Вирок від 28 квітня 2026 р. у справі №359/408/24 — Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Суд: Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Зловживання владою або службовим становищем

Дата: 28 квітня 2026 р.

Справа: №359/408/24

Суддя: Вознюк С. М.

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2026 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарях судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

за участю прокурорів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника – адвоката ОСОБА_9 , обвинуваченого ОСОБА_10 та його захисника – адвоката ОСОБА_11 , представників потерпілої юридичної особи: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , свідків: ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_12 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 та ОСОБА_32 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду з технічною фіксацією, із застосуванням системи ВКЗ, об`єднане судове провадження за кримінальними провадженнями: №62023100130002021, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.12.2023 року, №62023100130000182, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.02.2023 року, що надійшло до суду з обвинувальними актами, відносно

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Караганда Казахстан, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, військовослужбовця військової служби за контрактом, у військовому званні «підполковник», старшого інструктора навчального відділу підготовки фахівців інженерної служби Навчально-бойового центру підготовки до спеціальних дій ІНФОРМАЦІЯ_2 (військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України), який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що має не зняту та не погашену судимість, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ,

по обвинуваченню у вчиненні ним кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України,

та

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Макіївка Донецької області, українця, громадянина України, з вищою освітою, військовослужбовця військової служби за контрактом, начальника науково-дослідницької лабораторії з підготовки військ Київського інституту Національної гвардії України, який проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ,

по обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення – злочину, передбаченого ч. 4 ст. 425 КК України, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_8 пред`явлено обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Так, ОСОБА_8 , обіймаючи посаду старшого інструктора навчального відділу підготовки фахівців інженерної служби Навчально-бойового центру підготовки до спеціальних дій Міжнародного центру та виконуючи обов`язки командира групи розмінування Міжнародного центру, будучи службовою особою, в порушення вимог ст.ст. 11, 16, 28, 49, 58, 59, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст. ст. 1, 3, 4 Закону України «Про Національну гвардію України», постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», Порядку підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, під час безпосереднього перебування в районах ведення воєнних (бойових) дій та Інструкції з виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України, що затверджені наказом командувача Національної гвардії України від 29.03.2022 № 89, функціональних обов`язків, в невстановлені досудовим розслідуванням дату та час, але не пізніше 03.12.2022, в умовах воєнного стану, перебуваючи за місцем дислокації Міжнародного центру, за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Старе, вул. Загатка, 65, будучи службовою особою, зловживаючи службовим становище, діючи умисно, з єдиним умислом, всупереч інтересам служби, з метою одержання ним та військовослужбовцями Міжнародного центру неправомірної вигоди у вигляді додаткової грошової винагороди за участь у бойових діях та заходах, будучи обізнаним, що Київська область не є районом ведення воєнних (бойових дій), а виконання військовослужбовцями групи розмінування завдань на території Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» не підтверджує їх безпосередньої участі у бойових діях та заходах, подав на ім`я начальника Міжнародного центру рапорт від 03.12.2022 щодо виконання ним в період часу з 24.11.2022 по 30.11.2022, військовослужбовцями ОСОБА_33 , ОСОБА_15 , ОСОБА_26 в період часу з 01.11.2022 по 23.11.2022, військовослужбовцем ОСОБА_34 в період часу з 01.11.2022 по 09.11.2022, військовослужбовцем ОСОБА_29 в період часу з 09.11.2022 по 30.11.2022, завдань з розмінювання та робіт з улаштування, нарощування, утримання інженерних загороджень на території Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль».

В подальшому на підставі рапорту ОСОБА_8 від 03.12.2022, він та військовослужбовці ОСОБА_35 , ОСОБА_15 , ОСОБА_26 , ОСОБА_36 , ОСОБА_29 були безпідставно включені до наказу начальника Міжнародного центру від 13.12.2022 № 749 «Про виплату додаткових винагород» за безпосередню участь у бойових діях та заходах за листопад 2022 року та останнім безпідставно здійснено нарахування та виплату збільшеної додаткової винагороди за участь у бойових діях та заходах, чим нанесено матеріальної шкоди (збитків) державі в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України), на суму 247 333,3 грн.

Крім того, продовжуючи свою злочину діяльність, в невстановлені досудовим розслідуванням дату та час, але не пізніше 28.12.2022, в умовах воєнного стану, ОСОБА_8 , перебуваючи за місцем дислокації Міжнародного центру, за адресою: АДРЕСА_1 , будучи службовою особою, зловживаючи службовим становище, діючи умисно, з єдиним умислом, всупереч інтересам служби, з метою одержання ним та військовослужбовцями Міжнародного центру неправомірної вигоди у виді додаткової грошової винагороди за участь у бойових діях та заходах, будучи обізнаним, що Київська область не є районом ведення воєнних (бойових дій), а виконання військовослужбовцями групи розмінування завдань на території Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» не підтверджує їх безпосередньої участі у бойових діях та заходах, подав на ім`я начальника Міжнародного центру рапорт від 28.12.2022 щодо виконання ним та військовослужбовцем ОСОБА_29 в період часу з 01.12.2022 по 28.12.2022, завдань з розмінювання та робіт з улаштування, нарощування, утримання інженерних загороджень на території Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль».

В подальшому на підставі рапорту ОСОБА_8 від 28.12.2022, він та військовослужбовець ОСОБА_29 були безпідставно включені до наказу начальника Міжнародного центру від 10.01.2023 № 21 «Про виплату додаткових винагород» за безпосередню участь у бойових діях та заходах за грудень 2022 року та останнім безпідставно здійснено нарахування та виплату збільшеної додаткової винагороди за участь у бойових діях та заходах, чим нанесено матеріальної шкоди (збитків) державі в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України), на суму 124 193,55 грн.

Загальна сума матеріальної шкоди (збитків) завданих державі в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України) внаслідок неправомірних дій ОСОБА_8 становить 371 526,85 грн.

Органом досудового розслідування дії ОСОБА_8 кваліфіковані за ч. 2 ст. 364 КК України – як зловживання службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для себе чи іншої фізичної особи використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам.

ОСОБА_10 пред`явлено обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 425 КК України.

Так, ОСОБА_10 , обіймаючи посаду начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України), будучи військовою службовою особою, в порушення вимог ст.ст. 11, 16, 28, 49, 58, 59, 66, 67 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст. ст. 1, 3, 4 Закону України «Про Національну гвардію України», постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», Порядку підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, під час безпосереднього перебування в районах ведення воєнних (бойових) дій та Інструкції з виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України, що затверджені наказом командувача Національної гвардії України від 29.03.2022 № 89, функціональних обов`язків, передбачених Статутом Міжнародного центру, отримавши в період часу з вересня 2022 року по грудень 2022 року рапорти командирів груп розмінування ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_24 від 01.09.2022 та 04.10.2022, ОСОБА_32 від 03.11.2022, ОСОБА_8 від 03.12.2022 та 28.12.2022, щодо виконання ними військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_20 , ОСОБА_16 , ОСОБА_28 , ОСОБА_15 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_34 , ОСОБА_29 завдань на території Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», в невстановлені дату та час, перебуваючи за місцем дислокації Міжнародного центру, за адресою: АДРЕСА_1 , діючи необережно, всупереч інтересам служби, в порушення статутних та функціональних обов`язків, виходячи з хибно зрозумілих інтересів служби, неналежно виконуючи свої службові обов`язки через несумлінне ставлення до них, в умовах воєнного стану, не вчинив жодних дій для перевірки документального підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_8 , ОСОБА_32 , ОСОБА_24 , ОСОБА_20 , ОСОБА_16 , ОСОБА_28 , ОСОБА_15 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_30 , ОСОБА_29 в бойових діях або заходах, як наслідок останні були включенні до наказів начальника Міжнародного центру від 25.09.2022 №531, від 05.10.2022 №600, від 15.11.2022 №679, від 13.12.2022 №749, від 10.01.2023 № 21 «Про виплату додаткових винагород» за безпосередню участь у бойових діях та заходах та їм безпідставно здійснено нарахування та виплату збільшеної додаткової винагороди за участь у бойових діях та заходах, чим нанесено матеріальної шкоди (збитків) державі в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України) на загальну суму 986 725,18 грн.

Органом досудового розслідування зазначені дії ОСОБА_10 кваліфіковані за ч. 4 ст. 425 КК України - як недбале ставлення військової службової особи до служби, що спричинило тяжкі наслідки, вчинене в умовах воєнного стану.

Позиція обвинувачених щодо пред`явленого їм обвинувачення.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 у пред`явленому обвинуваченні і вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України своєї вини не визнав повністю, та показав, що діяв виключно в межах своїх повноважень та у відповідності до вимог чинного законодавства.

Так, ОСОБА_8 пояснив, що на підставі бойового наказу начальника Міжнародного центру в період часу з 24.11.2022 по 28.12.2022 виконував обов`язки командира групи розмінування Міжнародного центру на території Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль». У визначений час він та його група прибули до МА «Бориспіль». Відповідно до розпорядження вони увійшли у взаємодію з Батальйонно-тактичною групою охорони та оборони МА « ІНФОРМАЦІЯ_5 », яка безпосередньо підпорядковувалась сектору оборони № 12 в Київській області, та на виконання бойових розпоряджень старших начальників виконували завдання з розмінування та роботи з улаштування, нарощування, утримання інженерних загороджень на визначених об`єктах, рубежах, районах та позиціях. Відповідно до Статуту сил підтримки інженерне забезпечення являється виконанням бойового завдання. Командир БТГ видава розпорядження групі розмінування на встановлення певних мінних полів. Дані щодо території встановлення таких інженерних вибухових загороджень попередньо були погоджені з командиром опорних пунктів, які знаходились в обороні. Потім з розрахунку сил своєї групи і засобів, які були в наявності, група розмінування виїжджала і встановлювала вибухові інженерні загородження. Після встановлення загородження про виконане завдання доповідалось командиру БТГ, всі відомості були занесені у формуляр. Окрім того, один раз на місяць він безпосередньо доповідав своєму командиру про виконання завдань, поставлених ним та іншими командирами. З приводу функцій, які вони з групою виконували на території АП «Бориспіль», зазначив, що такими були: встановлення мінно-вибухових загороджень; утримання мінно-вибухових загороджень, що включало: щоденну їх перевірку (2 рази на день), заміну боєприпасів, які втратили свої особливості, заміна засобів ініціювання, отримання доповідей ним особисто від саперів, щодо ділянок,які врони перевіряли. У їхньої групи було чотири ділянки, на одній з яких він особисто виконував обов`язки і командира групи і сапера; доповідь командиру БТГ про виконання поставлених завдань; за потреби отримання бойового спорядження або внесення змін у виконання бойових завдань. Після виконання завдань, він формував формуляр загороджень, готував рапорт командиру БТГ про виконання тих задач, які останнім були поставлені, а також Акт перевірки мінного загородження. ОСОБА_8 також зазначив, що всі поставлені завдання їхній групі були виконані, жодних зауважень не надходило. Своїми Рапортами від 03.12.2022 року та 28.12.2022 року він доповів командиру ОСОБА_10 про виконання поставленого бойового розпорядження, про особовий склад, який приймав участь у виконанні такого розпорядження із зазначенням періоду. Вказані рапорти містять також підпис командира батальйонної групи охорони та оборони МА « ІНФОРМАЦІЯ_5 » майора ОСОБА_37 та погоджені керівником сектору оборони № 12 в Київській області полковником ОСОБА_38 . Щодо отримання ним збільшеної додаткової винагороди повідомив, що дійсно за період перебування та виконання бойових розпоряджень на території МА «Бориспіль», отримував таку винагороду на заробітну картку та вважає, що вона виплачена цілком законно, оскільки група розмінування працювала з вибуховими речовинами, які відносяться до засобів з підвищеним ризиком обслуговування, тому навіть коли територія втратила статус зони бойових дій, цей ризик не зменшився. Зазначив також, що витяги з журналів бойових дій, які долучались до його Рапортів, як підтвердження зазначеної в них інформації, надавались штабом батальйонної групи охорони та оборони МА « ІНФОРМАЦІЯ_5 ». Щодо виплати йому такої додаткової винагороди, він ні до кого не звертався

З приводу пред`явленого обвинувачення за ч. 4 ст. 425 КК України обвинувачений ОСОБА_10 під час його допиту повідомив, що вину не визнає.

Зазначив, що на початку повномасштабного вторгнення він займав посаду начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України). В той час військова частина отримала бойовий наказ на створення і направлення до МА «Бориспіль» груп розмінування. Група була створена, забезпечена всім необхідним та направлена до місця призначення. В подальшому група розмінування продовжувала виконувати завдання на території МА «Бориспіль» на ротаційній основі. Ротація проводилась виключно до бойового розпорядження командувача Національної гвардії України. Про виконання поставлених завдань старші груп розмінування доповідали командиру військової частини рапортами у встановленому порядку, зазначаючи хто саме з військовослужбовців і в які строки були на завданні, тощо. Відповідно до Наказу командувача Національної гвардії України №89 від 29.03.2022 року службовому складу груп розмінування виплачувалась додаткова винагорода за участь у бойових завданнях. Жодних питань щодо законності виплати такої винагороди не виникало, оскільки весь механізм такої виплати детально розписано у вказаному Наказі №89. Правомірність виплати такої додаткової винагороди кожна посадова особа Міжнародного центру підтверджувала візуючи його Наказ про виплату додаткової винагороди своїми підписами, а саме: начальник штабу, начальник юридичної служби, начальник фінансового відділення, начальник відділення облікового складу штабу, начальник відділення документального забезпечення та контролю штабу. Тільки після підписання всіма зазначеними особами, він, як командир частини, ставив в наказі свій підпис і лише після його підпису цей документ стає Наказом. Це не колективний документ, проте, це колективна робота і напрямок кожного тут є обов`язковим. Окрім того, виплату підрозділами додаткової винагороди групам розмінування постійно контролювало ГУ НГУ. В 2023 році до в/ч НОМЕР_1 було направлено групу для проведення аудиторської перевірки і чомусь найбільш прискіплива увага перевіряючи приділялась виплатам додаткової винагороди групам розмінування. Аудиторській комісії були надані всі необхідні документи, які зобов`язували командира частини зробити ці виплати, зокрема: Наказ №89, бойовий наказ, рапорти, тощо. В той же час, група аудиту вимагала й інші документи, які не є обов`язковими: витяги з журналу бойових дій, Акти виконаних робіт, всів документи,які можна було прив`язати до діяльності групи розмінування, все витребували. На думку аудиторської групи, виплата додаткової винагороди у період з вересня 2022 року по грудень 2022 року була незаконна, оскільки в той час Київська область вже не була в зоні бойових дій. У свою чергу, він вважає, що не має подвійного тлумачення, щодо виплат такої додаткової винагороди, оскільки є Наказ №89, де чітко зазначено механізм її нарахування. І чи входила Київська область в зону бойових дій, ніяк не впливає на вимоги зазначеного Наказу. Однак, жодних обґрунтувань та заперечень, які були надані офіцерами військової частини, група аудиту до уваги не брала. Він також збирав нараду з усіх учасників дотичних до цієї виплати, до підготовки та розробки проекту Наказу про виплату такої додаткової винагороди, щоб відстояти їх законну позицію щодо нарахування цих виплат та дотримання всіх вимог до положень Наказу №89. Поте, вони не були почуті групою аудиту. Після завершення аудиторської перевірки та не погодившись з висновком останніх, військовою частиною НОМЕР_1 були підготовлені обґрунтовані коментарі, тобто заперечення щодо висновків аудиту. Відділ аудиту повинен був розглянути їх коментарі та надати письмовий висновок на них, що є документом про кінцевий результат аудиту, адже за наслідками розгляду коментарів висновки аудиторської перевірки можуть змінитися. І лише після цього керівник аудиту повинен проінформувати командувача Національної гвардії України про кінцеві результати перевірки. Однак, керівник аудиту надіслав командувачу НГУ висновок щодо результатів перевірки 21.02.2023 року, в той час, як їх коментарі фактично розглянув лише 10.03.2023 у зв`язку з чим, командувач НГУ навіть не бачив їхніх обґрунтованих заперечень. Враховуючи, що командувач НГУ не знав кінцевих результатів, то й відповідно жодного рішення щодо аудиту не приймав. Процедури оскарження саме рішення аудиту не має. А враховуючи, що лише рішення командувача НГУ може бути предметом виконання, тому лише воно може бути оскаржене в разі його незаконності. Також ОСОБА_10 зазначив, що всі завдання, які були покладені на групи розмінування, були виконані у вказані терміни та без зауважень, що підтверджується всіма доповідними та донесеннями, а законність тлумачення їхніх дій, ще й підтверджена двома експертизами.

