Вирок від 14 травня 2026 р. у справі №359/4373/26 — Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/4373/26

Провадження № 1-кп/359/539/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2026 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченої ОСОБА_4 , захисника – адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні з технічною фіксацією в залі суду кримінальне провадження №12025111100001962, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.10.2026 року, виділеного в окреме провадження, по обвинуваченню

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Бориспіль Київської області, українки, громадянки України, учениці 12 класу, зареєстрованої в АДРЕСА_1 , та проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 ,

по обвинуваченню у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_4 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, за таких обставин.

Так, 09.10.2025 ОСОБА_4 зі своїм знайомим, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, знаходячись в магазині Товариства з обмеженою відповідальністю «Вигідна покупка» - магазин «Аврора» (далі по тексту – магазин «Аврора»), за адресою: вул. Володимира Момота, 42/5, в м. Бориспіль Київської області, за попередньою змовою між собою, вирішили вчинити крадіжку майна з торгівельного залу зазначеного магазину.

Реалізуючи свій кримінально протиправний намір спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_4 та особа, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, 09.10.2025 о 18 год. 45 хв., знаходячись в приміщенні магазину «Аврора», підійшли до торгових стелажів з товаром магазину, та о 18 год. 50 хв. 25 сек., діючи умисно, спільно та узгоджено між собою в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, усвідомлюючи, що оточуючі відвідувачі магазину не знають про їх намір вчинити крадіжку товару, взяли зі стелажа смарт годинник наручний, вартістю 499 гривень 17 копійок, смарт годинник наручний класичний вартістю 665 гривень 83 копійки, 2 пари навушників вставних бездротових HAVIT TW926 TWS чорного кольору вартістю 998 гривень 34 копійки за 2 одиниці, навушники вставні бездротові HAVIT TW926 TWS білого кольору, вартістю 499 гривень 17 копійок, 2 пристрої зарядні універсальні PowerBank XoKo WK-CK-018 30000 мАh вартістю за дві одиниці 1665 гривень, загальною вартістю 4327 гривень 51 копійка.

В подальшому ОСОБА_4 та особа, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, не маючи наміру здійснювати оплату за 2 пристрої зарядні універсальні PowerBank XoKo WK-CK-018 30000 Ah, смарт годинник наручний, смарт годинник наручний класичний, з метою мати можливість вільно розпорядитися викраденим майном, діючи спільно та узгоджено між собою, сховали викрадені товари від працівників охорони магазину ТОВ «Вигідна Покупка» в рюкзак червоного кольору, що належить ОСОБА_4 . Після цього особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, пройшовши повз касову зону, не розрахувавшись за товар, о 18 годині 57 хвилин покинув приміщення магазину «Аврора», а ОСОБА_4 залишилась з рештою товару очікувати всередині магазину.

Того ж дня, особа, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, о 19 годині повернувся до приміщення магазину «Аврора», підійшов до ОСОБА_4 яка в свою чергу сховала в рюкзак, який тримала особа, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження,., 2 пари навушників вставних бездротових HAVIT TW926 TWS чорного кольору та навушники вставні бездротові HAVIT TW926 TWS білого кольору, що належить ТОВ «Вигідна покупка», та о 19 годині 07 хвилин особа, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, не розрахувавшись за товар, вийшла з приміщення магазину «Аврора». В цей час ОСОБА_4 підійшла до касової зони та, розплатившись за пляшку напою, пішла за ним.

Викраденим майном ОСОБА_4 та особа, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, розпорядились на власний розсуд, заподіявши ТОВ «Вигідна покупка» матеріальну шкоду на загальну суму 4327 гривень 51 копійок.

Такими своїми умисними діями, які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненої за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, ОСОБА_4 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України.

Доказами вчинення указаного кримінального правопорушення, є особисті показання ОСОБА_4 надані нею в судовому засіданні.

З урахуванням позиції обвинуваченої, думки прокурора та захисника суд в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження обставин вчинення ОСОБА_4 інкримінованого кримінального правопорушення, крім допиту обвинуваченої та дослідження документів, що характеризують особу обвинуваченої, зважаючи на те, що учасниками судового провадження обставини кримінального правопорушення не оспорювались. При цьому судом було роз`яснено учасникам судового провадження, що в цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

Допитана у судовому засіданні ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні, інкримінованого кримінального правопорушення визнала повністю, щиро розкаялась, фактичні обставини не оспорювала та у судовому засіданні показала обставини вчинення кримінального правопорушення, які відповідали зазначеним в обвинувальному акті та пред`явленому обвинуваченні.

