Вирок від 01 червня 2026 р. у справі №526/538/26 — Гадяцький районний суд Полтавської області

Справа № 526/538/26

Провадження № 1-кп/526/197/2026

В И Р О К

іменем України

02 червня 2026 року Гадяцький районний суд Полтавської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши матеріали кримінального провадження № 12026170560000098 від 13.02.2026 року відносно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Млинівка Полтавського району Полтавської області, громадянки України, що проживає за адресою: АДРЕСА_1

за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України,

де сторонами є: прокурор ОСОБА_4 , потерпілий ОСОБА_5 , обвинувачена ОСОБА_3

В С Т А Н О В И В:

Суд визнав доведеним, що ОСОБА_3 , будучи раніше притягнутою до адміністративної відповідальності, зокрема: постановою Гадяцького районного суду Полтавської області від 21.10.2025 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а також до кримінальної відповідальності, зокрема: вироком Гадяцького районного суду Полтавської області від 19.12.2025 за ч. 1 ст. 125 КК України, за вчинення домашнього насильства відносно свого співмешканця ОСОБА_5 , з якою вона перебуває у сімейних відносинах та спільно проживає, вчинила кримінальне правопорушення при наступних обставинах.

12 лютого 2026 року о 19 годині в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 за місцем спільного проживання вчинила відносно ОСОБА_5 , з яким вона спільно проживає та з яким перебуває у сімейних відносинах, дії психологічного та фізичного насильства, що виразилося у безпричинному конфлікті, словесних образах, висловлюваннях в його адресу словами нецензурної лайки, погрозою фізичної розправи та спричинення тілесних ушкоджень, що полягало у нанесенні одного точкового удару кухонним ножем в область черевної порожнини.

В наслідок систематичних, тотожних та об`єднаних спільним умислом, протиправних дій ОСОБА_3 , направлених на вчинення насильства в сім`ї щодо особи, з якою винним перебуває у сімейних та близьких відносинах, потерпілому ОСОБА_5 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді непроникаючого ножового поранення передньої стінки живота, що кваліфікується як легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Обвинувачена ОСОБА_3 вину у вчиненні кримінального правопорушення визнала беззастережно та підтвердила обставини, вказані в обвинувальному акті. В скоєному щиро розкаюється.

На підставі ст. 349 ч. 3 КПК України, за згодою учасників процесу, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений та інші учасники правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позицій немає. Також, судом роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Аналіз досліджених в судовому засіданні доказів свідчить про те, що дії ОСОБА_3 правильно кваліфіковані за ст. 126-1 КК України як умисне систематичне вчинення фізичного та психологічного насильства щодо іншої особи, з якою винний перебуває у сімейних та близьких відносинах, що призвело до фізичних та психологічних страждань, погіршення якості життя потерпілої особи (домашнє насильство).

Згідно зі ст. 65 КК України при призначенні покарання враховується ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 скоєно кримінальне правопорушення, яке в силу ст. 12 КК України відноситься до нетяжкого злочину.

Враховуючи її вік та стан здоров`я, обвинувачена за місцем проживання характеризується з задовільного боку, на обліку у нарколога та психіатра не перебуває, раніше судимий.

В якості обставин, що пом`якшують покарання, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставини, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд керується вимогами ст.ст. 65-67 КК України та приймає до уваги роз`яснення постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

При цьому суд також враховує, що відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні прав та свобод засудженого та у відповідності до ч. 2 ст. 50 КК України має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

З врахуванням викладеного, враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення, відсутність обставин, що обтяжують покарання, та оцінюючи поведінку ОСОБА_3 до вчинення кримінального правопорушення, практику Європейського суду з прав людини, суд вважає, що ступінь їх небезпечності для суспільства не перевищує положення принципу поваги до особистої свободи, а тому суд дійшов до висновку про призначення покарання, яке буде необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження нових правопорушень у виді громадських робіт, оскільки саме таке покарання буде в повній мірі відповідати ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Також суд, в інтересах потерпілого від кримінального правопорушення, пов`язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_3 обмежувальні заходи, передбачені ст. 91-1 КК України.

Цивільний позов в кримінальному провадженні не заявлений.

Питання про речові докази підлягає вирішенню відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, та призначити їй покарання у виді 200 (двохсот) годин громадських робіт.

Заходи забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу відносно обвинуваченої ОСОБА_3 не застосовувати.

На підставі п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України направити ОСОБА_3 для проходження програми для кривдників, строком на один місяць.

Письмові докази, які надані прокурором – зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду через Гадяцький районний суд Полтавської області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Копію вироку негайно вручити учасникам судового провадження.

Головуючий: ОСОБА_1