При розгляді кримінального провадження в межах пред`явленого обвинувачення ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , безпосередньо допитавши обвинувачених, свідків, вивчивши документи як докази, на які посилався прокурор, а також надані стороною захисту, вивчивши всі матеріали кримінального провадження, провівши дебати у яких прокурор просив: ОСОБА_8 визнати винними у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364, а ОСОБА_10 визнати винними у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 425 КК України, а захисники та обвинувачені, які не визнали своєї вини у вчиненні вищезазначених кримінальних правопорушень, просили їх виправдати, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, в результаті повного, об`єктивного і всебічного їх дослідження в судовому засіданні, керуючись законом, суд дійшов висновку, що в судовому засіданні не встановлено достатніх належних та допустимих доказів для доведення винуватості ОСОБА_8 та ОСОБА_10 перед судом "поза розумним сумнівом" з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Надані сторонами кримінального провадження і досліджені у судовому засіданні докази.

Так, допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_24 показав, що він виконував завдання з утримання та захисту мінно-вибухових загороджень на території МА «Бориспіль», в період з 24.08.2022 по 01.10.2022 року в якості командира групи розмінування. В обов`язки групи входило установлення та обслуговування наявних мінних загороджень, перевірка їх справності та у разі потреби – заміна встановлених боєприпасів, підтримання у постійній бойовій готовності. До складу групи входили: він, ОСОБА_28 , ОСОБА_16 , ОСОБА_20 , ОСОБА_8 – до 01.09.2022 року, а з 01.09.2022 року – група змінилася – та у складі групи були: ОСОБА_24 , ОСОБА_8 , ОСОБА_20 , 2 військовослужбовці з іншої частини. Два рази на добу перевірялися всі загородження, які були встановлені, їх цільність, наявність боєприпасів, справність ліній управління засобів ініціювання вибухів. Він особисто перевіряв хто був на ділянці та перевіряв з пульту управління несправності, вживав заходи по усуненню їх. Несправності виявлялися кожного дня через обслуговування злітно-посадочних смуг, косіння трави, ремонту комунікацій, тому лінії часто обривалися, їх потрібно було ремонтувати та обслуговувати. Розпорядження на виконання цих робіт надходили від командира військової частини. Звітував про виконання робіт та завдань за допомогою рапортів 1 раз на тиждень, та по завершенню виконання – безпосередньо командиру частини. Грошове забезпечення отримували, збільшена винагорода виплачувала у зв`язку з виконанням роботи на території аеропорту «Бориспіль». Підставою для виплат такої винагороди був на той час наказ командира військової частини. Зауважив, що ні він, ні ОСОБА_8 не діяв з мотивів незаконного збагачення, розпорядження про необхідність укладення конкретних актів, звітів, рапортів не отримував ні від кого, не включав осіб, які не перебували у аеропорту «Бориспіль» до звітів та рапортів. Вся робота, яка була необхідна, виконувалася. Всі особи, які були зазначені в його рапортах з ним перебували на території МА «Бориспіль» та виконували поставлені завдання. Роботу в групі розподіляв він сам. Жодної неправдивої інформації в Акти виконаних робіт він не вносив і ніхто інших ніякої недостовірної інформації йому не надавав. Вся зазначена в його Рапортах інформація, за той період часу, коли він був керівником групи розмінування, відповідає дійсності.

Свідок ОСОБА_35 , допитаний безпосередньо в судовому засіданні, показав, що під час перебування на території МА «Бориспіль» був командиром групи розмінування, виконував завдання з утримання та захисту мінно-вибухових загороджень в період приблизно з жовтня 2022 року по грудень 2022 року. Рапортом доповідав командиру ОСОБА_10 про виконання бойових завдань, оскільки останній був командиром військової частини, якому він підпорядковувався. В рапорті доповідалося про те, в який період і які військовослужбовці де займалися та де знаходилися. ОСОБА_17 , який був командиром батальйонної групи охорони та оборони МА «Бориспіль», він також доповідав про виконання бойових розпоряджень, які останній на них покладав. Всі зазначені в рапортах відомості відповідають дійсності та він впевнений в їх правдивості. Рапорти подавав за поточний місяць. Також пояснив, що ним та його підлеглими (5 осіб), у тому числі ОСОБА_8 здійснювалось завдання з утримання та захисту мінно-вибухових загороджень, проживали всі на території МА «Бориспіль» в недобудованій пожежній станції злітно-посадкової смуги. Його роботу також контролював заступник командира частини. Виплати, що були здійснені йому та іншим особам, що перебували із ним, вважає законними, адже трактує такі виплати так, як зазначено у порядку, затвердженому наказом командувача Національної гвардії України № 89, тобто такі роботи прирівнюються до участі в бойових діях в регіонах виконання завдань. Рапорти подавав з метою доповіді про виконання поставленого йому завдання. Жодних зауважень щодо виконання ними поставлених завдань не було. Більш того, в період його перебування на території МА «Бориспіль» приїжджала перевірка з генерального штабу і робота груп розмінування була відмічена в кращу сторону. Підлеглі особи, у тому числі, ОСОБА_8 не просили подавати такі рапорти та не просили фінансової винагороди.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 пояснив, що у 2022 році займав посаду начальника юридичної служби Міжнародного центру. В його функціональні обов`язки входило правове забезпечення діяльності Міжнародного центру, перевірка дотримання вимог законодавства під час складання проектів наказів посадових осіб, претензійна позовна робота, правове виховання особового складу, тощо. За період 2022 року ні ОСОБА_8 , ні ОСОБА_10 не звертався до нього щодо роз`яснення порядку виплат, адже все і так було зрозуміло, необхідності трактовки не було і по-іншому трактувати Наказ № 89 було неможливо, обвинувачені трактували його правильно. Інші особи також не звертались. Щодо візування ним наказів про виплату військовослужбовцям додаткової винагороди, зазначив, що підписуючи його повинен був переконатися, що зазначені в ньому особи мають право на такі виплати, що ці особи були на території МА «Бориспіль» та виконували у певний період часу бойові завдання. З правової точки зору він перевіряв накази командира на відповідність порядку, затвердженому наказом командувача Національної гвардії України № 89. Зазначив, що перебування ОСОБА_8 на території аеропорту «Бориспіль» підтверджується документально. Підставою для виплати додаткової винагороди стало виконання обвинуваченим та його підлеглими бойових розпоряджень та завдань. Додаткову винагороду перестали виплачувати в кінці 2022 року, оскільки вийшов новий наказ, який визначав ці виплати. Щодо проведення у військовій частині аудиторської перевірки йому відомо. У висновку аудиту було зазначено, що виплата додаткової винагороди у період з вересня 2022 року по грудень 2022 року була незаконна, оскільки в той час Київська область вже не була в зоні бойових дій. До того ж, ОСОБА_12 зазначив, що особа, яка проводила аудит, розглядала і заперечення, що були подані на цей звіт, що є неправомірним. Останній на їх коментарі відповів, що не вбачає за необхідне враховувати їх заперечення. До суду з оскарженням висновку аудиту не звертались, оскільки відсутній предмет оскарження, тобто лист аудитора оскаржити не можна, як і його звіт, а рішення з цього приводу командувачем НГУ не приймалось.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_23 показала, що вона є начальником відділу документального забезпечення та контролю штабу. Зазначила, що наказ є обов`язковим для виконання після його підписання командиром військової частини. Підставою для видавання наказу є доручення командира частини, як усні, так і письмові. Рапорт також є підставою для видання наказу. Проект наказу про виплату додаткової винагороди готував відділ обслуговування особового складу, зокрема його начальник ОСОБА_19 . Підстав для скасування зазначених наказів не було, оскільки виплати були законними.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_21 , пояснив, що як і раніше, так і зараз займає посаду начальника фінансового відділення, головного бухгалтера Міжнародного центру. Накази про виплату додаткової винагороди з`явились після того, як вийшла Постанова №168. Такі виплати здійснювались до грудня 2022 року. Зазначені накази ним також візувались, виплати вважає законними. Підставою для видачі такого наказу був рапорт командира підрозділу до якого відносяться військовослужбовці, або який безпосередньо виконував завдання в зоні проведення заходу. З приводу Наказу № 89 зазначив, що його трактування було однозначне та інших трактовок не передбачав. Про аудиторську перевірку йому відомо, проводилась у 2023 році. Комісія зробила акцент на тому, що в певний період Київська область не входила до зони ведення бойових дій, а тому виплати були незаконними. В той же час, повідомив, що станом на сьогодні в бухгалтерському обліку військової частини збитки ніякі не рахуються.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_22 , пояснив, що займає посаду начальника штабу Міжнародного центру. на початку 2022 року був першим заступником начальника штабу. Групи розмінування формувались відповідно до наказу ГУ НГУ, приходило в частину бойове розпорядження, де був визначений склад групи про призначення та дати відповідно до яких група повинна бути на виконанні завдання. Військовослужбовці, які були залучені до групи розмінування відряджались до відповідних угрупувань. ОСОБА_8 також входив до групи розмінування та був відряджений до МА «Бориспіль», скільки часу останній там перебував не знає, оскільки відбувались ротації. Також зазначив, що наказ № 89 йому відомий. Візуючи накази про виплату додаткової винагороди, він перевіряв бойовий склад, який відповідно до бойового розпорядження перебував на виконанні бойових завдань. Для виплати додаткової винагороди військовослужбовцям видавались виписки з журналу бойових дій. Про аудиторську перевірку військової частини у 2023 році пам`ятає. На думку аудиторів, додаткова винагорода за певний період була виплачена військовослужбовцям незаконно, проте, вони не погоджуючись з їх висновками, направляли свої заперечення.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_19 , повідомив, що готував проекти наказів про виплати додаткових винагород. Такі накази видавалися з березня 2022. Підтвердив, що даний проект наказу готував саме він у відповідності до порядку, затвердженому наказом командувача Національної гвардії України № 89 та рапортів командирів підрозділів. Протягом всього часу проект такого наказу не змінювався. Зауваження до рапортів були відсутні. Про результати аудиторської перевірки йому відомо, комісія зробила висновок, що оскільки з серпня, чи вересня 2022 року Київська область не входила до зони ведення бойових дій, тому виплати додаткової винагороди військовослужбовцям, які входили до групи розмінування, були незаконними за той період. Однак, він вважає, що такі виплати були законні, оскільки відносно груп розмінування положення Наказу №89 таких вимоги, як виконання завдань лише в районах ведення воєнних (бойових) дій не містили.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_20 , пояснив, що у 2022 та на початку 2023 займав посаду начальника інженерної служби. Він перебував на території Міжнародного аеропорту «Бориспіль» приблизно з 24.08.2022 року по 31.08.2022 року в якості сапера та входив до групи розмінування. На той час командиром групи був ОСОБА_39 , а також разом з ним на території м/а «Бориспіль» також були ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 . Завдання полягало у перевірці та обслуговуванні вибухових загороджень, які були встановлені, цілісності засобів ініціації та мереж. Кожного дня здійснювався інструктаж, перевірка, лагодження обривів, розвантаження/завантаження мін та інших пристроїв, встановлювалися боєприпаси, застосовувалися засоби маскування. Додаткову винагороду отримував особисто на картку.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_17 , показав, що станом на 2022-2023 займав посаду командира батальйонної групи охорони та оборони МА « ІНФОРМАЦІЯ_5 ». Вони безпосередньо підпорядковувались керівнику сектору оборони №12 Київської області, знаходились в оперативній взаємодії і отриманні від них розпоряджень, які вони в свою чергу отримували від Угруповання сил і засобів оборони Києва і ці розпорядження делегувались. З 24.02.2022 року по кінець грудня 2022 року в його розпорядженні були підрозділи, які прибули для виконання завдань на території аеропорту на підставі розпорядження командувача НГУ. Зазначив, що ОСОБА_40 , ОСОБА_44 , ОСОБА_39 та інші особи входили до групи розмінування та розташовувалися в МА «Бориспіль». Завданням груп розмінування було улаштування, нарощування та утримання інженерних загороджень в належному стані. Групи постійно знаходились на території аеропорту, цілодобово здійснюючи перевірку. Діями особового складу групи розмінування керував командир групи. Жодного випадку невиконання групою розмінування бойових завдань не було. За утриманнями мінно-вибухових загороджень і отримувалася додаткова винагорода, перепон для отримання такої винагороди не було. Завдання, які виконували групи розмінування, підпадали під той перелік за які виплачувалась додаткова винагорода за участь в бойових діях. Для цього їм видавались витяги з журналу бойових дій, які підписував він особисто або начальник штабу. Групи розмінування підпорядковувалися йому, бойові розпорядження, що він надав були виконані у повному обсязі. ОСОБА_8 звітував про виконання бойових завдань, рапортував про прийняття та здачу мінно-вибухових загороджень. До того ж, командуванням Угрупування сил і засобів оборони міста Києва здійснювалась перевірка щодо готовності таких загороджень до застосування. Повідомив також, що журнал бойових дій змінювався тільки після його закінчення, але не змінювався в залежності від нарахування, чи не нарахування додаткових виплат, перебування Київської області в зоні або не в зоні бойових дій. Питань щодо додаткових виплат він не ініціював.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_18 пояснив, що займав посаду заступника начальника Міжнародного центру по роботі з особовим складом і якщо наказ стосувався безпосередньо його обов`язків, то він його перевіряв, а якщо загальний, то візує їх. Наказ про виплату додаткової винагороди він візував, чим підтверджував соціальний захист військовослужбовця.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 пояснив, що у 2022 році був інструктором-сапером Міжнародного центру. Приблизно з 02.10.2022 по 31.10.2022 року та з 01.11.2022 по 23.11.2022 року він перебував на території м/а «Бориспіль», оскільки входив до групи розмінування. Старшим групи тоді був ОСОБА_44 , після ротації їх змінила група ОСОБА_45 . На території МА група займалась утриманням та обслуговуванням інженерних мінно-вибухових загороджень. Особисто він відповідав за певну ділянку та за вказівкою старшого перевіряв ці загородження, цілісність мережі, наявність самих зарядів. Така перевірка проводилась двічі на день та по часу це займала 2 години. Зазначив також, що додаткову винагороду отримував на картковий рахунок, куди надходила заробітна плата. Щодо повернення додаткової винагороди ніхто до нього не звертався. По аудиторську перевірко йому відомо, однак, які щодо неї приймались рішення не знає.

Свідок ОСОБА_25 , допитаний в судовому засіданні, пояснив, що на даний час займає посаду начальника відділення по роботі з особовим складом у Міжнародному центрі. У 2022 році, коли він виконував обов`язки заступника начальника Міжнародного центру по роботі з особовим складом, то візував наказ про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям, які виконували бойові завдання на території МА «Бориспіль». Так, він давав оцінку правильності складання такого наказу на предмет граматичних помилок, дотримання соціальної справедливості. Такий наказ вступав в силу після підписання командиром частини. Щодо аудиторської перевірки зазначив, що особливо такі факти не відомі, була перевірка Головного управління, подробиць не знає.

