Рішення від 18 травня 2026 р. у справі №766/1112/25 — Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/1112/25

н/п 2/766/2324/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

19.05.2026 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Шестакової Я.В.,

за участю секретаря Сивкович О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні у порядку загального позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до держави російська федерація про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача – адвокат Світлична Я.О. у січні 2025 року звернулася до суду з позовом до держави російська федерація, в якому просила стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 3062600,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що внаслідок повномасштабного вторгнення проти України 24.02.2022 року та окупацією м. Херсон позивач була вимушена залишити місце свого постійного проживання з метою безпеки, евакуюватися та шукати притулок за межами держави. Проживаючи на території міста Херсон, позивач мала налагоджений побут, можливість для ведення повноцінного життя, користуватися усіма немайновими та майновими благами, які гарантуються кожній людині.

Проте, після початку повномасштабної збройної агресії росії проти України позивач втратила такі можливості. Приміщення позивача було пошкоджено численними обстрілами, внаслідок чого вона не може у подальшому використовувати ні власне житло, ні інші блага, якими вона володіла в період мирного життя.

Понад три роки позивач проживає поза межами власного дому та вимушена налагоджувати своє життя. При цьому, чоловік позивача перебуває у м. Херсон, дбає про своїх батьків, які за станом здоров`я потребують постійного стороннього догляду. Таким чином, понад три роки родина перебуває у розлуці та не має можливості вести повноцінне сімейне життя.

У зв`язку із вищевикладеним представник позивача звернулася до суду із даним позовом.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 27.01.2025 року відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 26.03.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач та її представник в судове засідання не з`явилися, в матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримали в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечували.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився повторно, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом неодноразового опублікування судових повісток про виклик до суду на офіційному веб-сайті Судової влади України.

Процесуальним правом надати відзив на позов або письмові пояснення по суті предмету спору не скористався. Документів, що підтверджують поважність причин його відсутності суду не надано. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надійшло.

За таких обставин суд вважає, що перешкод для здійснення розгляду справи у судовому засіданні за відсутності учасників справи та ухвалення судового рішення немає.

Статтями 13,81 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору України.

Відповідно до частини 1 статті 79 Закону України «Про міжнародне приватне право» пред`явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.

Частиною 4 статті 263 ЦПК передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до правових позицій, викладених у Постанові КЦС ВС від 14 квітня 2022 року у справі № 308/9708/19, після початку війни в Україні з 2014 року суд України, розглядаючи справу, де відповідачем визначено Російську Федерацію, має право ігнорувати імунітет цієї країни та розглядати справи про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі в результаті збройної агресії Російської Федерації, за позовом, поданим саме до цієї іноземної країни. Окрім того, у зв`язку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації на територію України 24 лютого 2022 року Україна розірвала дипломатичні відносини з росією, що унеможливлює із цієї дати направлення різних запитів і листів до посольства російської федерації в Україні з огляду на припинення його роботи на території України. Верховний Суд установив підстави для висновку про те, що, починаючи з 2014 року, немає необхідності в направленні до посольства Російської Федерації в Україні запитів щодо згоди Російської Федерації бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди у зв`язку з вчиненням російською федерацією збройної агресії проти України й ігноруванням нею суверенітету та територіальної цілісності Української держави. А з 24 лютого 2022 року таке надсилання неможливе ще й з огляду на розірвання дипломатичних відносин України з Російською Федерацією.

У зв`язку з цим, суд, згідно вимогам ч. 4 ст. 223 та ст. ст. 280, 281 ЦПК України, вважає можливим провести заочний розгляд справи.

Виходячи з викладеного, а також враховуючи положення ст.130 Цивільного процесуального кодексу України суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про дату та час судового розгляду справи, отже суд, з урахуванням положень ч. 4 ст.280 ЦПК України, за згодою позивача розглядає справу в заочному порядку.

Враховуючи, що сторони не прибули в судове засідання, а перешкод для розгляду справи судом не встановлено, то суд здійснює судовий розгляд у судовому засіданні без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон абодоговір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Згідно паспорту громадянина України у формі id-картки № НОМЕР_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином України.

Позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що адресою реєстрації місце проживання позивача є м. Херсон.

12.03.2022 року позивач через територію тимчасово окупованої Автономної Республіки Крим виїхала до Туреччини, що підтверджуються відмітками у паспорті громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_2 , виданого 23.01.2017 року.

Згідно свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 , 15.09.1989 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено шлюб, про що зроблено відповідний актовий запис № 1525. Після укладення шлюбу прізвище чоловіка – ОСОБА_4 , прізвище дружини – ОСОБА_4 .

