Рішення від 01 червня 2026 р. у справі №462/793/26 — Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/793/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2026 року м. Львів

Залізничний районний суд м. Львова в складі головуючої судді Постигач О. Б., секретаря судового засідання Глушко С. І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду у м. Львові цивільну справу за позовом Львівського комунального підприємства «Транспортна фірма «Львівспецкомунтранс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за надані послуги,

встановив:

представник ЛКП «Транспортна фірма «Львівспецкомунтранс» Андрусик Ю. В. через систему «Електронний суд» звернувся до Залізничного районного суду м. Львова з позовом, в якому просить суд стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за надані послуги з вивезення побутових відходів у розмірі 15 019,40 грн та вирішити питання про розподіл судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що Львівське комунальне підприємство «Транспортна фірма «Львівспецкомунтранс» (надалі – позивач) визначене рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради № 683 від 09.08.2013 року виконавцем послуг зі збирання, зберігання і перевезення твердих побутових відходів, тобто є перевізником побутових відходів. Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 09.10.2019 року, № 928 послугу з поводження з побутовими відходами визначено окремою комунальною послугою у м. Львові. Відповідно до рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 455 від 21.06.2016 року всі категорії споживачів послуг з вивезення побутових відходів з червня 2016 року відшкодовують перевізникам побутових відходів вартість послуг з захоронення у розмірі, передбаченому договорами, укладеними між перевізниками побутових відходів та суб`єктами господарювання, які здійснюють їх захоронення. Позивач надає комунальну послугу з вивезення побутових відходів за державною (регульованою) ціною, яку встановив виконавчий комітет Львівської міської ради рішенням № 1034 від 06.08.2024 року «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету № 675 від 04.08.2017 року». 01.08.2019 року між ЛКП «ТФ «Львівспецкомунтранс» та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено договір про надання послуг з вивезення побутових відходів № 2-9-2-4-7160. Згідно умов вказаного договору ЛКП «ТФ «Львівспецкомунтранс» зобов`язується згідно з графіком надавати послуги з вивезення побутових відходів, а відповідач зобов`язується своєчасно оплачувати послуги у строки і на умовах, передбачених цим договором. Згідно п. 30 Договір автоматично пролонгований, відповідачі користуються контейнерами, встановленими позивачем. Жодних заяв чи повідомлень про відмову чи припинення договору від відповідачів не надходило. У зв`язку з наявністю заборгованості за надані послуги сторонами договору було укладено Договір № 7061-р про реструктуризацію заборгованості, відповідно до якого відповідачка ОСОБА_1 визнала борг у сумі 12 772,33 грн. за період з серпня 2019 року по жовтень 2024 року та зобов`язалась погасити борг відповідно до умов договору реструктуризації. Однак, в порушення умов договору та договору про реструктуризацію відповідачі не оплачують надані та спожиті послуги, у зв`язку з чим станом на грудень 2025 року сума боргу відповідачів за комунальну послугу з вивезення та захоронення відходів становить 15 019,40 грн., яку позивач просить стягнути з відповідачів у судовому порядку. Враховуючи наведене, просить позов задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою судді Залізничного районного суду м. Львова від 24.02.2026 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення /виклику/ сторін. Відповідачам встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відкриття провадження у справі повідомлялись належним чином, рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, скерованими за їх зареєстрованим місцем проживання.

Таким чином, надсилання листа рекомендованою поштою на фактичну адресу є достатнім для визнання повідомлення належним чином здійсненим, оскільки подальше отримання кореспонденції адресатом не залежить від волі та контролю відправника, зокрема й суду.

Указана правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2021 року у справі № 911/3142/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б, від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17, від 18.03.2021 року у справі № 911/3142/19 тощо.

Крім цього, суд звертає увагу на позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладену у постанові № 755/4829/23 від 13.05.2024 року, згідно якої вказано, що: «суд зробив правильний висновок, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується відповідними поштовими відправленнями, які повернулися до суду з відмітками «за закінченням терміну зберігання» та «адресат відсутній за вказаною адресою», що є належним повідомленням учасника справи.

Відповідачі у встановлений судом строк не надали суду відзив на позовну заяву, будь-яких заяв, клопотань від них теж не надходило, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити їх правову позицію щодо предмета спору, а тому суд на підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Клопотань від жодної із сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, оцінивши подані докази, дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що рішенням Львівської міської ради «Про визначення виконавців послуг зі збирання, зберігання і перевезення твердих побутових відходів у м. Львові» № 683 від 09.08.2013 року Львівське комунальне підприємство «Транспортна фірма «Львівспецкомунтранс» визначено виконавцем послуг зі збирання, зберігання і перевезення твердих побутових відходів у м. Львові /а.с. 59/.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 455 від 21.06.2016 року - всі категорії споживачів послуг з вивезення побутових відходів з червня 2016 року відшкодовують перевізникам побутових відходів вартість послуг із захоронення у розмірі, передбаченому договорами, укладеними між перевізниками побутових відходів та суб`єктами господарювання, які здійснюють їх захоронення /а.с. 57/.

