Рішення від 01 червня 2026 р. у справі №948/418/26 — Машівський районний суд Полтавської області

Справа № 948/418/26

Номер провадження 2/948/456/26

02.06.2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2026 с-ще Машівка

Машівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Тимофєєвої Г.Л.,

за участю секретаря судового засідання Порохні І.І.,

позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Машівка цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

у с т а н о в и в :

04.05.2026 ОСОБА_1 звернулався до Машівського районного суду Полтавської області із вказаною позовною заявою, посилаючись на те, що вони з відповідачкою перебувають у зареєстрованому шлюбі з 28 січня 2012 року. В даному шлюбі мають спільну дитину, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Підставою для розірвання шлюбу є ті обставини, що у позивача з відповідачкою втрачено взаєморозуміння, взаємоповага, відсутні спільні інтереси, наявні різні погляди на життя, подружжя не пов`язане спільним побутом, інтересами, взаємними правами та обов`язками. Спір про майно відсутній. Шлюбні відносини фактично припинені. Збереження шлюбу не можливо та суперечитиме інтересам позивача. Просить суд не надавати строк на примирення, у зв`язку з чим наполягає на розірванні шлюбу (а.с.2-5).

Ухвалою суду від 11.05.2026 відкрито провадження у цивільній справі за цим позовом за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с.17).

У судовому засіданні 02.06.2026 позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги, зазначив, що збереження шлюбу не можливо, строк для примирення не просив. Пояснив, що з 2012 року перебуває в шлюбі з відповідачкою, останнім часом проживали сім`єю в АДРЕСА_1 . В шлюбі з відповідачкою мають неповнолітнього сина, ОСОБА_4 , 2012 року народження, який проживає з ним за адресою: АДРЕСА_1 . З вересня 2025 року сімейні відносини зі ОСОБА_2 погіршилися та в травні 2026 року вона переїхали проживати до батьків в с. Новий Тагамлик. У зв`язку з неможливістю збереження родини, просить шлюб розірвати.

Відповідачка ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги визнала. Пояснила, що з 2012 року перебуває в шлюбі з позивачем, мають спільного сина ОСОБА_4 . З вересня 2025 року сімейні відносини у подружжя погіршились, через різні погляди на сумісне життя, почали виникати непорозуміння та сварки. В травні 2026 року, після подачі позивачем позову про розірвання шлюбу до суду, вона переїхала жити до своїх батьків в с. Новий Тагамлик. Строк на примирення просила не надавати, оскільки вважає збереження шлюбу не можливим, тому просила його розірвати.

Згідно із ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Вислухав пояснення сторін, дослідивши надані письмові докази, дійшов такого висновку.

Судом установлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 перебувають у шлюбі, який зареєстрований 28 січня 2012 року у Центральному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Полтавського міського управління юстиції Полтавської області, актовий запис № 42, що підтверджується оригіналом свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 28.01.2012 (а.с.9,10). Як вбачається зі змісту позовної заяви, від шлюбу подружжя має одну неповнолітню дитину, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, виданого Виконавчим комітетом Новотагамлицької сільської ради Машівського району Полтавської області, актовий запис № 03 від 03.07.2012 (а.с.11).

Зі змісту позову та пояснень позивача в судовому засіданні вбачається, що він наполягає на розірвані шлюбу, оскільки сімейних стосунків між сторонами не існує. Позивач не бачить можливості примирення.

Даних, які б свідчили про те, що відповідач оспорює обставини, зазначені позивачем в заяві, судом не встановлено. Суд бере до уваги визнання позову відповідачем.

Відповідно до статті 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається (частина 1 статті 24 СК України).

Частинами 3, 4 статті 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно з частиною другою статті 104, частиною третьою статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання, у тому числі за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 СК України.

Відповідно до частини 1 статті 110, статті 112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Аналізуючи зібрані у справі докази, суд уважає, що оскільки позивач з відповідачем мають різні погляди на життя, втратили почуття взаємоповаги та взаєморозуміння, не проживають разом, позивач наполягає на розірванні шлюбу, а відповідачка визнала позов, тому шлюб, укладений між сторонами, потрібно розірвати.

Прізвище відповідачки після розірвання шлюбу залишити « ОСОБА_6 ».

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з такого.

Відповідно до ст.141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до ч.1 ст.142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідач визнав позов повністю, тому суд вважає, що з відповідача на користь позивачки слід стягнути 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Судом встановлено, що позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір у сумі 1331,20 грн, згідно квитанції АТ «Укрпошта» номер транзакції 2214884232 від 04.05.2026, що міститься у матеріалах справи. Судовий збір зараховано до спеціального фонду державного бюджету України (а.с.26).

Враховуючи наведене, визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті, суд вважає, що з відповідача на користь позивачки слід стягнути 50 відсотків судового збору, сплаченого нею при поданні позову, а саме 665,60 грн. Решту суми сплаченого судового збору (50%) в сумі 665,60 грн, на підставі ч.1 ст.142 ЦПК України, ч.3 ст.7 ЗУ «Про судовий збір», слід повернути позивачці з державного бюджету.

Керуючись ст. 1-18, 81, 141, 209-245, 259, 264- 268, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, - задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований 28 січня 2012 року у Центральному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Полтавського міського управління юстиції Полтавської області, актовий запис № 42, від 28.01.2012.

Прізвище ОСОБА_2 після розірвання шлюбу залишити « ОСОБА_6 ».

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 665,60 грн.

Повернути ОСОБА_1 , з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого нею при поданні позову згідно квитанції АТ «Укрпошта» номер транзакції 2214884232 від 04.05.2026, тобто 665,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а у разі його оскарження після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право, відповідно до ч.2 ст.354 ЦПК України, на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

На підставі ч.2 ст.115 Сімейного Кодексу України, копію рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили, надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення, для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Повне найменування сторін та учасників справи:

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ;

Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП невідомий, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Суддя Г.Л.Тимофєєва