Відповідно до Акту про встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду від 13.08.2024 року, ОСОБА_2 здійснює постійний догляд за ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно Договору купівлі-продажу від 22.02.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Йосипенко В.В. за реєстровим № 239, ОСОБА_1 набула у власність вбудовані нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_3 .

У відповідності до повідомлення про пошкоджене майно за реєстраційним № ІП-20.11.2023-194742 від 20.11.2023 року, житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_3 , частково пошкоджено (не придатно до експлуатації). Опис пошкоджень: пошкоджено все приміщення 25 м.кв, стіни зруйновані, дах, вікна, двері вилетіли, було спалахування всередині.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, який неодноразово продовжувався та триває до теперішнього часу.

Збройна агресія - це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій, зокрема: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України (ст. 1 Закону України «Про оборону України»).

На підставі ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» російська федерація як держава-окупант відповідно до IV Гаазької конвенції про закони і звичаї війни на суходолі та додатка до неї: Положення про закони і звичаї війни на суходолі від 18.10.1907, Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 та Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12.08.1949, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 08.06.1977 несе відповідальність за порушення захисту прав цивільного населення.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022 Херсонську міську територіальну громаду включено до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, а саме з 01.03.2022 по 11.11.2022 роки.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 року №326, затверджено порядок визначення шкоди та збитків, завданих внаслідок збройної агресії.

Верховний Суд у постанові від 18 травня 2022 року у справі № 428/11673/19 дійшов висновку, що звернення позивача до українського суду із позовом до російської федерації про відшкодування шкоди, завданої збройною агресією росії проти України, є можливим засобом захисту права.

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно за статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла.

За змістом положень статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди і відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Право на життя передбачені Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950, ІУ Женевською конвенцією 1949 року про захист цивільного населення під час збройного конфлікту, розділу ІІ Конституції України.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію гро захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в пункті 37 рішення у справі "Недайборщ проти Російської Федерації" (Скарга № 42255/04) від 1 липня 2010 року зокрема зазначив: 37. Суд нагадує свою постійну позицію про те, що заявнику не може бути пред`явлено вимогу про надання будь-якого підтвердження моральної шкоди, яку він поніс (в числі багатьох прикладів, рішення від 15 жовтня 2009 у справі "Антипенко проти Російської Федерації"(Antipenkov v. Russia), скарга № 33470/03, § 82; Постанова Європейського Суду від 14 лютого 2008 у справі "Пшеничний проти Російської Федерації"(Pshenichnyy v. Russia), скарга № 30422 / 03, § 35 1; рішення у справі Гарабаев проти Російської Федерації (Garabayev v. Russia), скарга № 38411/02, § ИЗ, ECHR 2007-VII (витяги) 2 а також Постанова Європейського Суду від 1 червня 2006 р .) у справі "Грідін проти Російської Федерації"(Gridin v. Russia), скарга № 4171/04, § 20 березня).

З огляду на вказану практику Європейського Суду з прав людини, заявнику не може бути пред`явлено вимогу про надання будь-якого підтвердження моральної шкоди, яку він поніс, що означає, що при наявності встановленого факту порушення прав заявника моральна шкода наявна та констатується судом.

За положеннями ч. 6 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об`єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на російську федерацію як на державу, що здійснює окупацію. Держава Україна всіма можливими засобами сприятиме відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди Російською Федерацією.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Луізідоу проти Турецької Республіки» (CASE OF LOIZIDOU v.TURKEY (Article50), (40/1993/435/514) 28 July 1998), вирішено зобов`язати сплатити компенсацію позивачу, зокрема й за моральні страждання через незаконну окупацію частини Кіпру турецькими Збройними Силами.

В рішенні Європейського суду з прав людини зазначено, що внаслідок окупації північної частини території Кіпру позивач зазнала моральних страждань, які полягали в психологічному стражданні через неможливість проживати на території, де вона народилась та законно мешкала, відчутті страху та безпорадності. Крім того суд також врахував моральні страждання позивача через змушене переселення із північної території Кіпру, де вона народилась та законно мешкала до моменту окупації цієї частини Кіпру турецьким Збройними Силами.

Отже, виходячи із норм, закріплених у Європейській Конвенції, можна зробити висновок, що Європейський суд з прав людини, затвердивши «Правила суду - компенсація шкоди», виходив із того, що збитки, нанесені особі через порушення прав та законних інтересів, встановлених в Європейській Конвенції, можуть мати не тільки матеріальний, а й моральний характер, а також мати характер множинності.

Згідно зі ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об`єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на російську федерацію як на державу, що здійснює окупацію. Держава Україна всіма можливими засобами сприятиме відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди російською федерацією.

