Рішення від 26 травня 2026 р. у справі №626/1121/26 — Берестинський районний суд Харківської області

Справа № 626/1121/26

Провадження № 2-а/626/15/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

27.05.2026 м.Берестин

Берестинський районний суд Харківської області у складі:

головуючої судді Бєлостоцької О.В.,

при секретарі Івашкіній Т.В.,

за участі

розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом в якому зазначив, що 16 лютого 2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 було винесено постанову № R362316 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, в якій зазначено, що він скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, внаслідок чого на нього накладено штраф у сумі 17000 гривень.

Змістом постанови наголошено, що позивач ОСОБА_1 , за результатом відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов?язаних та резервістів, не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст. 22 ЗУ « Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), чим допустив порушення законодавства про оборону мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Позивачем було отримано постанову в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 де його взято на облік за реєстрацією за його адресою проживання: АДРЕСА_1 . Він регулярно з?являється за викликом саме в цей ТЦК та СП; дізнався про постанову випадково, співробітник ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомив його про постанову N? R362316 від 16.02.2026 року про притягнення до адміністративної, розпечатав та видав її.

З огляду на фактичні данні, дійсні обставини справи, зазначена постанова є незаконною через відсутність складу адміністративного правопорушення, процедурні порушення при формуванні матеріалів справи про адміністративне правопорушення.

Відповідач посилається на ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», якою передбачено обов?язки військовозобов?язаного, проте, який саме абзац позивач порушив в постанові не вказано, незрозуміло який саме пункт порушено. В постанові лише зазначено про не прибуття за викликом (повісткою).

Таким чином, було визначено, що позивач порушив частину 22 Закону України «Про оборону України», якою закріплені права та обов?язки громадян України у сфері оборони, зокрема, що складає адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

Оскаржувана постанова не відповідає вимогам закону, оскільки винесена з порушенням установленого порядку накладення адміністративних стягнень, ґрунтується на неповному та необ?єктивному розгляді справи про адміністративне правопорушення, за відсутності належних та допустимих доказів, які б підтверджувати факт неправомірних дій позивача, винесена при відсутності об?єктивної сторони адміністративного правопорушення, а отже, не підтверджує наявність адміністративного правопорушення як такого.

Позивач на підставі статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягає призову на військову службу під час мобілізації оскільки непридатний з виключенням з військового обліку з 15.03.2016 року. Про цей факт відповідачу достовірно відомо із реєстру Оберіг.

Якщо Міністерство оборони України, як держатель такого реєстру, може отримати відомості про особу шляхом синхронізації з іншими державними електронними реєстрами, то особу не може бути притягнуто до відповідальності за неповідомлення таких відомостей.

Як вбачається, позивач викликався повісткою до різних ТЦК та СП за цей період для уточнення облікових даних. Зазначений виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки не є первинним, оскільки відповідно до наявного військово-облікового документу з мобільного додатку "РЕЗЕРВ+" ОСОБА_4 , перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою своєї реєстрації із 10.09.2019 року, категорія обліку - "військовозобов?язаний", дійсний до 23.03.2027 року. Номер в реєстрі "ОБЕРІГ" 260620231455453900068. Також вказано, що дані уточнено вчасно - 24.03.2025 року.

Позивач про повістки або виклики до будь-яких ТЦК та СП не отримував та не був обізнаний про такі виклики або повістки.

Більше того, відповідачу було достеменно відомо про те, що позивач на підставі статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» непридатний з виключенням з військового обліку на військову службу під час мобілізації, на особливий Наведені обставини, підтверджують відсутність складу адміністративного правопорушення в діях позивача.

Позивач перебуває на обліку, має відстрочку, непридатність. Отже, позивач не є особою, на яку поширювалась вимога щодо необхідності уточнення даних, прибуття за викликом до різних ІНФОРМАЦІЯ_5 , проходження повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби відповідно до положень пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист».

Придатність до військової служби визначається для можливості виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов?язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.

При наявності виключення або відстрочки проходити медичний огляд (ВЛК) не є доцільним та необхідним, адже факт наявності виключення або відстрочки вже означає, що військовозобов`язаний не підлягає призову незалежно від стану здоров`я.

Позивач має діагноз із дитинства: Єпілепсія, генерализована форма, часті приступи. Вегетативная дисфункція, синдром доброкачественной внутричерепной гипертензии.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 568 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, яким врегульовано питання надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації і пунктом 63 якого визначено, що військовозобов?язані, які звернулися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки з заявою про надання відстрочки, до прийняття рішення відповідною комісією не направляються для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Протокол про адміністративне правопорушення від 16.02.2026 з номером № R362316 щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , не складався.

Відповідно примітки до ст.210 КУпАП положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов?язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов?язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Тобто, якщо Міністерство оборони України як держатель такого реєстру може отримати відомості про особу шляхом синхронізації з іншими державними електронними реєстрами, то особу не може бути притягнуто до відповідальності за неповідомлення таких відомостей.

