Рішення від 28 травня 2026 р. у справі №456/707/26 — Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/707/26

Провадження № 2/456/1007/2026

РІШЕННЯ

іменем України

29 травня 2026 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Шрамка Р. Т. ,

з участю секретаря: Сімонової-Мацигін А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стрию в порядку спрощеного провадження справу №456/707/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, -

встановив:

Позивач ОСОБА_1 , звернувся до суду із заявою, якою просив змінити розмір стягуваних аліментів, присуджених згідно судового наказу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30 липня 2025 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 30 липня 2025 року Стрийським міськрайонним судом Львівської області у справі №465/3741/25 було винесено судовий наказ яким наказано стягувати з позивача на користь ОСОБА_2 , аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі однієї чверті заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 14.07.2025 і до досягнення дитиною повноліття.

01 лютого 2023 року між позивачем та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 було зареєстровано шлюб, про що зроблений актовий запис № 117 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. У шлюбі народилась спільна дитина: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що 12.09.2023 складено відповідний актовий запис №689 Личаківським відділом реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. 23 жовтня 2025 року Личаківським районним судом м.Львова було винесено рішення у справі № 463/8867/25 яким ухвалено стягувати з позивача на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 18 вересня 2025 року до досягнення дитиною повноліття.

Наразі виникла об`єктивна необхідність у перегляді розміру аліментів, що стягуються з позивача на користь Відповідача з огляду на нижченаведене. Станом на сьогодні на утриманні позивача перебувають дві неповнолітні дитини, що є підставою для перегляду встановленого розміру аліментів відповідно до статті 192 Сімейного кодексу України. Крім того, згідно із довідкою військово-лікарської комісії від 12.12.2025 року № 2025- 1216-1437-2529-3, позивача було визнано придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони оскільки було діагностовано низку хронічних захворювань, зокрема гіпертонічну хворобу другої стадії, ішемічну хворобу серця з атеросклеротичним кардіосклерозом та порушенням клапанного апарату серця, ранній церебральний атеросклероз, патології очей, камінь у нирці з хронічним калькульозним пієлонефритом, остеохондроз шийного відділу хребта, хронічний гастродуоденіт та хронічний геморой. Вказані захворювання потребують постійного медичного контролю та лікування, обмежують здатність до фізичної праці та зменшують фінансову спроможність, що прямо впливає на можливість позивача у повному обсязі сплачувати аліменти. Так, донька, ОСОБА_5 , має медичні стани, що потребують регулярного спостереження та лікування. За результатами обстежень виявлено незначну пієлоектазію лівої нирки, що потребує контролю уролога, а також простий гіперметропічний астигматизм обох очей, який потребує періодичного офтальмологічного спостереження. Дружина позивача, ОСОБА_4 , має значні проблеми зі здоров`ям, які потребують регулярного медичного контролю та лікування. У неї діагностовано середнього ступеня міопічпий астигматизм обох очей, що обмежує гостроту зору і потребує постійної корекції за допомогою окулярів або контактних лінз та періодичного офтальмологічного спостереження Крім того, у неї виявлено варикозне розширення підшкірних вен правої нижньої кінцівки та недостатність перфорантних вен обох гомілок (ХВН СЗ), що проявляється набряками, болем та відчуттям важкості після фізичних навантажень. Цей стан потребує постійного носіння компресійного трикотажу, періодичного лікування препаратами та, за показаннями, хірургічного втручання (флебектомія або ЕВЛК). Також, було встановлено діагноз - фіброзно-кістозну мастопатію з наявністю кіст у зовнішніх квадрантах обох молочних залоз та фіброаденому правої молочної залози, що перебуває у стадії загострення. Це захворювання вимагає контролю гормонального статусу та регулярного ультразвукового спостереження, що створює додаткові медичні потреби та фінансові витрати. Врахування вищезазначених обставин є істотним при визначенні фінансової спроможності позивача, оскільки лікування та догляд за дружиною та дитиною потребує значних ресурсів і обмежує його можливість у повному обсязі сплачувати аліменти. Крім того, до позову додаються копії квитанцій та документів, які підтверджують фактичні витрати на медичне обслуговування та забезпечення потреб позивача та потреб дружини ОСОБА_4 та їхньої спільної доньки ОСОБА_5 . Зокрема, додані квитанції на придбання медикаментів, оплату медичних обстежень та процедур, а також на придбання дитячого одягу та взуття. Ці документи надають суду наочне підтвердження, що забезпечення здоров`я та повсякденних потреб дружини та дитини потребує постійних витрат. Додатково до позову додаються виписки з банківських рахунків, які відображають витрати на медичні послуги, оплату комунальних послуг, придбання одягу та взуття, а також на придбання побутових приладів, таких як зарядна станція та інша побутова техніка. У теперішніх умовах воєнного стану вони забезечують ведення домашнього господарства та догляд за дитиною, дозволяють ефективніше розподіляти час на приготування їжі та прання, а також створюють належні умови для життя і розвитку дитини та підтримки здоров`я дружини. Також зазначив, що на покриття зазначених витрат був змушений користуватися кредитними коштами. Довідкою АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 06.01.2026 підтверджено, що станом на цю дату заборгованість за кредитом складає 199 994,13 грн. Це додатково ілюструє обмеження його фінансової спроможності та створює об`єктивну підставу для перегляду розміру аліментів, що стягуються з позивача на користь відповідача. Таким чином, додані документи, квитанції та банківська довідка є наочним підтвердженням реальних витрат на забезпечення потреб дружини та дитини, що прямо впливає на його фінансову спроможність та є підставою для зменшення розміру аліментів. Наказом Міжнародного гуманітарного університету від 23.05.2025 підтверджується, що дружина ОСОБА_4 перебуває у академічній відпустці з 31.08.2025 року по 31.08.2026 року по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а тому немає стабільного доходу та весь тягар утримання їхньої сім`ї зараз цілком на позивача.