Як вже зазначалось, загальновідомим, та таким, що не потребує доказування, є факт, що 24.02.2022 почалось повномасштабне російське збройне вторгнення в Україну і триває до теперішнього часу.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на спричинення їй моральної шкоди внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, оскільки з 24 лютого 2022 року її звичне життя було кардинально змінене через повномасштабне вторгнення рф та тимчасову окупацію м. Херсон, у якому позивач була зареєстрована та постійно проживала.

У зв`язку із реальною загрозою життю та здоров`ю, постійними обстрілами території м. Херсон, веденням активних бойових дій та окупацією міста, 12.03.2022 року позивач була вимушена залишити місце свого постійного проживання та через територію тимчасово окупованої Автономної Республіки Крим виїхати до Туреччини з метою забезпечення власної безпеки.

До початку повномасштабної збройної агресії російської федерації позивач проживала у м. Херсон, мала налагоджений побут, стабільні соціальні зв`язки, сімейне оточення, можливість користуватися належним їй майном та вести повноцінне життя. Однак унаслідок воєнних дій та систематичних обстрілів м. Херсон належне позивачу нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_3 , було пошкоджене та стало непридатним для експлуатації. Внаслідок обстрілу було пошкоджено приміщення площею 25 кв.м, зруйновано стіни, дах, вибито вікна та двері, а також відбулося займання всередині приміщення.

Перебування позивача у вимушеній еміграції, втрата можливості проживати у власному помешканні, користуватися належним майном та підтримувати звичний спосіб життя спричинили їй значні душевні страждання, відчуття постійної тривоги, невизначеності та незахищеності.

Крім того, чоловік позивача продовжує перебувати у м. Херсон та здійснює постійний догляд за своїми батьками, які за станом здоров`я потребують стороннього догляду. У зв`язку із цим подружжя понад три роки вимушене проживати окремо та позбавлене можливості вести повноцінне сімейне життя, підтримувати звичні родинні зв`язки та спільний побут.

Позивач зазнала значних моральних переживань у зв`язку з окупацією м. Херсон, постійними обстрілами, руйнуванням цивільної інфраструктури, пошкодженням належного їй майна, вимушеним залишенням місця проживання та тривалою розлукою із сім`єю. Вказані обставини негативно вплинули на її психологічний стан, позбавили відчуття безпеки та стабільності, що істотно порушило звичний спосіб її життя та призвело до моральних страждань.

Суд звертає увагу на те, що військова агресія та окупація російською федерацією території України є не тільки порушенням суверенітету й територіальної цілісності України, але й порушенням основоположних принципів і норм міжнародного права (статті 2 Статуту Організації Об`єднаних Націй).

Такого висновку дійшов Дніпровський апеляційний суд у справі № 216/5143/23 (№ 22-ц/803/1183/25) від 14.01.2025 року.

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне.

Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.

Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20 , від 05 грудня 2022 року в справі № 214/7462/20.

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого.

Враховуючи встановлені у цій справі обставини, зокрема, триваючий характер порушень прав та законних інтересів позивачів, характер та тривалість вимушених змін у їх житті, глибину душевних страждань внаслідок вимушеного переїзду, що вимагає від них додаткових зусиль для організації свого життя, суд, виходячи із засад співмірності, розумності та справедливості, вважає, що необхідною й достатньою сатисфакцією для позивачів є визначення розміру відшкодування моральної шкоди, яка підлягає компенсації за рахунок російської федерації, у сумі 200 000,00 грн.

Такі висновки цілком узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 22 травня 2024 року у справі № 638/3891/22, у постанові 31 липня 2024 року у справі №686/14579/23.

З урахуванням встановлених фактичних обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Щодо судових витрат

Питання щодо судових витрат суд вирішує в порядку ст. 141 ЦПК України, згідно з положеннями якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до вимог підпункту 5 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви про відшкодування моральної шкоди ставка судового збору становить 1,5 % ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За такого, з відповідача слід стягнути 3000,00 грн судового збору, що складає 1,5% від 200000,00 грн.

Враховуючи, що позивачі звільнені від сплати судового збору на підставі п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», то судовий збір у розмірі 3000,00 грн підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.2, 12, 13, 30, 48, 76, 81, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 56 Конституції України, ст.ст. 23, 170, 1167, 1173, 1174 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до держави російська федерація в особі міністерства юстиції російської федерації про відшкодування моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з держави російська федерація на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану збройною агресією проти України в розмірі 200000 (двісті тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з держави російська федерація в дохід держави судовий збір у розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Сторони по справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач: держава російська федерація в особі міністерства юстиції російської федерації, адреса місцезнаходження: 119991, російська федерація, м. Москва, вул. Житня, буд. 14.

Повний текст рішення складено 19.05.2026 року.

СуддяЯ. В. Шестакова