Рішення від 01 червня 2026 р. у справі №462/469/26 — Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/469/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2026 року м. Львів

Залізничний районний суд м. Львова в складі головуючої судді Постигач О. Б., секретаря судового засідання Глушко С. І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду у м. Львові цивільну справу за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,

встановив:

представниця ЛМКП «Львівтеплоенерго» Капранова Н. Я. звернулась до Залізничного районного суду м. Львова з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за надані житлово-комунальні послуги за період з 01.10.2022 року по 30.11.2025 року у розмірі 20 988,01 грн, пеню у розмірі 2 503,99 грн, 3% річних у розмірі 246,83 грн, інфляційні втрати у розмірі 876,84 грн та вирішити питання про розподіл судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що з 01.07.2014 року по 31.12.2023 року Львівським комунальним підприємством «Залізничнетеплоенерго» надавались відповідачці послуги з централізованого теплопостачання та гарячого водопостачання за її зареєстрованим місцем проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до ухвали Львівської міської ради від 06.07.2023 року № 3409 «Про припинення ЛКП «Залізничнетеплоенерго» шляхом приєднання до ЛМКП «Львівтеплоенерго» та ухвали Львівської міської ради від 14.12.2023 року № 3409 «Про затвердження передавального акта ЛКП «Залізничнетеплоенерго», яке припиняється шляхом приєднання до ЛМКП «Львівтеплоенерго» надавачем послуг з теплопостачання та гарячого водопостачання для споживачів ЛКП «Залізничнетеплоенерго» з 01.01.2024 року є Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго». Відтак, між ЛКП «Залізничнетеплоенерго» та відповідачем шляхом приєднання був укладений Договір приєднання про надання послуг з централізованого теплопостачання та гарячого водопостачання. Для здійснення оплати за надані послуги, відповідачу, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , а також щомісячно направлялись рахунки на оплату таких послуг. З 01.12.2021 року між ЛКП «Залізничнетеплоенерго» та споживачами вважаються укладеними індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії та індивідуальний договір про надання послуг з постачання гарячої води, які є публічними договорами та укладаються відповідно до ст. ст. 633, 634, 641, 642 ЦК України, мають на меті надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води споживачу, та є опублікованими на офіційному сайті ЛКП «Залізничнетеплоенерго». З 01.01.2024 року на споживачів ЛКП «Залізничнетеплоенерго» поширюються умови Типового індивідуального договору ЛМПК «Львівтеплоенерго» про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.12.2021 року та Типового індивідуального договору ЛМПК «Львівтеплоенерго» про надання послуги з постачання гарячої води від 01.12.2021 року. Таким чином, між відповідачем та позивачем встановились фактичні договірні відносини з приводу надання послуг з сфері теплопостачання, а саме виконавець надавав послуги відповідачу, останній такими послугами користувався для задоволення своїх потреб, не відмовлявся від них, усвідомлюючи, що за такі послуги необхідно платити, однак оплату належним чином не здійснював, чим порушив вимоги ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п. 35 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою КМУ від 21.08.2019 року № 830, п. 37 Правил надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою КМУ від 11.12.2019 року № 1182, п. п. 32, 34 індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії та п. п. 32, 34 індивідуального договору про надання послуги з постачання гарячої води. У зв`язку із несвоєчасним проведенням розрахунків, у відповідача утворилась заборгованість з оплати послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, яка підлягає стягненню в судовому порядку. У зв`язку з наведеним просить позов задовольнити.

Ухвалою судді Залізничного районного суду м. Львова від 24.02.2026 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення /виклику/ сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі повідомлявся належним чином, рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, скерованими за його зареєстрованим місцем проживання.

Таким чином, надсилання листа рекомендованою поштою на фактичну адресу є достатнім для визнання повідомлення належним чином здійсненим, оскільки подальше отримання кореспонденції адресатом не залежить від волі та контролю відправника, зокрема й суду.

Указана правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б.

Крім цього, суд звертає увагу на позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладену у постанові № 755/4829/23 від 13.05.2024 року, згідно якої вказано, що: «суд зробив правильний висновок, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується відповідними поштовими відправленнями, які повернулися до суду з відмітками «за закінченням терміну зберігання» та «адресат відсутній за вказаною адресою», що є належним повідомленням учасника справи.

Відповідач у встановлений судом строк не надав суду відзив на позовну заяву, будь-яких заяв, клопотань від нього теж не надходило, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити його правову позицію щодо предмета спору, а тому суд на підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Клопотань від жодної із сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, оцінивши подані докази, дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується наданою суду довідкою з місця проживання про склад сім`ї і реєстрації, виданої ЛМКП «Львівтеплоенерго» від 13.01.2026 року за № 1 /а.с. 13/.

Зареєстроване місце проживання відповідача за указаною адресою також встановлено судом із даних відділу обліку та моніторингу про реєстрацію місця проживання ЗМУ ДМС України /а.с. 28/.