Свідок ОСОБА_26 , допитаний в судовому засіданні, пояснив, що у 2022 році займав посаду командира інженерно-саперного взводу роти бойового та матеріального забезпечення батальйону забезпечення навчального процесу Міжнародного центру. В жовтні 2022 року він був відряджений до Міжнародного аеропорту «Бориспіль» у складі групи розмінування. Перевіряв разом із групою мінні загородження, їх справність, здійснював їх охорону та виправлення, робив записи в журнал спостережень за мінними загородженнями. Відповідав за 2-3 лінії, що займало 1,5-2 години часу двічі на день. Водії-сапери, які також були в складі групи розмінування, теж здійснювали перевірку загороджень і залучались до таких заходів. Із рапортами не звертався, так як за законом це робить командир групи. Додаткову винагороду у розмірі до 100 тисяч гривень отримував на зарплатну картку, що була прив`язана до військової частини. За аудиторську перевірку чув, але її кінцеві результати не знає.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 , пояснив, що у 2022-2023 займав посаду інструктора з інженерної підготовки в Міжнародному центрі. Перебував на території Міжнародного аеропорту «Бориспіль» приблизно з серпня 2022 року в складі групи розмінування, був сапером. На той час командиром групи був ОСОБА_39 . Разом з ним на території м/а «Бориспіль» також були ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_46 . Завдання полягало у прийнятті вибухових загороджень, їх перевірці та обслуговуванні. Кожного дня здійснювався інструктаж, перевірка, лагодження розривів, розвантаження/завантаження мін та інших пристроїв, встановлювалися боєприпаси, застосовувалися засоби маскування. Додаткову винагороду отримував на заробітну картку з квітня по серпень.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_47 , пояснив, що був старшим інструктором навчального відділу підготовки фахівців інженерної служби у ММБПІЦПП. З березня по серпень 2022 року він знаходився на території Міжнародного аеропорту «Бориспіль», оскільки входив до складу групи розмінування, його безпосереднім начальником був ОСОБА_8 . Щодо виконання функцій на території Міжнародного аеропорту «Бориспіль» пояснив, що він та група розмінування здійснювали перевірку мінно-вибухових загороджень, узгоджуючи це безпосередньо із ОСОБА_8 , обстежували кожен свою ділянку, здійснювали ремонт за необхідності. Сам він рапорти не подавав. Щодо необхідності повернення грошових коштів ніхто до нього не звертався.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_36 пояснив, що з серпня 2022 по січень 2023 займав посаду інструктора-водія на бронеавтомобілі. Приблизно в жовтні чи листопаді 2022 року, точної дати не пам`ятає, перебував на території МА «Бориспіль». Прибули туди з військової частини однією групою. Безпосереднім його керівником був ОСОБА_44 . Разом з групами розмінування виїжджав на завдання, перевозив особовий склад, а також перевозив міни. Додаткову грошову винагороду за період перебування в МА отримував на заробітну карту. Про включення його до рапорту нікого не просив.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_29 пояснив, що в 2022 році працював на посаді водія в ММБПІЦПП та був відряджений в складі групи на територію МА «Бориспіль». Його безпосереднім керівником був ОСОБА_40 , ОСОБА_44 . Особисто участі в мінуванні-розмінуванні не приймав, проте разом з групою виїжджав на місця де були мінні загородження, оглядали їх та ремонтували за необхідності, також він завантажував та розвантажував міни. Щодо ОСОБА_45 зазначив, що останній особисто здійснював перевірку мінних загороджень та ремонтував лінії.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_28 пояснив, що у період 2022 - 2023 року був водієм-сапером інженерно-технічного взводу в ММБПІЦПП. В серпні 2022 року перебував на території МА «Бориспіль» у складі групи розмінування. Він завантажував та розвантажував міни, разом з групою виїжджав на місця де були мінні загородження, проте особисто участі в мінуванні-розмінуванні не приймав. Його керівником був ОСОБА_40 . Останній приїжджав до мінних споруд, перевіряв мережі, проводив обслуговування мінних загороджень. Щодо додаткової грошової винагороди зазначив, що таку отримував на банківську карту, як і зарплату.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_27 пояснив, що у вересні місяці 2022 року був направлений на підставі бойового розпорядження, як водій-сапер, на територію МА «Бориспіль» для утримання інженерних загороджень. Керівником їхньої групи був ОСОБА_39 . Також там був ОСОБА_40 і два сапери. Проживали вони всі на території МА в приміщенні пожежної будівлі. На території МА вони перевіряли наявність та цілісність мереж мінних загороджень, самих боєприпасів, тощо. Двічі на день по 2-4 години здійснювали перевірку цих інженерних загороджень та ремонт за необхідності. За період перебування на території МА отримував додаткову грошову винагороду на зарплатну картку.

Судом також було допитано експерта ОСОБА_48 , яка у судовому засіданні підтвердила та підтримала наданий нею висновок лінгвістичної (схематико-текстуальної) експертизи мовлення № 511/23 від 15.01.2024 у повному обсязі. Експерт пояснила, що дослідження здійснювалося з урахуванням структурних та семантичних особливостей тексту відповідного нормативного документа, зокрема аналізу способу викладення інформації у його положеннях. З її слів, у різних пунктах Порядку підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, під час безпосереднього перебування в районах ведення воєнних (бойових) дій, затвердженого наказом командувача Національної гвардії України від 29.03.2022 № 89 містяться формулювання як щодо виконання завдань у районах ведення бойових дій, так і щодо можливості їх виконання поза межами таких районів. Особливу увагу при дослідженні експерт приділила формулюванню про виконання групами розмінування завдань «на визначених об`єктах, рубежах, районах та позиціях». Як зазначила експерт, ключове значення для тлумачення має прикметник «визначених», який у даному контексті свідчить про те, що місце виконання відповідних робіт встановлюється уповноваженим керівництвом, а не обирається виконавцями самостійно. На підставі такого аналізу експерт дійшла висновку, що виконання групами розмінування відповідних завдань можливе на визначених об`єктах незалежно від їх формального віднесення до районів ведення бойових дій.

Також безпосередньо в судовому засіданні було допитано експерта ОСОБА_49 , яка пояснила, що наданий нею висновок науково-правової експертизи, проведеної у відповідності до Закону України «Про наукову та науково-технічну експертизу» №126/167-е від 05.10.2023 є науково-правовим, підготовленим провідною науковою установою системи Національної академії наук України. Експерт зазначила, що дослідження проведено на підставі повного аналізу чинного законодавства, у ході якого встановлено наявність колізій між нормативно-правовими актами різної юридичної сили. При цьому застосовано принцип ієрархії нормативних актів, відповідно до якого пріоритет мають акти вищої юридичної сили, а також принцип верховенства права. З урахуванням викладеного, експерт дійшла висновку, що виконання військовослужбовцями Національної гвардії завдань з розмінування та інженерного забезпечення відноситься до заходів із забезпечення національної безпеки і оборони та може визнаватися безпосередньою участю, що є підставою для виплати додаткової винагороди, незалежно від формального віднесення території до району ведення бойових дій, за умови фактичного виконання таких завдань.

Судом було безпосередньо досліджено письмові докази сторони обвинувачення, які на думку прокурора, доводять вину ОСОБА_8 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 2 ст. 364 КК України та ОСОБА_10 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 4 ст. 425 КК України, зокрема:

- витяг з ЄРДР за №62023100130000182 від 08.02.2023, за підписом реєстратора ОСОБА_50 (т.2 а.с.4), з якого вбачається, що до реєстру 07.02.2023 року внесено дані про те, що службові особи ІНФОРМАЦІЯ_6 неналежно виконуючи свою службові обов`язки через несумлінне ставлення до них, в умовах воєнного стану, здійснили виплату збільшеної додаткової винагороди до 100000 грн. військовослужбовцям, зазначеної військової частини, які не брали безпосередньої участі у бойових діях та не забезпечували здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, під час безпосереднього перебування в районах ведення воєнних (бойових) дій. Дії вказаних осіб кваліфіковані за ч. 4 ст. 425 КК України;

- лист Головного управління Національної гвардії України від 23 лютого 2023 № 27/1/4-1760/01 до ДБР ТУ в м. Києві щодо направлення матеріалів внутрішнього аудиту в/ч НОМЕР_1 Національної гвардії України за період діяльності з 01.05.2024 по 31.12.2022 від 20.02.2023 №1-23 для розгляду та можливого встановлення обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення і притягнення винних осіб до відповідальності;

- аудиторський звіт за результатами внутрішнього аудиту ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України) від 20.02.2023 №1-23;

- рапорт від 01.09.2022 року начальникові ММБПЦПП ОСОБА_10 від начальника навчального відділу підготовки фахівців інженерної служби Навчально-бойового центру підготовки до спеціальних дій ММБПЦПП ОСОБА_24 , за підписом командира батальйонної групи охорони та оборони МА «Бориспіль» ОСОБА_17 та за погодженням керівника сектору оборони №12 в Київській області ОСОБА_51 , щодо доповіді про виконання особовим складом вимог бойових розпоряджень в період з 01.08.2022 по 31.08.2022 з доданим витягом з журналу бойових дій;

- наказ начальника Міжнародного центру Національної гвардії України від 05.09.2022 № 531 «Про виплату додаткової винагороди» у відповідності до наказу командувача Національної гвардії України від 29.03.2022 року №89 «Про окремі питання виплат військовослужбовцям Національної гвардії України»;

- розрахунково-платіжна відомість №83 від 08.09.2022 додаткової винагороди (з розрахунку 100 тисяч) за серпень за вересень 2022 року;

- платіжне доручення №2782 (внутрішній номер 228238421) від 15 вересня 2022 року;

- відомість розподілу витрат від 23.09.2022 №220923РВ000028178047;

- розрахунково-платіжна відомість за видами оплат №89 за вересень 2022р. для сплати;

- платіжне доручення №2801 (внутрішній номер 228404206) від 16 вересня 2022 року;

- відомість розподілу витрат від 23.09.2022 № 220923РВ000028178019;

- виписка Державної казначейської служби України за 26.09.2022 року;

- рапорт від 04.10.2022 року начальникові ММБПЦПП ОСОБА_10 від начальника навчального відділу підготовки фахівців інженерної служби Навчально-бойового центру підготовки до спеціальних дій ММБПЦПП ОСОБА_24 , за підписом командира батальйонної групи охорони та оборони МА «Бориспіль» ОСОБА_17 та за погодженням керівника сектору оборони №12 в Київській області ОСОБА_52 , щодо доповіді про виконання особовим складом вимог бойових розпоряджень в період з 01.09.2022 по 30.09.2022 з доданим витягом з журналу бойових дій;

- наказ начальника Міжнародного центру Національної гвардії України від 05.10.2022 №600 «Про виплату додаткової винагороди» у відповідності до наказу командувача Національної гвардії України від 29.03.2022 року №89 «Про окремі питання виплат військовослужбовцям Національної гвардії України»;

- розрахунково-платіжна відомість за видами оплат № 112 за листопад 2022 року;

- платіжне доручення №3360 (внутрішній номер 236561657) від 04.11.2022 року;

- відомість розподілу виплат від 04.11.2022 №221104РВ000028910853;

- виписка Державної казначейської служби України за 07.11.2022;

- рапорт від 03.11.2022 року начальникові ММБПЦПП ОСОБА_10 від начальника навчального відділу підготовки фахівців інженерної служби Навчально-бойового центру підготовки до спеціальних дій ММБПЦПП ОСОБА_32 за підписом командира батальйонної групи охорони та оборони МА «Бориспіль» ОСОБА_17 та за погодженням керівника сектору оборони №12 в Київській області ОСОБА_52 , щодо доповіді про виконання особовим складом вимог бойових розпоряджень в період з 01.10.2022 по 31.10.2022 з доданим витягом з журналу бойових дій;

- наказ начальника Міжнародного центру Національної гвардії України від 15.11.2022 № 679 «Про виплату додаткової винагороди» у відповідності до наказу командувача Національної гвардії України від 29.03.2022 року №89 «Про окремі питання виплат військовослужбовцям Національної гвардії України»;

- розрахунково-платіжна відомість за видами оплат №116 за листопад 2022 року;

- платіжне доручення №3658 від 24 листопада 2022 року;

- відомість розподілу виплат від 28.11.2022 №221128РВ000029251593;

- виписка Державної казначейської служби України за 24.11.2022;

- рапорт від 03.12.2022 року начальникові ММБПЦПП ОСОБА_10 від старшого інструктора навчального відділу підготовки фахівців інженерної служби Навчально-бойового центру підготовки до спеціальних дій ММБПЦПП ОСОБА_8 за підписом командира батальйонної групи охорони та оборони МА «Бориспіль» ОСОБА_17 та за погодженням керівника сектору оборони №12 в Київській області ОСОБА_53 , щодо доповіді про виконання особовим складом вимог бойових розпоряджень в період з 01.11.2022 по 30.11.2022 з доданим витягом з журналу бойових дій;

- наказ начальника Міжнародного центру Національної гвардії України від 13.12.2022 №749 «Про виплату додаткової винагороди» у відповідності до наказу командувача Національної гвардії України від 29.03.2022 року №89 «Про окремі питання виплат військовослужбовцям Національної гвардії України»;

- розрахунково-платіжна відомість за видами оплат №122 за грудень 2022 року;

- платіжне доручення №4051 від 20.12.2022 року;

- відомість розподілу виплат від 21.12.2022 №221221РВ000029693607;

- виписка Державної казначейської служби України за 21.12.2022;

- рапорт від 28.12.2022 року начальникові ММБПЦПП ОСОБА_10 від старшого інструктора навчального відділу підготовки фахівців інженерної служби Навчально-бойового центру підготовки до спеціальних дій ММБПЦПП ОСОБА_8 за підписом командира батальйонної групи охорони та оборони МА «Бориспіль» ОСОБА_17 та за погодженням керівника сектору оборони №12 в Київській області ОСОБА_53 , щодо доповіді про виконання особовим складом вимог бойових розпоряджень в період з 01.12.2022 по 28.12.2022 з доданим витягом з журналу бойових дій;

- наказ начальника Міжнародного центру Національної гвардії України від 10.01.2023 №21 «Про виплату додаткової винагороди» у відповідності до наказу командувача Національної гвардії України від 29.03.2022 року №89 «Про окремі питання виплат військовослужбовцям Національної гвардії України»;

- розрахунково-платіжна відомість за видами оплат №7 від 16.01.2023 року;

- платіжне доручення №1;

- відомість розподілу виплат від 18.01.2023 №230118РВ000030166136;

- виписка Державної казначейської служби України за 18.01.2023;

- довідка-розрахунок №1/1479 фактичної вартості робіт з проведення почеркознавчої експертизи №666/1;

- висновок експерта від 08.12.2023 №666/1 щодо проведення судово-почеркознавчої експертизи в кримінальному провадженні 62023100130000182 від 08.02. 2023 року;

- копія Інструкції з виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Національної Гвардії України, затверджена наказом командувача Національної гвардії України від 29.03.2022 № 89;

- копія Порядку підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, під час безпосереднього перебування в районах ведення воєнних (бойових) дій ;

- копія наказу № 118 від 04.05.2022 року про внесення змін до Інструкція з виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Національної Гвардії України затверджена наказом командувача Національної гвардії України від 29.03.2022 № 89;

- копія наказу від 19.12.2022 № 481 про внесення змін до Інструкція з виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Національної Гвардії України затверджена наказом командувача Національної гвардії України від 29.03.2022 № 89;

- копія наказу командувача національної гвардії України №89 від 29.03.2022 року про окремі питання виплат військовослужбовцям Національної гвардії України;

- супровідний лист Центрального юридичного управління Генерального штабу Збройних Сил України із додатками на 12 арк., а саме: копія наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 01.09.2022 №237, копія наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 01.10.2022 №262, копія наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 01.11.2022 №282, копія наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 02.12.2022 №311, копія наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 02.01.2023 №1, копія наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 13.03.2022 №84, копія наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 30.03.2022 №101, копія наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 01.04.2022 №102, копія наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 30.04.2022 №125, копія наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 02.06.2022 №157, копія наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 01.07.2022 №184, копія наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 01.08.2022 №212, копія наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 13.03.2022 №84;

- копія листа про надання інформації від 10.03.2023 № 27/1/4-2296/1 із додатком (Про результати розгляду коментарів, наданих військовою частиною НОМЕР_1 , до аудиторського звіту від 17.02.2022 №1-23).;

- довідка-розрахунок № 1/922 фактичної вартості робіт з проведення судово-економічної експертизи;

- висновок експерта від 21.07.2023 № 195/5 щодо проведення судово-економічної експертизи у кримінальному провадженні №62023100130000182 від 08.02. 2023 року;

- відповідь ДП «УКРАЕРОРУХ» від 07.12.2023 №1-14.6/4023/23 та відповідь військової частини НОМЕР_4 від 30.11.2023 № 350/133/47/925/10;

- копія ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11.12.2023 року, (справ 757/56544/23-к), якою накладено арешт в кримінальному провадженні на майно ОСОБА_10 ;

- копія статуту ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України);

- витяг з послужного списку про проходження військової служби полковника ОСОБА_10 ;

- витяг з наказу командувача Національної гвардії України від 11.08.2017 № 108 о/с по особовому складу ;

- витяг з наказу командувача Національної гвардії України від 05.04.2021 №55 о/с по особовому складу;

- витяг з наказу Начальника Міжнародного центру Національної гвардії України від 29.04.2021 №84 по стройовій частині;

- копія наказу Начальника Міжнародного центру Національної гвардії України від 14.05.2021 №92 по стройовій частині;

- витяг з наказу Начальника Міжнародного центру Національної гвардії України від 20.07.2023 №154о/с;

- витяг з наказу начальника Міжнародного центру Національної гвардії України (по стройовій частині) від 13.04.2020 № 85;

- витяг з наказу начальника Міжнародного центру Національної гвардії України (по стройовій частині) від 01.10.2022 № 271);

- копія журналу бойових дій зведеної батальйонної групи охорони та оборони МА «Бориспіль» №638 (08.10.2022 – 08.02.2023);

- копія журналу бойових дій зведеної батальйонної групи охорони та оборони МА « ІНФОРМАЦІЯ_5 » № НОМЕР_5 (25.05.2022 – 07.10.2022);

- запит до ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України) від 13.07.2023 №11-04-13637/23;

- відповідь ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України) від 17.07.2023 №70-914 за підписом ОСОБА_54 ;

- запит до ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України) від 11.04.2023 № 1 1-04-7258/23

- копія наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 №21 від 10.01.2023 року;

- копія меморіального ордеру за листопад 2022 року;

- копія меморіального ордеру за грудень 2022 року;

- копія меморіального ордеру за січень 2023 року;

- копія відомості щодо нарахування грошового забезпечення особам офіцерського складу, особам рядового,сержантського і старшинського складу військової служби за контрактом за січень 2023 року;

- копії платіжних доручень від 20 грудня 2022 року № 4048, 4049, 4050, 4052, 4053, 4054, 4055, ;

- копія платіжного доручення від 17 січня 2023 року №2, №3;

- копії виписок Державної казначейської служби України за 21.12.2022;

- протокол обшуку від 07.11.2023 року приміщень ІНФОРМАЦІЯ_2 (в/ч НОМЕР_1 Національної гвардії України) за адресою: АДРЕСА_1 ;

- копії документів (рапорти, довідки, накази, витяги з журналів бойових дій), що стали підставою для видачі наказів начальника Міжнародного центру про виплату військовослужбовцям додаткової винагороди до 100 000 грн. за березень 2022 року;

- список наказів начальника Міжнародного центру, з грифом обмеження доступу, відповідно до яких група розмінування виконували бойові завдання з утримання мінно-вибухових загороджень на об`єкті «Міжнародний аеропорт « ІНФОРМАЦІЯ_5 »;

- копія наказу командира НОМЕР_6 від 24.05.2022 №271;

- копія наказу командира військової частини НОМЕР_7 ІНФОРМАЦІЯ_8 від 03.08.2022 №581;

- копія наказу командира військової частини НОМЕР_7 ІНФОРМАЦІЯ_8 від 09.08.2022 №603;

- копія наказу командира військової частини НОМЕР_7 північного оперативно-територіального об`єднання Національної гвардії України від 26.12.2022 №1154;

- копія наказу командира військової частини НОМЕР_7 північного оперативно-територіального об`єднання Національної гвардії України від 24.11.2022 №935 та додаток до наказу №1;

- витяг з бойового розпорядження угрупування сил і засобів оборони міста Київ №116/2/1/6236 дек від 25.05.2022;

- довідка про виконання обов`язків командира групи розмінування, яка виконувала завдання на території Міжнародного аеропорту «Бориспіль» в період часу з 11.08.2022 по 31.12.2022;

- довідки на військовослужбовців: ОСОБА_30 , ОСОБА_55 , ОСОБА_28 та ОСОБА_29 ;

- накази Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України за період з квітня 2022 по кінець травня 2023 року щодо затвердження переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні);

- накази Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України за період 2022-2023 року про затвердження переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові діїі або тимчасово окупованих РФ та відповідно перелік цих територій;

З урахуванням досліджених доказів, позиція державного обвинувачення зводилась до того, що таких доказів достатньо для визнання ОСОБА_8 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, а ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 425 КК України.

Крім того, в судовому засіданні були досліджені письмові докази, надані стороною захисту, які були приєднані до матеріалів справи та відкриті сторонам кримінального провадження, відповідно до ст. 290 КПК України, та не заперечувалось ними в судовому засіданні, а саме:

- клопотання від 07 серпня 2023 року ;

- відповідь ТУ ДБР, розташованого у місті Києві №25198-23/к/11-04-13549/23 від 16.08.2023 на клопотання від 07 серпня 2023 року;

- адвокатський запит від 11 серпня 2023 року №169;

- адвокатський запит від 11 серпня 2023 року №170;

- відповідь Центрального юридичного управління ГШ ЗСУ №316/3642 від 29.08.2023 на адвокатські запити №169 та №170 від 11.08.2023 ;

- копії витягів розрахунку розсилок з реєстраційної картки наказу ГК ЗСУ від 01.09.2022 №237 від 01.10.2022 №262, від 02.01.2023 №1, від 01.11.2022 №282, від 02.12.2022 №311;

- адвокатський запит від 11 серпня 2023 року №171;

- відповідь ГУ НГУ №27/2/2-К-417-Аз від 18 серпня 2023 року на адвокатський запит від 11 серпня 2023 року №171;

- клопотання від 11 серпня 2023 року №173;

- постанова ТУ ДБР, розташованого у місті Києва про повну відмову в задоволенні клопотання від 21.08.2023;

- скарга на рішення слідчого про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій від 06 вересня 2023 року №200;

- копія ухвали Печерського районного суду міста Києва від 29 вересня 2023 року по справі №757/39856/23-к;

- адвокатський запит від 11 серпня 2023 року №172;

- відповідь Міжнародного центру НГУ від 22 серпня 2023 року №70-1117-Т-7-Аз на адвокатський запит від 11 серпня 2023 року №172 на 1 арк.;

- копії кошторису в/ч №3070 НГУ на 2022 рік;

- копії довідок про зміни кошторису на 2022 рік: від 22.12.2022, 01.03.2022, 12.03.2022,

09.05.2022, 16.03.2022, 10.06.2022, 25.06.2022, 16.06.2022, 23.06.2022, 19.09.2022, 23.08.2022, 15.12.2022;

- клопотання від 31 серпня 2023 року №195;

- супровідний лист ТУ ДБР, розташованого у місті Києві №2761 8-23/к/11-03-15641/23 від 18.09.2023;

- постанова ТУ ДБР, розташованого у місті Києві від 1 2.09.2023 на 3 арк;

- скарга на рішення слідчого про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій від 04 жовтня 2023 року №217;

- копія ухвали Печерського районного суду міста Києва від 16 жовтня 2023 року №757/44687/23-к;

- відповідь ТУ ДБР, розташованого у місті Києві №37627-23/к/1 1 -04- 21074/23 від 01.12.2023 про повторний розгляд клопотання від 31.08.2023 № 195;

- адвокатський запит від 31 серпня 2023 року №196;

- відповідь Міжнародного центру НГУ №70-1232-Т-8-Аз від 13 вересня 2023 року на запит від 31 серпня 2023 року;

- копії функціональних обов`язків посадових осіб Міжнародного центру;

- адвокатський запит від 31 серпня 2023 року №197;

- відповідь ГУ НГУ №27/11/3-Т-464-Аз від 08.09.2023 року про розгляд адвокатського запиту;

- висновок науково-правової експертизи, проведеної у відповідності до Закону України «Про наукову та науково-технічну експертизу» №126/167-е від 05.10.2023;

- висновок експерта за результатами проведення лінгвістичної (схематико-текстуальної) експертизи мовлення № 511/23 від 15.01.2024;

- копія наказу Командувача НГУ від 29.03.2022 № 89;

- копія Порядку підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, під час безпосереднього перебування в районах ведення воєнних (бойових) дій затвердженого Наказом Командувача НГУ від 29.03.2022 № 89;

- копія Інструкції з виплати додаткової винагороди військовослужбовцям НГУ затвердженої Наказом Командувача НГУ від 29.03.2022 № 89;

- адвокатський запит від 22 грудня 2023 року №268;

- відповідь ГУ НГУ №27/1 2/3-Т-755-Аз від 02 січня 2024 року про розгляд адвокатського запиту;

- адвокатський запит від 22 грудня 2023 року №269;

- відповідь командування в/ч НОМЕР_7 НГУ №1/66/8/3-3587-Т-120Аз від 26 грудня 2023 року на адвокатський запит від 22 грудня 2023 року №269;

- адвокатський запит від 22 грудня 2023 року №270;

- відповідь командування Північного Київського ТУ НГУ №1/13-3279-Т-50Аз від 25 грудня 2023 року на адвокатський запит від 22 грудня 2023 року №270;

- адвокатський запит від 28 грудня 2023 року №284;

- відповідь Міжнародного центру НГУ від 03 січня 2024 року №70-4-П-15-Аз на адвокатський запит від 28 грудня 2023 року №284;

- копія супровідного листа ГУ НГУ №27/1/4-2296/1 від 10 березня 2023 року про надання інформації;

- копія супровідного листа Міжнародного центру НГУ від 70-203 від 21 лютого 2023 року про надання коментарів;

- копія коментарів до аудиторського звіту за результатами внутрішнього аудиту ІНФОРМАЦІЯ_2 (в/ч НОМЕР_1 НГУ) від 20.02.2023 №1-23;

- копія результатів розгляду коментарів, наданих військовою частиною НОМЕР_1 , до аудиторського звіту від 17.02.2022 №1-23;

- адвокатський запит вих. №11 від 23 січня 2024 року;

- лист ГУ НГУ від 02 лютого 2024 року №27/22-Т-56-Аз на №11 від 23.01.2024 року;

- доповідна записка начальника відділу внутрішнього аудиту департаменту персонального штабу Полковника ОСОБА_56 від 21.02.2023;

- копія плану усунення недоліків по аудиторському звіту за результатами внутрішнього аудиту ІНФОРМАЦІЯ_2 (в/ч НОМЕР_1 НГУ) від 20.02.2023 №1-23;

- адвокатський запит №41 від 09 лютого 2024 року;

- лист Департаменту юридичного забезпечення МВС України №330/12- 2024 від 20.02.2024;

- адвокатський запит №58 від 19 лютого 2024 року;

- лист ГУ НГУ від 28 лютого 2024 року №27/22-3405/22 на №58 від 19.02.2024;

- копія листа ГУ НГУ від 23 лютого 2023 року №27/1/4-1760/01;

- адвокатський запит №93 від 11 березня 2024 року;

- супровідний лист ГУ НГУ від 19 березня 2024 року №27/22-Т-183-Аз на №93 від 11.03.2024;

- лист Управління взаємодії з Національної гвардією України Міністерства внутрішніх справ України №863/44-2024 від 25.04.2024;

- лист Головного управління Національної гвардії України №27/11/4/3-Т- 262-Аз від 24 квітня 2024;

- копія витягу з журналу бойових дій зведеної батальйонної групи охорони та оборони міжнародного аеропорту « ІНФОРМАЦІЯ_5 » в/ч НОМЕР_7 НГУ від 03.11.2022 року №80/2;

- копія рапорту старшого інспектора навчального відділу підготовки фахівців інженерної служби Навчально-бойового центру підготовки до спеціальних дій ММБПЦПП підполковника ОСОБА_8 від 03.12.2022 року;

- копія витягу з журналу бойових дій зведеної батальйонної групи охорони та оборони міжнародного аеропорту « ІНФОРМАЦІЯ_5 » в/ч НОМЕР_7 НГУ від 03.12.2022 року № 83/1;

- копія витягу з журналу бойових дій зведеної батальйонної групи охорони та оборони міжнародного аеропорту « ІНФОРМАЦІЯ_5 » в/ч НОМЕР_7 НГУ від 28.12.2022 року № 93/1;

- копія рапорту начальника навчального відділу підготовки фахівців інженерної служби Навчально-бойового центру підготовки до спеціальних дій ММБПЦПП підполковника ОСОБА_8 за травень 2022 року;

- копія витягу з журналу бойових дій мобільного підрозділу «Говерла» від 11.04.2022 року;

- копія витягу з журналу бойових дій мобільного підрозділу «Говерла» від 09.05.2022 року;

- копія витягу з журналу бойових дій мобільного підрозділу « ІНФОРМАЦІЯ_9 » від 02.06.2022 року № 42;

- копія витягу з журналу бойових дій мобільного підрозділу «Говерла» від 04.07.2022 року №62/1;

- копія витягу з журналу бойових дій мобільного підрозділу «Говерла» від 03.08.2022 року № 65/1;

- копія витягу з журналу бойових дій мобільного підрозділу «Говерла» від 01.09.2022 року № 69/1;

- копія витягу з журналу бойових дій мобільного підрозділу «Говерла» від 01.10.2022 року № 73/1;

- копія витягу з журналу бойових дій мобільного підрозділу «Говерла» від 01.04.2022 року;

- копія витягу з журналу бойових дій мобільного підрозділу « ІНФОРМАЦІЯ_9 » від 09.05.2022 року;

- копія довідка в/ч НОМЕР_8 № 692/1270;

- копія витягу з журналу бойових дій мобільного підрозділу «Говерла» від 02.06.2022 року № 42;

- копія витягу з журналу бойових дій мобільного підрозділу «Говерла» від 04.07.2022 року № 62/1;

- копія витягу з журналу бойових дій зведеної батальйонної групи охорони та оборони міжнародного аеропорту « ІНФОРМАЦІЯ_5 » в/ч НОМЕР_7 НГУ від 03.11.2022 року № 80/1;

- копії бойових розпоряджень командира БГр з охорони МА «Бориспіль» командиру групи розмінування ММБЦПП НГУ: № 31, №32, №33, №39, №40, №41, №42, №43, №44, №45, №47, №49, №50;

- рапорти начальників навчального відділу підготовки фахівців інженерної служби Навчально-бойового центру підготовки до спеціальних дій ММБПЦПП щодо виконання вимог бойових розпоряджень: № 31, №32, №33, №39, №40, №41, №42, №43, №44, №45, №47, №49, №50, а також акти проведення обслуговування МВЗ (утримання, встановлення, перевірки) відповідно до зазначених бойових розпоряджень;

- інші подані копії письмових доказів, що стосувались: руху кримінального провадження, складу групи слідчих та групи прокурорів, відкриття матеріалів кримінального провадження в порядку ст. 290 КПК України; осіб обвинувачених, їх характеризуючих даних, тощо.

З урахуванням зазначених вище доказів, сторона захисту, зокрема захисник обвинуваченого ОСОБА_8 вважала, що в діях останнього відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, зважаючи на те, що сторона обвинувачення не надала допустимих та належних доказів на підтвердження пред`явленого ОСОБА_8 обвинувачення. В основу обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, покладені винятково суперечливі доводи, показання свідків насправді спростовують його вину та матеріалами справи, які не викривають його у скоєні інкримінованого йому злочину, та не підкріпленні матеріалами кримінального провадження, що виключає можливість твердження щодо вчинення саме ним кримінального правопорушення.

Щодо обвинувачення, пред`явленого командиру військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України полковнику ОСОБА_10 , захисник останнього адвокат ОСОБА_11 вважає, що воно не ґрунтується, а ні на встановлених судом обставинах справи, ні на діючому станом на серпень-грудень 2022-го року законодавстві. Із досліджених у судовому засіданні доказів не випливає, що обвинуваченим ОСОБА_10 були порушені будь-які нормативні положення щодо виплати додаткової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 НГ України, включеним до груп розмінування та які належним чином виконали всі завдання з розмінування та робіт з улаштування, нарощування, утримання інженерних загороджень на визначених об`єктах, рубежах, районах та позиціях. Із досліджених у судовому засіданні доказів також не випливає, що обвинуваченим були не виконані чи виконані неналежним чином обов`язки Начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 (в/ч НОМЕР_1 ), не випливає наявність реальної можливості діяти іншим чином ніж діяв обвинувачений ОСОБА_10 під час вирішення питання про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям включеним до груп розмінування. За таких обставин, притягнення його до кримінальної відповідальності за частиною 4 статті 425 Кримінального кодексу України не має під собою жодних правових підстав.

Так, участь ряду військовослужбовців в/ч НОМЕР_1 НГ України у заходах з розмінування та виконання ними робіт з улаштування, нарощування, утримання інженерних загороджень на визначених об`єктах, рубежах, районах та позиціях у складі груп розмінування повністю підтверджується рапортами командирів груп розмінування, бойовими розпорядженнями Командира батальйонної групи охорони та оборони Міжнародного аеропорту «Бориспіль» та актами проведення обслуговування міно-вибухових загороджень.

Дії членів аудиторської групи щодо складання Аудиторського звіту та включення до нього певних висновків і рекомендацій не породжують обов`язкових юридичних наслідків, що не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків, а тому такі дії не можуть бути предметом самостійного розгляду у суді. Як службовий документ аудиторський звіт лише фіксує певні факти і обставини, які можуть стати підставою для подальшої реалізації його у встановленому законодавством порядку, а тому не є по суті рішенням суб`єкта владних повноважень (тобто не є актом індивідуальної дії) у розумінні норм Кодексу адміністративного судочинства України та не підлягає оскарженню в судах адміністративної юрисдикції (не може бути предметом спору). Лише рішення керівника МВС або НГУ (територіального управління НГУ) щодо подальшого урахування аудиторських рекомендацій (а не аудиторський звіт) надає право вимагати від установи системи МВС усунення встановлених органом внутрішнього аудиту порушень та одночасно передбачає обов`язок відповідальної за діяльність установи особи виконати таку вимогу та забезпечити вжиття відповідних заходів реагування, направлених на усунення встановлених аудитом порушень. Проте на жоден з адвокатських запитів Головним управлінням Національної гвардії України так і не було надано копії Рішення командувача Національної гвардії України щодо подальшого урахування аудиторських рекомендацій. Тож, зважаючи на порушення у процесі проведення внутрішнього аудиту пунктів 11 та 12 Розділу VIII Порядку проведення внутрішнього аудиту в установах системи Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого наказом МВС України від 30.11.2016 р. № 1270 (у редакції наказу МВС України від 29.01.2021 № 65), Аудиторський звіт за результатами внутрішнього аудиту ІНФОРМАЦІЯ_2 (в/ч НОМЕР_1 НГУ) від 20.02.2023 р. № 1-23, не може вважатись належним й допустимим доказом у кримінальному провадженні, а висновки, викладені в ньому, підтвердженням неправомірності виплати військовослужбовцям, включеним до груп розмінування, збільшеної додаткової винагороди за участь у бойових діях або заходах.

