Постанова від 26 травня 2026 р. у справі №703/5213/25 — Черкаський апеляційний суд

Суд: Черкаський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: завданої внаслідок ДТП

Дата: 26 травня 2026 р.

Справа: №703/5213/25

Суддя: Василенко Л. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2026 року

м. Черкаси

Справа № 703/5213/25

Провадження № 22-ц/821/1088/26

Категорія: 305010400

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Василенко Л. І.,

суддів: Карпенко О. В., Новікова О. М.,

секретаря – Дмитренко В. В.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідачі – ОСОБА_2 ,

третя особа – Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Еталон»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 27 березня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору – Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Еталон», про відшкодування шкоди, -

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

06 серпня 2025 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, спричиненої кримінальним правопорушенням.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 10.12.2024 близько 18 год. 40 хв. на вул. Трипільській в м. Сміла відбулася дорожньо-транспортна пригода, а саме ОСОБА_4 , батько відповідача, керуючи автомобілем «ВАЗ-21093» реєстраційний номер НОМЕР_1 , не впорався із керуванням та допустив виїзд на смугу зустрічного руху, де спричинив зіткнення із автомобілем «Рено» реєстраційний номер НОМЕР_2 (індивідуальний номерний знак «Sova») під керуванням ОСОБА_1 , що рухався в зустрічному напрямку. Внаслідок ДТП обидва водії, а також пасажири автомобіля «Рено» отримали тілесні ушкодження, автомобілі зазнали серйозних механічних пошкоджень.

З приводу вказаної події відділом поліції № 2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області проводилося досудове слідство за ознаками кримінального правопорушення, що передбачене ч. 1 ст. 286 КК України, позивача залучено до провадження як потерпілого.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. У ході досудового слідства прийнято постанову про перекваліфікацію правопорушення на ч. 2 ст. 286-1 КК України, а постановою прокурора Смілянської окружної прокуратури від 09.07.2025 провадження в справі закрите у зв`язку з тим, що померла особа, стосовно якої зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, але не повідомлено про підозру у зв`язку з її смертю.

Спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняла його дочка ОСОБА_2 , до якої пред`явлений позов як до спадкоємиці боржника.

Заподіяна позивачеві шкода відповідачем не відшкодована, у зв`язку із чим ОСОБА_1 звернувся до суду із вимогою про стягнення із ОСОБА_2 матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП у сумі 463 156,00 грн, що є визначеною в ході проведення автотоварознавчого дослідження вартістю відновлювального ремонту автомобіля «Рено».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 09 березня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 95 145,3 грн відшкодування матеріальної шкоди.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Судовий збір в сумі 951,32 грн компенсовано за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки вартість майнового збитку, завданого позивачу пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, перевищує розмір страхового відшкодування, то із відповідача, як винної особи підлягає стягненню різниця між фактичним розміром заподіяної шкоди (вартість матеріального збитку) та вартістю залишків транспортного засобу, що вважається фізично знищеним, за вирахуванням отриманого страхового відшкодування, що складає: 440 000,00 грн – 184 854,87 грн – 160 000,00 грн = 95 145,13 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Доводи особи, яка подала апеляційну скарги

02.04.2026, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким стягнути на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 матеріальну шкоду завдану внаслідок ДТП у сумі 463 156 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що у судових засіданнях позивач зазначав, що зустрічався з відповідачем та обговорював питання передачі автомобіля «Рено Кенго», реєстраційний № НОМЕР_2 відповідачу. Позивач надав повну згоду віддати вказаний автомобіль відповідачу.

Крім того, вважає, що оскільки законодавством визначено, що збитки відшкодовуються в повному обсязі особою, яка її завдала, а висновком експерта ОСОБА_5 № 106 від 03.06.2025 вартість відновлювального ремонту автомобіля «Рено Кенго», реєстраційний № НОМЕР_2 пошкодженого внаслідок ДТП становить 463 156 грн, то з відповідача слід стягнути повну вартість відновлювального ремонту.

Звернув увагу, що навіть якщо, прийняти позиції відповідача та суду першої інстанції щодо норм матеріального права, які необхідно застосувати до спірних правовідносин, то з урахуванням вимог ст. 1194 ЦК України, відповідач зобов`язана виплатити позивачу 280 000 грн (440 000 – 160 000), а не 95 145,13 грн, як це виснував суд першої інстанції.