Суду також надано Індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії ЛМКП «Львівтеплоенерго» від 01.12.2021 року, Індивідуальний договір про надання послуги з постачання гарячої води ЛМКП «Львівтеплоенерго» від 01.12.2021 року, Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання гарячої води ЛКП «Залізничнетеплоенерго» від 30.10.2021 року та Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії ЛКП «Залізничнетеплоенерго» від 30.10.2021 року, які за своєю правовою природою є публічними договорами приєднання, типова форма яких затверджена постановами Кабінету Міністрів України № 1022, № 1023 від 08.09.2021 року /а.с. 18-25/.

Відповідачу для здійснення оплати за надані послуги з централізованого опалення відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 .

Згідно з наданого позивачем розрахунку заборгованості за надану послугу з постачання теплової енергії вбачається, що у відповідача перед ЛМКП «Львівтеплоенерго» за період з 01.10.2022 року по 30.11.2025 року утворилась заборгованість у розмірі 15 443,11 грн. /а.с. 14/.

Крім цього, згідно розрахунку інфляційних нарахувань, 3% річних, пеніза надану послугу з постачання теплової енергії за період з 01.01.2024 року по 30.06.2025 року, відповідачу нараховано інфляційні втрати у розмірі 684,19 грн., 3% річних у розмірі 198,52 грн. та пеню у розмірі 1 815,36 грн. /а.с. 14, 16/.

Згідно з наданого позивачем розрахунку заборгованості за надану послугу з постачання гарячої води вбачається, що у відповідачів перед ЛМКП «Львівтеплоенерго» за період з 01.10.2022 року по 30.11.2025 року утворилась заборгованість у розмірі 5 544,90 грн. /а.с. 15/.

Крім цього, згідно розрахунку інфляційних нарахувань, 3% річних, пеніза надану послугу з постачання гарячої води за період з 01.10.2022 року по 30.11.2025 року, відповідачу нараховано інфляційні втрати у розмірі 192,65 грн., 3% річних у розмірі 48,31 грн. та пеню у розмірі 688,63 грн. /а.с. 15, 17/.

У добровільному порядку спір між сторонами не врегульовано. У зв`язку із вищенаведеним представник позивача змушений звернутися до суду з даним позовом.

Статтею 11 ЦК України визначено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Крім цього, ч. 1 ст. 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

Як встановлено судом, ухвалою Львівської міської ради № 3409 від 06.07.2023 року ЛКП «Залізничнетеплоенерго» припинено шляхом приєднання до ЛМКП «Львівтеплоенерго» та відповідно до ухвали Львівської міської ради № 4142 від 14.12.2023 року «Про затвердження передавального акта ЛКП «Залізничнетеплоенерго», яке припиняється шляхом приєднання до ЛМКП «Львівтеплоенерго», з 01.01.2024 року надавачем послуг з теплопостачання та гарячого водопостачання для споживачів ЛКП «Залізничнетеплоенерго» є ЛМКП «Львівтеплоенерго».

Відповідно до Закону України «Про теплопостачання» Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» є теплопостачальною організацією – суб`єктом господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до житлово-комунальних послуг належать послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).

Згідно з ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Статтею 24 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що основним обов`язком споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Згідно п. п. 1, 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Укладення договорів про надання житлово-комунальних послуг, підготованих виконавцем послуг на основі топового договору, визначено як обов`язок, а не право споживача.

Абзацами 1-3 пункту 3 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. У разі якщо договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах. Договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.

Згідно з п. 13 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених Постановою КМУ від 21.08.2019 року за № 830, індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем. Індивідуальний договір з власником індивідуальних (садибних) житлових будинків вважається укладеним, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця такий власник не вчинив дій щодо відключення (відмови) від комунальної послуги (фактичне виконання робіт із відключення будинку). Фактом приєднання споживача до умов договору є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надану послугу, а також факт отримання послуги. У подальшому абзац шостий пункту 13 доповнено словами і цифрами «або надсилання через Єдину платформу електронного повідомлення про прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепт), наданої відповідно до вимог ст. ст. 10 та 11 Закону України «Про електронну комерцію» (за наявності електронних кабінетів у споживача та виконавця)» (згідно з Постановою КМУ № 1039 від 03.09.2024 року).

Згідно із ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є споживачі (індивідуальні та колективні), управитель та виконавці комунальних послуг.

Індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (ч. 1). Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг (ч. 3). Споживач щомісяця (або з іншою періодичністю, визначеною договором) вносить однією сумою плату виконавцю комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу та електричної енергії), у тому числі якщо вона складається з окремих складових, передбачених відповідним договором, укладеним відповідно до цього Закону. При цьому виконавці комунальних послуг забезпечують деталізацію інформації щодо складових плати у рахунках споживачів (ч. 4).

Так, за змістом вказаного, особи, місце проживання яких зареєстроване у квартирі у встановленому законом порядку, а також власники (співвласники) квартир, зобов`язані їх утримувати, у тому числі, нести витрати по оплаті фактично наданих житлово-комунальних послуг нарівні з іншими дієздатними, які проживають та/або зареєстровані у житлі, або співвласниками.

