Суд: Виноградівський районний суд Закарпатської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: за заповітом
Дата: 31 травня 2026 р.
Справа: №299/1329/26
Суддя: Левко Т. Ю.
Виноградівський районний суд Закарпатської області
_______________________________________________________________________________________________ Справа № 299/1329/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01.06.2026 року м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області в складі: головуючого - судді Левка Т.Ю., секретар судового засідання Онисько С.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Виноградів цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Виноградівської міської ради Закарпатської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: державний нотаріус Виноградівської державної нотаріальної контори Боричок К.В., про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом,
В С Т А Н О В И В :
Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Продан О.В., звернулася до Виноградівського районного суду Закарпатської області із позовною заявою до відповідача Виноградівської міської ради Закарпатської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: державний нотаріус Виноградівської державної нотаріальної контори Боричок К.В., про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач є спадкоємцем за заповітом по смерті своєї матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Покійна залишила заповіт на користь позивача, який 27.10.2008 року було посвідчено секретарем виконкому Великокопанської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області Рацин М.С. за реєстровим № 431. Згідно положень ч.1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Покійній на праві приватної власності належав житловий будинок в АДРЕСА_1 . З часу відкриття спадщини весь ризик та тягар утримання цього нерухомого майна несе позивач. У той же час набути право власності на спадкове речове право шляхом отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом в нотаріальній конторі позивач не може через відсутність правовстановлюючих документів, які підтверджують належність майнових прав покійному спадкодавцю. Така ситуація обумовлена тим, що у документованих матеріалах, що залишилися по смерті ОСОБА_2 оригіналів документів такого характеру віднайдено не було. За вказаних обставин державний нотаріус Виноградівської районної державної контори Боричок К.С. в оформленні спадкових прав позивачу відмовила. За таких обставин позивач змушена звернутися до суду із даним позовом про визнання за нею права власності на житловий будинок у порядку спадкування за заповітом.
Позивач та її представник у судове засідання не з`явилися, однак представник позивача подала до суду письмову заяви про підтримання позовних вимог та розгляд справи у їх відсутність.
Представник відповідача будучи повідомленим про день, час та місце розгляду справи належним чином, у судове засідання не з`явився, однак подав до суду заяву, згідно якої заперечень проти вимог позивача не має та просить суд розглянути справу у його відсутність.
Третя особа будучи повідомленою про день, час та місце розгляду справи належним чином своєчасно, в підготовче засідання також не з`явилася, заяв, клопотань від неї не надходило.
Обстеживши матеріали справи та клопотання сторін, визнаючи в порядку ст.223 ЦПК України необов`язковим відібрання особистих пояснень від учасників процесу, і враховуючи, що у справі наявні достатні матеріали про права і взаємовідносини сторін, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
В судовому засіданні встановлено, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_2 , що стверджується свідоцтвом про смерть.
Місцем відкриття спадщини є с. Велика Копаня, Берегівського району Закарпатської області.
За життя ОСОБА_2 залишила заповіт на користь позивача, який 26.04.1994 27.10.2008 року було посвідчено секретарем виконкому Великокопанської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області Рацин М.С. за реєстровим № 431.
Заповіт не змінено та не скасовано.
Таким чином, позивач є єдиним спадкоємцем за заповітом.
Осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадковому майні незалежно від змісту заповіту немає.
Після смерті спадкодавця відкрилася спадщина на житловий будинок з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 , на який не виготовлено правовстановлюючі документи та який рахується за спадкодавцем ОСОБА_2 на підставі довідки, виданої виконавчим комітетом Виноградівської міської ради за № 20,3-07/82 від 04. 03. 2026 року.
Суд констатує, що позивач після смерті спадкодавця, як спадкоємець за заповітом спадщину прийняла в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України, що стверджується довідкою Виноградівської міської ради від 04.03.2026 № 20.3-07/81.
Згідно положень ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати Свідоцтво про право на спадщину. Статтею 1297 зазначеного Кодексу встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Верховний Суд України в п. 23 Постанови Пленуму «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року за № 7 роз`яснив, що Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду з правилами позовного провадження.