Відзив на апеляційну скаргу

29.04.2026 від ОСОБА_2 на адресу Черкаського апеляційного засобами поштового зв`язку надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому відповідач просить у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовити, а рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 09.03.2026 – залишити без змін.

Зазначила, що ні заяв, ні клопотань про згоду віддати належний ОСОБА_1 автомобіль відповідачу до суду першої інстанції не надходило, навпаки, від позивача була лише одна вимога – терміново віддати йому кошти в сумі 463 156 грн.

Звернула увагу, що позивач вимагає виплатити йому 463 156 грн при тому, що вартість матеріального збитку 440 000 грн, крім того від страхової компанії останній вже отримав відшкодування 160 000 грн та у нього залишається знищений автомобіль «Рено Кенго».

Фактичні обставини справи

Судом першої інстанції встановлено, що 10.12.2024 близько 18 год. 40 хв. по вул. Трипільській в м. Сміла відбулася ДТП, а саме ОСОБА_4 , керуючи автомобілем «ВАЗ-21093» реєстраційний номер НОМЕР_1 , не впорався із керуванням та допустив виїзд на смугу зустрічного руху, де спричинив зіткнення із автомобілем «Рено» реєстраційний номер НОМЕР_2 (індивідуальний номерний знак «Sova») під керуванням ОСОБА_1 , що рухався в зустрічному напрямку. Внаслідок ДТП обидва водії, а також пасажири автомобіля «Рено» отримали тілесні ушкодження, автомобілі зазнали серйозних механічних пошкоджень.

11.12.2024 уповноваженою особою відділу поліції № 2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області внесені відомості до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, що передбачене ч. 1 ст. 286 КК України, що підтверджується витягом (т. 1 а.с. 14-15).

Станом на 10.12.2024 відповідальність особи, яка на законних підставах здійснює експлуатацію автомобіля «ВАЗ-21093» реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована в ПрАТ «СК «Еталон» за полісом № СА212079, а відповідальність водія автомобіля «Рено» реєстраційний номер НОМЕР_2 – в АТ «СГ «ТАС» (т. 1 а.с. 118, 119).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується відомостями Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , що видане Смілянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції 03.01.2025 (т. 1 а.с. 33).

З постанови Смілянської окружної прокуратури про закриття провадження від 09.07.2025 вбачається, що в ході досудового розслідування проведені слідчі дії – оглянуте місце події, отримано акт хіміко-токсикологічного дослідження крові ОСОБА_4 , допитано свідка ОСОБА_2 , призначено та проведено транспортно-трасологічну та автотехнічну експертизи, відтворення обстановки та обставин події, залучено до провадження як потерпілих та допитано ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , проведено судово-медичні експертизи для встановлення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, що заподіяні останнім.

09.07.2025 склад кримінального правопорушення в провадженні перекваліфіковано із ч. 1 ст. 286 КК України на ч. 2 ст. 286-1 КК України, відповідні відомості внесені в ЄРДР, що підтверджується витягом.

09.07.2025 кримінальне провадження, відомості про яке внесені до ЄРДР 11.12.2024 під № 12024250350001032 за ознаками кримінального правопорушення, що передбачене ч. 2 ст. 286-1 КК України, закрите на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України (т. 1 а.с. 26 – 32).

Відомості про повідомлення будь-якій особі про підозру у вказаному кримінальному провадженні відсутні.

23.01.2025 ОСОБА_2 звернулася до Смілянської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті батька, ОСОБА_4 (народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ), що підтверджується заявою, зареєстрованою під № 83 (т. 1 а.с. 145-145 на звороті).

16.07.2025 ОСОБА_2 звернулася до Смілянської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, що підтверджується заявою, зареєстрованою під № 1065 (а.с. 153 на звороті).

16.07.2025 ОСОБА_2 видано Свідоцтво про право на спадщину за законом, після смерті ОСОБА_4 , спадщина, на яку видане свідоцтво, складається із житлового будинку із господарськими та побутовими будівлями та спорудами, що за адресою АДРЕСА_1 . Вказане Свідоцтво зареєстроване під № 1029 (т. 1 а.с. 161 на звороті).

