЦПК України.

Відповідно до частини 1, 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. Враховуючи, що позовні вимоги задоволено повністю, то з відповідачки на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатом розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частини 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 137 ЦПК України).

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. (частини 4, 5 статті 137 ЦПК України).

Частиною 6 статті 137 ЦПК України визначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витратна оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Так, на підтвердження витрат на правову допомогу позивач надав копію договору про надання юридичних послуг № 01/08/2024-А від 01.08.2024, укладеного між ТОВ «Українські фінансові операції» та адвокатом Дідух Є.О., заявку № 4406167 на виконання доручення до Договору № № 01/08/2024-А від 21.04.2025, акт № 4406167 від 20.07.2025 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно Договору № 01/08/2024-А від 01.08.2024, детальний опис робіт (наданих послуг) № 4406167 від 14.11.2025 та рахунок на оплату № 4406167-2025 від 20.11.2025 на суму 10 000,00 грн.

Під час розгляду справи відповідачка не визнавала та заперечувала щодо стягнення з неї витрат на правничу професійну допомогу у розмірі 10000,00 грн., вважаючи їх завищеними та неспівмірними із складністю справи, яка на її думку є типовою та малозначною, про що зазначала у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях у справі.

Надаючи оцінку вищезазначеним доказам, суд враховує позицію Великої Палати ВС, висловлену у справі № 904/4507/18, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата) підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю.

Щодо тверджень відповідача про те, що позивач не надав доказів про перерахування коштів адвокату за надання правничої допомоги, а тому такі витрати не можуть бути покладені на відповідача, суд зауважує наступне.

Як вбачається із згаданого вище акту № 4406167 від 20.07.2025 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно Договору № 01/08/2024-А від 01.08.2024, адвокатом Дідух Є.О. та позивачем погоджено, що загальна сума гонорару за надання правової допомоги, яка згідно цього акту складає 10000,00 грн., підлягає оплаті клієнтом протягом 30 календарних днів з моменту набуття рішення суду першої інстанції у справі законної сили.

Крім того, суд звертає увагу, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Тож відсутність документів щодо перерахування коштів за надану/отриману правничу допомогу не є підставою для відмови у задоволенні вимоги про відшкодування витрат, понесених на професійну правничу допомогу позивачем.

Разом з тим, як зазначалося вище, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5 та 6 ст. 137 ЦПК України).

У постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Сторона відповідача фактично скористалася своїм процесуальним правом на звернення до суду із запереченнями щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Враховуючи, що справа розглядалася в порядку спрощеного провадження, як малозначна, заявлені позовні вимоги, заперечення відповідача в контексті положення ч. 4 ст. 137 ЦПК України, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, суд вважає, що заявлена позивачем сума таких витрат є необґрунтованою, та неспівмірною з ціною позову, складністю справи, виконаними адвокатом роботами та часом, витраченим на виконання таких робіт. Тож, керуючись принципами співмірності, справедливості та верховенства права, заявлена позивачем вартість таких витрат у розмірі 10000 грн. підлягає частковому задоволенню, а саме у розмірі 3000,00 грн. Саме така сума, на думку суду, буде обґрунтованою та відповідати принципу розумності, є співмірною зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді та витраченим часом.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про електрону комерцію», ст. ст. 3, 6, 15, 16, 509, 512, 514, 526, 546, 549-551, 610, 611, 616, 624, 627, 1046, 1049 ЦК України, ст. ст. 3, 4, 5, 10, 12, 13, 19, 76-81,137, 141, 259, 265, 268, 273, 274, 277, 279, 354 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (ЄДРПОУ 40966896, місцезнаходження юридичної особи: 04070, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 40, приміщення 19, літ. «Н», «П») заборгованість за кредитним договором № 4406167 від 21.02.2024 у загальному розмірі 25115,52 грн., 2422,40 грн. судового збору та 3000,00 грн. – витрат на правову допомогу, а всього 30537,92 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Черкаського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення буде складено 14.05.2026.

Головуючий: Н. М. Кондрацька