Так, ОСОБА_4 повністю підтвердила обставини вчинення кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті, та показала що 09.10.2025 року вона разом зі своїм знайомим, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, перебувала у магазині «Аврора», що знаходиться за адресою: м. Бориспіль, вул. Володимира Момота, 42/5. Перебуваючи у торговельному залі магазину, вони підійшли до стелажів з товаром та взяли смарт-годинники, навушники і павербанки, за які не мали наміру розраховуватись. Частину товарів вони сховали у рюкзак червоного кольору, який належав їй. Після цього особа, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, вийшла з приміщення магазину, не оплативши товар, а вона залишилась у магазині. Надалі, коли особа, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, повернулася до магазину, вона поклала до рюкзака, який він тримав, бездротові навушники, після чого ця особа знову вийшов з магазину, не розрахувавшись за товар. Вона ж підійшла до касової зони, оплатила пляшку напою та вийшла за ним. У вчиненому щиро розкаялася, пояснила, що зробила для себе належні висновки, шкоду потерпілому відшкодовано, просила суд суворо її не карати.

У суду не викликає сумнівів добровільність та істинність позиції обвинуваченої ОСОБА_4 щодо дачі нею показань з приводу обвинувачення, оскільки її показання достовірні і послідовні, та знаходять своє відображення в рамках пред`явленого їй обвинувачення.

Також судом досліджено докази обвинувачення, що характеризують особу обвинуваченої, процесуальні витрати, речові докази у кримінальному провадженні.

Інші докази судом не досліджувались, зважаючи на позицію учасників судового провадження.

При встановлених обставинах, аналізуючи в сукупності надані прокурором та перевірені в судовому засіданні докази, які узгоджуються між собою, суд вважає, що вина обвинуваченої у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення у судовому засіданні доведена повністю і досліджених доказів достатньо для визнання ОСОБА_4 винною, зважаючи на надані нею показання в ході судового розгляду.

Дії обвинуваченої ОСОБА_4 кваліфіковано:

- за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненої за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану.

Таку кваліфікацію дій обвинуваченої суд вважає правильною.

Так, майно, яким заволоділа обвинувачена ОСОБА_4 , було для неї чужим, адже не перебувало у її власності чи законному володінні. ОСОБА_4 не мала на нього жодного права та заволоділа ним у спосіб, заборонений законом. Викрадення майна здійснювалося обвинуваченою та ОСОБА_6 таємно, шляхом вільного доступу, з торговельного залу магазину «Аврора», за відсутності усвідомлення працівниками магазину та іншими особами їхнього наміру вчинити крадіжку. За цією ознакою такі дії є таємним викраденням чужого майна, тобто крадіжкою.

ОСОБА_4 досягла віку, з якого настає кримінальна відповідальність за вчинення крадіжки. Її дії характеризуються прямим умислом та корисливою метою. Зокрема, обвинувачена усвідомлювала, що майно, яким вона спільно з особою, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, протиправно заволоділа, є для неї чужим, що вона не має права на це майно, та що його вилучення здійснюється всупереч волі власника. Незважаючи на це, ОСОБА_4 бажала заволодіти таким майном і отримати можливість розпорядитися ним на власний розсуд.

Корисливий мотив обвинуваченої полягав у тому, що під час вчинення кримінального правопорушення вона прагнула обернути чуже майно на свою користь. У результаті цих дій ОСОБА_4 та інша особа отримали фактичну можливість володіти, користуватися та розпоряджатися викраденим майном, тоді як власник такого майна був позбавлений цієї можливості.

Кримінальне правопорушення було вчинене ОСОБА_4 за попередньою змовою групою осіб, оскільки вона та особа, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, діяли умисно, спільно та узгоджено між собою.

Кримінально-правова кваліфікація дій ОСОБА_4 з інкримінуванням кваліфікуючої ознаки «в умовах воєнного стану» є правильною, оскільки Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 введено воєнний стан, строк дії якого надалі неодноразово продовжувався відповідними указами Президента України, затвердженими законами України, та діяв як на час вчинення інкримінованого кримінального правопорушення — 09.10.2025 року, так і на час ухвалення вироку.

Тому суд вважає, що ОСОБА_4 повинна бути засудженою:

- за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненої за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану.

