Вирок від 03 травня 2026 р. у справі №727/6241/26 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/6241/26

Провадження № 1-кп/727/363/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2026 року Шевченківський районний суд м.Чернівці в складі:

головуючого-судді: ОСОБА_1

за участю секретаря: ОСОБА_2

розглянувши у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду у судовому засіданні кримінальне провадження, зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12025263020000609 від 24.07.2025 року, по обвинуваченню:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , офіційно не працевлаштованого, раніше не судимого, -

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.164 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_3 вчинив умисний кримінальний проступок при наступних обставинах:

Так, 27.03.2019 року Шевченківським районним судом міста Чернівці винесено рішення про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі в розмірі 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягнення повноліття дитини. В подальшому ОСОБА_4 звернулась до Шевченківського РС в м. Чернівці із позовом про зміну способу стягнення аліментів. Таким чином, 21.11.2024р. Шевченківським районним судом міста Чернівці винесено рішення про зміну способу стягнення аліментів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 на утримання доньки ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 та призначено стягнення у розмірі частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення повноліття дитини.

ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомленим та достовірно знаючи про встановлений судом обов?язок сплачувати аліменти, маючи умисел на злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів), ігноруючи дане рішення та ухиляючись від його виконання, будучи фізично здоровим, отримуючи офіційний дохід, а в період безробіття не вживаючи офіційних заходів до працевлаштування, умисно, протиправно, порушуючи ч. 2 ст. 51 Конституції України та ст. 180 Сімейного кодексу України, відповідно до положень яких батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття, не сплачував встановлені судом кошти (аліменти).

У зв`язку із чим, в період з лютого 2019 року по 13.03.2026 (включно) виникла заборгованість зі сплати аліментів перед ОСОБА_4 на загальну суму 133011,40 гривень, що сукупно складає суму виплат більше, як за три місяці відповідних платежів

Таким чином, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КК України, тобто ухилення від сплати аліментів на утримання дітей, а саме: злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів).

Прокурор звернулася до суду з клопотанням про розгляд вчиненого ОСОБА_3 кримінального проступку в порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Згідно із заявою ОСОБА_3 від 29.04.2025 року щодо визнання ним своєї винуватості, згоди зі встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні, складеної та підписаної за участю його захисника адвоката ОСОБА_6 , обвинувачений визнав свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.164 Кримінального кодексу України та погодився із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, викладеними в обвинувальному акті. ОСОБА_3 ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження вироку, а також погодився на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Відповідно до заяви потерпілої ОСОБА_7 , яка підписана в присутності законного представника ОСОБА_8 та представника ОСОБА_9 , згодна із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлена з ч. 2 ст. 302 КПК України щодо обмеження права апеляційного оскарження та згодна на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні.

Отже, під час досудового розслідування ОСОБА_3 беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згідний з розглядом обвинувального акта за його відсутності, на підставі чого прокурор надіслав до суду обвинувальний акт з матеріалами кримінального провадження №12025263020000609 від 24.07.2025р. з клопотанням про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Відповідно до ч.2 ст.381 Кримінального процесуального кодексу України, суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч.4 ст.107 Кримінального процесуального кодексу України не здійснюється.

На підставі частини 2 статті 382 Кримінального процесуального кодексу України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Дослідивши наявні у кримінальному провадженні докази, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку повністю доведена та його дії вірно кваліфіковані за ч.1 ст.164 Кримінального кодексу України, а саме: злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів).

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 виду та міри покарання, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, яке згідно ст.12 КК України відноситься до кримінальних проступків, а також відомості про особу обвинуваченого, зокрема те, що ОСОБА_3 є таким, що раніше не притягувався до кримінальної відповідальності; неодноразово був зареєстрований в Чернівецькому обласному наркологічному диспансері, а саме 15.05.2008, 23.05.2016, 25.06.2024, 28.07.2025 року з діагнозом гостра алкогольна інтоксикація, лікувався у період 15.08.2025 по 01.09.2025 р.; значиться на обліку в психіатричному закладі з розладом психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю.

Суд також враховує, що ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального проступку визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся.

Наведену обставину суд, на підставі ст.66 КК України, визнає такою, що пом`якшує покарання обвинуваченого.

Обставини, які б обтяжували покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , судом не встановлені.

Відповідно до вимог статей 50, 65 Кримінального кодексу України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та наділяють суд правом вибору щодо розміру призначеного покарання, завданням якого є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки вищезазначених обставин, що впливають на покарання, а її реалізація становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість виправлення засудженого.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (справа «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.

У даному випадку, при обранні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , відповідно до ст. 65 Кримінального кодексу України, суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєного ним кримінального проступку, дані про особу обвинуваченого, пом`якшуючі покарання обставини, відсутність обтяжуючих вину обставин, майновий стан обвинуваченого.

Призначаючи покарання, суд керується положеннями ст. 65 КК України та враховує роз`яснення Верховного Суду України, викладені в постанові №7 від 04 жовтня 2003 р. «Про практику призначення судами кримінального покарання», а саме з принципів справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень та враховує характер і ступень тяжкості скоєного кримінального проступку, обставини що пом`якшують покарання, особу ОСОБА_3 , його відношення до скоєного кримінального проступку та вважає, що виправлення обвинуваченого та попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень можливо без відбуття покарання в місцях обмеження волі, а тому слід обрати покарання не пов`язане з ізоляцією від суспільства.

Наведене відповідає вимогам ст. 50 КК України, оскільки покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженою, так і іншими особами.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 370, 371, 373, 374, 381, 382, 394 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року пробаційного нагляду з покладенням на нього таких обов`язків:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

4) виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Виконання покарання у вигляді пробаційного нагляду покласти на уповноважені органи з питань пробації за місцем проживання засудженого.

Строк покарання у виді пробаційного нагляду обчислюється з дня постановки засудженого на облік уповноваженим органом з питань пробації.

На вирок суду може бути подана апеляція до Чернівецького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м.Чернівці протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до частини 4 статті 382 Кримінального процесуального кодексу України копія вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учасникам судового провадження.

Вирок за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку може бути оскаржений в апеляційному порядку з урахуванням особливостей, передбачених статтею 394 Кримінального процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 394 Кримінального процесуального кодексу України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Суддя ОСОБА_1