Постанова від 01 червня 2026 р. у справі №290/506/26 — Романівський районний суд Житомирської області

РОМАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

Іменем України

290/506/26

3/290/178/26

02 червня 2026 рокуселище Романів

Суддя Романівського районного суду Житомирської області Шакалов Андрій Вікторович, за участі: секретаря судового засідання Кліменчук С.В., прокурора Ільченко Г.О., особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення – ОСОБА_1 ,

розглянувши матеріали, що надійшли з Управління стратегічних розслідувань в Житомирській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце проживання: АДРЕСА_1 , у період з 01.07.2024 по 19.11.2025 – старшого стрільця 2 відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 (військове звання – молодший сержант); з 19.11.2025 по теперішній час – головного сержанта – командира 1 відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП,

в с т а н о в и в:

Рух справи

19 травня 2026 року до суду надійшли зазначені матеріали, які розподілені судді Шакалову А.В.. Розгляд справи призначено на 02.06.2026, у судове засідання викликано прокурора Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону та особу, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 .

У судове засідання 02.06.2026 взяли участь прокурор Ільченко Ганна Олександрівна (у режимі відеоконференцзв`язку) та ОСОБА_1 .

У цей же день до суду надійшов висновок Житомирської спеціалізованої прокуратури, щодо наявності складу адміністративного правопорушення.

У судовому засіданні ОСОБА_1 , свою вину визнав у повному обсязі та просив його суворо не карати.

Прокурор підтримала обставини викладені у протоколі про адміністративне правопорушення та висновку, і з урахуванням того факту, що ОСОБА_1 свою вину визнав у повному обсязі просила, призначити мінімальне стягнення передбачене ч. 1 ст 172-6 КУпАП.

Обставини справи

Наказом т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (по стройовій частині) № 193 від 01.07.2024 молодшого сержанта ОСОБА_1 призначено на посаду старшого стрільця 2 відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 . З 01.07.2024 він вважається таким, що посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків.

Наказом т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (по стройовій частині) № 338 від 19.11.2025 молодшого сержанта ОСОБА_1 призначено на посаду головного сержанта – командира 1 відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 . З 19.11.2025 він вважається таким, що посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків.

Нормативна підстава визнання суб`єктом декларування.

Підпунктом «г» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» (далі – Закон) визначено, що суб`єктами відповідальності за правопорушення, пов`язані з корупцією, є військові посадові особи Збройних Сил України та інших військових формувань. Частиною 9 ст. 20 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» встановлено, що на військових посадових осіб поширюється дія Закону.

Відповідно до ч. 12 ст. 6 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» військові посадові особи – це військовослужбовці, які: (а) обіймають штатні посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або (б) спеціально уповноважені на виконання таких обов`язків згідно із законодавством.

Суд окремо досліджує питання наявності статусу суб`єкта декларування у зазначений період, оскільки назва посади «старший стрілець» формально не містить вказівки на керівні функції.

Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» встановлено, що за своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців (ст. 29). Начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання (ст. 30). Стаття 32 Статуту прямо встановлює: «За своїми військовими званнями начальниками є зокрема військовослужбовці сержантського і старшинського складу – для військовослужбовців рядового складу однієї з ними військової частини».

ОСОБА_1 у вказаний період мав військове звання молодшого сержанта, що відноситься до сержантського складу. Відповідно до ст. 32 Статуту він був юридичним начальником для військовослужбовців рядового складу своєї частини. Реалізація владних повноважень начальника (наказ–виконання, контроль дисципліни, відповідальність за підлеглих) є організаційно-розпорядчою функцією у розумінні ч. 12 ст. 6 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу».

Таким чином, незалежно від назви посади, ОСОБА_1 вже в силу свого військового звання молодшого сержанта виконував організаційно-розпорядчі функції щодо рядового складу підрозділу і є військовою посадовою особою у розумінні закону.

Суд звертає увагу, що витяг з функціональних обов`язків від 12.08.2025, що міститься у матеріалах справи, описує обов`язки головного сержанта – командира відділення – посади, яку ОСОБА_1 обійняв лише 19.11.2025. Цей документ не може слугувати доказом наявності організаційно-розпорядчих функцій у період 01.07.2024–19.11.2025 і судом до уваги у цій частині не береться.

Відповідно до абз 3 п. 3 ч. 7 ст. 45 Закону дія відтермінованих строків подання декларацій (90 днів після закінчення воєнного стану або звільнення) не поширюється на військовослужбовців, які проходять службу у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки або відряджені до них, крім осіб рядового складу підрозділів охорони відповідних центрів. Натомість такі особи подають декларації у загальні строки (ч.ч. 1–4 ст. 45 Закону).