16.07.2025 право власності ОСОБА_2 на вказане вище нерухоме майно зареєстроване в державному реєстрі, що підтверджується витягом від 16.07.2025 № 435619801 (т. 1 а.с. 163).

25.07.2025 ПрАТ «СК «Еталон» складений страховий акт № 3558/01/50/1, за яким визначено наявність підстав вважати подію ДТП за участю водіїв ОСОБА_4 та ОСОБА_1 страховим випадком, здійснити виплату страхового відшкодування на користь ОСОБА_1 в розмірі 160 000,00 грн за шкоду, заподіяну майну потерпілого (т. 1 а.с. 190).

На підтвердження перерахування вказаних коштів страховиком особи, відповідальної за шкоду на користь постраждалого надано платіжні інструкції № 19919 від 25.07.2025, № 19936 від 28.07.2025, № 19948 від 29.07.2025 на загальну суму 160 000,00 грн (т. 1 а.с. 151,152,153).

Відповідно до страхового акту № 3700/03/50/1 від 13.08.2025 та платіжної інструкції № 20165 від 13.08.2025, страховиком на користь ОСОБА_1 здійснено виплату страхового відшкодування за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю в сумі 3 655,29 грн (т. 1 а.с. 154, 155).

Згідно висновку експерта № 106 від 03.06.2025 про оцінку автомобіля «Рено», реєстраційний номер НОМЕР_2 , що виконаний експертом-автотоварознавцем ОСОБА_5 , вартість автомобіля до ДТП 10.12.2024 складає 440 000,00 грн, вартість матеріального збитку, що заподіяний його власнику – 440 000,00 грн. При цьому вартість відновлювального ремонту автомобіля складає 463 156,00 грн. Водночас, вартість відновлювального ремонту із урахуванням коефіцієнта фізичного зносу (0,55), складає 255 145,13 грн. Останнє не включено до підсумкової частини висновку експерта, однак вказане дослідження, результати якого сторонами не заперечувалися, містить визначення вартості відновлювального ремонту транспортного засобу із урахуванням коефіцієнта фізичного зносу 0,55, а термін експлуатації автомобіля складає 9,8 років (т. 1 а.с. 38 – 66).

Мотивувальна частина

Позиція Черкаського апеляційного суду

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін,переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. 1, ч. 2 та ч. 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам закону відповідає, виходячи з наступного.

Предметом даного спору є відшкодування матеріальної шкоди завданої позивачу дорожньо-транспортною пригодою.

Відносини у сфері страхування ТЗ регулюються Конституцією України, ЦК України, Законом України «Про страхування» та Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

Частиною 1 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа може звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Пунктом 8 ч. 2 приведеної статті визначено, що відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди є одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів.

Згідно зі ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є, зокрема втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

За загальним принципом, відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є, зокрема діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України визначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

З матеріалів справи вбачається, що 10.12.2024 близько 18 год. 40 хв. на вул. Трипільській в м. Сміла відбулася дорожньо-транспортна пригода, а саме ОСОБА_4 керуючи автомобілем «ВАЗ-21093» реєстраційний номер НОМЕР_1 , не впорався із керуванням та допустив виїзд на смугу зустрічного руху, де спричинив зіткнення із автомобілем «Рено» реєстраційний номер НОМЕР_2 (індивідуальний номерний знак «Sova») під керуванням ОСОБА_1 , що рухався в зустрічному напрямку. Внаслідок ДТП обидва водії, а також пасажири автомобіля «Рено» отримали тілесні ушкодження, автомобілі зазнали серйозних механічних пошкоджень.

З приводу вказаної події відділом поліції № 2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області проводилося досудове слідство за ознаками кримінального правопорушення, що передбачене ч. 1 ст. 286 КК України, ОСОБА_1 залучено до провадження як потерпілого.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. У ході досудового слідства прийнято постанову про перекваліфікацію правопорушення на ч. 2 ст. 286-1 КК України, а постановою прокурора Смілянської окружної прокуратури від 09.07.2025 провадження в справі закрите у зв`язку з тим, що померла особа, стосовно якої зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, але не повідомлено про підозру у зв`язку з її смертю.

Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1231 ЦК України передбачено, що до спадкоємця переходять обов`язок відшкодовувати майнову шкоду (збитки) та моральну шкоду, яка була завдана спадкодавцем. Майнова та моральна шкода, яка була завдана спадкодавцем, відшкодовується спадкоємцями у межах вартості рухомого чи нерухомого майна, яке було одержане ними у спадщину.

Відповідно до ч. 1 ст. 1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм стало відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб.

Згідно ч. ч. 2 – 4 ст. 1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.

Спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині (ч. 1 ст. 1282 ЦК України).

Отже, встановлені ст. 1281 ЦК України строки - це строки, у межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб`єктивне право.

Сплив визначених ст. 1281 ЦК України строків пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за зобов`язанням, а також припинення такого зобов`язання.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц (провадження № 14-53цс18).

Розглядаючи даний спір, судом першої інстанції витребувано із Смілянської державної нотаріальної контори належним чином засвідчену копію спадкової справи, що була заведена після смерті ОСОБА_4 , з якої вбачається, що 23.01.2025 ОСОБА_2 звернулася до Смілянської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті батька.

16.07.2025 ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину за законом, після смерті ОСОБА_4 , спадщина, на яку видане свідоцтво, складається із житлового будинку із господарськими та побутовими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Свідоцтво № 1029.

З витягу від 16.07.2025 № 435619801 вбачається, що право власності ОСОБА_2 на вказане вище нерухоме майно зареєстроване в державному реєстрі 16.07.2025.

Колегія суддів звертає увагу, що позивач звернувся до суду з позовними вимогами до ОСОБА_2 06.08.2025, у строк, що не перевищує шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину та до особи, яка належним чином прийняла спадщину, до складу якої увійшов обов`язок щодо відшкодування шкоди.

Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика (страховика) не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди (постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц та від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі №147/66/17).

Таким чином Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошувала, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми.

Відповідно до ч. 3 ст. 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

За положеннями ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Вказана норма у главі 82 ЦК України визначає особливості розподілу повної відповідальності (ст. 1166 ЦК України) між особою, яка заподіяла шкоду та її страховиком. Стаття 1194 ЦК України, встановивши межі відповідальності особи, яка заподіяла шкоду та застрахувала свою цивільну відповідальність у розмірі, що перевищує страхове відшкодування, тим самим покладає решту відповідальності на страховика.

З огляду на вказане, ст. 1194 ЦК України застосовується до будь-яких правовідносин, в яких бере участь особа, яка заподіяла шкоду та застрахувала свою цивільну відповідальність.

Колегія суддів звертає увагу на те, що як право потерпілого на відшкодування заподіяної шкоди так і кореспондуючий обов`язок страховика (страхової компанії) здійснити його відшкодування виникає на підставі настання страхового випадку - ДТП.

При цьому зазначений закон встановлює як підстави відшкодування шкоди і відмови страховика у такому відшкодуванні, так і процедури, за якими така шкода відшкодовується.

Отже, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, або розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Виходячи з наведеного, слід дійти висновку, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик за вказаним Законом не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату).

Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди її винуватець не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок може бути розподілений між ним і страховиком у випадку наявності укладеного (діючого) між ними договору страхування на момент настання страхового випадку.

Аналогічний правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20).

На момент настання ДТП відповідальність транспортного засобу «автомобіля «ВАЗ-21093» реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована в ПрАТ «СК «Еталон» за полісом № СА212079.

За змістом ст. ст. 9, 22-28, 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» настання страхового випадку є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно зі ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

ПрАТ «СК «Еталон» на підставі страхового акту № 3558/01/50/1, прийнято рішення про виплату страхового відшкодування ОСОБА_1 в сумі 160 000 грн, що визначена із урахуванням фізичного зносу 0,46. Даний розрахунок позивачем оспорено не було.

З викладеного вбачається, що страховик виконав свої зобов`язання перед позивачем та виплатив суму страхового відшкодування за пошкодження транспортного засобу у порядку та спосіб, передбачений Законом.