Окрім того, виконання військовослужбовцями Національної гвардії України завдань з розмінування або робіт з улаштування, нарощування, утримання інженерних загороджень на визначених об`єктах, рубежах, районах та позиціях (зокрема, у період серпень – грудень 2022 року) вважається «безпосередньою участю військовослужбовця Національної гвардії України у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених заходів» та є підставою для виплати збільшеної додаткової винагороди (до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких заходах), незалежно від того чи були такі заходи здійснені військовослужбовцем у районі ведення воєнних (бойових) дій чи поза межами районів ведення бойових дій, що не суперечить змісту абзацу 1 пункту 1 Постанови КМУ №168, який у частині військовослужбовців Національної гвардії також не оперує терміном «райони проведення воєнних (бойових) дій», а зазначає лише: «…перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів». До аналогічних висновків прийшов також й залучений захистом під час досудового слідства експерт Інституту держави і права імені В.М. Корецького Національної академії наук України виклавши їх у Висновку науково-правової експертизи від 05 жовтня 2023 року № 126/167-е.

В той же час, висновок експерта Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України від 21 липня 2023 року № 195/5 за результатами проведення судово-економічної експертизи захисник просить визнати недопустимим доказом, оскільки під час проведення експертизи, експерт у якості інформаційного джерела, на положення якого посилався й у дослідницькій частині висновку, використав Наказ МВС України від 18.08.2022 року № 504 про затвердження Порядку та умов виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України, який був скасований на підставі Наказу МВС України від 21.09.2022 року № 602 та вважається таким, що не набрав чинності. Окрім того, висновок експерта ґрунтується на нормативно-правовому акті, який не поширюється на відносини, що досліджувались у рамках експертизи, а саме на Наказі від 19.10.2006 № 346/1025/685/53 Державної контрольно-ревізійної служби, Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України та Служби безпеки України про Порядок взаємодії цих органів. А також під час проведення експертизи, експерт проігнорував положення Наказу Командувача Національної гвардії України від 29.03.2022 р. № 89 «Про окремі питання виплат військовослужбовцям Національної гвардії України», не використавши його положення під час експертизи, хоча саме ним регулювались відповідні питання у системі НГУ.

У цьому зв`язку, позиція захисту частково знайшла своє підтвердження та взята судом до уваги при винесені саме виправдувального вироку, зважаючи на відсутність доказів обвинувачення, які б безсумнівно та переконливо свідчили про вчинення обвинуваченими інкримінованих їм злочинів.

Висновки суду за наслідками судового розгляду, оцінка позицій сторін, допустимості та належності наданих доказів.

Отже, дослідивши, надані докази, керуючись ст.129 Конституції України, ст.17, 22, 23 КПК України щодо презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини поза розумним сумнівом, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, забезпечуючи відповідно до вимог ст. 321 КПК України здійснення учасниками кримінального провадження їхніх процесуальних прав і виконання ними обов`язків, спрямувавши судовий розгляд на забезпечення з`ясування всіх обставин кримінального провадження, надавши сторонам кримінального провадження можливість подання ними до суду доказів, самостійного обстоювання стороною обвинувачення та стороною захисту їхніх правових позицій, провівши судовий розгляд у відповідності до вимог ст. 337 КПК України лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, суд приходить висновку, що в діях обвинуваченого ОСОБА_8 не вбачається складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, а в діях обвинуваченого ОСОБА_10 не вбачається складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 425 КК України, оскільки їх вина не знайшла свого підтвердження під час судового розгляду, в той час як прокурором не доведено зворотного.

Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Стаття 25 КПК України передбачає, що прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або в разі надходження заяви про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.

Крім того, саме на них законом покладається обов`язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень, відповідно до ст. 9 КПК України.

За правилами ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням ,а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого ,обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність, або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Відповідно до ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачених ст. 91 КПК України, покладається на прокурора.

Тобто, обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні покладається на сторону обвинувачення безпосередньо у судовому засіданні.

Так, на обґрунтування винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, а також ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 4 ст. 425 КК України, сторона обвинувачення посилається на перелічені вище докази, які в судовому засіданні були безпосередньо досліджені.

Разом з тим, аналізуючи, надані стороною обвинувачення докази з точки зору їх достатності, для визнання ОСОБА_8 та ОСОБА_10 винними у вчиненні інкримінованих їм злочинів, суд вважає, що стороною обвинувачення не надано належних та достатніх доказів на підтвердження обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, відповідно до ст. 91 КПК України.

Так, відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про Національну гвардію України» визначено, що Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від кримінальних та інших протиправних посягань, охорони громадської безпеки і порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій.

Також, ч.2 ст.1 Закону України «Про Національну гвардію України» визначено, що Національна гвардія України бере участь відповідно до закону у взаємодії зі Збройними Силами України у відсічі збройній агресії проти України та ліквідації збройного конфлікту шляхом ведення воєнних (бойових) дій, а також у виконанні завдань територіальної оборони.

Згідно ст. 4 Закону України «Про Національну гвардію України» Національна гвардія України у своїй діяльності керується Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них нормативно-правовими актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 21 Закону України «Про Національну гвардію України» передбачено, що держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців, членів їхніх сімей, працівників, резервістів Національної гвардії України, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), пропали безвісти, стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби (виконання обов`язків служби у військовому резерві) або постраждали в полоні у ході бойових дій (війни), в умовах правового режиму надзвичайного стану, під час проходження військової служби за межами України в порядку військового співробітництва або під час участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки.

Військовослужбовці Національної гвардії України користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", цього Закону, інших актів законодавства.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі Закон 2011-ХІІ) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно зі ст.1 Закон 2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

За змістом ст.9 ч.1-4 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» визначено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Так, п.1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався та діє до цього часу.

Пунктом 4 цього Указу визначено Кабінету Міністрів України невідкладно, зокрема, забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України 28 лютого 2022 року прийнята постанова Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова №168).

Так, в абзаці 1 пункту 1 Постанови №168, зі змінами, внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 793 від 07 липня 2022р (редакція Постанови КМУ № 168, яка була чинною у серпні 2022 року) вказується: «Установити, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах».

З 01.09.2022 року та по 19.01.2023 року абзац 1 пункту 1 Постанови №168 застосовувався з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України № 1146 від 8 жовтня 2022р., а саме: «Установити, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах».

При цьому вказана норма (положення абзацу 1 пункту 1 Постанови №168) станом на серпень – грудень 2022 року не містить прямої прив`язки до терміну «райони ведення воєнних (бойових) дій» при визначенні умов виплати винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України та оперує ширшим формулюванням «перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів». Лише у подальших положеннях цієї ж норми, які стосуються інших категорій осіб, зокрема Державної кримінально-виконавчої служби), прямо використовується формулювання «перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів», що свідчить про свідоме розмежування правового регулювання.

Пунктом 2-1 Постанови КМУ № 168 (у редакції до 21 січня 2023 року) установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів (постанову доповнено даним пунктом згідно з постановою КМУ від 07.07.2022 № 793).

На виконання Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» і № 69 «Про загальну мобілізацію» та Постанови №168 командувач Національної гвардії України Наказом №89 від 29 березня 2022 року затвердив: Інструкцію з виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України (Інструкція №89); Порядок підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, під час безпосереднього перебування в районах ведення воєнних (бойових) дій (Порядок № 89).

Після набрання чинності Постановою №793, на виконання пункту 2-1 Постанови № 168 та з метою визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України на період дії воєнного стану Міністерство внутрішніх справ України видало наказ від 18 серпня 2022 року № 504 «Про затвердження Порядку та умов виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України» (Наказ/Порядок № 504).

Відповідно до пункту 3 зазначеного наказу, він (наказ) набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

В той же час, 21 жовтня 2022 року набрав чинності також наказ Міністерства внутрішніх справ України від 21 вересня 2022 року № 602 “Про скасування наказу Міністерства внутрішніх справ України від 18 серпня 2022 року № 504”. Отже, Порядок № 504 фактично не набрав чинності.

В подальшому наказом МВС від 26.01.2023 №37 затверджено Порядок та умови виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31 січня 2023 р. за № 194/39250 (надалі Порядок №37).

Отже, із зазначеного вище слідує, що з 29 березня 2022 для визначення/підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених заходів підлягають застосуванню норми Інструкції № 89 та Порядку № 89, а з 01.02.2023 норми Порядку №37.

Відповідно до п. 1 Інструкції визначення безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених заходів (далі за текстом – бойові дії або заходи), здійснюються відповідно до Порядку, затвердженого наказом командувача Національної гвардії України від 29.03.2022 № 89.

Пунктом 3 Інструкції передбачено, що виплата додаткової винагороди здійснюється військовослужбовцям за місцем проходження військової служби на підставі наказів командирів (начальників) органів військового управління, з`єднань, військових частин, вищих навчальних закладів, навчальних військових частин (центрів), баз, закладів охорони здоров`я та установ, а командирам військових частин – на підставі наказів командирів вищого рівня.

Відповідно до пункту 4 Інструкції підставою включення військовослужбовців до наказу про виплату додаткової винагороди є рапорт командира (начальника) підрозділу, що має містити інформацію про військове звання, прізвище ім`я та по-батькові, кількість днів та дати участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця та підстави залучення цих військовослужбовців до бойових дій або заходів із зазначенням реквізитів конкретних документів, що підтверджують участь військовослужбовців у бойових діях або заходах.

Пунктом 1 Порядку визначено, що під терміном «безпосередня участь військовослужбовця Національної гвардії України у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період зазначених заходів» слід розуміти виконання військовослужбовцем:

- бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка веде воєнні (бойові) дії в районах ведення воєнних (бойових) дій, що визначається Головнокомандувачем Збройних Сил України;

- бойових (спеціальних) завдань, згідно з бойовими розпорядженнями, і всебічного забезпечення військової частини (підрозділів) в районах ведення воєнних (бойових) дій;

- завдань з веденням оперативної (військової, спеціальної) розвідки в рамках ведення бойових дій або на тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях України;

- бойових завдань з відбиттям збройного нападу (вогневого ураження) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою (у тому числі: поза межами районів ведення бойових дій);

- виконання завдань із знешкодження (знищення) незаконних воєнних або збройних формувань (груп), диверсійно-розвідувальних сил та інших збройних формувань агресора (у тому числі: поза межами районів ведення бойових дій);

- виконання завдань підрозділами артилерії з вогневого ураження противника;

- виконання завдань підрозділами протиповітряної оборони з ураженням повітряних цілей;

- здійснення польотів у районах ведення воєнних дій;

- ведення повітряного бою;

- здійснення заходів з виводу сил та засобів з під удару противника (у тому числі поза межами районів ведення бойових дій);

- виконання групами розмінування завдань з розмінювання або робіт з улаштування, нарощування, утримання інженерних загороджень на визначених об`єктах, рубежах, районах та позиціях.

Згідно п. 2 Порядку, для документального підтвердження безпосередньої участь військовослужбовців Національної гвардії України у бойових діях або заходів використовуються такі документи:

- бойовий наказ (бойове розпорядження);

- журнал бойових дій (журнал ведення оперативної обстановки) або донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або книга служби наряду, що відбувалося або постова відомість під час охорони об`єкта (блокпоста, табору, складу ракетно-артилерійського озброєння, польового парку тощо де було здійснено збройний напад або довідка командира військової частини з підтвердженням безпосередньої участі відряджених (прикомандированих) військовослужбовців у бойових діях або заходів;

- рапорт (донесення) командира підрозділу про участь у бойових діях або заходах під час безпосередньо перебування в районах ведення воєнних (бойових) дій (виконання бойових або спеціальних завдань). До рапорту долучають склад особового складу (у тому числі з доданих або оперативних підпорядкованих (прикомандированих) підрозділів, військовослужбовців), які брали участь у бойових діях або заходах, із зазначенням військового звання, прізвища, ім`я та по-батькові, періодів участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця.

Крім цього, можуть використовуватись такі документи:

- витяг з наказу (бойового розпорядження) командувача Національної гвардії України, штабу оперативного (оперативно-тактичного) угруповання в смузі відповідальності, начальника територіального управління, командира військової частини на виконання завдань з розмінування, у якому зазначається місце, час та поіменно особовий склад, який залучається до складу групи розмінування (знищення);

- акт (витяг з формуляру загороджень) виконаних робіт з улаштування, нарощування, утримання інженерних загороджень на визначених об`єктах, рубежах, районах та позиціях;

- інші документи, які можуть підтверджувати безпосередню участь в бойових діях або заходах.

Аналізуючи зміст зазначеної норми (Пункту 1 Порядку № 89), суд зазначає, що у її формулюванні відсутнє посилання на обов`язкове виконання групами розмінування завдань з розмінювання або робіт з улаштування, нарощування, утримання інженерних загороджень у районах ведення бойових дій. Натомість використано інший критерій, такий як виконання завдань на визначених об`єктах, рубежах, районах та позиціях. При цьому в інших підпунктах цього ж пункту Порядку виконання завдань або прямо пов`язано із районами бойових дій, або окремо зазначено можливість їх виконання поза такими районами. Така відмінність у формулюваннях свідчить про те, що відсутність територіального обмеження у нормі щодо розмінування є свідомою та має правове значення.

Суд виходить із того, що ключовою умовою для віднесення завдань з розмінування до безпосередньої участі є не територіальна ознака, а виконання таких завдань на об`єктах, рубежах, районах та позиціях, визначених відповідними бойовими наказами (розпорядженнями). Отже, правове значення має наявність бойового завдання, його документальне визначення, виконання у межах відповідних управлінських рішень.

На переконання суду, таке тлумачення також узгоджується із положеннями абзацу першого пункту 1 Постанови №168, яка не встановлює виключної прив`язки до районів ведення бойових дій для військовослужбовців Національної гвардії України, а оперує ширшим формулюванням «перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення заходів».

Таким чином, виконання військовослужбовцями Національної гвардії України завдань з розмінування або робіт з улаштування, нарощування, утримання інженерних загороджень на визначених об`єктах, рубежах, районах та позиціях (зокрема, у період серпень – грудень 2022 року) слід вважати самостійною підставою для визнання їх безпосередньої участі у бойових діях або заходах та є підставою для виплати збільшеної додаткової винагороди (до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких заходах), що не суперечить змісту абзацу 1 пункту 1 Постанови КМУ №168.

З цього приводу, суд також приймає до уваги долучений стороною захисту Висновок науково-правової експертизи від 05.10.2023 року № 126/167-е, проведеної у відповідності до Закону «Про наукову та науково-технічну експертизу» науковим експертом Інституту держави і права імені В.М. Корецького Національної академії наук України (т. 4, а.с. 190-200), а також пояснення експерта ОСОБА_49 , яка готувала вказаний висновок та безпосередньо в суді пояснила, що під час дослідження було встановлено наявність колізій між нормативно-правовими актами різної юридичної сили, у зв`язку з чим було застосовано принцип ієрархії нормативних актів, відповідно до якого пріоритет мають акти вищої юридичної сили, а також принцип верховенства права. З цих підстав експерт дійшла висновку, що виконання військовослужбовцями Національної гвардії завдань з розмінування та інженерного забезпечення відноситься до заходів із забезпечення національної безпеки і оборони та може визнаватися безпосередньою участю, що є підставою для виплати додаткової винагороди, незалежно від формального віднесення території до району ведення бойових дій, за умови фактичного виконання таких завдань.

Судом також встановлено, що у зв`язку з наявністю різного тлумачення сторонами кримінального провадження положень наказу командувача Національної гвардії України від 29.03.2022 № 89, зокрема в частині визначення підстав для виплати додаткової винагороди військовослужбовцям, залученим до виконання завдань у складі груп розмінування, стороною захисту було ініційовано проведення лінгвістичної експертизи.