ОСОБА_1 проходив службу у ІНФОРМАЦІЯ_4 . Його військове звання – молодший сержант / головний сержант – відноситься до сержантського складу, а не до рядового. Таким чином, виняток для «осіб рядового складу підрозділів охорони» до нього не застосовується, і ОСОБА_1 зобов`язаний був подавати декларації у загальні строки – щорічно до 31 березня.

Нормативна база та обов`язок подання декларації

Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону особи, зазначені у п. 1, підпунктах «а», «в»–«ґ» п. 2 ч. 1 ст. 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.

Відповідно до Порядку заповнення та подання декларації, затвердженого наказом Голови НАЗК від 05.12.2023 № 277/23 , щорічна декларація охоплює звітний рік (01 січня – 31 грудня включно) та подається у період з 00:00 01 січня до 00:00 01 квітня року, наступного за звітним.

12 жовтня 2023 року набрав чинності Закон України № 3384-ІХ, яким відновлено електронне декларування та визначено спеціальний порядок подання декларацій для окремих категорій суб`єктів. Пунктом 3 ч. 7 ст. 45 Закону встановлено, що на військовослужбовців РТЦК (крім осіб рядового складу підрозділів охорони) поширюються загальні строки подання декларацій.

Таким чином, ОСОБА_1 був зобов`язаний подати щорічну декларацію за 2024 рік не пізніше 31.03.2025.

Фактичні обставини справи та докази

Молодший сержант ОСОБА_1 , перебуваючи у період з 01.07.2024 по 19.11.2025 на посаді старшого стрільця 2 відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 , будучи військовою посадовою особою та суб`єктом декларування відповідно до підпункту «г» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону, в порушення вимог ч. 1 ст. 45 Закону несвоєчасно, без поважних причин, подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2024 рік.

Згідно з даними публічної частини Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, ОСОБА_1 подав декларацію за 2024 рік 11.04.2025 о 08 год. 53 хв., тобто з порушенням встановленого законом строку (31.03.2025) на 11 днів.

Вина ОСОБА_1 підтверджується такими доказами: протоколом № 315 про вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, від 13.05.2026 за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП; скриншотом із Єдиного державного реєстру декларацій, що підтверджує подання щорічної декларації за 2024 рік 11.04.2025 о 08:53, тобто після спливу граничного строку; копією наказу № 193 від 01.07.2024 про призначення ОСОБА_1 на посаду старшого стрільця 2 відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 (підтверджує статус службовця РТЦК та дату початку обов`язку декларування); даними Реєстру декларацій за попередні роки: ОСОБА_1 подавав декларації за 2021, 2022 та 2023 роки (остання – 14.03.2024, тобто в межах строку), що підтверджує обізнаність з порядком та строками декларування; поясненнями ОСОБА_1 наданими у судовому засіданні 02.06.2026, в яких він визнав факт несвоєчасного подання, посилаючись на відсутність вказівки від керівництва, та зазначив про відсутність умислу приховувати доходи.

Дотримання строків притягнення до відповідальності (ч. 4 ст. 38 КУпАП).

Відповідно до ч. 4 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за правопорушення, пов`язане з корупцією, може бути накладено протягом трьох місяців з дня виявлення правопорушення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

Дата вчинення правопорушення: 11.04.2025 – дата фактичного подання щорічної декларації за 2024 рік поза межами встановленого строку (31.03.2025). Саме в момент подання декларації з порушенням строку зафіксовано завершення протиправної бездіяльності.

Дата виявлення правопорушення: 13.05.2026 – дата складання протоколу № 315, коли уповноваженою особою зібрано та проаналізовано докази і зроблено висновок про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Перевірка дотримання строків: протокол складено 13.05.2026 – в межах двох років з дня вчинення правопорушення (11.04.2025). Строки притягнення до адміністративної відповідальності, встановлені ч. 4 ст. 38 КУпАП, дотримані.

Висновок суду

З урахуванням викладеного суд вважає вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, доведеною повністю.

Обставин, що пом`якшують покарання є щире каяття. Обставин, що обтяжують відповідальність ОСОБА_1 за вчинене адміністративне правопорушення, судом не встановлено.

Враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, його суб`єктивне ставлення до вчиненого, суд вважає за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в межах санкції, передбаченої ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП та ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» з особи, на яку накладено адміністративне стягнення, стягується судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2026 року (3 328 грн), що становить 665,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 221, 283, 284 КУпАП, суддя –

у х в а л и в:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі ДСА України судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніше як через 15 (п`ятнадцять) днів з дня вручення копії постанови, а в разі її оскарження – не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати штрафу у встановлений строк постанова надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника. У порядку примусового виконання стягується подвійний розмір штрафу.

Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Романівський районний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня її винесення.

СуддяАндрій ШАКАЛОВ