Рішення від 31 травня 2026 р. у справі №499/579/26 — Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Справа № 499/579/26

Провадження № 2/499/500/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

01 червня 2026 року селище Іванівка

Іванівський районний суд Одеської області у складі головуючого судді Погорєлова І.В., за участю секретаря судового засідання Дібрової О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Іванівка Березівського району Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання позивача, який продовжує навчання

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, відповідно до якого просив суд стягнути з ОСОБА_2 аліменти на свою користь, у зв`язку з його навчанням у розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позовної заяви до суду, однак не довше ніж до 24.11.2030 року.

В обґрунтування позову, позивач посилається на ту обставину, що він є сином відповідача, навчається на контрактній формі навчання Одеського національного університету імені І.І. Мечникова за спеціальністю «Прикладна математика», при цьому на сьогодні позивача повністю забезпечує його мама, ОСОБА_3 , яка сплачує грошові кошти на його навчання та несе всі необхідні витрати на його потреби. До досягнення позивачем повноліття, відповідач сплачував на утримання позивача аліменти згідно рішення суду, однак по досягненню ним 18 років припинив сплачувати аліменти, незважаючи на те, що згідно законодавства зобов`язаний надавати допомогу у зв`язку з навчанням. При цьому позивач навчається на стаціонарній формі навчання, не має ніякого джерела доходів, а його матері важко самостійно утримувати його.

Натомість відповідач має змогу надавати відповідну матеріальну допомогу дитині, яка продовжує навчання.

У судове засідання позивач не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, заяв та клопотань не надав.

Відповідач у судове засідання не з`явився, на адресу суду повернувся конверт, в якому відповідачу направлялася судова повістка, ухвала про відкриття провадження, в якій було визначено дату першого та другого судового засідання, а також копію позову з додатками, з відмітками, що адресат відсутній за вказаною адресою.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника. Водночас у своїй постанові від 10.05.2023 року у справі №755/17944/18 провадження № 61-185св23 ВС зазначив, що наявна в матеріалах справи довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки. Відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Тому, зважаючи на ту обставину, що відповідачу судова кореспонденція була направлена за адресою місця реєстрації, встановленій судом, то відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, заяв та клопотань не надав, відзиву не надіслав, про причини неявки не повідомив, тому суд визнає його неявку з неповажних причин та вважає за можливе розглянути справу у його відсутність.

Відповідно до ч.3 ст.223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам, розглянувши у справу в межах заявлених вимог, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з такого.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є рідним батьком позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження.

Відповідно до довідки №18_ВК-631/с від 11.04.2026 року, ОСОБА_1 , тобто позивач навчається в Одеському національному університеті імені І.І. Мечникова за денною формою навчання на 1 курсі факультету математики, фізики та інформаційних технологій за спеціальністю «Прикладна математика» за контрактом з 01.09.2025 року, орієнтований строк закінчення навчання 30.06.2029 рік.

Відповідно до копії рішення Іванівського районного суду Одеської області від 25.02.2021 року, з ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до відповіді №2820535 з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела та суми доходів, відповідач ОСОБА_2 є військовослужбовцем, отримує відповідне грошове забезпечення.

Відповідно до відповіді №2821942 з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела та суми доходів, позивач ОСОБА_1 офіційних доходів не має.

Застосовуючи норми матеріального право суд виходив з такого.

Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.

Відповідно до ст.198 СК України, батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

Відповідно до ст.199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Із аналізу положень зазначеної норми права вбачається, що обов`язок батьків утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують вчитися виникає лише при наявності в сукупності таких юридичних фактів: досягнення дитиною 18 років, але не більше 23 років; продовження навчання; потреба у матеріальній допомозі у зв`язку із навчанням; наявність можливості у батьків надавати допомогу.

При цьому суд враховує, що, особи, які досягли 18 років є повнолітніми, отримують повну дієздатність і можуть самостійно піклуватися про себе, якщо це потрібно. Тому законодавець і передбачив, з одного боку, обов`язок батьків утримувати повнолітніх сина або доньку, які продовжують навчання, оскільки це дозволить їм отримати освіту, але передбачив, що такий обов`язок виникає лише тоді, коли батьки можуть надавати таку матеріальну допомогу, оскільки було б нерозумним ставити в скрутне матеріальне становище одну повнолітню людину в цілях утримання іншої повнолітньої працездатної людини.