Розгляд адміністративного проступку відносно позивача носив суто формальний характер, уповноваженою особою не було видано примірник постанови, не проводячи розгляду адміністративного проступку, як такого. Зокрема, не проводився саме розгляд адміністративної справи, не було надано можливості надати пояснення, не було враховано обставин, які пом?якшують відповідальність. Під час розгляду не були з?ясовані обставини, що мають значення для правильного вирішення справи відповідно до вимог КУпАП.

Під час розгляду адміністративного матеріалу не було взято до уваги, що позивач є фактично інвалідом із дитинства, має захворювання, непридатний з виключенням із військового обліку.

Відповідач не взяв до уваги факт закриття подобної справи ІНФОРМАЦІЯ_7 постанова 502-п від 24.03.2025 року.

Таким чином, стягнення з позивача грошових коштів у розмірі 17000 грн має згубний вплив, враховуючи медичні потреби та витрати. Наведені обставини не враховувалися, хоча є пом?якшуючою обставиною у відповідності до принципів та засад розгляду адміністративного проступку.

Позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності всупереч завданням, визначених ст.245 КУПАП.

Недотримання відповідачем при розгляді справи про адміністративне правопорушення приписів передбачених, статтями 278, 279, 280 КУПАП, свідчить про невідповідність оскаржуваної постанови вимогам закону, також відповідачем не було вжито всіх заходів до повного, всебічного та об?єктивного з?ясування обставин, що мали значення для правильного вирішення справи належним чином, та з огляду на відсутність доказів, які б у достатній мірі і беззаперечно свідчили про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП та його винуватість.

Згідно ч.2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб?єкта владних повноважень обов?язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на фактичні обставини справи, слід наголосити, що відповідачем як суб?єктом владних повноважень не може бути доведено належними та допустимими доказами винуватість позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.

За таких обставин, факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, є недоведеним, а тому притягнення його до адміністративної відповідальності не може вважатися правомірним внаслідок чого оскаржувана позивачем постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю на підставі п.3 ч.3 ст.286 КАС України.

Позивач ОСОБА_1 просить:

-постанову № R362316 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 16.02.2026 начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_3 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за ч.3 ст.210-1 КУпАП - скасувати повністю;

-провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП - закрити.

Ухвалою судді Берестинського районного суду Харківської області від 13.04.2026 року ОСОБА_1 поновлено строк звернення до суду, відкрито провадження у адміністративній справі № 626/1121/26.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, звернувся до суду із заявою про розгляд справи за його відсутності, повідомивши про підтримання заявлених позовних вимог.

Представник відповідача – ІНФОРМАЦІЯ_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце його проведення повідомлений належним чином, надав відзив на позовну заяву (а.с.25-28), в якому просив розглянути справу за позовом ОСОБА_1 за відсутності представника відповідача та відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, пославшись в обгрунтування заперечень на наступні обставини.

Станом на 16.02.2026 року військовозобов`язаний ОСОБА_1 перебував на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_9 , як порушник правил військового обліку.

Також, 16.02.2026 року ОСОБА_1 через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста направив заяву, до вказаного РТЦК, що не оспорює допущенне порушення та згоден на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності.

Відповідно до статті 279-9 КУпАП, встановлено спрощений порядок розгляду справ за статтями 210 та 210-1 (порушення правил обліку та мобілізації). Вона прямо дозволяє подавати заяву про визнання провини та згоду на розгляд справи без участі особисто або через електронний кабінет. Позивач, діючи свідомо та з власної волі, реалізував своє право на «дистанційне» вирішення справи, що виключає необхідність складання протоколу (ч. 5 ст. 258 КУпАП).

Стаття 258 КУпАП прямо вказує, що якщо особа не з`явилася до ТЦК без поважних причин або якщо вона подала заяву через електронний кабінет (стаття 279-9), постанова виноситься без складання протоколу. Заява, подана через електронний кабінет, є формою безумовного визнання обставин правопорушення. Відповідно до принципу venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки), Позивач не може спочатку офіційно підтвердити відсутність спору в електронній системі, а згодом оскаржувати постанову на підставах, які він сам же визнав законними.

Законодавець у ст. 279-9 КУпАП передбачив цей механізм як такий, що базується на компромісі: особа визнає порушення та отримує можливість сплатити лише 50% від мінімального штрафу (ст. 300-3 КУпАП), а держава уникає зайвих процедурних витрат. Так, начальником ІНФОРМАЦІЯ_10 підполковником ОСОБА_3 було винесено Постанову №R362316 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАп, якою притягнуто позивача до відповідальності та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. Постанова про накладення адміністративного стягнення автоматично з`являється у електронному кабінеті військовозобов`язаного («Резерв+») одразу після її винесення керівником ТЦК. Це вважається офіційним повідомленням.

Відповідно до Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» та Постанови КМУ №1487 (із змінами), електронний кабінет («Резерв+») є офіційним каналом зв`язку. Використання електронного підпису або BankID при вході в додаток прирівнює подану заяву до документа, підписаного власноруч. Таким чином, Позивач не може заперечувати авторство заяви про визнання провини.

