Рішення від 31 травня 2026 р. у справі №371/228/26 — Миронівський районний суд Київської області

Єдиний унікальний № 371/228/26

Номер провадження № 2-а/371/23/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" червня 2026 р. м. Миронівка

Миронівський районний суд Київської області

у складі: головуючого судді Кириленко М.О.

за участю секретаря судового засідання Петренко В.А.

представник позивача Павлідіса О.І. адвоката Лушкіна Ю.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Миронівка Київської області в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лушкін Юрій Петрович до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, суд

встановив:

У лютому 2026 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 15.02.2026 на нього складено постанову серії ЕГА №1974568 по справі про адміністративне правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП та накладено штраф у розмірі 3 400, 00 грн. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що він не здійснював виклик поліції, а лише повідомив про те, що ОСОБА_2 не принесли пенсію. Вважає постанову незаконною та такою, що винесена з порушенням положень КУпАП. Просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА №1974568 від 15.02.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП та закрити провадження у справі у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Просив стягнути понесені витрати на правничу допомогу.

Ухвалою суду від 23.02.2026 було відкрито провадження у вказаній справі. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін.

Представник відповідача відділу поліції №2 Обухівського районного управління поліції ГУНП в Київській області в судове засідання призначене на 26.05.2026 не з`явився, до суду надійшов диск за фактом складання адміністративної постанови. Заяви про відкладення розгляду справи не надсилав.

Заслухавши думку представника позивача ОСОБА_1 адвоката Лушкіна Ю.П., суд вважає за можливим розгляд справи провести без участі відповідача.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Лушкін Ю.П. позов підтримав з підстав викладених у позовній заяві, обґрунтувавши вимоги вищевикладеними фактами. Просив суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА №1974568 від 15.02.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП та закрити провадження у справі у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Просив стягнути понесені витрати на правничу допомогу.

Суд, заслухавши представника позивача ОСОБА_1 адвоката Лушкіна Ю.П., дослідивши письмові докази додані до позовної заяви та відеозапис наданий представником відповідача, приходить до наступного.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно частин 1-4 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до вимог статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно статті 183 КУпАП, завідомо неправдивий виклик пожежної охорони, поліції, швидкої медичної допомоги або аварійних служб - тягне за собою накладення штрафу від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 222 КУпАП передбачено, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, передбачене статтею 183 КУпАП.

Відповідно до п. 3, п. 5 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події.

Згідно статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

З матеріалів справи вбачається, що 15.02.2026 інспектором відділу поліції №2 (м. Миронівка) Обухівського районного управління поліції в Київській області лейтенантом поліції Даніловим О.В. відносно позивача винесено постанову ЕГА №1974568 по справі про адміністративне правопорушення та притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3 400, 00 гривень.

Зі змісту оскаржуваної постанови встановлено, що 15.02.2026 близько 13:44 год в АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, здійснив завідомо неправдивий виклик працівників поліції, повідомивши про побиття працівниками поліції, факт якого не підтвердився до ЄО ВП №2 Обухівського РУП за номером 746 від 15.02.2026.

Позивач зазначає, що 15.02.2026, на початку 14 години до нього звернулася тітка ОСОБА_2 з приводу не отримання пенсії, та попросила зателефонувати до відділу поліції зі скаргою. Виклик поліції не здійснював, а лише повідомив з метою захисту законних інтересів тітки.

Перебуваючи в лікарні м. Миронівка, 15.02.2026 о 13-45 год ОСОБА_1 був оглянутий черговим лікарем (хірургом). Під час огляду, ОСОБА_1 повідомив про скарги на біль в ділянці лівого колінного суглобу, які були спричинені працівниками поліції, про що свідчить довідка чергового лікаря.

Відповідач відзив до суду не надав, до суду було надано компакт диск з відео записами з нагрудних відеореєстраторів інспекторів поліції, які прибули на виклик 15.02.2026 року.

З вказаних відеозаписів вбачається, що 15.02.2026 інспектори поліції прибули на виклик в лікарню. З відео вбачається, що позивач перебував в нетверезому стані, після проходження огляду для визначенні стану алкогольного сп`яніння, результат становив - 1,450 промілі. На запитання працівників поліції, позивач пояснив, що поліцію викликав за місцем проживання в с. Карапиші, а в лікарні повідомив про його побиття.

