Вирок від 01 червня 2026 р. у справі №537/3568/26 — Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 1-кп/537/281/2026

Справа № 537/3568/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.06.2026 Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі: головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Крюківського районного суду в м. Кременчуці Полтавської області кримінальне провадження №12026170530000184 від 25.04.202 6року про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженць міста Кременчука, Полтавської області, громадянин України, має середню освіту, не одружений, не працюючий, не маючий на утриманні малолітніх/неповнолітній дітей, не є інвалідом, депутатом, учасником бойових дій, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий:

- 02.01.2026 Автозаводським районним судом м. Кременчука Полтавської області за ч. 1 ст. 309 КК України, має покарання у виді 1 року пробаційного нагляду;

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.309 ч.2 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Суд визнав доведеним, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин: 24.04.2026 року ОСОБА_4 , будучи раніше судимим протягом року за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, діючи з протиправним умислом, спрямованим на незаконне придбання та зберігання наркотичного засобу без мети збуту, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки у вигляді порушення правового режиму обігу наркотичних засобів і бажаючи їх настання, придбав особливо небезпечну психотропну речовину PVP, яку зберігав при собі для власного вживання без мети збуту.

Так, 24.04.2026 в період часу з 20 год. 28 хв до 21 год. 05 хв працівниками поліції під час проведення огляду місця події за адресою м. Кременчук, провулок Столярний, буд. 55, виявлено і вилучено згорток з ліпкої стрічки червоного кольору, який знаходився у лівому кросівку ОСОБА_4 , та в середині якого знаходився прозорий зіп-пакет з кристалічною речовиною білого кольору, яка відповідно до висновку експерта № СЕ-19/117-26/7933-НЗПРАП від 01.05.2026 є особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено – PVP масою 0,193 г.

Вказану психотропну речовину: PVP масою 0,193 г., ОСОБА_4 незаконно придбав та зберігав для особистого вживання, без мети збуту.

В судовому засіданні ОСОБА_4 свою вину по пред*явленому обвинуваченню визнав повністю, пояснивши про обставини вчиненого, та пояснив, що дійсно не розуміючи, що вчиняє злочин, дуже жалкує за вчиненим, щиро кається. За цей час його ставлення повністю змінилося. Прохав суд суворо не карати.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому органом досудового розслідування злочинів при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та беручи до уваги, що інші учасники судового розгляду також не оспорювали фактичні обставини справи, і судом встановлено, що учасники судового розгляду, в тому числі обвинувачений , правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності його позиції, роз*яснивши їм положення ст.349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини, вислухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченого ст.349 КПК України , суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюють ся та розглянути акт у спрощеному провадженні.

Крім повного визнання обвинуваченим своєї вини, його вина у вчиненні встановленого судом злочинів повністю доведена доказами, що містяться в обвинувальному акті та матеріалах, які ніким з учасників процесу не оспорюються, є належними і допустимими.

Обвинувачений ОСОБА_4 вірно розуміє зміст обставин справи і у суду немає сумнівів в добровільності та істинності її позицій.

Приймаючи до уваги пояснення обвинуваченого, оцінюючи всі зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про винність ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікуєза ст.309 ч.2 КК України, як незаконне придбання та зберігання психотропної речовини без мети збуту, вчинене протягом року після засудження за цією статтею.

Вирішуючи питання про призначення покарання, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує ступінь та характер суспільної небезпеки діяння, вчиненого обвинуваченим, всі обставини по справі в їх сукупності, особу обвинуваченого, який щиро розкаявся у вчиненому, сприяв розкриттю злочину, вину визнав повністю і визнає ці обставини пом`якшуючими покарання.

Обставин, що обтяжують покарання згідно ст. 67 КК України , судом не встановлено.

Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (ч.2 ст.61 Конституції України).

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.

Виходячи з положень ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для виправлення та попередження нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості вчиненого злочину.

При призначенні покарання, судом враховано характер і ступінь тяжкості злочину, особу обвинуваченого, який раніше не притягався до кримінальної відповідальності, на обліку у лікаря-нарколога та психіатричному диспансері не перебуває, утримує мати та цивільну дружину з дитиною. Зважаючи на те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, суд дійшов до висновку, що для виправлення обвинуваченого, і попередження з його боку вчинення нових злочинів і досягнення інших цілей покарання, йому необхідно призначити покарання визначено санкцією статті за якою він обвинувачується.

Згідно до ст.17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права». У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Зазначені обставини у сукупності з даними про особу обвинуваченого і його поведінки свідчить про істотне зниження ступеня тяжкості вчиненого злочину.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених в санкції статті Основної частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Юридичний зміст положень ст.65 КК України вказує на те, що загальні засади призначення покарання (ст.65 КК України) наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. При цьому, ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

У п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами) звернуто увагу на те, що при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного обвинуваченого, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. При цьому, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Беручи до уваги те, що особі, яка вчинив злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, одночасно враховуючи вище викладене, суд прийшов до наступних висновків. ОСОБА_4 будучи судимим на шлях виправлення не став, а вчинив новий умисний злочин в період відбування покарання у виді пробаційного нагляду. Отже суд вважає, що виправлення та перевиховання його можливе лише в умовах ізоляції від суспільства. Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України, класифікується як не тяжкий злочин, особу обвинуваченого, який притягався до кримінальної відповідальності, вчинив злочин в період відбування покарання, негативно характеризується за місцем проживання, тому доцільно обвинуваченому призначити покарання у виді позбавлення волі . Підстав для застосування ст.ст.75,76 КК України суд не вбачає. В силу ст.71,72КК України за сукупністю вироків частково приєднавши не відбуту частину покарання за вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 02.01.2026 року. Саме таке покарання на думку суду буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів.

Речові докази по справі, відповідно до ст.100КПК України, а саме наркотичну речовину – знищити.

Речові докази по справі, відповідно до ст.100КПК України, а саме мобільний телефон – повернути власнику.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили обрати – тримання під вартою. Заарештувати в залі суду негайно. Строк відбування покарання рахувати з 02.06.2026 року.

Судові витрати по справі стягнути на користь держави.

Керуючись ст. ст. 373,374 КПК України, суд,-

З А С У Д И В :

ОСОБА_4 визнати винним та призначити покарання: за ст. 309 ч.2 КК України у виді позбавлення волі строком на один рік.

Відповідно до частини 1 статті 71,72 КК України за сукупністю вироків до покарання призначеного за даним вироком частково приєднати не відбуту частину покарання за вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 02.01.2026року та остаточно визначити покарання ОСОБА_4 у виді позбавлення волі строком на 1(один) рік 1 (один) місяця.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили обрати – тримання під вартою. Заарештувати в залі суду негайно. Строк відбування покарання рахувати з 02.06.2026 року.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судові витрати в сумі 2888/дві тисячі вісімсот вісімдесят вісім/грн.16коп.

Речові докази по справі, відповідно до ст.100КПК України, а саме наркотичну психотропну речовину PVP 0.193 грам – знищити.

Речові докази по справі, відповідно до ст.100КПК України, а саме мобільний телефон марку "Redmi Note 14 Pro " – залишити власнику.

Вирок може бути оскаржений, з підстав, передбачених статтею 394 КПК України до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо вирок ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддя: ОСОБА_1