Згідно з практикою ЄСПЛ та Верховного Суду, поведінка особи має бути послідовною. Подання заяви про визнання провини з метою отримання права на 50% знижку при сплаті штрафу (ст. 300-3 КУпАП) та подальше оскарження цієї ж постанови свідчить про зловживання процесуальними правами та спробу уникнути відповідальності за порушення, яке вже було визнано самою особою.

Позивач, маючи альтернативу з`явитися до ТЦК та доводити свою невинуватість у загальному порядку. Судове оскарження у даному випадку є спробою ухилитися від виконання правових наслідків власного ж волевиявлення.

З`ясувавши позицію сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судовим розглядом встановлено, що 16.02.2026 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_3 виніс постанову № R362316 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУПАП відносно ОСОБА_1 , в якій зазначено, що за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів встановлено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом ТЦК та СП у строк та місце, зазначені у повістці (ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, внаслідок чого на нього накладено штраф у сумі 17000 гривень (а.с.7,36).

Зі змісту постанови № R362316 по справі про адміністративне правопорушення від 16.02.2026 року вбачається, що 16.02.2026 року через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста ОСОБА_1 надійшло повідомлення про те, що він не оспорює допущене порушення та згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності (а.с.7,36).

Відповідачем до відзиву на позовну заяву долучено заяву ОСОБА_1 , підписану кваліфікованим електронним підписом 16.02.2026 року о 18:33:24, адресовану начальнику ІНФОРМАЦІЯ_10 , в якій він повідомив про те, що ним допущено порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме: не прибув за повісткою до ТЦК та СП, чим порушено вимоги зазначеного законодавства, відповідальність за що передбачена ст.210-1 КУпАП. Факт вчинення ним адміністративного правопорушення визнає та надає згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності (а.с.37).

З роздруківки військово-облікового документу із застосунку Резерв+ вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , має статус військовозобов`язаного, є непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, дата уточнення даних – 24.03.2025 року (а.с.12 на звороті).

Норми права та висновки, яких дійшов суд

Відповідно до п.3) ч.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: визнані непридатними до військової служби.

Визнання військовозобов`язаного непридатним до військової служби не означає автоматичне виключення його з військового обліку – це можливо лише після затвердження висновку ВЛК вищестоящою комісією.

Відмітки про виключення з військового обліку відображаються у військово-обліковому документі на бланку та у військово-обліковому документі в електронній формі.

Статус «непридатний до військової служби» не звільняє особу автоматично від обов`язку виконувати правила військового обліку.

Допоки особа не виключена з військового обліку, вона продовжує перебувати на ньому, тобто залишається військовозобов`язаною.

Відповідно до ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зокрема, зобов`язані:

-прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів;

- проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;

- виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Частинами 1,2 ст.279-9 КУпАП передбачено, що у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, але не пізніше дня розгляду справи про таке адміністративне правопорушення, особа може звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому вона перебуває на обліку, із заявою, в якій особа зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Зазначена заява подається особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, особисто в письмовій формі або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

ІНФОРМАЦІЯ_11 протягом трьох днів після отримання такої заяви зобов`язані перевірити викладені у ній фактичні дані про визнання особою правопорушення та надання нею згоди на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності і з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 цього Кодексу винести постанову по справі, у тому числі без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Згідно ч.7 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління та регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України (у частинi правопорушень, вчинених військовозобов`язаними Служби зовнішньої розвідки України), якщо особа подала відповідну заяву, в якій вона не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною 1 ст.90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідач у справі зобов`язаний довести правомірність рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності шляхом надання відповідних доказів.

В той же час, обов`язок відповідача щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення не звільняє позивача від доказування підстав та обгрунтованості позовних вимог, що узгоджується із правовим висновком, сформульованим Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 25.06.2020 року по справі № 520/2261/19.

У постанові Верховного Суду від 14.03.2018 р. у справі № 760/2846/17 зазначено, що обов?язок доказування в адміністративному судочинстві розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.

На переконання суду, позивачем ОСОБА_1 не доведено обставини, на які він посилається в обгрунтування заявлених позовних вимог та не спростовано доводи відповідача, на які він послався у відзиві на позовну заяву.

Відповідачем надано суду належні, допустимі та достатні докази на підтвердження правомірності оспорюваної постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 210-1 КУпАП, оскаржувана постанова ухвалена уповноваженою посадовою особою, в порядку та спосіб, встановлені законодавством, стягнення накладено в межах санкції статті КУпАП.

Приймаючи до уваги вищевикладене у сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Оскільки суд дійшов висновку про відмову задоволенні позову, відповідно до ст.139 КАС України понесені позивачем ОСОБА_1 судові витрати у вигляді витрат по сплаті судового збору слід покласти на останнього.

Керуючись ст. ст. 6, 77, 139, 243, 244, 245, 246, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місцезнаходження: АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 )про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,- відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя