Рішення від 18 травня 2026 р. у справі №209/1382/26 — Дніпровський районний суд міста Кам’янського

Справа № 209/1382/26

Провадження № 2/209/1683/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

19 травня 2026 року м. Кам`янське

Дніпровський районний суд міста Кам`янського Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Шендрика К.Л.,

за участі секретаря Драгунцевої С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

в с т а н о в и в:

Позивачка звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати відповідача таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 .

На обґрунтування позову зазначено, що в порядку поліпшення житлових умов, на підставі рішення Баглійського РВК м. Дніпродзержинська № 371, видано ордер № 1205 від 15 вересня 1986 року на склад сім`ї із двох осіб, а саме: її, ОСОБА_1 , та її доньки, ОСОБА_3 , на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 . Одразу після вселення в квартиру був відкритий особовий рахунок та призведена реєстрація за місцем проживання, відповідальним квартиронаймачем квартири, яким вона є з моменту відкриття особового рахунку і по теперішній час. Квартира за адресою: АДРЕСА_2 складається із двох ізольованих кімнат, житловою площею 28,3 кв.м, загальною площею 48,7 кв.м. 25 березня 1988 року у неї народились сини-близнюки: ОСОБА_4 та відповідач - ОСОБА_2 , які від народження були зареєстровані в квартирі, де вони проживали, і яка була їхнім єдиним постійним місцем проживання. Коли діти подорослішали, постало питання працевлаштування і, так як, знайти роботу в той час було важко, прийняли рішення про тимчасовий виїзд на заробітки за межі України. В 2012 році відповідач, забравши свої особисті речі та предмети побуту, виїхав до росії, де знайшов роботу, а пізніше, і своє кохання, одружився, залишився там на постійне проживання із своєю власною сім`ю, де і проживає по теперішній час, але залишається зареєстрованим у м. Кам`янському Дніпропетровської області. Жодного разу, з моменту виїзду, він не приїздив до України, ніяких планів на повернення він не має, їхнє спілкування відбувається тільки через соціальні мережі. Він не заперечує проти зняття його з реєстраційного обліку в квартирі, але особисто це зробити не має можливості через загальновідомі обставини. У теперішній час вона та члени сім`ї - треті особи по справі, бажають приватизувати квартиру, яка є їхнім постійним місцем проживання, розпорядитись за своїм розсудом, але не можуть цього зробити через реєстрацію в квартирі відповідача, який не проживає в ній більше 13 років без будь-яких поважних причин, взагалі не цікавиться квартирою, не оплачує комунальні платежі, що їй нелегко робити з невеликої за розміром пенсії, не приймає участі у підтриманні житла в належному санітарно-технічному стані. При цьому ніколи ніяких перешкод у проживанні в квартирі члени сім`ї відповідачу не чинили, його рішення про залишення квартири і неповернення було добровільним, пов`язаним з його особистим життям, з його бажанням жити в іншій країні. Тому вона вимушена звертатись до суду, бо це є єдина можливість захистити інтереси всіх членів сім`ї, які проживають в квартирі, надати можливість реалізувати своє право на приватизацію житла.

02 квітня 2026 року було відкрито провадження у вказаній цивільній справі і призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Представниця позивачки ОСОБА_5 подала до суду заяву про розгляд справи без участі позивачки та її представниці, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання не з`явився, відзив на позов не подав, заяв чи клопотань від нього до суду не надходило.

Треті особи ОСОБА_2 і ОСОБА_3 подали заяви про розгляд справи за їхньої відсутності, позовні вимоги підтримали.

Враховуючи згоду позивачки, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи у відсутність відповідача на підставі наявних у справі даних та доказів, відповідно до ст. 280 ЦПК України.

В порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , яка є неприватизованою, відповідальним квартиронаймачем якої є позивачка, зареєстровані позивачка та її діти: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується довідкою № 001368242 від 25 лютого 2026 року, копією особового рахунку, копіями свідоцтв про народження (а.с. 10-13, 15).

Відповідач з 2012 року, тобто понад шість місяців, без поважних причин не проживає у квартирі АДРЕСА_1 , що підтверджуються актом про не проживання від 03 березня 2026 року (а.с. 14).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 64 ЖК України члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки.

Згідно ч. 1, 2, ст. 71 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а у разі спору - судом.

Згідно ст. 72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

У пункті 10 Постанови Пленуму Верховного суду України № 2 від 12 квітня 1985 року зазначено: "У справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки".

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідач втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 , внаслідок його відсутності у зазначеному жилому приміщенні без поважних причин понад шість місяців.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 223, 258-259, 263-265, 274, 279, 280-284, 288-289 ЦПК України, суд –

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ), треті особи: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ), про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити у повному обсязі.

Визнати ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя К.Л.Шендрик