Вирок від 01 червня 2026 р. у справі №604/507/26 — Підволочиський районний суд Тернопільської області

604/507/26

1-кп/604/124/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 року сел. Підволочиськ

Підволочиський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду сел. Підволочиська кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12026211100000021 від 04 березня 2026 року, на підставі обвинувального акта та угоди про визнання винуватості, у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця сел. Сарата Одеської області та жителя: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, не депутата, раніше судимого, востаннє вироком Підволочиського районного суду від 08.04.2026 за ч. 1 ст. 126 КК України до покарання у виді 100 годин громадських робіт, - у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 Кримінального кодексу України, за участі сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

потерпілої ОСОБА_5 ,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

встановив:

ОСОБА_3 , систематично, а саме: 11.06.2025, 12.01.2026, 13.01.2026, 14.01.2026, 09.02.2026, 12.02.2026 та 21.02.2026 року перебуваючи по місцю свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , вчиняв акти домашнього насильства до своєї співмешканки ОСОБА_5 , які виражались у формі фізичного та психологічного насильства, а саме в нанесенні побоїв, словесних образах, погрозах побиття, тим самим викликав в останньої побоювання за свою безпеку, спричинив емоційну невпевненість та завдав шкоду їі психічному та фізичному здоров`ю.

Після вчинення домашнього насильства у вказані вище дні ОСОБА_5 викликала працівників відділення поліції №1 Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області, які складали стосовно ОСОБА_3 протоколи про вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

За вчинення вказаних адміністративних правопорушень постановами Підволочиського районного суду Тернопільської області від 03.07.2025, 03.02.2026, 13.02.2026, 11.03.2026, 20.03.2026 та 26.03.2026, ОСОБА_3 було визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Крім того, ОСОБА_3 продовжуючи свої умисні протиправні дії, спрямовані на систематичне заподіяння фізичних та психологічних страждань своїй співмешканці (цивільній дружині) ОСОБА_5 будучи при цьому неодноразово притягнутим до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та передбачаючи негативні наслідки, 26 лютого 2026 року, приблизно об 15:00 год., перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння за місцем свого проживання по АДРЕСА_2 вкотре проявив відносно своєї співмешканки ОСОБА_5 акт психологічного насильства у вигляді безпричинних словесних образ, нецензурної лайки в її адресу та погроз побиття, тим самим викликав в останньої побоювання за свою безпеку, спричинив емоційну невпевненість та завдав шкоду її психічному здоров`ю.

Внаслідок систематичних протиправних дій ОСОБА_3 , потерпілій ОСОБА_5 завдано фізичних та психологічних страждань, що носять психотравмуючий характер, обумовлює накопичення переживань за своє здоров`я, тривожного очікування, напруги, страху, почуттів приниженої гідності та образи.

Враховуючи ч. 2 ст. З Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», ОСОБА_3 , є кривдником - особою, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі, а отже є суб`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України.

Тому, ОСОБА_3 винуватий у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, тобто в умисному систематичному вчиненні фізичного та психологічного насильства щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних та психологічних страждань, розладів здоров`ята погіршення якості життя потерпілої особи.

30 квітня 2026 року начальник Підволочиського відділу Теребовлянської окружної прокуратури ОСОБА_4 та обвинувачений ОСОБА_3 , з участю захисника адвоката ОСОБА_6 , на підставі ст.ст. 468, 469, 472 КПК України, уклали угоду про визнання винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, зі змістом якої бвинувачений ОСОБА_3 ознайомлений і вона йому зрозуміла.

Згідно з угодою про визнання винуватості від 30.04.2026 року обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав свою вину за ст. 126-1 КК України. Сторони узгодили покарання ОСОБА_3 за ст. 126-1 КК України - у виді пробаційного нагляду строком 5 років.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості суд виходить з наступного.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 визнав свою вину в скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення. Всі фактичні обставини справи вказані правильно. Також пояснив суду, що угоду уклав добровільно і наслідки укладення та затвердження зазначеної угоди для нього зрозумілі. Просить затвердити угоду про визнання винуватості.

Захисник обвинуваченого та потерпіла просили затвердити угоду про визнання винуватості.

Прокурор у судовому засіданні просив затвердити цю угоду про визнання винуватості.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

В судовому засіданні судом встановлено, що ОСОБА_3 беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, а саме в умисному систематичному вчиненні фізичного та психологічного насильства щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних та психологічних страждань, розладів здоров`ята погіршення якості життя потерпілої особи.

Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши зміст угоди стосовно свідомої добровільної узгодженості сторонами її істотних умов, враховуючи те, що вчинене ОСОБА_3 кримінальне правопорушення, передбачене ст. 126-1 КК України, відноситься до категорії нетяжких злочинів, сторони розуміють зміст угоди, наслідки її укладення і невиконання, які передбачені ст.ст. 473, 476 КПК України, угода не суперечить вимогам КК України та КПК України, дії обвинуваченого за ст. 126-1 КК України кваліфіковано правильно, суд приходить до переконання про можливість затвердження угоди про визнання винуватості з призначенням узгодженої сторонами міри покарання.

Суд визнає обставинами, визначеними у ст. 66 КК України, що пом`якшують покарання обвинуваченому - щире каяття.

Обставини, які обтяжують покарання відповідно до ст. 67 КК України, - вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 91-1 КК України, в інтересах потерпілого від злочину, пов`язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені відповідні обов`язки.

Суд вважає , що ОСОБА_3 , як до особи, яка вчинила домашнє насильство, необхідно застосувати обмежувальний захід та покласти на нього обов`язок відповідно до п. 5 ч. 1, ч. 3 ст. 91-1 КК України - направлення для проходження програми для кривдників, на строк 3 місяці.

Запобіжний захід обвинуваченому обраний у виді особистого зобов`язання ухвалою слідчого судді Підволочиського роайонного суду строком до 29.06.2026 року.

Цивільний позов не заявлявся.

Процесуальні витрати та речові докази відсутні.

Керуючись ст.ст. 314, 368-370, 373, 374, 394, 395, 468, 469, 473, 475 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

затвердити угоду про визнання винуватості від 30.04.2026 року, укладену між начальником Підволочиського відділу Теребовлянської окружної прокуратури ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12026211100000021, внесеному 04 березня 2026 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань за ст. 126-1 Кримінального кодексу України.

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України та призначити узгоджену міру покарання у виді пробаційного нагляду строком 5 (п`ять) років з покладенням на нього наступних обов`язків:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного ОСОБА_3 за вироком Підволочиського районного суду Тернопільської області від 08.04.2026 року, більш суворим, призначеного йому цим вироком, призначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді пробаційного нагляду строком 5 (п`ять) років з покладенням на нього наступних обов`язків:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Застосувати до ОСОБА_3 обмежувальній захід у вигляді направлення для проходження програми для кривдників, у порядку п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України, на строк 3 (три) місяці.

Строк запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання, який застосовано до ОСОБА_3 , продовжити до вступу вироку в законну силу, але не довше ніж на 2 місяці.

На вирок може бути подано апеляцію до Тернопільського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення через Підволочиський районний суд з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.

Суддя ОСОБА_1