Постанова від 26 травня 2026 р. у справі №274/3058/26 — Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Справа 274/3058/26

Провадження 3/0274/645/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

27.05.2026 м.Бердичів

Суддя Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області Хоцька Л.М., розглянувши матеріали, що надійшли з Бердичівського РВП ГУНП в Житомирській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП,

в с т а н о в и в:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 649440, водій ОСОБА_1 , 25 квітня 2026 року о 07 год 45 хв у с. Мирне Бердичівського району Житомирської області по вул. Козацькій, 117, керував автомобілем «Daewoo Nexia», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, незв`язна мова. Від проходження огляду на стан сп`яніння відмовився.

Таким чином, своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Крім того, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 649442 водій ОСОБА_1 , 25 квітня 2026 року о 07 год 45 хв у с. Мирне Бердичівського району Житомирської області по вул. Козацькій, 117, керував автомобілем «Daewoo Nexia», д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи права керування транспортними засобами.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.1(а) ПДР України, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчать матеріали справи, про причину неявки суд не сповістив. Клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Скористався правовою допомогою адвоката для представництва та захисту його інтересів.

Адвокат Олянюк В.Л. в судовому засіданні просив закрити провадження у справі за ч. 1 ст. 130 КУпАП, посилаючись на провокацію з боку працівників поліції, а також за ч. 5 ст. 126 КУпАП, оскільки на час складення протоколу за ч. 5 ст. 126 КУпАП постанова за ч. 2 ст. 126 КУпАП не набрала законної сили.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001.

В матеріалах справи про адміністративне правопорушення містяться:

- протоколи про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 649440 та ЕПР1 № 649442 від 25.04.2026;

- направлення від 25.04.2026 на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_1 мав ознаки сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота та незв`язна мова;

- копія постанови від 08.08.2025 серії ЕНА №7077157 про накладення на ОСОБА_1 стягнення у виді штрафу за ч. 2 ст. 126 КУпАП;

- копія постанови від 25.04.2026 серії ББА №741412 про накладення на ОСОБА_1 стягнення у виді штрафу за ч. 1 ст. 126, ч. 2 ст. 121 КУпАП;

- диск з відеозаписами.

Заслухавши пояснення захисника, дослідивши надані докази, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП, з таких підстав.

Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а також за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Таким чином, у даній категорії справ має бути доведено, що особа: 1) керувала транспортним засобом; 2) перебувала в стані сп`яніння або відмовилася від проходження огляду на визначення стану сп`яніння.

Проаналізувавши надані працівниками поліції докази, зокрема відеозаписи, суд приходить до висновку, що матеріалами справи не підтверджено факт відмови ОСОБА_1 від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан алкогольного сп`яніння. На відеозаписі з нагрудної камери поліцейського, який долучено до матеріалів справи, вбачається наступне. Відмова від проходження огляду на стан сп`яніння була спровокована діями працівника поліції, оскільки під час перегляду в судовому засіданні диску встановлено, що на відеозаписі зафіксовано зупинку транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 ; останньому запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, на що ОСОБА_1 погодився та пройшов огляд на місці зупинки транспортного засобу, результат огляду - 0,09% (проміле). Після цього учасники сідають до службового автомобіля, і через деякий час один із працівників поліції виходить з нього, стукає у вікно задніх дверцят, де сидить ОСОБА_1 , після чого той виходить з автомобіля. Декілька хвилин ОСОБА_1 та один поліцейський відсутні в полі зору відеореєстратора, в службовому автомобілі залишається один працівник поліції. Через деякий час до службового автомобіля повертаються ОСОБА_1 та поліцейський, який запитує у водія, чи відмовляється той від проходження огляду в медичному закладі, на що ОСОБА_1 відповідає, що відмовляється, бо поспішає.

Проаналізувавши зафіксовані на відеозаписах обставини, суд доходить висновку, що працівники поліції своїми діями спровокували ОСОБА_1 на вчинення інкримінованого йому правопорушення, оскільки він уже пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння (результат 0,09 ‰) та погодився з ним, проте після розмови з одним із поліцейських повідомив, що з результатом не згоден і в лікарню їхати не бажає.

Згідно зі сталою практикою ЄСПЛ та Верховного Суду, підбурювання з боку працівників правоохоронних органів має місце тоді, коли вони або особи, які діють за їхніми вказівками, не обмежуються пасивним розслідуванням, а з метою виявлення правопорушення, тобто отримання доказів, впливають на суб`єкта, схиляючи його до вчинення дій, які в іншому випадку не були б вчинені.