Згідно з ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач або суб`єкт теплопостачання має право вибирати (змінювати) теплопостачальну організацію, якщо це технічно можливо (ч. 3 ст. 19). Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (ч. 6 ст. 19).

Згідно з ч. 6 ст. 25 Закону України «Про теплопостачання» у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду у сфері оплати житлово-комунальних послуг, відсутність між сторонами договору не може слугувати підставою для звільнення споживача від оплати отриманих послуг (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 року у справі № 712/8916/17, постанови Верховного Суду від 15.03.2018 року у справі № 401/710/15-ц, від 18.09.2019 року у справі № 369/3682/16-ц, від 07.02.2024 року у справі № 372/2236/21, від 20.11.2024 року у справі №463/6799/18).

Частинами 1, 4 ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов`язує.

Позивач, як виконавець послуг, забезпечив надання споживачу (відповідачу у справі) відповідних послуг, а саме надавав послуги з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 , а відповідач їх споживав, від отримання не відмовлявся, тобто, між сторонами встановлені фактичні договірні відносини на тих умовах, за яких ці послуги надаються.

Відповідачем не надано суду доказів про здійснення оплати за відповідні послуги, які б були не враховані позивачем, або належних доказів неправильності проведених позивачем розрахунків існуючої заборгованості за надані послуги.

Також матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів того, що були складені Акти-претензії щодо ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг з централізованого опалення та гарячої води у відповідності до вимог ст. 27 Закону України «Про житлово - комунальні послуги».

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник у разі прострочення виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги.

Закріплена у ч. 1 ст. 26 (п. 10. ч. 3 ст. 10 у попередній редакції) Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування ч. 2 ст. 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та трьох процентів річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

Так, 18.03.2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у справі № 210/5796/16-ц (провадження № 61-1647св17) дійшов висновку, що закріплена у п. 10 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у ч. 2 ст. 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та 3 % річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утриманими грошовими коштами, що підлягають сплаті кредиторові.

За відсутності оформлених договірних відносин, але у разі існування прострочення виконання грошового зобов`язання зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг, на боржника покладається відповідальність, передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Такий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 18 травня 2020 року у справі №176/456/17 (провадження № 61-63св18).

Отже, відсутність між сторонами договірних відносин, за умови існування прострочення виконання грошового зобов`язання зі сплати житлово-комунальних послуг не є підставою для відмови у стягненні коштів за надані житлово-комунальні послуги з покладенням відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки укладення договору на надання житлово-комунальних послуг визначено як обов`язок, а не право сторін.

Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, строк дії якого неодноразово продовжено та є діючим і на час вирішення справи.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 206 від 05.03.2022 року «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану»: в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.

Вказана заборона діяла до 30 грудня 2023 року, а отже у період з 24 лютого 2022 року по 30 грудня 2023 року діяла заборона на нарахування та стягнення інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги.

Як вбачається з матеріалів справи представник позивача просить стягнути з відповідача нарахування інфляційних втрат, 3% річних та пеню за період з 01.01.2024 року по 30.06.2025 року, що не суперечить вищевказаним приписам та підлягає стягненню з відповідача.

Внаслідок невиконання відповідачем обов`язку щодо оплати наданих послуг з постачання теплової енергії порушено право позивача на своєчасне отримання оплати за надані послуги.

Одними з основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18.04.2022 року в справі № 520/1185/16-ц).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Аналіз положень ст. 614 ЦК України дає підстави для висновку про те, що, установлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов`язання, ЦК України покладає на неї обов`язок довести відсутність своєї вини.

Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2019 року по справі №717/1323/16-ц (провадження №61-22244св18).

Проте, відповідач не довів належними та допустимими доказами відсутності своєї вини у порушенні зобов`язання з оплати вартості наданих послуг.

З огляду на передбачений законодавством принцип обов`язкової оплати спожитих житлово-комунальних послуг та презумпції правомірності договору, укладеного між сторонами справи, оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, беручи до уваги те, що відповідач є споживачем послуг з теплопостачання, та враховуючи невиконання відповідачем зобов`язань щодо сплати за надані послуги, суд дійшов висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено 3 328,00 грн. судового збору /а.с. 6/.

З огляду на те, що заявлені позовні вимоги задоволено повністю, то на підставі ст. 133, 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачений судовий збір у розмірі 3 328,00 грн.

На підставі наведеного та керуючись ст. 13, 81, 89, 263 265, 280-289 ЦПК України, ЖК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги» суд,

ухвалив:

позов Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги– задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» заборгованість за житлово-комунальні послуги в загальному розмірі 24 615 (двадцять чотири тисячі шістсот п`ятнадцять) гривень 67 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 328 (три тисячі триста двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного судушляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго», код ЄДРПОУ: 05506460, місцезнаходження: 79040, м. Львів, вул. Д. Апостола, 1.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2

Суддя: Постигач О. Б.