Вирок від 01 червня 2026 р. у справі №699/1548/25 — Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області

Справа № 699/1548/25

Номер провадження № 1-кп/699/49/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2026 м. Корсунь-Шевченківський

Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілої ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області з повною технічною фіксацією матеріали обвинувального акта у кримінальному провадженні від 17.09.2025 № 12025255310000402

за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Тихонівка Лисянського району Черкаської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , із середньо спеціальною освітою, не працюючого, одруженого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України

УСТАНОВИВ:

1. Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнаного судом доведеним.

ОСОБА_5 14.09.2025 близько 01 год 00 хв., перебуваючи біля будинковолодіння АДРЕСА_2 , на ґрунті раптово виниклого конфлікту, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_4 штовхнув останню на землю та кулаком правої руки наніс три удари по обличчю, унаслідок чого потерпіла відповідно до висновку експерта № 05-11-01/135 від 24.09.2025 отримала тілесні ушкодження у вигляді синців обличчя, правого плеча, садна лівого ліктьового суглобу, що відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень.

Отже, ОСОБА_5 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 125 КК України – умисне легке тілесне ушкодження.

2. Підстави доведеності винуватості поза розумним сумнівом.

2.1. Обсяг доказів

Судом встановлено, що обвинувачений правильно розуміє зміст фактичних обставин, встановлених в обвинувальному акті.

Судом було поставлено на обговорення питання стосовно доцільності дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Обвинуваченому роз`яснено положення ч. 3 ст. 349 КПК України та наслідки розгляду кримінального провадження у такому порядку, а саме позбавлення права оспорювати встановлені фактичні обставини провадження в апеляційному порядку.

Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстав вважати, що останній себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини.

Це узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно з яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Заслухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, урахувавши, що обвинувачений ОСОБА_5 не оспорює фактичні обставини справи, і як встановлено судом, правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь які сумніви у добровільності та істинності його позиції, суд дійшов висновку про недоцільність дослідження інших доказів по справі, обмежившись допитом обвинуваченого, з`ясуванням думки потерпілої щодо покарання та дослідженням письмових доказів, які характеризують особу обвинуваченого.

2.2. Щодо розгляду кримінального провадження у формі приватного обвинувачення.

Відповідно до положень ст. 477 КПК України кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення є провадження, яке може бути розпочате слідчим, дізнавачем, прокурором лише на підставі заяви потерпілого щодо кримінальних правопорушень, передбачених зокрема статтею 125 КК України.

Згідно зі ст. 478 КПК України потерпілий має право подати до слідчого, дізнавача, прокурора, іншої службової особи органу, уповноваженого на початок досудового розслідування, заяву про вчинення кримінального правопорушення протягом строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення певного кримінального правопорушення.

Кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 125 КК України розпочате за заявою потерпілої ОСОБА_4 .

Проте під час судового розгляду потерпіла ОСОБА_4 зазначила, що претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має, вони перебувають у фактичних шлюбних стосунках. Уважала за можливе звільнити обвинуваченого від відповідальності.

2.3 Показання обвинуваченого ОСОБА_5 .

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, визнав повністю, підтвердивши обставини, а саме час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого правопорушення, викладені в обвинувальному акті. До свого вчинку ставився негативно, щиро каявся.

2.4. Дослідження письмових доказів сторони обвинувачення.

Стороною обвинувачення надано витяг з ЄРДР та низку документів, які характеризують обвинуваченого.

Так, за місцем проживання обвинувачений характеризується позитивно, раніше до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягувався.

Відповідно до довідок КНП «Лисянська ТЛ» від 18.09.2025 ОСОБА_5 на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

2.5. Висновки щодо доведеності винуватості.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінив кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів оцінив з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Дослідивши у судовому засіданні надані стороною обвинувачення докази, суд дійшов висновку, що надані докази є належними, оскільки прямо та непрямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Крім того, надані державним обвинуваченням докази є допустимими, оскільки зібрані у порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України.

Під час судового розгляду встановлено, що надані докази є достовірними та достатніми, оскільки не суперечать один одному, та у своїй сукупності надають можливість суду зробити висновок про доведеність винуватості обвинуваченого поза розумним сумнівом у передбаченому законом порядку.

Отже, судом поза розумним сумнівом встановлено, а стороною обвинувачення доведено, що ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 125 КК України, а саме заподіяв потерпілому умисне легке тілесне ушкодження.

3. Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

В обвинувальному акті зазначено, що обставиною, яка пом`якшує покарання, є щире каяття. Суд погоджується з такою позицією.

Також за змістом обвинувального акта не встановлено обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого. Ураховуючи приписи ст. 337 КПК України, суд позбавлений права самостійно встановлювати такі обставини, оскільки це є виходом за межі висунутого обвинувачення та призведе до погіршення становища особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

4. Мотиви призначення покарання.

За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину.

Обираючи вид та строк покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд на підставі ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, яке відноситься до категорій проступків відповідно до ст. 12 КК України, особу винного, який характеризується позитивно, бере до уваги щире каяття як обставину, яка пом`якшує покарання, а також враховує відсутність обставин, які обтяжують покарання.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що обвинуваченому необхідно призначити найменш обтяжливе покарання в межах санкції інкримінованої статті, оскільки саме таке покарання відповідатиме принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого.

5. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

Цивільний позов заявлено не було.

Щодо обвинуваченого запобіжний захід не застосовувався, підстав для його застосування не вбачається.

Процесуальні витрати та речові докази відсутні.

Керуючись ст.ст. 7, 349, 368-370, 373, 374, 376, 394, 395 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначити покарання у вигляді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 (вісімсот п`ятдесят) грн.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_5 не застосовувати.

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Черкаського апеляційного суду через Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану суд обмежується проголошенням резолютивної частини вироку, з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

СуддяОСОБА_1