Відповідач ОСОБА_2 у запропоновані судом строк відзиву на позовну заяву про зменшення розміру аліментів на дитину не подала.

В судове засідання ОСОБА_2 , не з`явилась, однак подала до суду заяву, якою позовні вимоги заперечила.

Позивач в судовому засіданні просив позовні вимоги просив задоволити, пояснив, що з нього стягуються на користь відповідача аліменти в розмірі близько 15000 грн..

Інші процесуальні дії у цій справі судом не вчинялись, а ухвали не постановлялись. Усі заяви та клопотання сторін у справі були вирішені судом у встановленому чинним ЦПК України порядку.

Розглянувши наявні у суду матеріали справи та давши їм належу оцінку, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Як закріплено у ч. 4 ст. 10 ЦПК України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположих свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка є невід`ємною частиною національного законодавства держави Україна, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Принцип справедливості судового розгляду в окремих рішеннях Європейського Суду з прав людини трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У свою чергую, критерії належності, допустимості, достовірності та достатності доказі регламентовані статтями 77-80 ЦПК України.

Згідно частин 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Дотримуючись положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, а також виходячи із наведених вище норм цивільного процесуального законодавства, суд, перевіряючи порушення прав позивача ОСОБА_1 , й причетність до такого порушення його прав відповідача ОСОБА_2 , за пред`явленими позовними вимогами цивільного характеру, встановив наступне.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Так, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 народилась ОСОБА_3 , батьками якого є сторонами у цій справі, що ними не заперечується,.

30 липня 2025 року Стрийським міськрайонний судом Львівської області прийнято судовий наказ, відповідно до якого, з ОСОБА_1 , стягуються на користь ОСОБА_2 , аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 14.07.2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

01 лютого 2023 року, ОСОБА_1 , зареєстрував шлюб з ОСОБА_4 . Від спільного проживання, у ОСОБА_1 , та ОСОБА_4 , є дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

З довідки про доходи №514 від 24.12.2025, вбачається, що ОСОБА_1 , проходить службу в Військово-медичному центрі Західного регіону клініка хірургії серця та магістральних судин.