Рішенням Львівської міської ради від 06.08.2024 року № 1034 внесено зміни до рішення виконавчого комітету від 04.08.2017 року № 675 «Про встановлення тарифів на послуги з вивезення побутових відходів», скоригувавши тарифи у частині росту мінімальної заробітної плати та виклавши їх у новій редакції /а.с. 55-56/.

Судом також встановлено, що відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою з місця проживання про склад сім`ї, виданої ЛКП «ТФ «Львівспецкомунтранс» від 12.01.2026 року за № 001.26 /а.с. 53/.

Зареєстроване місце проживання відповідачів за указаною адресою також встановлено судом із даних відділу обліку та моніторингу про реєстрацію місця проживання ЗМУ ДМС України та Єдиного державного демографічного реєстру /а.с. 73-75/.

01 серпня 2019 року між ОСОБА_1 (відповідачкою), яка діяла як власниця житла в інтересах споживачів комунальної послуги (співвідповідачів), та позивачем, як визначеним рішенням органу місцевого самоврядування виконавцем, було укладено Договір № 2-9-2-4-7160 про надання послуг з поводження з побутовими відходами (надалі – Договір) /а.с. 10-13/.

Відповідно до п. 1 Договору виконавець зобов`язується згідно з графіком надавати послуги з поводження з побутовими відходами, а споживач зобов`язується своєчасно оплачувати послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених цим договором (далі - послуги), на підставі рішення № 683 від 09.08.2013 року «Про визначення виконавців послуг зі збирання, зберігання, і перевезення твердих побутових відходів у м. Львові» та відповідно до правил благоустрою території населеного пункту, розроблених з урахуванням схеми санітарного очищення населеного пункту та затверджених Ухвалою Львівської міської ради № 376 від 21.04.2011 року «Про правила благоустрою м. Львова» (зі змінами та доповненнями).

Вказаний Договір про надання комунальної послуги було укладено строком до 31.12.2019 року з умовою автоматичної пролонгації (п. 27, п. 30 Договору), що відповідає типовому договору, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2008 № 1070, яка діяла на дату укладення правочину.

У зв`язку з наявністю заборгованості за надані послуги, 27.03.2025 року між ЛКП «ТФ «Львівспецкомунтранс» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 7061-р про реструктуризацію заборгованості, відповідно до якого відповідачка ОСОБА_1 визнала борг у сумі 12 772,33 грн. за період з серпня 2019 року по жовтень 2024 року та зобов`язалась погасити борг відповідно до умов договору реструктуризації /а.с. 52/.

Однак, в порушення умов договору про реструктуризацію відповідачі не оплатили вказану заборгованість за спожиті послуги, у зв`язку із чим відповідно до розрахунку заборгованості за період з 31.08.2019 року по 31.12.2025 року сума заборгованості відповідачів по оплаті наданих послуг з вивезення побутових відходів за вказаний період складає 15 019,40 грн. /а.с. 51/.

Указана сума підтверджується також наданими представником позивача рахунками на щомісячну оплату за особовим рахунком НОМЕР_1 за договором від 01.08.2019 року № 2-9-2-4-7160 за період з 31.08.2019 року по 31.12.2025 року/а.с. 14-50/.

Таким чином, встановлено, що відповідачі користуються послугами наданими позивачем.

З метою стягнення зазначеної заборгованості з відповідачів позивач звернувся до суду з цим позовом.

За положеннями ч. 1 ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Так згідно зі ст. 13 Конституції України власність зобов`язує.

Вказана норма кореспондується зі ст. 322 ЦК України, відповідно до якої власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1 Закону «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги – результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Такі послуги надаються споживачу - фізичній чи юридичній особі, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Приписами п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Відповідно до вимог п. 1, 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Нормою ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Згідно з приписами ч. 1, 3, 4 ст. 25 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживачі зобов`язані укласти договір про управління побутовими відходами з виконавцем послуги з управління побутовими відходами, визначеним у встановленому законодавством порядку. Критеріями якості надання послуг з управління побутовими відходами є дотримання графіка збирання та перевезення побутових відходів, дотримання правил надання послуг з управління побутовими відходами та інших вимог законодавства. Послуга з управління побутовими відходами надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, Законом України «Про управління відходами» та вимогами правил надання послуг з управління побутовими відходами, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про управління відходами» громадяни України, іноземці та особи без громадянства зобов`язані дотримуватися вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів у сфері управління відходами, запобігати забрудненню відходами навколишнього природного середовища.