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі ст. 1194 ЦК України щодо відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Таким чином, розмір страхової виплати (страхового відшкодування), якщо страховик визначає його меншим страхової суми (ліміту його відповідальності), може бути оспорений особою, яка завдала шкоди, якщо ця особа виконала свій обов`язок перед потерпілим, у тому числі й частково відшкодувала шкоду згідно зі ст. 1194 ЦК України, але вважає, що страховик порушив умови договору, здійснив потерпілому страхову виплату (страхове відшкодування) не в повному обсязі, що призвело до безпідставного збільшення обсягу її (особи, яка завдала шкоди), відповідальності.

Аналогічні по суті висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 754/1114/15-ц (провадження № 61-1156св18), від 13 червня 2019 року у справі № 587/1080/16-ц (провадження № 61-20762св18), від 17 жовтня 2019 року у справі № 370/2787/18 (провадження № 61-11244св19), від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/4696/16-ц (провадження № 61-30908св18), від 21 лютого 2020 року у справі № 755/5374/18 (провадження № 61-14827св19) та від 22 квітня 2020 року у справі № 756/2632/17 (провадження № 61-12032св19).

Верховний Суд у складі судової палати Касаційного цивільного суду у постанові № 686/17155/15-ц від 03 жовтня 2018 року підтримав правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі №6-691цс15, де зазначено, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці, незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

На підставі цього висновку Верховний Суд визначив, що страховик за договором обов`язкового страхування відповідає у межах страхового ліміту за вартість матеріального збитку пошкодженого транспортного засобу, а винна особа, дії якої спричинили дорожньо-транспортну подію - відповідає за різницю між вартістю відновлювального ремонту автомобіля та вартістю матеріального збитку.

Отже, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, або розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Позивач, обґрунтовуючи розмір завданої йому матеріальної шкоди, надав висновок експерта № 106 від 03.06.2025 про оцінку автомобіля «Рено», реєстраційний номер НОМЕР_2 , виконаний експертом-автотоварознавцем ОСОБА_5 , з якого вбачається, що вартість автомобіля до ДТП 10.12.2024 складає 440 000,00 грн, вартість матеріального збитку, що заподіяний його власнику – 440 000,00 грн. Водночас вартість відновлювального ремонту автомобіля складає 463 156,00 грн. При цьому, враховуючи термін експлуатації автомобіля, розрахунок втрати товарної вартості не застосовувався.

Крім того, у дослідницькій частині цього висновку вказано, що визначення вартості відновлювального ремонту транспортного засобу проводиться із урахуванням коефіцієнта фізичного зносу 0,55, а термін експлуатації автомобіля, в роках складає 9,8 років.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що ремонт автомобіля «Рено», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 є економічно необґрунтованим, а автомобіль вважається фізично знищеним.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказував на те, що він надав повну згоду віддати вказаний автомобіль відповідачу, проте колегія суддів апеляційного суду акцентує увагу, що в матеріалах справи відсутні заяви та/або клопотання позивача про згоду віддати належний йому автомобіль ОСОБА_2 .

Враховуючи викладене, у зв`язку з тим, що розмір майнової шкоди, завданої позивачу внаслідок пошкодження транспортного засобу у ДТП, спричиненій з вини спадкодавця відповідача, перевищує суму виплаченого страхового відшкодування, на відповідача як особу, до якої перейшов обов`язок відшкодовувати майнову шкоду (збитки), яка була завдана спадкодавцем, покладається обов`язок з відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди (вартістю матеріального збитку) та вартістю залишків транспортного засобу, який визнано фізично знищеним, з урахуванням суми отриманого страхового відшкодування.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що до стягнення з відповідача підлягає сума у розмірі 95 145,13 грн, розрахована наступним чином: 440 000,00 грн – 184 854,87 грн – 160 000,00 грн = 95 145,13 грн.

З огляду на зазначене, підстави для скасування рішення суду з наведених скаржником підстав відсутні.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не впливають на правильність і обґрунтованість судового рішення в оскаржуваній його частині.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає, оскільки дані доводи суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині без змін, питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись ст. ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 27 березня 2026 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Повний текст постанови складений 01 червня 2026 року.

Головуючий Л. І. Василенко

Судді: О. В. Карпенко

О. М. Новіков

Оригінал: reyestr.court.gov.ua