Відповідно до висновку судового експерта Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності Міністерства юстиції України № 511/23 від 15.01.2024 (т. 4 а.с 209-215), дослідження семантико-структурних особливостей тексту Порядку, затвердженого наказом № 89, свідчить про те, що: виконання групами розмінування завдань з розмінування або робіт з улаштування, нарощування, утримання інженерних загороджень на визначених об`єктах, рубежах, районах та позиціях слід розуміти як безпосередню участь у бойових діях або заходах, у тому числі незалежно від факту перебування у районах ведення бойових дій. Суд оцінює зазначений висновок як належний та допустимий доказ у частині тлумачення змісту нормативного тексту, оскільки він виконаний уповноваженою установою, ґрунтується на спеціальних знаннях у сфері мовознавства, узгоджується із системним аналізом положень Порядку № 89, здійсненим судом.

З цього приводу суд також приймає до уваги пояснення експерта ОСОБА_48 , яка у судовому засіданні зазначила, що у різних пунктах Порядку, затвердженого наказом № 89, містяться формулювання як щодо виконання завдань у районах ведення бойових дій, так і щодо можливості їх виконання поза межами таких районів та на підставі аналізу експерт дійшла висновку, що виконання групами розмінування відповідних завдань можливе на визначених об`єктах незалежно від їх формального віднесення до районів ведення бойових дій.

Суд також враховує показання свідків, посадових осіб Міжнародного центру Національної гвардії України, які були безпосередньо залучені до підготовки, погодження та візування наказів про виплату додаткової винагороди, зокрема: першого заступника начальника центру - начальника штабу ОСОБА_22 , заступника Начальника Міжнародного центру по роботі з особовим складом - полковника ОСОБА_18 , начальник фінансового відділення Міжнародного центру - підполковника ОСОБА_21 , начальника відділення обліку особового складу штабу Міжнародного центру - підполковника ОСОБА_19 , начальника юридичної служби Міжнародного центру - підполковника юстиції ОСОБА_12 , начальника відділення документального забезпечення та контролю штабу Міжнародного центру - старшого лейтенанта ОСОБА_23 ,

Зазначені свідки послідовно підтвердили, що при підготовці наказів Начальника міжнародного центру НГУ, а саме: від 05.09.2022р. №531, від 05.10.2022р. №600, від 15.11.2022р. №679, від 13.12.2022р. №749, від 10.01.2023р. № 21, вони керувалися положеннями Порядку №89, розглядаючи виконання завдань з розмінування як підставу для виплати збільшеної додаткової винагороди, діяли у межах чинного на той час нормативного регулювання та службових повноважень. Показання свідків є взаємоузгодженими, логічними та такими, що відповідають письмовим доказам, дослідженим у судовому засіданні.

Тож, оцінивши у сукупності висновки експертів, показання свідків та письмові докази, суд доходить висновку, що положення Порядку, затвердженого Наказом № 89 допускали тлумачення, відповідно до якого виконання завдань групами розмінування є підставою для виплати додаткової винагороди незалежно від територіальної прив`язки до районів ведення бойових дій. Таке тлумачення було обґрунтованим, послідовно застосовувалося посадовими особами та відповідало практиці реалізації нормативного акту, у зв`язку з чим відсутні підстави вважати, що обвинувачені діяли всупереч вимогам законодавства або з перевищенням наданих повноважень.

Слід також звернути увагу і на те, що Порядок та умови виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України, який затверджено Наказом від 26.01.2023 №37 Порядок №37), по-іншому визначив критерії віднесення дій військовослужбовців до безпосередньої участі у бойових діях. Він прямо встановлює обов`язкову умову виконання завдань саме у районах ведення бойових дій, конкретизує перелік завдань та пов`язує їх із наявністю бойового зіткнення, вогневого ураження або перебування на лінії бойового контакту. Також, на думку суду Порядок №37 істотно звужує зміст поняття «безпосередня участь», як от завдання з розмінування віднесені до бойових лише за умови їх виконання у місцях виконання бойових завдань, що фактично означає їх прив`язку до районів бойових дій. Тож, суд доходить висновку, що у 2023 році відбулася суттєва зміна правового регулювання зазначеного Порядку, оскільки фактично запроваджено чітку територіальну прив`язку, конкретизовано бойові умови виконання завдань та звужено коло завдань, які можуть вважатися безпосередньою участю.

Окрім того, Порядок № 37 містить окреме положення (п. 8), відповідно до якого райони ведення воєнних (бойових) дій визначаються рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України. Суд вважає, що включення до Порядку такої окремої норми свідчить про запровадження чіткого територіального критерію та усунення правової невизначеності, яка існувала під час дії Порядку № 89.

Отже, нормативне регулювання, чинне у 2022 році, допускало різне тлумачення умов виплати винагороди, зокрема щодо виконання завдань групами розмінування поза межами районів ведення бойових дій. Відсутність чіткого та однозначного нормативного регулювання у спірний період та подальша зміна правового підходу у 2023 році, а також різне тлумачення положень Наказу № 89 свідчать про наявність правової невизначеності.

Суд виходить із того, що однією з основоположних засад кримінального провадження є принцип юридичної визначеності, який є складовою принципу верховенства права.

Зміст цього принципу полягає у тому, що норми права повинні бути чіткими, зрозумілими та передбачуваними у застосуванні. Такі умови застосовуються і в умовах воєнного стану, за виключеннями та обмеженнями норм Конституції України, які запроваджуються Верховною Радою України

Передбачуваність означає, що юридичний акт має бути, за можливості, проголошеним наперед, тобто до його застосування, та передбачуваним щодо його наслідків. Він має бути сформульований з достатньою мірою чіткості (бути легко доступним), щоб особа мала можливість спрямовувати свою поведінку. Тобто кожен суб`єкт, який підпадає під дію юридичних актів, має чітко розуміти наслідки, які матиме для нього їх застосування. Особливого значення це правило набуває у сфері обмеження основоположних прав людини і громадянина.

В контексті викладеного необхідно також звернути увагу на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 6 листопада 2018 р. у справі № 812/292/18, згідно якої норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.

Формуючи таку правову позицію, Велика Палата Верховного Суду виходила з наступного: «Відповідно до ст. 17 Закону України 23 лютого 2006 року № 3477-ІУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06) сформульована концепція якості закону, згідно якої закон має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності порушує вимогу «якості закону». В разі, коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід.

Тобто, норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.

Отже, підсумовуюче викладене, на момент подання ОСОБА_8 рапортів ( зокрема від 03.12.2022 та 28.12.2022) щодо виконання ним та іншими військовослужбовцями завдань з розмінування та робіт з улаштування, нарощування, утримання інженерних загороджень на території Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», а також при прийнятті у подальшому рішень щодо підготовки та погодження відповідних рапортів, формування та видання наказів про виплату додаткової винагороди у період з вересня по грудень 2022 року за підписом начальника Міжнародного центру ОСОБА_10 , обвинувачені діяли в умовах правового регулювання (Порядок №89), яке не містило однозначного та вичерпного визначення територіальних критеріїв, допускало різні підходи до тлумачення умов віднесення виконаних завдань до безпосередньої участі у бойових діях або заходах, передбачало можливість тлумачення, за яким виконання завдань з розмінування на підставі бойових наказів є самостійною підставою для виплати додаткової винагороди та було змінене лише з 01.02.2023 (Порядок № 37) у бік встановлення додаткових обмежень.

За таких обставин суд доходить висновку, що обвинувачені діяли в умовах правової невизначеності, а застосоване ними тлумачення відповідало змісту чинного на той час законодавства та було об`єктивно можливим.

Відповідно до принципу юридичної визначеності, як складової верховенства права, у разі неоднозначності або множинності тлумачення норм права негативні наслідки такого тлумачення не можуть покладатися на особу. Отже, застосоване обвинуваченими тлумачення не може визнаватися неправомірним, а сумніви щодо змісту правового регулювання підлягають тлумаченню на їх користь.

Щодо участі військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, включених до складу груп розмінування, у виконанні завдань з розмінування та робіт з улаштування, нарощування та утримання інженерних загороджень на визначених об`єктах, рубежах, районах та позиціях у період з вересня по грудень 2022 року, суд зазначає таке.

У ході судового розгляду достовірно встановлено, що військовослужбовці військової частини НОМЕР_1 НГУ, а саме: ОСОБА_8 , ОСОБА_35 , ОСОБА_24 , ОСОБА_20 , ОСОБА_16 , ОСОБА_28 , ОСОБА_15 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_36 , ОСОБА_29 , на виконання бойових розпоряджень старших начальників фактично виконували завдання з розмінування та роботи з улаштування, нарощування і утримання інженерних загороджень на визначених об`єктах, рубежах, районах та позиціях у межах сектору оборони № 12 у Київській області, перебуваючи у складі груп розмінування, приданих до зведеної батальйонно-тактичної групи охорони та оборони ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», у період з серпня по грудень 2022 року.

Зазначені обставини підтверджуються сукупністю належних та допустимих доказів, зокрема:

- рапортами командирів груп розмінування (підполковників: ОСОБА_24 від 01.09.2022р. та 04.10.2022р., ОСОБА_32 від 03.11.2022р., ОСОБА_8 від 03.12.2022р. та 28.12.2022о.), за відповідні періоди, погодженими та завізованими командиром батальйонної групи охорони та оборони МА « ІНФОРМАЦІЯ_5 » та керівниками сектору оборони № 12 в Київській області;

- бойовими розпорядженнями Командира батальйонної групи охорони та оборони Міжнародного аеропорту « ІНФОРМАЦІЯ_5 » військової частини НОМЕР_7 НГ України у складі Сектору оборони 12 в Київській області майора ОСОБА_57 від 23.07.2022 №31, від 03.08.2022 №32, від 12.08.2022 №33, від 22.08.2022 №39, від 24.08.2022 №40, від 01.08.2022 №41, від 11.09.2022 №42, від 20.09.2022 №43, від 30.09.2022 №44, від 10.10.2022 №45, від 20.10.2022 №47, від 31.10.2022 №49 та від 30.11.2022 №50;

- актами проведення обслуговування міно-вибухових загороджень (утримання, встановлення, перевірки) затвердженими командиром батальйонної групи охорони та оборони ІНФОРМАЦІЯ_5 » військової частини НОМЕР_7 НГ України у складі ІНФОРМАЦІЯ_10 , майором ОСОБА_57 та погодженими начальником штабу батальйонної групи охорони та оборони Міжнародного аеропорту «Бориспіль» майором ОСОБА_58 , а саме: від 02.08.2022р., 12.08.2022р., 22.08.2022р., 12.08.2022р., 24.08.2022р., 30.08.2022р., 11.09.2022р., 20.09.2022р., 30.09.2022р., 10.10.2022р., 20.10.2022р., 31.01.2022р., 10.11.2022р., 29.12.2022р.;

- записами у журналі бойових дій зведеної батальйонної групи охорони та оборони Міжнародного аеропорту « ІНФОРМАЦІЯ_5 »;

- показаннями свідка ОСОБА_37 , який у період серпня-грудня 2022 року обіймав посаду командира батальйонної групи охорони та оборони Міжнародного аеропорту «Бориспіль» та підтвердив як факт створення груп розмінування, так і виконання ними відповідних завдань;

- показаннями свідків: ОСОБА_32 , ОСОБА_24 , ОСОБА_20 , ОСОБА_16 , ОСОБА_28 , ОСОБА_15 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_30 , ОСОБА_29 , а також обвинуваченого ОСОБА_8 , які безпосередньо під час допиту в суді підтвердили свою участь у виконанні завдань з розмінування та роботи з улаштування, нарощування, утримання інженерних загороджень на визначених старшими начальниками об`єктах, рубежах, районах та позиціях у складі груп розмінування;

- офіційними листами органів військового управлення, зокрема: Головного управління Національної гвардії України №27/12/3-Т-755-Аз від 02 січня 2024 р., військової частини НОМЕР_7 Національної гвардії України №1/66/8/3-3587-Т-120Аз від 26 грудня 2023 р., ІНФОРМАЦІЯ_11 №1/13-3279-Т-50Аз від 25 грудня 2023 р., якими підтверджується факт виконання завдань з розмінування та роботи з улаштування, нарощування, утримання інженерних загороджень на визначених ними, як старшими начальниками, об`єктах, рубежах, районах та позиціях, групами розмінування приданими до батальйонної групи охорони та оборони Міжнародного аеропорту «Бориспіль», були виконані у повному обсязі.

Оцінюючи наведені докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що вони є взаємопов`язаними, узгодженими між собою, взаємно доповнюють один одного та не містять суперечностей, які б ставили під сумнів їх достовірність.

Окрім того, стороною обвинувачення не надано доказів підроблення або недостовірності зазначених вище документів, зокрема: рапортів, бойових розпоряджень, актів проведення обслуговування міно-вибухових загороджень та записів у журналах бойових дій. Також, прокурором не спростовано факт виконання завдань, відображених у бойових розпорядженнях та журналах, та не доведено, що рапорти містять неправдиві відомості.

Тож, суд не має підстав сумніватися у достовірності вказаних вище документів. При цьому, відповідно до п.2 Порядку №89 бойовий наказ (бойове розпорядження), журнал бойових дій (журнал ведення оперативної обстановки) та рапорт (донесення) командира підрозділу є документальним підтвердженням безпосередньої участі військовослужбовців Національної гвардії України у бойових діях або заходах.

Таким чином, суд вважає доведеним, що військовослужбовці військової частини НОМЕР_1 НГУ у період з серпня по грудень 2022 року фактично брали участь у виконанні завдань з розмінування та робіт з улаштування, нарощування і утримання інженерних загороджень на визначених об`єктах, рубежах, районах та позиціях у складі груп розмінування.

У зв`язку з цим твердження сторони обвинувачення про відсутність фактичного виконання зазначених завдань спростовуються дослідженими у судовому засіданні доказами.

Сторона обвинувачення, обґрунтовуючи висновки про неправомірність дій щодо виплати додаткової винагороди військовослужбовцям, посилається на Аудиторський звіт за результатами внутрішнього аудиту ІНФОРМАЦІЯ_2 (в/ч НОМЕР_1 НГУ) від 20.02.2023 року №1-23, як на доказ встановлених порушень вимог законодавства.

При цьому зазначений звіт фактично покладається в основу тверджень про наявність у діях обвинувачених ознак протиправності та заподіяння шкоди. Водночас така позиція сторони обвинувачення є помилковою, оскільки не враховує правову природу аудиторського звіту, порядок його формування, а також відсутність у нього ознак акта індивідуальної дії, що породжує юридичні наслідки.

Так, аудиторською групою Відділу внутрішнього аудиту Департаменту персонального штабу Головного управління Національної гвардії України (надалі - ВВА ДПШ ГУ Національної гвардії України) у строк з 16 січня по 20 лютого 2023 року проведено плановий внутрішній аудит у ІНФОРМАЦІЯ_12 (військова частина НОМЕР_1 ) (надалі – Міжнародний центр) за період діяльності з 01.05.2021 по 31.12.2022 року.

Результати аудиту оформлено Аудиторським звітом від 20.02.2023 року №1-23 за результатами внутрішнього аудиту ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України) (надалі – Аудиторський звіт №1-23).

Відповідно до пункту 3 розділу VІІІ Порядку проведення внутрішнього аудиту в установах системи Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого наказом МВС України від 30.11.2016 р. № 1270 (у редакції наказу МВС України від 29.01.2021 № 65) (надалі – Порядок № 1270), офіційним документом оформлення внутрішнього аудиту є аудиторський звіт, який складається за результатами внутрішнього аудиту та містить цілі, обсяг, результати виконання аудиторського завдання, висновки та рекомендації. Керівник аудиторської групи відповідає за своєчасність та дотримання встановлених вимог до складання аудиторського звіту, повноту відображення в ньому аудиторських завдань, надання обґрунтованих висновків та рекомендацій, які містять конструктивні пропозиції. Члени аудиторської групи забезпечують об`єктивність висновків в аудиторському звіті.

Згідно з пунктом 6 розділу VІІІ Порядку № 1270 аудиторський звіт містить: резюме, основну частину, висновки та рекомендації. В основній частині зазначаються цілі, обсяг і результати виконання аудиторського завдання. Висновки мають містити обґрунтовані підсумки за результатами аналізу та оцінки зібраних даних відповідно до питань внутрішнього аудиту. Рекомендації за результатами внутрішнього аудиту мають містити конструктивні пропозиції щодо вдосконалення тих аспектів діяльності, стосовно яких здійснювався внутрішній аудит. Їх урахування має дозволити уникнути невідповідності між наявною ситуацією щодо досліджуваної діяльності (яка підтверджується аудиторськими знахідками та аудиторськими доказами) та бажаною ситуацією (за якою заходи контролю усувають ризики та сприяють досягненню цілей). Сформульовані рекомендації повинні, зокрема, відповідати вимогам нормативно-правових актів, бути орієнтовані на конкретні результати їх урахування (оцінку їх можливого впливу на діяльність установи системи МВС), які надалі можна буде відстежувати.