З довідки ВЛК від 12.12.2025 №2025-1216-1437-2529-3, ОСОБА_1 , на підставі наявних хворіб, придатний до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони. Такі особи є не придатними до служби у підрозділах спеціального призначення, Десантно-штурмових військах, морській піхоті, на підводних човнах, надводних кораблях, у спец спорудах.

Встановлені судом сімейні правовідносини щодо способу виконання батьками обов`язку утримувати дітей, зокрема, щодо збільшення/зменшення аліментів, зміни способу стягнення аліментів, визначених за рішенням суду, регулюються Конституцією України, Сімейним кодексом України (надалі – СК України), Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року й протоколами до неї та Конвенцією про права дитини 1989 року, котрі є частинами національного законодавства України.

Згідно із ст. 51 Конституції України, батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняється державою.

Статтею 5 Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.

Статтями 18, 27 Конвенції про права дитини 1989 року встановлено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

За змістом статей 180, 181 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує, в тому числі: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів ; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ч. 2 ст.182 СК України).

Відповідно до положень ст. 183 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини. При цьому, підстави визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) визначається з урахуванням як положень ст. 182 СК України, так і положень ст. 183 СК України.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі за єдиним унікальним номером 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. У свою чергу, значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Стаття 192 СК України вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Узагальнена оцінка доводів та аргументів, наведених у справі, щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позову за результатами розгляду цієї справи.

Аналізуючи наведені вище положення законодавства, слід дійти висновку, що розмір аліментів може бути змінений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені ним, та на які посилаються сторони у конкретній справі. При цьому право застосування норми закону належить суду.

На переконання суду, зібраними у цій справі доказами не підтверджується та обставина, що матеріальний стан позивача ОСОБА_1 , після присудження до стягнення з нього у липня 2025 року аліментів на доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у частці від заробітку (доходу) – у розмірі частини з усіх його видів щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, змінився у бік погіршення.

Окрім того, суд звертає увагу, що статтею 183 СК України регламентовані розміри аліментів у випадку їх присудження до стягнення у частці від заробітку (доходу) батька, а саме - на рівні однієї чверті такого на одну дитину, однієї третини такого на двох дітей та половини такого на трьох і більше дітей, - й такі розміри аліментів визначені як мінімальні гарантії для забезпечення належного фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дітей.

Тобто, у даному конкретному випадку має місце стягнення з позивача ОСОБА_1 , аліментів на рівні однієї чверті його заробітку (доходу) батька на його доньку, чим, власне судом при видачі у липня 2025 року судового наказу й було забезпечено можливість належного фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку вказаної дитини на рівні, мінімально гарантованого законом, й зменшувати такий розмір аліментів суд вважає неприпустимим, тим-паче з чверті до 1/8 заробітку позивача як він про це просить.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно свідоцтва про шлюб позивач одружений з ОСОБА_4 і проживає з нею в даний час та згідно Постанови про відкриття виконавчого провадження від 10.12.2025 з позивача в користь ОСОБА_4 стягуються аліменти на утримання їхньої дитини ОСОБА_5 в розмірі частини доходів і з пояснень позивача встановлено, що заява про стягнення аліментів була подана дружиною спеціально, шоб менше коштів сплачувалося на утримання дітей від попереднього шлюбу, незважаючи на те, що шлюб між ними не розірвано і вони проживають разом.

Наведене свідчить, що позивач маючи змогу утримувати дітей від попереднього шлюбу, свідомо уникає даного обов’язку щодо їх утримання.

Відтак у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , про зменшення розміру аліментів на дитину слід відмовити повністю за їх недоведеністю.

Керуючись ст..7, 10, 12, 13, 18, 76-82, 133, 141, 244, 245, 259, 263-268, 279 ЦПК України, ст.ст..105, 110, 112 СК України суд, -

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду виготовлено 02.06.2026.

Суддя Р. Т. Шрамко