Рішення від 26 травня 2026 р. у справі №214/12234/25 — Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/12234/25

2/214/1336/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

(заочне)

27 травня 2026 року м. Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді – Сіденка С.І.,

за участю секретаря судового засідання – Розстальної К. В.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

в с т а н о в и в:

22 грудня 2025 року, позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним позовом до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , та просить суд визнати відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , такими, що втратили право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з тривалою відсутністю відповідачів за місцем реєстрації без поважних причин.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилаюєся на те, що згідно ордеру № 572 від 17.12.1965, виданого Саксаганським районним виконавчим комітетом ради трудящих міста Кривого Рогу та договору найму житла в будинках державного та комунального житлового фонду, ОСОБА_5 є основним наймачем житла – квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Основний наймач житла помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до виписки № 50 із протоколу №1 від 08.01.1988 року відповідно до загальної комісії Виконкому Саксаганського районного комітету народних депутатів по житловим питанням постановила змінити договір найму житлового приміщення, а саме квартири, за адресою АДРЕСА_1 і переоформити особовий рахунок з ОСОБА_5 на ОСОБА_1 .

Згідно довідки від 20.10.2025 Криворізької об`єднаної довідково-інформаційної служби зареєстровані, за адресою АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 та відповідачі по справі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , будучи зареєстровані у вказаній квартирі не проживають з листопада 2005 року за вказаною адресою без поважних причин, не сплачують комунальні платежі, їх особистих речей у квартирі немає.

Відповідач ОСОБА_4 будучи зареєстрованим у вказаній квартирі не проживає З грудня 2018 року за вказаною адресою без поважних причин, не сплачує комунальні платежі, його особистих речей у квартирі немає.

Враховуючи наведене, позивач звернулася до суду з позовом про визнання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 такими, що втратили право користування житловим приміщенням за вказаною адресою.

Ухвалою від 16 лютого 2026 року позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала заявлені вимоги в повному обсязі та просила їх задовольнити з підстав вказаних у позовній заяві. Пояснила, що онука з донькою проживають на території Росії, а онук в місті Києві, де саме мені невідомо.

Відповідачі у судове засідання не з`явився повторно, причини неявки не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку за зареєстрованим місцем проживання. На адресу суду повернулися конверти із копією ухвали про відкриття провадження у справі та копією позовної заяви, які направлялися відповідачам з відміткою причин невручення - «адресат відсутній за вказаною адресою».

У встановлений строк відзив від відповідача не надійшов.

Відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Указане узгоджується з висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 12 грудня 2018 року в справі № 752/11896/17 (провадження № 14-507цс18), від 12 лютого 2019 року в справі № 906/142/18 (провадження №12-233гс18), а також у постановах Верховного Суду: від 27 лютого 2020 року в справі № 814/1469/17 (провадження № К/9901/28703/19), від 01 квітня 2021 року в справі № 826/20408/14 (провадження №К/9901/16143/20), від 10 листопада 2021 року в справі № 756/2137/20 (провадження №61-3782св21) та інших.

Враховуючи вимоги частини першої статті 223 ЦПК України та частини другої статті 247 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників процесу на підставі наявних у справі доказів без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце цього засідання, однак їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.

Частиною четвертою статті 223 ЦПК України установлено, що у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення таких причин, відповідач не подав відзив, позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи викладене, суд вважає можливим розглянути в порядку заочного розгляду цивільну справу.

За обставин неявки у судове засідання відповідачів, суд приходить до висновку про можливість проведення судового засідання за їх відсутністю, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 361/8331/18 від 1 жовтня 2020 року.

В зазначеній постанові Верховний Суд виходив з такого: «якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні».

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали цивільної справи та з`ясувавши фактичні обставини, у їх сукупності, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У відповідності до ч.1 ст.4 цього кодексу, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ордеру № 572, який виданий на підставі рішення виконкому Саксаганської районної ради міста Кривого Рогу від 17.12.1965 ОСОБА_5 , як основному наймачу та членам його сім`ї надано право на зайняття квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

В матеріалах справи міститься копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 з якого вбачається, що ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до виписки № 50 із протоколу №1 від 08.01.1988 року відповідно до загальної комісії Виконкому Саксаганського районного комітету народних депутатів по житловим питанням постановила змінити договір найму житлового приміщення а саме квартири, за адресою АДРЕСА_1 і переоформити особовий рахунок з ОСОБА_5 на ОСОБА_1 .

Згідно довідки від 20.10.2025 Криворізької об`єднаної довідково-інформаційної служби зареєстровані ОСОБА_1 та відповідачі по справі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Відповідно до акту від 29 жовтня 2025 року, затвердженого головою ОСББ «Гагаріна 37» Баканова Т. Г., ОСОБА_3 , з листопада 2005 року не проживають, ОСОБА_4 , з грудня 2018 рокув квартирі за адресою АДРЕСА_1 не проживає по сьогоднішній час, тобто більше п`яти років.

Допитана в судовому засіданні ОСОБА_6 , як свідок повідомила, що відповідачі по справі не проживають разом з ОСОБА_1 в вище зазначеній квартирі, та не бачила їх більше 10 років.

Допитана в судовому засіданні ОСОБА_7 , як свідок пояснила, що ОСОБА_1 проживає в квартирі сама, де знаходяться відповідачі їй не відомо.

Згідно із ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

За змістом ч. 1ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.71 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Відповідно до ст. 72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України, особа втрачає право на користування житлом, у разі його відсутності без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що відповідач у квартирі не проживає протягом декількох років, витрати на оплату житлово - комунальних послуг не несе.

Суд вважає належними доказами у справі, долучений позивачами до позовної заяви в підтвердження заявлених позовних вимог. Підстав сумніватися в достовірності цих даних, судом не вбачається.

В матеріалах справи відсутні будь - які відомості, які б спростовували факти, викладені в позові.

В матеріалах справи відсутні будь - які докази, які б свідчили про те, що відповідач відсутній у вказаній вище квартирі з поважних причин.

Суд вважає аргументи позивачів обґрунтованими та такими, що підтверджені належними та достатніми доказами у справі.

Для спростування доводів позову відповідач не скористався своїм правом подати відзив на позовну заяву, жодних належних і допустимих доказів, визначених законом, суду не надав.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Абз. 4 п.2 постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009р. №14 «Про судове рішення у цивільній справі», обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 «Проніна проти України (Pronina v. Ukraine)», § 23).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 10, 12, 13, 81, 89, 223, 258, 259, 263, 265, 280 - 282 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання особи такими, що втратили право користування житловим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання якого зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП суду не відома), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання якого зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП суду не відома), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання якого зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП суду не відома) такими, що втратили право користування житловим приміщенням – квартирою, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

На рішення суду іншими учасниками справи може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Сіденко С. І.