Відповідно до ст. 65 КК України при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

Виходячи з засади співмірності, призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.

Так, призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_4 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченої й обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про необхідність обрання покарання у межах санкції, визначеної ч. 4 ст. 185 КК України.

Судом враховується те, що ОСОБА_4 вчинила кримінальне правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, є умисним та посягає на право власності.

Аналіз даних про особу обвинуваченої ОСОБА_4 вказує на те, що вона є особою молодого віку, кримінальне правопорушення вчинила у неповнолітньому віці, є здобувачкою освіти 12 класу, має місце реєстрації та місце проживання, раніше не судима, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває. Разом з тим, згідно з досудовою доповіддю, органом пробації встановлено окремі криміногенні фактори, що підлягають врахуванню при призначенні покарання.

Згідно з досудовою доповіддю щодо ОСОБА_4 , яка вчинила кримінальне правопорушення у неповнолітньому віці, складеною 15.12.2025 року провідним інспектором органу пробації ОСОБА_7 , ризик вчинення нею повторного кримінального правопорушення оцінено як середній — 9 балів. Органом пробації враховано, що ОСОБА_4 раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась, однак притягувалась до адміністративної відповідальності; обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, яке вчинено у неповнолітньому віці. Також у доповіді зазначено відомості про її навчання, стан здоров`я, сімейні та соціальні зв`язки, дозвілля, особисті якості, ставлення до вчиненого правопорушення, а також наявність окремих криміногенних факторів, зокрема недостатньо організованого дозвілля, відсутності особистих інтересів, незалучення до просоціальних видів діяльності, знайомства з особами антисоціальної поведінки та вживання алкоголю. Водночас обвинувачена серйозність свого вчинку не заперечує та має почуття провини. За висновком органу пробації, виправлення ОСОБА_4 без позбавлення волі на певний строк є можливим, а під час визначення міри кримінальної відповідальності рекомендовано врахувати її соціально-психологічну характеристику та, у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням, покласти на неї обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

Також суд бере до уваги що ОСОБА_4 визнала свою вину у повному обсязі, фактичні обставини кримінального правопорушення не оспорювала, надала суду показання щодо обставин вчиненого, критично оцінила свою протиправну поведінку, що свідчить про її готовність нести кримінальну відповідальність та прагнення виправитись.

Указані обставини потребують додаткового врахування при призначенні покарання обвинуваченій, оскільки мають істотне значення щодо вивчення її особи та ставлення останньої до скоєного.

Щодо наявності обставин, які пом`якшують покарання, суд, відповідно до ст. 66 КК України, визнає щире каяття та вчинення кримінального правопорушення неповнолітньою.

Слід зазначити, що щире каяття характеризується не лише формальним визнанням вини, а й критичною оцінкою особою своєї протиправної поведінки, жалем з приводу вчиненого, усвідомленням негативних наслідків кримінального правопорушення та готовністю нести передбачену законом відповідальність.

Поведінка обвинуваченої ОСОБА_4 під час судового розгляду кримінального провадження, на переконання суду, свідчить про щирий жаль з приводу вчинених дій та їх осуд.

Так, обвинувачена ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнала повністю, під час допиту фактичні обставини не оспорювала, у судовому засіданні надала показання про обставини вчинення кримінального правопорушення, які відповідали пред`явленому обвинуваченню, щиро розкаялася у вчиненому, критично оцінила свою протиправну поведінку, зазначила, що зробила для себе належні висновки, та просила суд суворо її не карати.

З огляду на вищевикладене суд вважає, що з боку обвинуваченої ОСОБА_4 має місце дійсно щире каяття, оскільки вона беззаперечно визнала свою вину, надала послідовні показання, негативно оцінила свої дії, усвідомила протиправність своєї поведінки та продемонструвала готовність нести кримінальну відповідальність.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_4 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

З цього приводу суд вважає за доцільне призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк, визначений санкцією ч. 4 ст. 185 КК України, з урахуванням положень ст. 102 КК України.

Дана міра покарання щодо обвинуваченої ОСОБА_4 є необхідною і достатньою для її виправлення та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, обставини його вчинення та дані про особу обвинуваченої.

Підстав для застосування положень ст. 69 КК України судом не встановлено.

Призначення покарання є дискрецією суду та здійснюється на підставі внутрішнього переконання судді й оцінки особи обвинуваченої з метою досягнення мети, визначеної ст. 50 КК України, тобто не лише покарання за вчинене кримінальне правопорушення, а й виправлення засудженої, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як нею, так і іншими особами.