Висновок Аудиторського звіту №1-23 та аудиторські рекомендації до нього містять вимоги, серед яких: скласти план заходів щодо усунення встановлених аудитом недоліків, наданих у ході аудиту пропозицій та виконання аудиторських рекомендацій з визначенням відповідальних виконавців та строків виконання спланованих заходів, копію якого до 01 березня 2023 року направити до відділу внутрішнього аудиту ГУ НГУ, а також до 20 березня 2023 року надіслати до відділу внутрішнього аудиту ГУ НГУ підсумковий звіт про виконання аудиторських рекомендацій, усунення встановлених внутрішнім аудитом недоліків і порушень, відшкодування збитків (до звіту додаються копії відповідних підтверджуючих документів, у разі невиконання аудиторських рекомендацій до зазначеної дати інформація про стан виконання запланованих заходів надається щомісячно, до 1 числа місяця наступного за, до повного їх виконання).

На виконання зазначених вимог Міжнародним центром було підготовлено та направлено до ВВА ДПШ ГУ Національної гвардії України копію «Плану усунення недоліків по аудиторському звіту від 20.02.2023 р. №1-23 за результатами внутрішнього аудиту ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України)» від 27.02.2023 р. (надалі – План усунення недоліків від 27.02.2023 р.), який 28.02.2023 р. був отриманий ВВА ДПШ ГУ Національної гвардії України.

Як вбачається зі змісту Плану усунення недоліків від 27.02.2023 р., серед заходів по усуненню виявлених аудитом недоліків Міжвідомчим центром у пункті 1.1. розділу 1 «Дотримання вимог законодавчих актів, які регламентують порядок виплати грошового забезпечення та додаткової винагороди військовослужбовця, своєчасність та правильність їх нарахування» заплановано у строк до 21.02.2023 р. підготувати коментарі із запереченнями до аудиторського звіту за результатами внутрішнього аудиту Міжнародного центру від 20.02.2023 № 1-23, та направити їх начальникові ВВА ДПШ ГУ Національної гвардії України. А в пункті 3.1. Плану усунення недоліків від 27.02.2023 р. в частині вжиття заходів щодо відшкодування зайвих витрат, понесених військовою частиною під час розрахунків із підзвітними особами, за рахунок винних осіб, Міжнародним центром акцентовано увага на поданні щодо такого заходу заперечень в коментарях до аудиторського звіту.

Відповідно до пункту 10 розділу VІІІ Порядку № 1270 підписаний аудиторський звіт передається або надсилається для ознайомлення відповідальній за діяльність особі установи системи МВС не пізніше дня, наступного за днем підписання. Відповідальна за діяльність особа ознайомлюється з аудиторським звітом у строк, що не перевищує 2 робочих днів з дати його отримання, після чого повертає його керівнику аудиторської групи. Ознайомлення з аудиторським звітом підтверджується відповідним записом на останній сторінці аудиторського звіту із зазначенням дати, посади, прізвища, імені, по батькові та підписом відповідальної за діяльність особи. Відповідальна за діяльність особа, яка не погоджується з висновками та/або рекомендаціями, надає керівнику підрозділу внутрішнього аудиту обґрунтовані коментарі за своїм підписом протягом 5 робочих днів з дати отримання аудиторського звіту. Підрозділ внутрішнього аудиту здійснює розгляд таких коментарів та протягом 15 робочих днів з дати їх отримання надає письмові висновки на них.

З цього приводу, не погоджуючись із висновками та рекомендаціями внутрішнього аудиту, начальник Міжнародного центру полковник ОСОБА_10 листом від 21 лютого 2023 р. № 70-203 «Про надання коментарів» надав обґрунтовані коментарі до Аудиторського звіту № 1-23.

Письмові висновки ВВА ДПШ ГУ Національної гвардії України за результатами розгляду вказаних коментарів були надіслані на адресу Міжнародного центру разом із супровідним листом від 10 березня 2023 р. «Про надання інформації».

Пунктом 11 розділу VIII Порядку № 1270 передбачено, що керівник підрозділу внутрішнього аудиту після ознайомлення відповідальної за діяльність особи з аудиторським звітом (у разі наявності коментарів – після їх розгляду) інформує про кінцеві результати внутрішнього аудиту керівництво МВС або НГУ (територіального управління НГУ). В такому випадку кінцеві результати внутрішнього аудиту мають місце лише після розгляду коментарів до аудиторського звіту, а обов`язок проінформувати керівництво Національної гвардії України про кінцеві результати внутрішнього аудиту виникає у керівника підрозділу внутрішнього аудиту лише після розгляду таких коментарів до аудиторського звіту.

Своїм листом від 02 лютого 2024 р. Головне управління Національної гвардії України повідомило, що результати внутрішнього аудиту Міжнародного центру доповідалися командувачеві Національної гвардії України, про що свідчить доповідна записка від 21.02.2023 р. за підписом начальника ВВА ДПШ ОСОБА_59 .

Таким чином, з порушенням вимог п. 11 розділу VIII Порядку № 1270, доповідна записка від 21.02.2023 р. була подана ще до розгляду коментарів на аудиторський звіт, за результатами якого лише 10.03.2023 р. були складені письмові висновки. Отже, на момент її подання ще не існувало кінцевих результатів внутрішнього аудиту. У зв`язку з цим така доповідна записка не містить повної та остаточної інформації про результати аудиту і не може вважатися належним інформуванням керівництва НГУ відповідно до вимог п. 11 розділу VIII Порядку № 127.

Як вбачається з пункту 12 розділу VIII Порядку № 1270, рішення щодо подальшого урахування аудиторських рекомендацій приймає відповідно керівник МВС або НГУ (територіального управління НГУ). Після прийняття рішення керівник підрозділу внутрішнього аудиту письмово інформує відповідальну за діяльність особу щодо обов`язковості виконання аудиторських рекомендацій із зазначенням рекомендованих заходів, термінів їх виконання, а також зазначає терміни інформування підрозділу внутрішнього аудиту про стан їх урахування. Відповідальні за діяльність особи з метою урахування аудиторських рекомендацій розробляють та затверджують план заходів, де визначаються рекомендовані заходи, відповідальні виконавці, терміни виконання, очікувані результати і терміни їх відстеження.

Згідно з п. 1 розділу Х Порядку № 1270 керівник підрозділу внутрішнього аудиту забезпечує організацію здійснення моніторингу результатів урахування рекомендацій, щоб упевнитися в тому, що відповідальні за діяльність особи розпочали ефективні дії, спрямовані на їх виконання, або взяли на себе ризик невиконання таких рекомендацій. Моніторинг результатів урахування аудиторських рекомендацій здійснюється до повного виконання рекомендованих заходів, але не більше ніж два роки з дати реєстрації аудиторського звіту, у якому надавалися ці рекомендації. У разі якщо протягом двох років аудиторські рекомендації не було враховано, підрозділ внутрішнього аудиту забезпечує інформування керівництва установи системи МВС щодо взяття на себе ризику невиконання аудиторських рекомендацій (п. 3 розділу Х Порядку № 1270).

З аналізу положень Порядку № 1270 вбачається, що процедура оформлення результатів внутрішнього аудиту передбачає послідовні етапи: складання та підписання аудиторського звіту, його надання для ознайомлення, подання (за наявності) обґрунтованих заперечень, їх розгляд та надання письмових висновків, які і є кінцевими результатами аудиту. Лише після цього здійснюється інформування керівництва та приймається рішення щодо подальшого урахування аудиторських рекомендацій.

При цьому аудиторський звіт сам по собі є службовим документом, який відображає позицію аудиторської групи та містить її висновки і рекомендації, що мають оціночний і рекомендаційний характер. Він не створює правових наслідків для Міжнародного центру та його посадових осіб, не покладає обов`язків та не встановлює відповідальності, не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно, викладені у ньому висновки є лише однією з позицій контролюючого органу, яка підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами та не має наперед визначеної доказової сили.

Обов`язковий характер аудиторські рекомендації набувають виключно після прийняття відповідного рішення керівником МВС або НГУ за результатами розгляду кінцевих результатів аудиту та доведення такого рішення до відома відповідальної особи.

Водночас, сторона захисту неодноразово зверталася до Головного управління Національної гвардії України (запити від 23.01.2024 р. №11, від 19.02.2024 р. №58 та від 11.03.2024 р. №93) з проханням надати належним чином засвідчену копію рішення керівника НГУ, прийнятого відповідно до п. 12 розділу VIII Порядку №1270, щодо подальшого урахування аудиторських рекомендацій за кінцевими результатами внутрішнього аудиту та докази доведення такого рішення до відома керівництва Міжнародного центру.

У відповіді від 02.02.2024 р. ГУ НГУ повідомило, що результати аудиту доповідалися командувачу, який нібито прийняв рішення про виконання пропозицій, наданих за результатом внутрішнього аудиту та впровадження аудиторських рекомендацій у повному обсязі. Однак, на жоден із запитів сторони захисту так і не було надано ані копії відповідного рішення керівника НГУ, ані будь-яких доказів його доведення до відома керівництва Міжнародного центру. Це підтверджується наданими листами ГУ НГУ, зокрема від: 02 лютого 2024р., 28 лютого 2024 р. та 19 березня 2024 р.

Таким чином, докази, які б підтверджували прийняття командувачем Національної гвардії України рішення щодо подальшого урахування аудиторських рекомендацій за кінцевими результатами планового внутрішнього аудиту, проведеного у Міжнародному центрі, відсутні.

У зв`язку з відсутністю такого рішення не здійснювалося і письмове інформування керівництва Міжнародного центру про обов`язковість виконання аудиторських рекомендацій із зазначенням рекомендованих заходів, термінів їх виконання (таке інформування мало б здійснюватися керівником підрозділу внутрішнього аудиту після прийняття командувачем Національної гвардії України Рішення щодо подальшого урахування аудиторських рекомендацій).

Окрім того, слід зазначити, що План усунення недоліків від 27.02.2023 р., був підготовлений Міжнародним центром (на виконання вимог пункту 4 Аудиторського звіту від 20.02.2023 р. №1-23) і направлений до підрозділу внутрішнього аудиту ще до завершення процедури внутрішнього аудиту, оскільки кінцеві результати аудиту були оформлені лише 10.03.2023 р. у вигляді письмових висновків за результатами розгляду коментарів до аудиторського звіту.

За таких обставин План усунення недоліків, затверджений 27.02.2023 р., не може вважатися таким, що розроблений відповідно до вимог пункту 12 розділу VIII Порядку № 1270, тобто після прийняття керівником НГУ рішення щодо подальшого урахування аудиторських рекомендацій.

Отже, з огляду на порушення встановленої процедури завершення внутрішнього аудиту (зокрема вимог пунктів 11 та 12 розділу VIII Порядку № 1270), а також відсутність рішення уповноваженого суб`єкта щодо обов`язкового урахування аудиторських рекомендацій, аудиторський звіт від 20.02.2023 р. №1-23 не може вважатися належним та допустимим доказом у даному кримінальному провадженні, а викладені в ньому висновки підтвердженням неправомірності виплати військовослужбовцям, включеним до груп розмінування, збільшеної додаткової винагороди за участь у бойових діях або заходах.

Також сторона обвинувачення, обґрунтовуючи наявність істотної шкоди у діях обвинуваченого ОСОБА_10 , яка є обов`язковою ознакою злочину за ч. 4 ст. 425 КК України, посилається на висновок експерта Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз СБУ від 21.07.2023 № 195/5 за результатами проведення судово-економічної експертизи. (т. 3, а.с 159-187). Водночас, аналіз цього висновку свідчить про наявність істотних порушень, які ставлять під сумнів його належність, допустимість та достовірність, як доказу обґрунтування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Судом встановлено, що джерелом вихідних даних для проведення експертизи слугував Аудиторський звіт від 20.02.2023 №1-23. Таким чином, експерт, формуючи свій висновок, поклав у його основу обставини та висновки, викладені у зазначеному документі, зокрема щодо неправомірності відповідних виплат.

Водночас, як зазначалося вище, суд дійшов висновку про недопустимість використання вказаного Аудиторського звіту як належного доказу у даному кримінальному провадженні.

За таких обставин, з урахуванням підходу, сформульованого у практиці Європейського суду з прав людини (зокрема у справі «Гефген проти Німеччини»), відповідно до якого докази, отримані з неналежного джерела, а також похідні від них докази підлягають визнанню недопустимими, суд приходить до висновку, що експертний висновок, який ґрунтується на зазначеному Аудиторському звіті, також не може бути визнаний належним та допустимим доказом.

Окрім того, експерт у своєму висновку від 21 липня 2023 року № 195/5 посилається на наказ МВС України від 18.08.2022 № 504, як на нормативну основу. Водночас, як було раніше встановлено судом, цей наказ, хоча і був зареєстрований у Міністерстві юстиції України, фактично не набрав чинності, оскільки в день його офіційного опублікування був скасований наказом МВС України від 21.09.2022 № 602. Таким чином, експерт застосував нормативно-правовий акт, який не діяв, що також виключає можливість покладення його в основу експертних висновків.

Також, судом встановлено, що під час проведення експертизи, експерт у якості інформаційного джерела, послався на спільний Наказ від 19.10.2006 № 346/1025/685/53 Державної контрольно-ревізійної служби, Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України та Служби безпеки України про Порядок взаємодії цих органів. Даним нормативно-правовим актом передбачено, що працівники органів ДКРС за зверненнями правоохоронних органів можуть брати участь у перевірках, що проводяться правоохоронними органами у підконтрольних установах та проводити перевірки за зверненням правоохоронних органів у кримінальних справах, що ними розслідуються.

В той же час, Аудиторський звіт від 20.02.2023 р. № 1-23 був виданий за результатом планового аудиту, а не проведений за дорученням правоохоронних органів. Наказ від 19.10.2006 № 346/1025/685/53 не поширюється на Державне бюро розслідувань, яке було органом досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні, адже був прийнятий задовго до його утворення, а також регулював порядок у межах дії попереднього кримінально-процесуального законодавства, яке втратило чинність. Отже, використання цього нормативно-правового акту є необґрунтованим.

Окрім того, експерт у своєму висновку від 21 липня 2023 року № 195/5 безпідставно проігнорував положення наказу Командувача Національної гвардії України від 29.03.2022 № 89, який безпосередньо регулював питання виплат військовослужбовцям НГУ у період вересень-грудень 2022 року. Це свідчить про неповноту та однобічність проведеного дослідження.

Також, у резолютивній частині висновку експерт надав взаємовиключні висновки. Так, з одного боку про не підтвердження збитків, визначених аудиторським звітом, а з іншого про їх підтвердження. Більше того, визначаючи суму збитків у розмірі 986 725,18 грн, експерт вийшов за межі поставленого перед ним органом досудового слідства питання.

Таким чином, враховуючи, що висновок експерта від 21 липня 2023 року № 195/5 отримано з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону (він ґрунтується на недопустимому джерелі даних, спирається на нормативні акти, що не набрали чинності та які не підлягали застосуванню, містить внутрішні суперечності та виходить за межі поставлених питань), то у даному випадку зазначена експертом сума збитків не може вважатися доведеною і фактично втрачає доказове значення, оскільки не підтверджена іншими належними та допустимими доказами.

Більше того, беручи до уваги, що цей висновок є ключовим доказом розміру заявленої шкоди, то суд вважає, що сторона обвинувачення не довела одну з обов`язкових ознак складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 425 КК України.

Отже, оцінюючи цей доказ відповідно до вимог ст. 94 КПК України, з точки зору належності, допустимості та достовірності, а також у сукупності з іншими доказами, суд приходить до переконання, що висновок експерта від 21.07.2023 № 195/5 не відповідає критеріям допустимості доказів, визначеним статтями 84, 86, 98, 99 КПК України, і не може бути використаний як належний доказ у даному кримінальному провадженні.

Окрім того, суд, відповідно до вимог ст. 94 КПК України, оцінює показання свідків, які були допитані безпосередньо в судовому засіданні, як такі, що підлягають врахуванню у сукупності з іншими дослідженими доказами, з огляду на їх послідовність, взаємну узгодженість та відповідність фактичним обставинам справи.