Таким чином, з огляду на спільний обов`язок батьків щодо утримання повнолітньої дитини на період продовження навчання, суд визначає розмір аліментів, які підлягають стягненню з відповідача, який би був справедливим і не накладав би непропорційний фінансовий тягар на нього, зокрема, з урахуванням того, що його син є повнолітнім і працездатним, у силу чого має можливість забезпечувати своє життя також самостійно.

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 24.02.2016 року у справі № 6-1296цс15, при визначенні розміру аліментів слід враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.

Відповідно до ст.200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Відповідно до ст.182 ч.1, ч.2 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1). стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2). стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3). Наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1). наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2). Доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4). Інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Як зазначено в правовому висновку Верховного Суду в постанові від21 листопада 2018 року у справі №382/1093/16-ц (провадження №61-12568св18), положеннями статті 201 СК України не передбачено застосування вимог статті 182 для визначення мінімального граничного розміру аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання. Зазначене у статті 200 СК України відсилання до норми статті 182 цього Кодексу стосується лише врахування судом тих обставин, які мають істотне значення та впливають на розмір аліментів (частина перша статті 182 СК України).

Відповідно до ч.1, 2 ст.183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Згідно з ч.1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

При цьому, суд визначає кінцеву дату сплати аліментів відповідно до вимог частини 1 та частини 2 статті 199 СК України, а саме до досягнення дитиною двадцяти трьох років або до припинення його навчання.

Відповідно до ст.201 СК України до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року "Про судове рішення у цивільній справі" під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Сам по собі факт навчання повнолітньої дитини до досягнення 23-річного віку не є підставою для стягнення аліментів, оскільки закон пов`язує обов`язок батьків надавати матеріальну допомогу повнолітнім дочці, сину саме з потребою у такій допомозі, яка виникла у зв`язку із витратами, пов`язаними з навчанням, а також за наявності юридичного факту - наявності у батьків можливості надання такої допомоги.

Таким чином, обов`язок доказування покладається на сторони спору. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Суд не може збирати докази за власною ініціативою. Матеріально-правовий зміст обов`язку подавати докази полягає в тому, що, у випадку його невиконання суб`єктом доказування і неможливості отримання доказів суд має право визнати факт, на який посилалась зацікавлена сторона, неіснуючим, чи навпаки, як це має місце при використанні презумпції, існуючим, якщо інше не доказано другою стороною.

При вирішенні даного спору судом встановлена та підтверджена належними доказами обов`язкова сукупність таких юридичних фактів, як походження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від відповідача ОСОБА_2 , досягнення ним 18 років, його вік є меншим 23 років, продовження ним навчання, потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі, наявність у відповідача можливості надавати таку допомогу.

Разом з цим, судом враховано матеріальний стан відповідача, який є здоровою працездатною людиною, зворотного суду не надано, наявність офіційно підтверджено доходу відповідача, наявність у відповідача від даного шлюбу, який розірвано, неповнолітньої дитини, відсутність офіційно підтвердженого доходу позивача.

Враховуючи, що ОСОБА_1 навчається на денному відділенні, офіційно не працевлаштований, потребує матеріальної допомоги, відповідач, як батько зобов`язаний надавати таку допомогу.

На підставі наведених обставин, суд вважає, що позов ОСОБА_1 про стягнення аліментів підлягає задоволенню, а саме, відповідач ОСОБА_2 зобов`язаний сплачувати аліменти на користь позивача на період його навчання, у розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), починаючи з 22.04.2026 року і на період його навчання, та не більше як до досягнення двадцяти трьох років. Такий визначений розмір стягнення буде відповідати вимогам справедливості та розумності, є достатнім для потреб повнолітньої дитини, яка продовжує навчання за кошти фізичних осіб, потребує кошти на навчання, проживання, на проїзд до навчального закладу, харчування, купівлю одягу та приладдя для навчання.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільняються від судового збору позивачі - у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, звільнення позивача від сплати судового збору за вимогу про стягнення аліментів, з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1331,20 грн. на користь держави.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 182, 199, 200 СК України, ст. ст. 1, 2, 5, 11, 76-80, 81, 89, 241, 247, 258, 263-265, 273, 354, 430 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення аліментів на утримання позивача, який продовжує навчання – задовольнити.

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на його утримання у зв`язку з продовженням навчання у Одеському національному університеті імені І.І. Мечникова в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з дати подання позову, тобто з 22.04.2026 року та до закінчення навчання чи до досягнення ОСОБА_1 двадцятитрирічного віку - у зв`язку з тим, яка з цих обставин настане першою.

Допустити негайне виконання рішення суду в межах платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн. (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 коп.)

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

СуддяІгор ПОГОРЄЛОВ