Наведеними положеннями закону передбачено, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Враховуючи наведене, обов`язок по укладанню договору про надання житлово-комунальних послуг покладено законодавцем як на споживача, так і на виконавця.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду (справа № 210/5796/16-ц) від 18 березня 2019 року, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов`язку оплачувати надані йому послуги.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом України у постанові від 20 квітня 2016 року у справі №6-2951цс15 та підтверджено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, заяву про розірвання договору про надання послуг з вивезення побутових відходів від 01.08.2019 року № 2-9-2-4-7160, укладеного між ЛКП «ТФ «Львівспецкомунтранс» та ОСОБА_1 остання не подавала.

Таким чином, встановлено, що між сторонами склалися зобов`язальні правовідносини щодо надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобов`язання, відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

На підставі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Суд приймає до уваги розрахунок заборгованості, наданий представником позивача, оскільки відповідачами такий не оспорено, свого розрахунку суду не представлено.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Аналізуючи встановлені дійсні обставини справи, досліджені судом докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів позивача щодо доведеності факту укладення договору позивача з відповідачами, та факту надання позивачем послуг із вивезення побутових відходів.

Водночас, відповідачі не представили суду доказів того, що послуги їм не надавались, а також те, що вони не користувались наданими послугами і потреби в таких послугах не мали.

Матеріали справи також не містять доказів надходження до ЛКП «ТФ «Львівспецкомунтранс» від відповідачів будь-яких претензій в частині недотримання графіку вивезення або ненадання послуг з вивезення побутових відходів. Відсутні у матеріалах справи і докази щодо будь-яких заперечень відповідачів до умов договору, факту його укладення чи відмови від отримання послуг, що надає позивач.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність між сторонами договірних відносин, за якими відповідачі користувалися житлово-комунальними послугами за спірний період, які надавав їм позивач, та позивач має право на стягнення за них відповідної плати по затверджених тарифах.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд постановляє рішення в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Аналіз положень ст. 614 ЦК України дає підстави для висновку про те, що, установлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов`язання, ЦК України покладає на неї обов`язок довести відсутність своєї вини.

Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06.11.2019 року по справі № 717/1323/16-ц (провадження №61-22244св18).

Проте, відповідачі не довели належними та допустимими доказами відсутності своєї вини у порушенні зобов`язання з оплати вартості наданих послуг.

З огляду на передбачений законодавством принцип обов`язкової оплати спожитих житлово-комунальних послуг та презумпції правомірності договору, укладеного між сторонами справи, оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, беручи до уваги те, що відповідачі є споживачами наданих позивачем послуг, та враховуючи невиконання відповідачами зобов`язань щодо сплати за надані послуги, суд дійшов висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено 2 662,40 грн. судового збору /а.с. 68/.

З огляду на те, що заявлені позовні вимоги задоволено повністю, то на підставі ст. 133, 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача необхідно солідарно стягнути сплачений таким судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

На підставі наведеного та керуючись ст. 13, 81, 89, 263 265, 280-289 ЦПК України, ЖК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги» суд,

ухвалив:

позов Львівського комунального підприємства «Транспортна фірма «Львівспецкомунтранс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за надані послуги – задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Львівського комунального підприємства «Транспортна фірма «Львівспецкомунтранс» заборгованість за надані послуги з вивезення побутових відходів за договором від 01.08.2019 року № 2-9-2-4-7160 у розмірі 15 019 (п`ятнадцять тисяч дев`ятнадцять) гривень 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівського комунального підприємства Транспортна фірма «Львівспецкомунтранс» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 887 (вісімсот вісімдесят сім) гривень 47 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Львівського комунального підприємства Транспортна фірма «Львівспецкомунтранс» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 887 (вісімсот вісімдесят сім) гривень 47 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Львівського комунального підприємства Транспортна фірма «Львівспецкомунтранс» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 887 (вісімсот вісімдесят сім) гривень 47 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного судушляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Львівське комунальне підприємство «Транспортна фірма «Львівспецкомунтранс», код ЄДРПОУ: 03348465, місцезнаходження: 79019, м. Львів, вул. Жовківська, 18.

Відповідач-1: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2

Відповідач-2: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2

Відповідач-3: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_2

Суддя: Постигач О. Б.