Рішення від 27 травня 2026 р. у справі №450/2540/25 — Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/2540/25 Провадження № 2/450/238/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2026 р. Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Данилів Є.О.

секретар судового засідання Хохолик О.І.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Пустомити в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа приватний нотаріус Львівського районного нотаріального округу Якимів Леся Станіславівна про визнання права власності на спадкове майно,-

встановив:

18.06.2025 року представник позивача звернувся до суду із позовом до відповідача про визнання права власності в порядку спадкування за законом, у якому просить визнати за ОСОБА_3 право власності на грошові кошти у розмірі 930 000 доларів США у порядку спадкування за законом після смерті його батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_5 , після смерті якої відкрилась спадщина, на яке померлий склав заповіт, посвідчений 02 листопада 2023 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Осадчук І. М. за реєстровим номером 415. Позивачем та Відповідачем було подано відповідні заяви про прийняття спадщини, та 24.07.2024 року приватним нотаріусом Львівського районного нотаріального округу Львівської області, Якимів Л.С. було зареєстровано спадкову справу під №72744781. В подальшому Позивач та відповідач подали заяви про відмову від прийняття спадщини за заповітом та прийняли спадщину за законом. 11 квітня 2025 року між Позивачем та Відповідачем було укладено договір про поділ спадщини, посвідчений приватним нотаріусом Львівського районного нотаріального округу Львівської області, Якимів Л. С..

Після цього у квартирі за адресою АДРЕСА_1 , де померлий постійно проживав останні декілька років і частка у якій належала йому на праві власності, під каркасом ліжка було знайдено готівкові кошти у розмірі 930 000,00 (дев`ятсот тридцять тисяч) доларів США, які він, накопичував протягом життя і про які було точно відомо усім спадкоємцям. У зв`язку з цим 12.03.2025 року приватному нотаріусу Якимів Лесі Станіславівні, що веде спадкову справу, було направлено заяву з проханням включити суму готівкових коштів у розмірі 930 000,00 (дев`ятсот тридцять тисяч) доларів США до спадкового майна та зазначити її у договорі про поділ спадщини з додатком описом знайдених купюр. 14.04.2025 року від нотаріуса надійшла постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії за вих. №84/02-31 від 08.04.2025 року на підставі того, що документів, які б посвідчили право власності померлого на гроші немає.

За таких обставин, ураховуючи неможливість отримання свідоцтва про право на спадщину стосовно грошових коштів в органах нотаріату, позивач вимушений звернутись до суду за захистом своїх спадкових прав. Існування вказаних грошових коштів ніким не оспорюється і не ставиться під сумнів, але відсутність документів на кошти позбавляє позивачку можливості їх використання та належного зберігання, чим суттєво порушуються законні права та інтереси спадкоємця.

Ухвалою суду від 08.09.2025 року відкрите провадження у справі та призначений розгляд справи за правилами загального позовного провадження до підготовчого засідання.

15.09.2025 до суду надійшла заява відповідача про визнання позову та розгляд справи без участі.

01.12.2025 року ухвалою суду витребувано від приватного нотаріуса копію матеріалів спадкової справи.

Протокольною ухвалою суду від 02.04.2026 року закрите підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні, а також витребувано від приватного нотаріуса копію матеріалів спадкової справи.

Ухвалою суду від 11.05.2026 року задоволено заяву представника відповідача про його участь у розгляді справи в режимі відеоконференції.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги позовної заяви з підстав викладених у ній, просить позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні не заперечив щодо задоволення позову.

Третя особа в судове засідання не з`явилася, подала заяву про розгляд справи у її відсутності.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи і наявні в них докази, суд дійшов наступних висновків.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № витягу 0050604314 від 11.04.2025 року (свідоцтво серії НОМЕР_1 від 19.10.1984 року).

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Відповідно до про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 77753709 від 24.07.2024, приватним нотаріусом Якимів Л.С. заведено спадкову справу № 84/2024 після смерті ОСОБА_5 .

Із матеріалів витребуваної судом копії спадкової справи щодо майна померлого ОСОБА_5 , убачається, що 19.03.2025 року позивач звернувся до приватного нотаріуса із заявою у якій просила видати свідоцтво про право на спадщину за законом також стосовно готівкових коштів сумі 930 000 доларів. Позивач зазначив, що вказані готівкові кошти були виявлені ним під каркасом ліжка, які він (спадкодавець) накопичував протягом життя. Також позивач зазначив, що кошти в сумі 930 000 доларів він виявив 18.05.2024 року.

Постановою приватного нотаріуса від 08.04.2025 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 стосовно готівкових коштів в сумі 930 000 доларів через не надання документів, які б підтверджували належність готівкових коштів померлому.

Приватним нотаріусом Якимів Л.С. видано ОСОБА_3 свідоцтво про право на спадщину за законом від 11.04.2025 на автомобіль марки «Mercedes-Benz», модель «Maybach GLS 600», 2021 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 .

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно п.11 ч.1 ст. 346 ЦК України однією із підстав припинення права власності є смерть власника.

За змістом ст.ст. 1216-1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 328, 392 ЦК передбачено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, що посвідчує його право власності.

Згідно ст.ст. 1220-1221 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу). Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (ст. 1222 ЦК України).

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, не прийняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (ст. 1223 ЦК України).

Згідно ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Статтею 1261 ЦК України визначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ст. 1265 ЦК України, у п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа.

За змістом ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (ст. 1269 ЦК України).

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ст. 1270 ЦК України).

Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини (ст. 1273 ЦК України).

Спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги (ст. 1274 ЦК України).

Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ст. 1296 ЦК України).

Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ч.1, 2 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України).

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

З урахуванням наведеної вище сутності принципу змагальності, норм чинного законодавства та правових позицій Верховного Суду, саме позивач повинен довести обставини, на які він посилається в обґрунтування заявлених позовних вимог.

Таким чином, на виконання вимог ст.12 ЦПК України, всупереч процесуального обов`язку, позивачем в розпорядження суду належних та допустимих доказів на підтвердження підстав та обставин позовних вимог не надано.

Не дивлячись на відсутність заперечень сторони відповідача проти позову, суд дійшов висновку, що позовна заява не підлягає до задоволення через недоведеність позовних вимог.

Сукупність наданих суду доказів свідчить про те, що позивач ОСОБА_3 є спадкоємцем майна покійного батька ОСОБА_5 за законом.

Однак, позивачем ОСОБА_3 не надано суду доказів того, що ОСОБА_5 який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 при житті володів грошовими коштами у розмірі 930 000 доларів США, які увійшли до маси спадкового майна.

Таким чином, позивачем не надано суду будь-яких доказів того, що грошові кошти у розмірі 930 000 доларів США, право власності на які просить визнати за ним, у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 входять до складу спадкової маси.

Суду не надано жодних даних про матеріальне становище померлого: який був розмір його доходів за життя (заробітної плати, пенсії тощо), не надано жодних документів фінансового характеру, з яких можна було б зробити висновок про те, що за життя померлий мав можливість накопичити готівкові кошти в сумі 930 000 доларів США.

Фізичного факту існування коштів в сумі 930 000 доларів США не доведено, як і відсутні докази про те, що позивач знайшов ці кошти в квартирі свого померлого батька.

Крім того, сам по собі факт знаходження коштів в квартирі не може достеменно підтвердити належність цих коштів померлому без надання доказів джерел доходу померлого для здійснення заощаджень та накопичення відповідної суми.

Доводи позивача є необґрунтованими, оскільки будь-якими іншими доказами вони не підтверджені, а відтак позовні вимоги ОСОБА_3 є недоведеними, що є самостійно підставою для відмови в позові.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

За вказаних обставин, на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Оскільки в позові відмовлено, то відповідно до ст.141 ЦПК України понесені позивачем судові витрати покладаються на позивача та відшкодуванню відповідачем не підлягають.

ухвалив:

у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа приватний нотаріус Львівського районного нотаріального округу Якимів Леся Станіславівна про визнання права власності на спадкове майно, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення..

Позивач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 .

Третя особа: приватний нотаріус Львівського районного нотаріального округу Львівської області Якимів Леся Станіславівна, смт. Щирець, вул. Д. Галицького, буд. 5.

Повний текст рішення складено 28.05.2026 року.

СуддяЄ. О. Данилів