В зв`язку з необхідністю прийняття спадщини, що залишилася після смерті спадкодавця, позивачка звернулася до державного нотаріуса Виноградівської державної нотаріальної контори Боричок К.В., де їй було надано лист — відмову від 22.05.2026 № 3130/01-16 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно.
Разом з тим оригінал правовстановлюючого документа на спадкове майно втрачено.
Таким чином позивач не має можливості оформити спадщину через нотаріальну контору із-за відсутності правовстановлюючих документів на житлову квартиру.
Відповідно до вимог п.1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Відповідно до п. 37 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється, а не в тому разі, коли цими особами не виконується відповідне рішення суду, ухвалене раніше.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи.
Крім того, відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність Свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Відповідно до ч.1 ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
У відповідності до ч. 1 ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ч.1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Виходячи з вимог ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Технічну інвентаризацію спадково майна проведено.
З довідки від 13.03.2026 № 155, виданої Комунальним підприємством «Виноградівське районне бюро технічної інвентаризації» встановлено, що житловий будинок з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 завершений будівництвом та інвентаризаційна вартість станом на березень 2026 року становить: 108085 (сто вісім тисяч вісімдесят п`ять) грн. Загальна корисна площа житлового будинку становить: 117,6 кв. м., в тому числі житлова: 49,2 кв. м., площа підвальних приміщень кв. м. На земельній ділянці знаходяться: Житловий будинок літ. А - саман Сарай літ. Б - саман Сарай літ. В - саман Ворота №1 - металеві Колодязь №2 - кам`яний Адвокат Житловий будинок з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 рахується за ОСОБА_2 на підставі довідки, виданої виконавчим комітетом Виноградівської міської ради за № 20,3-07/82 від 04. 03. 2026 року. Згідно архівних даних станом на 01.01. 2013 року правовстановлюючих документів на житловий будинок не було оформлено.
Відповідно до ч.3 ст.3 Закону України від 01.07.2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Ст. 1297 Цивільного кодексу України встановлено обов`язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов`язку у виді втрати права на спадщину.
Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296, 1297 ЦК) та не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК). Разом з тим, у разі відсутності документів, що підтверджують право власності спадкодавця на житловий будинок, або відсутності державної реєстрації права власності необхідно з`ясувати причини відсутності правовстановлюючих документів, державної реєстрації права власності або документів на забудову. У разі недотримання спадкодавцем вимог законодавства щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно судами може визнаватись у порядку спадкування право на забудову, право на будівельні матеріали та інше у відповідності зі встановленим судом правовим режимом спірного майна.
Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.
Державна реєстрація права власності, зокрема, на споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема такими, як інструкцією «Про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР», затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мінюсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).
Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у по господарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.
Разом з тим, згідно п.6 Постанови Пленуму ВССУ № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» якщо право власності спадкодавця не було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, правовстановлюючими є документи, що підтверджують підставу для переходу права власності в порядку правонаступництва, а також документи спадкодавця, що підтверджують виникнення у нього права власності на нерухоме майно.
Виходячи з вимог ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703 (в редакції від 01.01.2013 року), рішення суду є правовстановлюючим документом, на основі якого може бути проведена реєстрація права власності на нерухоме майно.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
В той же час, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, власник майна може пред"явити позов про визнання його права власності, зокрема, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою (ч. 2 ст. 382, ст. 392 ЦК України).
Таким чином, враховуючи встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, а також оцінюючи надані докази, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.
На підставі наведеного, керуючись статтями 10, 12, 13, 18, 81, 223, 259, 263-265 ЦПК України, статтями 5, 16, 328, 392, 1216, 1220, 1222, 1223, 1268 ЦК України, Постанови ПВС України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», суд, -
У Х В А Л И В :
Позовні вимоги задоволити.
У порядку спадкування за заповітом визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 право власності на житловий будинок з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
ГоловуючийЛевко Т. Ю.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua