Постанова від 31 травня 2026 р. у справі №450/1616/26 — Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/1616/26 Провадження № 3/450/1177/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 року суддя Пустомитівського районного суду Львівської області Дем`яновська Ю.Д., розглянувши за участю особи, відносно якої розглядаються матеріали ОСОБА_1 , захисника Гриневича М., потерпілої ОСОБА_2 , адвоката Іванова О., матеріали, що надійшли від ВП № 3 ЛРУП № 2 ГУНП у Львівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності –

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ФОП, проживаючого АДРЕСА_1

за ч.1 ст.173-2 КУпАП,

в с т а н о в и в :

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, 25.03.2026 близько 02 год за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 ображав свою дружину ОСОБА_2 нецензурними словами, чим завдав шкоди психологічному здоров`ю, в зв`язу з чим його дії кваліфіковано за ч.1 ст.173-2 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вину заперечив та пояснив, що між ними з дружиною існує затяжний конфлікт на фоні погіршення сімейних відносин. На момент інкримінованих подій, вони проживали в одному будинку, однак користувались різними спальнями. 25.03.2026 близько 01-02 год він повернувся додому, сидів у вітальні на 1 поверсі та вживав алкогольні напої. У нього є зброя, на яку є дозвільні документи. Пістолет лежав біля нього в кобурі, однак він не погрожував ним нікому. З дружиною не спілкувався, оскільки старається її уникати, на другий поверх не піднімався. Раптово до вітальні зайшли працівники поліції, яких можливо викликала дружина і пустила через гаражні двері.

В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 пояснила, що 25.03.2026 близько 1-2 години вона перебувала в своїй спальні. У них з чоловіком зараз напружені відносини, і коли він зайшов до неї в спальню щоб поговорити, вона спочатку відмовилась. Чоловік перебував в стані алкогольного сп`яніння, і після її відмови спустився вниз. Тоді вона спустилась за ним, щоб поговорити. Він сидів у вітальні і у нього в руках був пістолет, який він наводив на неї, а потім відводив в сторону каміну і натискав на курок, однак вистрілів не було. Вона злякалась, піднялась до себе в спальню, закрила двері на ключ і викликала працівників поліції. Коли поліція прибула, вона пустила їх через гаражні двері відразу у вітальню. Додатково вказала, що до приїзду працівників поліції ОСОБА_1 не вживав до неї лайливих чи грубих слів, нецензурно в її адресу не виражався, лише обізлився коли побачив працівників поліції.

Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілої, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, приходжу до висновку, що провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю з наступних підстав.

Згідно з ч.2 ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

У відповідності до ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Ст.173-2 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за вчинення насильства в сім`ї, тобто умисне вчинення будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання захисного припису особою, стосовно якої він винесений, непроходження корекційної програми особою, яка вчинила насильство в сім`ї.

Відповідно до ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству», психологічне насильство – це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Таким чином, об`єктивна сторона складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП полягає у діях, які виражаються у формі словесних образ, погроз, приниження, залякування, характеризується умисною формою вини та шкідливим наслідком у вигляді емоційній невпевненості, нездатності захистити себе або спричинення шкоди психічному здоров`ю.

Згідно ч.1ст.254 КУпАПпри вчиненні адміністративного правопорушення складається протокол. За своїм призначенням адміністративний протокол є процесуальним документом, який з припущенням свідчить про вчинення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, проступку.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Правильність та точність складання адміністративного протоколу впливає на набування ним доказової сили, однак, виходячи з приписів статті 251 КУпАП, наявність протоколу не є достатньою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Слід зазначити, що протокол повинен складатися у точній відповідності із законом, оскільки відповідно до приписів ст.254КУпАП за своїм призначенням адміністративний протокол є процесуальним документом, який з припущенням свідчить про вчинення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, проступку.

Складання протоколу - це процесуальні дії суб`єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та в силу положень ст. 251 КУпАП, є предметом оцінки суду у сукупності з іншими доказами при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Відповідно до змісту ст. 279 КУпАП, при розгляді справи про притягнення конкретної особи до адміністративної відповідальності, саме протокол про адміністративне правопорушення, як процесуальний документ є предметом дослідження та оцінки суддею в судовому засіданні при розгляді справи по суті.

Системний аналіз приписів ст.ст.7, 254, 279 КУпАП визначає, що суд здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення та вирішує питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності лише в межах протоколу про адміністративне правопорушення складеного щодо неї.

Згідно зі статтею 2 Закону «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» рішення є обов`язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції. При цьому стаття 17 зазначеного Закону визначає, що національні суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду як джерело права.

В контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2008р., заява N7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого. У своїх рішеннях ЄСПЛ наголошує на тому, що суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушеннямст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом і до нього висуваються певні вимоги. Обов`язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених у протоколі відомостей, покладається на особу, яка його складає та не може бути перекладено на суд. Суть порушення, яке має значення для справи, формулюється у протоколі про адміністративне правопорушення. Саме цей документ встановлює в чому полягає правопорушення, тоді як суд, покликаний винести постанову, має лише обмежені повноваження щодо встановлення наявності / відсутності вини особи у скоєному.

При цьому слід зазначити, що розглядаючи адміністративні матеріали, які направлені до суду з метою притягнення винної особи до адміністративної відповідальності і які визнані органом, що їх направляє достатніми для досягнення поставленої мети, суд не може вийти за межі обвинувачення або уточнити в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунути певні розбіжності або неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення, оскільки в такому випадку суд перебиратиме на себе функції сторони обвинувачення, чим порушить принцип рівності сторін і вимоги змагальності процесу. За таких обставин особа буде позбавлена можливості захищатися від висунутого проти неї обвинувачення перед незалежним судом. Навпаки, вона буде змушена захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, фабула правопорушення викладена як вираження нецезурними словами, чим завдано шкоду психологічному здоров`ю.

Разом з тим, як встановлено в ході розгляду справи з показів обох учасників, протягом їхнього спілкування до приїзду працівників поліції, жодних лайливих, нецензурних чи грубих слів в адресу потерпілої ОСОБА_1 не висловлював, а її страх був (і можлива шкода психологічному здоров`ю) був викликаний наявністю у ОСОБА_1 в руках пістолета і поводженням з ним, однак такі обставини не відображені в протоколі про адміністративне правопорушення.

Визначення судом самостійно інших дій є неможливим, так як в такий спосіб відбудеться вихід за межі протоколу, оскільки у випадку, коли викладена у протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшуковувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушенню, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебирає на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе при наявності в її діях всіх елементів складу адміністративного правопорушення (об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона (вина).

За ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

За ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у тому разі, якщо її вину у вчиненні правопорушення буде доведено поза розумним сумнівом, на підставі належних та допустимих доказів із дотриманням встановленої законом процедури.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення. Однак, достовірність доказів, які є сумнівними та відсутність доказів зібраних особою, що склала протокол про адміністративне правопорушення є неприпустимою, оскільки суперечить позиції ЄСПЛ та порушує презумпцію невинуватості особи.

При цьому в процесі доказування вини, доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України»(з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282. Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.

Отже, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

За таких обставин, враховуючи, що провадження у справі про адміністративне правопорушення здійснюється судом лише в межах фактичних обставин викладених у протоколі про адміністративне правопорушення та на підставі наданих доказів, а вихід за вказані межі є недопустимим, суд приходить до висновку, що зібрані по даній справі докази не підтверджують обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення.

Таким чином, описані розбіжності між фактично встановленими обставинами та викладеними в протоколі про адміністративне правопорушення унеможливлюють встановлення вини особи та застосування до неї негативних наслідків правового характеру.

Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі встановлення відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи невідповідність встановлених обставин протоколу про адміністративне правопорушення, суд приходить до висновку, що провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.

Керуючись ст.247, 283, 284 КУпАП, суддя

п о с т а н о в и в :

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.173-2 КУпАП, закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення на підставі п.1 ст.247 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом 10 днів.

Суддя: Ю. Д. Дем`яновська