Усі докази, отримані внаслідок провокації правоохоронних органів, слід визнавати недопустимими, оскільки вони отримані внаслідок істотного порушення права людини на справедливий судовий розгляд, що закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції.

Крім того, відповідно до положень КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 5 ст. 126 КУпАП, необхідно встановити факт керування особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, і що таке керування є повторним протягом року.

Така кваліфікуюча ознака, як повторність, доводиться наявністю чинної постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом без права керування (наприклад, за ч. 2 ст. 126 КУпАП), за яке протягом одного року її вже було піддано адміністративному стягненню.

КУпАП не містить норми, яка б визначала, що слід розуміти під поняттям «повторне вчинення адміністративного правопорушення».

Водночас зі змісту ст. 35 КУпАП випливає, що під повторним вчиненням адміністративного правопорушення слід розуміти повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.

Пунктом 3 Розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 року № 1395, визначено, що повторність правопорушення — це повторне вчинення протягом року адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена відповідними статтями КУпАП та яка визначається за фактами винесених постанов у справах про адміністративні правопорушення, що набрали законної сили (крім правопорушень, відповідальність за які передбачена ч. 3 ст. 130 КУпАП).

Для наявності такої кваліфікуючої ознаки, визначеної ч. 5 ст. 126 КУпАП, як повторне протягом року керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, особу вже має бути піддано адміністративному стягненню за вчинення однорідного правопорушення (у даному випадку адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП).

Відповідно до ст. 289 КУпАП на постанову у справі про адміністративне правопорушення протягом десяти днів з дня винесення постанови може бути подано скаргу, а згідно ч. 1 ст. 291 КУпАП постанова адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови.

Постанова серії ЕАН №7077157 від 23.04.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, набирає законної сили 03.05.2026, а протокол серії ЕПР1 № 649442 про адміністративне правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП складений 25.04.2026, через два дні після складення постанови серії ЕАН №7077157.

Станом на 25.04.2026 ОСОБА_1 не був особою, яку було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, а тому його дії щодо керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, що мали місце 25.04.2026, не можуть бути кваліфіковані за ч. 5 ст. 126 КУпАП.

З наведеного випливає, що для наявності такої кваліфікуючої ознаки, визначеної ч. 5 ст. 126 КУпАП, як повторне протягом року керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, особу вже має бути піддано адміністративному стягненню за вчинення однорідного правопорушення (у даному випадку адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП).

Отже, те, що правопорушення вчинено повторно, має бути перевірено та доведено особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, оскільки ч. 2 ст. 251 КУпАП передбачає, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.

Повторність вчинення протягом року аналогічного правопорушення повинна безумовно підтверджуватися безпосередньо самою постановою про накладення адміністративного стягнення, яка має бути завірена належним чином, зокрема містити інформацію про набрання чинності, а також суду має бути надана інформація про те, чи оскаржувалася вказана постанова.

Так, відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 291 КУпАП, постанова адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 26 цього Кодексу, постанов у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованого в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксованого за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованого в режимі фотозйомки (відеозапису), а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Отже, стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» є підставою для виправдання особи.

Згідно з положеннями ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 23-рп/2010 від 22.12.2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційних принципах і правових презумпціях, у тому числі й закріпленій у ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.

У силу принципу презумпції невинуватості, що діє в адміністративному праві, всі сумніви щодо винності особи, яка притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь; недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Що стосується складеного протоколу про адміністративне правопорушення, то сам по собі він не може бути беззаперечним доказом вини особи, оскільки не є імперативним фактом доведеності вини, тобто не узгоджується зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом».

Таким чином, станом на 25.04.2026 ОСОБА_1 не був особою, яка була притягнута до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, оскільки постанова про притягнення до відповідальності за зазначеною нормою не набрала законної сили, а тому його дії щодо керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, які мали місце 25.04.2026 не можуть бути кваліфіковані за ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Тобто факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом мав місце до набрання законної сили постановою серії ЕАН №7077157 від 23.04.2026 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, відтак кваліфікуюча ознака ч.5 ст.126 КУпАП як повторність в даному випадку відсутня.

Положення ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Підсумовуючи наведене вище, суд вважає, що провадження у справі щодо ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ч.5 ст.126 КУпАП.

На підставі викладеного та керуючись ст. 62 Конституції України, ч. 1 ст. 130, ч. 5 ст.126, п. 1 ст. 247, ст.ст. 283, 284 КУпАП, суд

п о с т а н о в и в:

Об`єднати в одне провадження справи № 274/3058/26, № 274/3060/26 про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130, ч.5 ст.126 КУпАП на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: Л.М. Хоцька