Згідно рапорту від 15.02.2026 встановлено, що заявником на виклик 102 був Мазур (з Органів охорони здоров`я).

Відповідальність за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, настає лише в разі завідомо неправдивого виклику поліції.

Тобто, суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу. Правопорушник, повідомляючи певну інформацію поліції, усвідомлює, що вона є неправдивою, і бажає даремного виїзду на місце виклику працівників цієї служби.

Водночас, у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про те, що позивач викликав поліцію.

В свою чергу слід зазначити, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення відповідач повинен був з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також, з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, на відповідача, як суб`єкта владних повноважень, покладається тягар доказування наявності складу адміністративного правопорушення у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідачем не було вжито належних заходів для повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин, що мали значення для правильного вирішення справи.

Водночас, слід зазначити, що притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена, у відповідності до вимог чинного законодавства, поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також, встановлення факту вчинення особою адміністративного правопорушення.

Отже суд вважає, що в діях позивача не вбачається умислу на вчинення завідомо неправдивого виклику поліції, та відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, а тому, прийнята відповідачем постанова по справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА №1974568 від 15.02.2026 підлягає скасуванню.

Вимогами ч. 3 ст. 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, постанова у справі про адміністративне правопорушення від 15.02.2026 серії ЕГА №1974568 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення стягнення за ст. 183 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 3 400, 00 гривень підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю.

Що стосується вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу, суд дійшов до наступного висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон) договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Частиною 5 статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Понесені витрати на правничу допомогу адвоката позивачем підтверджено: ордером на надання правничої допомоги адвокатом Лушкіним Ю.П., копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №1295/10 від 27.11.1997 на ім`я Лушкіна Ю.П., договором про надання правничої допомоги від 17.02.2026 укладеною між ОСОБА_3 та Павлідісом О.І., калькуляцією вартості правових послуг наданих адвокатом Лушкіним Ю.П., згідно якого загальна сума наданих та оплачених послуг становить 3 000, 00 грн, квитанцією від 17.02.2026, відповідно до якої адвокатом Лушкіним Ю.П. прийнято від ОСОБА_1 3 000, 00 грн за надання правничої допомоги.

Питання застосування частини 7 статті 139 КАС України щодо доведеності розміру витрат на правничу допомогу з метою їх розподілу неодноразово було предметом дослідження у Верховному Суді, зокрема у постановах від 29 жовтня 2020 року (справа №686/5064/20), від 05 березня 2021 року (справа №200/10801/19-а), від 16 березня 2021 року (справа №520/12065/19), постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року (справа №922/445/19), у яких сформульовано правовий висновок, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Враховуючи обсяг вищезазначеної наданої адвокатом Лушкіним Ю.П. професійної правничої допомоги, обсяг підготовленої ним позовної заяви, тривалість затраченого на це часу, критерії реальності адвокатських витрат та розумності, складність справи, характер правовідносин і важливе значення цієї справи для позивача, та беручи до уваги, що позов задоволено повністю, суд дійшов висновку, що належить стягнути на користь останнього за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень витрати на правничу допомогу адвоката у заявленому позивачем розмірі.

Підстав для зменшення розміру зазначених витрат, суд, з огляду на вищезазначене, не вбачає.

Таким чином, належить стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000, 00 грн.

За правилами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 666, 00 грн. (а.с. 1).

Оскільки вимоги позивача задоволені повністю, тому витрати по оплаті судового збору у вищезазначеному розмірі підлягають стягненню з останнього за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 8, 9, 11, 12, 72-80, 243-245, 262 КАС України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Скасувати постанову інспектора відділу поліції №2 (м. Миронівка) Обухівського районного управління поліції в Київській області лейтенанта поліції Данілова Олександра Вікторовича від 15.02.2026 ЕГА №1974568 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 183 КУпАП.

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 183 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП України, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000, 00грн (три тисячі гривень та 666, 00 (шістсот шістдесят шість гривень) гривень судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.О. Кириленко