Вирок від 31 травня 2026 р. у справі №748/1542/24 — Чернігівський районний суд Чернігівської області

Суд: Чернігівський районний суд Чернігівської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Самовільне залишення військової частини або місця служби

Дата: 31 травня 2026 р.

Справа: №748/1542/24

Суддя: Хоменко Л. В.

Провадження №1-кп/748/54/26

Єдиний унікальний № 748/1542/24

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 року м. Чернігів

Чернігівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № № 42023272320000197 від 12 червня 2023 року по обвинуваченню

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Павлівка Жашківського району Черкаської області, громадянина України, з незакінченою вищою освітою, розлученого, має одну неповнолітню дитину, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 ,

В С Т А Н О В И В:

24 лютого 2022 року Президентом України видано Указ «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022, затверджений Законом № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з чим почав діяти воєнний стан на території України.

Відповідно ст. 1 Закону України «Про оборону України» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 16 січня 2023 року № 16 військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_3 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на всі види забезпечення та наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 15 травня 2023 року № 139 призначено солдатом резерву запасної роти військової частини НОМЕР_1 .

Під час проходження військової служби старший солдат ОСОБА_3 відповідно до положень Військової присяги та вимог ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, повинен свято і непорушно додержуватися Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, беззастережно виконувати накази командирів, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

В свою чергу, військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації старший солдат ОСОБА_3 , грубо порушуючи встановлений у Збройних Силах України порядок проходження військової служби, 18 травня 2023 року близько 08 год. 00 хв., в порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, п. п. 1, 2 ст. 1, п. 4 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, достовірно знаючи, що він є військовослужбовцем і повинен проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , діючи з прямим умислом, з особистих мотивів, з метою тимчасового ухилення від військової служби, в умовах воєнного стану, незаконно припинив виконувати свій конституційний обов`язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України та самовільно залишив місце служби, визначене в смт Михайло-Коцюбинське Чернігівського району Чернігівської області.

30 травня 2023 року солдат ОСОБА_3 самостійно прибув до місця служби в смт. Михайло-Коцюбинське Чернігівського району Чернігівської області та приступив до виконання обов`язків військової служби.

Так, старший солдат ОСОБА_3 внаслідок самовільного залишення місця служби, визначеного в смт. Михайло-Коцюбинське Чернігівського району Чернігівської області, у період з 08 год. 00 хв. 18 травня 2023 року до 29 травня 2023 року, обов`язки військової служби не виконував, будь-якйх заходів для повернення на службу та продовження несення відповідних обов`язків у зазначений період часу не вживав, а займався особистими справами, не пов`язаними з проходженням військової служби.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 27 травня 2023 року № 152 військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_3 зараховано в розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 .

В подальшому, військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації військової частини НОМЕР_1 старший солдат ОСОБА_6 грубо порушуючи встановлений у Збройних Силах України порядок проходження військової служби, 02 червня 2023 року близько 08 год. 00 хв., в порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, п. п. 1, 2 ст. 1, п. 4 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, достовірно знаючи, що він є військовослужбовцем і повинен проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , діючи повторно, з прямим умислом, з особистих мотивів, з метою тимчасового ухилення від військової служби, в умовах воєнного стану, незаконно припинив виконувати свій конституційний обов`язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України та самовільно залишив місце служби, визначене в смт Михайло-Коцюбинське Чернігівського району Чернігівської області.

10 січня 2024 року солдат ОСОБА_3 самостійно з`явився до П`ятого слідчого відділу (з дислокацією у м. Чернігові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві та заявив про себе.

Так, старший солдат ОСОБА_3 внаслідок самовільного залишення місця служби, визначеного в смт. Михайло-Коцюбинське Чернігівського району Чернігівської області, у період з 08 год. 00 хв. 02 червня 2023 року до 09 січня 2024 року, обов`язки військової служби не виконував, будь-яких заходів для повернення на службу та продовження несення відповідних обов`язків у зазначений період часу не вживав, а займався особистими справами, не пов`язаними з проходженням військової служби.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину у скоєнні інкримінованих йому кримінальних правопорушень визнав повністю, підтвердив обставини їх скоєння, викладені у обвинувальному акті. Обвинувачений надав показання, що дійсно проходив військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 . З 18 травня 2023 року по 29 травня 2023 року він перебував вдома, проводив час на власний розсуд, при цьому наказу про його відпустку не було. У той період у нього тяжко захворіла мати, відпустки йому не надали, тому він знову з 02 червня 2023 року самовільно залишив військову частину, час проводив на власний розсуд, поважних причин неповернення на військову службу не мав. 10 січня 2024 року обвинувачений самостійно прибув до П`ятого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань. У судові засідання не з`являвся, оскільки тяжко хворіла мати. Після смерті матері він продовжив проходження військової служби з 30 травня 2025 року у військовій частині НОМЕР_2 . У скоєному щиро розкаявся, просив його суворо не карати.

Згідно з вимогами ч.3 ст. 349 КПК України за згодою всіх учасників судового провадження визнано недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин кримінального провадження та вини обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються.

Дії обвинуваченого, що виразились у самовільному залишенні місця служби військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану, органом досудового слідства вірно кваліфіковані за ч. 5 ст. 407 КК України.

При призначенні покарання ОСОБА_3 суд враховує дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання. До обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 суд відносить визнання вини, щире каяття. Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 є вчинення кримінального правопорушення повторно.

Враховуючи тяжкість скоєних кримінальних правопорушень, обставини їх скоєння, особу обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, кримінальні правопорушення скоїв за наявності пом`якшуючих та обтяжуючої покарання обставин, на обліках у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, розлучений, має неповнолітню дитину, вік обвинуваченого, стан його здоров`я, суд вважає можливим призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання за ч. 5 ст. 407 КК України у виді позбавлення волі у межах санкції цієї статті. Суд також враховує законодавчу заборону звільнення від кримінальної відповідальності за дані кримінальні правопорушення з випробуванням та не вбачає підстав для звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням.

На переконання суду саме таке покарання відповідає загальним засадам його призначення, визначеним у статтях 50, 65 КК України, є справедливим та співмірним протиправному діянню, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, що цілком відповідає меті покарання, тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Процесуальні витрати по справі відсутні.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 до вступу вироку у законну силу слід залишити тримання під вартою, строк покарання обвинуваченому слід рахувати з дня проголошення вироку суду, відповідно до положень ч. 5 ст.72 КК України зарахувати у строк відбування покарання обвинуваченому перебування його під вартою з 13 квітня 2026 року по 31 травня 2026 року включно з розрахунку день за день.

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України

У Х В А Л И В :

ОСОБА_3 визнати винним у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407 КК України та призначити йому покарання за ці кримінальні правопорушення у виді позбавлення волі строком на п`ять років.

Запобіжний захід ОСОБА_3 до вступу вироку у законну силу залишити тримання під вартою.

Строк покарання ОСОБА_3 рахувати з дня проголошення вироку суду.

Відповідно до положень ч.5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_3 у строк відбування покарання перебування його під вартою з 13 квітня 2026 року по 31 травня 2026 року включно з розрахунку день за день.

На вирок може бути подана апеляція до Чернігівського апеляційного суду через Чернігівський районний суд Чернігівської області протягом 30 днів з моменту його проголошення, а засудженим, який утримується під вартою у той же строк з дня отримання вироку суду.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1

Оригінал: reyestr.court.gov.ua