При цьому покарання у виді позбавлення волі є винятковим заходом кримінально-правового впливу, який має застосовуватися тоді, коли виправлення особи неможливе без ізоляції від суспільства.

Стаття 75 КК України передбачає, що при призначенні покарання у виді позбавлення волі особу може бути звільнено від відбування покарання з випробуванням, якщо суд дійде висновку про можливість її виправлення без відбування покарання, з урахуванням тяжкості кримінального правопорушення, особи винної та інших обставин справи.

Оскільки ОСОБА_4 вчинила кримінальне правопорушення будучи неповнолітньою, суд при вирішенні питання про призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням враховує положення ст. 104 КК України.

У ч. 1 ст. 104 КК України закріплено, що звільнення від відбування покарання з випробуванням застосовується до неповнолітніх відповідно до статей 75–78 цього Кодексу, з урахуванням положень, передбачених цією статтею.

Так, виходячи з фактичної тяжкості вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, зокрема характеру діяння, обстановки, способу, місця і часу його вчинення, форми та ступеня вини обвинуваченої, а також враховуючи її вік, умови життя, соціальний стан, навчання, відсутність судимостей, повне визнання вини, щире каяття, відшкодування шкоди потерпілому, наявність кількох обставин, які пом`якшують покарання, та відсутність обставин, які його обтяжують, суд приходить до висновку, що наведені обставини істотно знижують фактичний ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та ступінь небезпечності винної особи для суспільства.

У своїй сукупності вказані обставини дають підстави для висновку суду про те, що перевиховання та виправлення ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства.

З огляду на викладене, суд вважає за доцільне застосувати до ОСОБА_4 положення статей 75, 76, 104 КК України, звільнивши її від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю два роки та поклавши на неї відповідні обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

Тому, за таких обставин, суд, враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення, його тяжкість, фактичні обставини, за яких воно вчинено, дані про особу обвинуваченої, а також застосовуючи принцип індивідуалізації та співмірності покарання, переконаний, що саме таке покарання — без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення контролю за поведінкою ОСОБА_4 під час іспитового строку — є справедливим, необхідним і достатнім для її виправлення.

Саме за таких обставин буде досягнута мета покарання, яка полягає не тільки у карі, а й у виправленні засудженої, а також у запобіганні вчиненню нових кримінальних правопорушень як нею, так і іншими особами.

Процесуальні витрати відсутні.

Долю речових доказів у кримінальному провадженні слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід відносно обвинуваченої обираний у вигляді домашнього арешту в нічний час строком до 13.07.2026 року, який слід залишити до набрання вироком суду законної сили.

На підставі викладеного та ст. 50, 65–67, 75, 76, 104, ч. 4 ст. 185 КК України, керуючись ст. 100, 124, 318, ч. 3 ст. 349, ст. ст. 342–351, 358, 363–368, 373, 374, 376 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75, 104 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з іспитовим строком терміном в 2 (два) роки з покладенням на неї, відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, обов`язків: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, навчання чи роботи.

Іспитовий строк ОСОБА_4 рахувати з моменту проголошення вироку судом, тобто 15.05.2026 року.

Запобіжний захід, обраний щодо ОСОБА_4 у вигляді домашнього арешту в нічний час, до набрання вироком законної сили залишити без змін, заборонивши їй залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , у період з 22 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. наступного дня, та зобов`язавши її повідомляти суд і прокурора про зміну місця проживання та засобів зв`язку.

Речові докази у кримінальному провадженні, а саме: зарядний пристрій універсальний PowerBank XoKo WK-CK-018 30000 Ah без коробки, пару навушників вставних бездротових HAVIT TW926 TWS чорного кольору без коробки та пару навушників вставних бездротових HAVIT TW926 TWS білого кольору в коробці, які передані на відповідальне зберігання представнику ТОВ «Вигідна покупка», — після набрання вироком законної сили залишити у розпорядженні ТОВ «Вигідна покупка».

Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги.

Вирок суду набирає законної сили по завершенню строку на його апеляційне оскарження, а у разі оскарження вироку в апеляційному порядку - після постановлення судом апеляційної інстанції рішення за наслідками перегляду такого вироку суду.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченій, прокурору, захиснику.

Суддя ОСОБА_1