Допитані свідки, зокрема: ОСОБА_35 , ОСОБА_24 , ОСОБА_20 , ОСОБА_16 , ОСОБА_28 , ОСОБА_15 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_36 , ОСОБА_29 безпосередньо під час допиту в суді підтвердили свою участь, а також участь обвинуваченого ОСОБА_8 у виконанні завдань з розмінування та роботи з улаштування, нарощування, утримання інженерних загороджень на визначених старшими начальниками об`єктах, рубежах, районах та позиціях у складі груп розмінування.

Так, свідок ОСОБА_24 та свідок ОСОБА_35 детально та узгоджено пояснили порядок виконання бойових завдань групами розмінування, оскільки, як і ОСОБА_8 були командирами цих груп. Вони розповіли про характер щоденної діяльності їхніх груп, систему підпорядкування, ведення звітності, а також фактичне перебування особового складу військової частини НОМЕР_1 на території МА «Бориспіль» в період вересня-грудня 2022 року. Обидва свідки підтвердили реальність виконання завдань, наявність постійного контролю та відсутність будь-яких спотворень у поданій звітній документації, зокрема рапортах щодо участі особового складу у виконанні бойових розпоряджень.

Свідок ОСОБА_12 , як посадова особа юридичної служби, підтвердив, що порядок застосування наказу № 89 Командувача Національної гвардії України не викликав правової невизначеності, його застосування здійснювалося у межах встановленого нормативного регулювання, а посадові особи діяли відповідно до наявних правових підстав. Він також зазначив, що підтвердження права на виплати ґрунтувалося на факті виконання завдань та перебування особового складу на визначеній території.

Свідок ОСОБА_23 підтвердила встановлений порядок видання наказів про виплату додаткової винагороди, відповідно до якого підставою для їх підготовки були рапорти командирів підрозділів та доручення командира частини. Вона зазначила, що підстав для скасування відповідних наказів у той період не вбачалося.

В свою чергу, свідок ОСОБА_21 , як головний бухгалтер, підтвердив, що фінансові виплати здійснювалися на підставі чинної на той час нормативної бази та затверджених наказів, які візувалися відповідальними посадовими особами військової частини, а також рапортів командирів підрозділів. Він також зазначив, що трактування нормативного акту № 89 було однозначним і застосовувалося у практичній діяльності без альтернативного розуміння.

З наведеного, суд не встановлює у показаннях зазначених свідків істотних суперечностей, які б свідчили про їх недостовірність або умисне викривлення обставин. Навпаки, їх показання є взаємопов`язаними, системними та підтверджують фактичне здійснення службової діяльності, порядок документального оформлення виконаних завдань та підстави здійснення виплати додаткової винагороди військовослужбовцям, які виконували завдання з розмінування та роботи з улаштування, нарощування, утримання інженерних загороджень на визначених старшими начальниками об`єктах, рубежах, районах та позиціях у складі груп розмінування.

Інші матеріали кримінального провадження, які долучені стороною обвинувачення, як доказ вчинення ОСОБА_8 та ОСОБА_10 кримінальних правопорушень, які їм інкримінуються, до матеріалів справи не спростовують висновків суду, в тому числі, з урахуванням їх аналізу в сукупності.

При цьому, суд враховує наявність комплекту документів, що подані суду прокурором в якості прикладу належного оформлення відповідних виплат при виконанні бойових завдань, безпосередньо на лінії зіткнення чи в умовах виконання у цьому зв`язку бойового завдання. Однак, суд не встановив наявності розбіжностей між цими документами та матеріалами, що використовувались ОСОБА_8 та ОСОБА_10 при оформленні ними відповідних документальних підстав для виконання бойових завдань за межами районів проведення бойових дій, а саме на території ДП МА «Бориспіль».

З урахуванням викладеного, з метою повної та всебічної оцінки обставин кримінального провадження, суд вважає за необхідне окремо проаналізувати наявність у діях кожного з обвинувачених ознак інкримінованих їм кримінальних правопорушень з урахуванням їх об`єктивних і суб`єктивних характеристик.

Щодо складу кримінального правопорушення – злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, слід зазначити наступне.

Одним з елементів об`єктивної сторони зловживання владою або службовими становищем всупереч інтересам служби є наслідок у вигляді спричинення тяжких наслідків охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб (ч. 2 ст. 364 КК). Пунктом 4 примітки до ст. 364 КК визначено, що тяжкими наслідками у статтях 364-367 вважаються такі наслідки, які у двісті п`ятдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Під зловживанням службовим становищем слід розуміти будь-яке умисне використання службовою особою всупереч інтересам служби своїх прав і можливостей, пов`язаних з її посадою.

Зловживання службовим становищем передбачає наявність взаємозв`язку між службовим становищем винного і його поведінкою, яка виражається в незаконних діях або бездіяльності. Службова особа при зловживанні у будь-якій формі прагне скористатися своїм службовим становищем, яке передбачає як наявність визначених законами та іншими нормативно-правовими актами повноважень (прав і обов`язків), так і наявність фактичних можливостей, які надає їй сама посада (її загальновизнана вага, важливість, впливовість).

Всупереч інтересам служби передбачає, що службова особа не бажає рахуватися з покладеними на неї законом чи іншим нормативно-правовим актом обов`язками, діє всупереч їм, не звертає увагу на службові інтереси.

Під інтересами служби слід розуміти, насамперед, інтереси суспільства та держави взагалі, і крім того інтереси певного органу, підприємства, установи або організації, що не суперечать, не протиставляються інтересам суспільства та держави.

До обов`язкових ознак об`єктивної сторони належить також настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді істотної шкоди охоронюваним законом правам (свободам) та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.

Слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 11 КК України діяння є злочином лише у випадку, коли воно становить суспільну небезпеку – заподіяло чи могло заподіяти істотну шкоду фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі.

ОСОБА_8 пред`явлено обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК, що є злочином із матеріальним складом і передбачає наявність документально підтверджених збитків. Закінченим цей злочин визнається, якщо діяння винного спричинило тяжкі наслідки.

Разом з тим, суд зазначає, що стороною обвинувачення не доведено не лише наявність тяжких наслідків, а й самого факту зловживання службовим становищем у діях ОСОБА_8 .

Дослідженими у судовому засіданні доказами не підтверджено, що подання ОСОБА_8 відповідних рапортів було протиправним використанням службового становища. Сам по собі факт подання рапорту щодо виконання завдань підлеглими військовослужбовцями не свідчить про його незаконність, оскільки такі дії входять до кола службових обов`язків обвинуваченого і саме рапорт є тим документом, який підтверджує виконання бойових розпоряджень. При цьому стороною обвинувачення не обґрунтовано яким саме чином ОСОБА_8 мав звітувати про виконання бойових розпоряджень, а його командування перевіряти виконання цих бойових розпоряджень.

Також стороною обвинувачення не надано належних та допустимих доказів того, що відомості, викладені у рапортах від 03.12.2022 року та 28.12.2022 року є завідомо неправдивими, а також не доведено, що ОСОБА_8 достеменно усвідомлював відсутність підстав для нарахування відповідної винагороди.

Крім того, судом встановлено, що питання правомірності нарахування додаткової грошової винагороди у період вересень-грудень 2022 року регулювалося низкою нормативних актів, застосування яких не було однозначним, а тому відсутні докази того, що обвинувачений діяв всупереч інтересам служби, а не в межах свого розуміння службових повноважень та умов їх реалізації.

Також, стороною обвинувачення не доведено наявність у діях ОСОБА_8 прямого умислу та спеціальної мети, а саме – одержання неправомірної вигоди. Сам факт отримання грошового забезпечення, передбаченого відповідними наказами, за відсутності доведеності його незаконності, не може свідчити про наявність такої мети.

Більше того, рішення про нарахування та виплату додаткової винагороди приймалося не ОСОБА_8 , а оформлювалося відповідними наказами начальника Міжнародного центру, що також виключає самостійне виникнення юридичних наслідків виключно внаслідок подання ОСОБА_8 відповідних рапортів від 03.12.2022 та 28.12.2022.

Крім того, суд надавав можливість стороні обвинувачення провести відповідну експертизу для визначення положень нормативних актів та правового регулювання виплат збільшеної додаткової винагороди за участь у бойових діях та заходах, військовослужбовцям міжнародного центру НГ України, які входили до складу підрозділу з охорони ДП МА «Бориспіль». Суд вважає, що в даному випадку, надавши можливість здійснити відповідне експертне дослідження стороні обвинувачення протягом тривалого часу (червень-жовтень 2025 року), останнє проведено не було. Зважаючи на що у задоволенні повторного клопотання 31.10.2025 року судом прокурору було відмовлено. У цьому зв`язку, суд також враховує правовий висновок ВС від 15.04.2025 року в справі №161/13558/19 (провадження №51-5881км20) щодо неможливості зібрання нових доказів під час судового розгляду шляхом призначення відповідної додаткової експертизи.

Отже, з урахуванням наведеного, надані та досліджені у судовому засіданні докази сторони обвинувачення не підтверджують наявності у діях обвинуваченого ОСОБА_8 ані факту зловживання службовим становищем, ані настання тяжких наслідків, оскільки обвинувачення ґрунтується на суперечливих доводах, а показання свідків не лише не підтверджують, а й фактично спростовують його вину, при цьому у матеріалах кримінального провадження відсутні належні, допустимі та достовірні докази, які б у своїй сукупності беззаперечно підтверджували його винуватість, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про відсутність у його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, та необхідність його виправдання.

Щодо обвинувачення ОСОБА_10 за ч. 4 ст. 425 КК України слід зазначити наступне.

У відповідності до частини 4 статті 425 Кримінального кодексу України, злочином визнається недбале ставлення військової службової особи до служби, якщо це заподіяло істотну шкоду, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці.

Недбале ставлення до служби передбачає невиконання або неналежне виконання військовою службовою особою своїх службових обов`язків, передбачених законами, військовими статутами, положеннями, наказами командування, через недбале чи несумлінне ставлення до них.

Невиконання службових обов`язків полягає у невиконання дій, які входять до службових обов`язків.

Неналежне виконання службових обов`язків полягає в нечіткому, формальному або неповному здійсненні обов`язків.

Ключовими елементами цього складу є: конкретний службовий обов`язок, його порушення через недбалість, істотна шкода, причинний зв`язок.

У відповідності до практики Верховного Суду, що склалась на даний час, при розгляді справ даної категорії суд має встановити: обсяг службових обов`язків конкретної військової службової особи із долученням до справи відповідних доказів, а саме: які з цих обов`язків не виконані чи виконані неналежним чином, які нормативні положення порушені суб`єктом правопорушення, чи мала особа, яка притягується до кримінальної відповідальності не лише обов`язок, але й реальну можливість діяти відповідним чином та виконати свої службові обов`язки в повному обсязі.

Однак, у даному кримінальному провадженні елементи складу цього злочину стороною обвинувачення не доведені, оскільки у судовому засіданні із досліджених доказів не встановлено, що обвинуваченим ОСОБА_10 були порушені будь-які нормативні положення щодо виплати додаткової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 НГ України, включеним до груп розмінування та які належним чином виконали всі завдання з розмінування та робіт з улаштування, нарощування, утримання інженерних загороджень на визначених об`єктах, рубежах, районах та позиціях, з урахуванням того, що нормативне регулювання виплат було суперечливим. Посилання на загальні положення Статуту внутрішньої служби ЗС України при визначенні обов`язків військової службової особи є недостатнім для констатації наявності складу об`єктивної сторони кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 425 КК України.

Із досліджених у судовому засіданні доказів не встановлено, що обвинуваченим ОСОБА_10 не були виконані чи виконані неналежним чином обов`язки Начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 (в/ч НОМЕР_1 ).

Із досліджених у судовому засіданні доказів також не випливає наявність реальної можливості діяти іншим чином ніж діяв обвинувачений під час вирішення питання про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям включеним до груп розмінування.

Таким чином, дії обвинуваченого здійснювались у межах службових повноважень та в умовах правової невизначеності, що виключає можливість кваліфікації їх як недбалих.

При цьому, кожен підписаний ОСОБА_10 наказ про виплату містив попередні резолюції посадових осіб міжнародного центру НГ України, які перевірили та підготували останні. Судом встановлено, що відповідної заборони вчиняти такі дії командиром військової частини ОСОБА_10 не було.

Водночас, неприпустимим є посилання на нормативні документи, які в принципі не регулюють службово-бойову діяльність частин і підрозділів Національної гвардії України, наприклад, такі як Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затверджене наказом Міністра оборони України від 16.07.1997 р. № 300, про що свідчать відповідні листи МВС України та ГУ НГ України, де зазначено, що таке положення не розповсюджується на частини та підрозділи Національної гвардії України та не застосовується в діяльності цих органів.

Окрім того, єдиним доказом істотної шкоди є експертний висновок, який базується на недопустимому аудиторському звіті, містить суперечливі висновки, а також виконаний із порушенням вимог до джерел та методології. Таким чином, факт шкоди належними доказами не підтверджений. Тож, оскільки не доведено ні протиправності дій, ні шкоди, причинний зв`язок між ними також є недоведеним.

При цьому аудитори трактували норми підзаконного нормативного акту, в спосіб, що на думку суду, не відповідав виявленим на той час обставинам, без надання можливості надати свої пояснення та заперечення та неврахування таких при його оформленні. Таким чином, також порушено право на відповідь, надання пояснень при проведення відповідного «службового розслідування».

Отже, на думку суду, сторона обвинувачення не довела жодного з обов`язкових елементів складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 425 КК України.

За таких обставин, притягнення ОСОБА_10 до кримінальної відповідальності за частиною 4 статті 425 Кримінального кодексу України не має під собою жодних правових підстав.

Тож, враховуючи викладене, відповідно до принципу презумпції невинуватості та вимог кримінального процесуального законодавства, обвинувачений ОСОБА_10 підлягає виправданню у зв`язку з недоведеністю вчинення інкримінованого йому злочину.

Положеннями ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК України передбачено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Таким чином, суд, провівши судовий розгляд даного кримінального провадження у відповідності до положень ч. 1 ст. 337 КПК України, згідно з якими, судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, а саме, діючи в межах своїх повноважень та компетенції, вирішуючи лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, у зв`язку з чим не наділений повноваженнями за власною ініціативою ініціювати проведення певних слідчих (розшукових) дій, оскільки функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган, безпосередньо дослідивши, надані докази стороною обвинувачення, давши їм належну оцінку, відповідно до вимог положень процесуального закону, приходить до висновку про необхідність виправдання обвинувачених на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, оскільки стороною обвинувачення не доведено, що в діянні обвинуваченого ОСОБА_8 є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, а в діях ОСОБА_10 є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 425 КК України

Зважаючи на те, що суд прийшов до висновку про необхідність виправдання обвинувачених, цивільні позови прокурора в інтересах держави про відшкодування шкоди завданої кримінальним правопорушенням (злочином) на підставі ст. 129 КПК України, слід залишити без розгляду.

Процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів в об`єднаному судовому провадженні за кримінальними провадженнями: №62023100130002021, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.12.2023 року та №62023100130000182, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.02.2023 року слід віднести на рахунок Держави України.

Документи, надані учасниками судового провадження на підставі ст. 100 КПК України слід залишити в матеріалах кримінального провадження.

На підставі викладеного та керуючись ст. 100, 124, 174, 318, 322, 337, 342-353, 358, 363-368, ч. 1 ст. 369, ст. 370, ч. 1, ч. 2 ст. 371, п. 1, п. 3 ч. 1 ст. 373, ст. 374-376 КПК України, ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 425 КК України, суд –

у х в а л и в :

ОСОБА_8 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України та виправдати у зв`язку з недоведеністю вчинення кримінального правопорушення, в якому він обвинувачується.

ОСОБА_10 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 425 КК України та виправдати у зв`язку з недоведеністю вчинення кримінального правопорушення, в якому він обвинувачується.

Цивільний позов прокурора Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_6 в інтересах держави – Національної гвардії України в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 (військової частини НОМЕР_1 ) до ОСОБА_8 , про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення – залишити без розгляду.

Цивільний позов прокурора Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_6 в інтересах держави – Національної гвардії України в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 (військової частини НОМЕР_1 ) до ОСОБА_10 , про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення – залишити без розгляду.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11.12.2023 року у справі № 757/56544/23-к, на майно ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме: 1/3 квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомості майна 2520833080000.

Процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів в об`єднаному судовому провадження за кримінальними провадженнями: №62023100130002021, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.12.2023 року та №62023100130000182, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.02.2023 року - віднести на рахунок Держави України.

Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги.

Вирок суду набирає законної сили по завершенню строку на його апеляційне оскарження, а у разі оскарження вироку в апеляційному порядку – після постановлення судом апеляційної інстанції рішення за наслідками перегляду такого вироку суду.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, його захиснику та прокурору.

Суддя ОСОБА_1

Оригінал: reyestr.court.gov.ua