Рішення від 25 травня 2026 р. у справі №143/309/26 — Погребищенський районний суд Вінницької області

Справа № 143/309/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.2026 року м. Погребище

Погребищенський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого – судді Гуцола М.П.,

секретаря Москаленко С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Погребищі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє представник - адвокат Шевчук Наталія Миколаївна до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів, -

встановив:

короткий зміст позовних вимог.

23.03.2026 представник позивача- адвокат Шевчук Н.М., яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів.

Позовна заява мотивована тим, що позивач та відповідач є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 07.09.2018 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі 2 000 грн 00 к щомісяця і до досягнення донькою повноліття, починаючи стягнення з 11.07.2018.

Станом на сьогоднішній день призначений розмір аліментів є недостатнім для належного виховання дитини, що зумовлено зростанням витрат на утримання дитини. Наразі позивач потребує допомоги батька дитини в її утриманні.

Відповідач є здоровою, працездатною людиною, працює та має належний, достатній дохід, а відтак має можливість краще забезпечувати потреби дитини.

З огляду на усе вищевикладене, позивач вважає за доцільне змінити спосіб стягнення аліментів з відповідача з твердої грошової суми на частку від його доходу, у зв`язку із чим і звернулась до суду з відповідним позовом.

Рух справи, позиція суду.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.03.2026 справу передано на розгляд судді Гуцолу М.П. (а.с. 14).

Ухвалою Погребищенського районного суду Вінницької області від 25.03.2026 позовну заяву залишено без руху та надано п`ятиденний термін для усунення недоліків (а.с. 16).

31.03.2026 на виконання ухвали суду представником позивача- адвокатом Шевчук Н.М. подано докази направлення документів на адресу відповідача та усунуто недоліки позовної заяви (а.с. 21-25).

Ухвалою Погребищенського районного суду Вінницької області від 02.04.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено перше судове засідання на 28.04.2026 (а.с. 26).

28.04.2026 судове засідання відкладено через неявку відповідача.

26.05.2026 суд ухвалив проводити заочний розгляд за наявними матеріалами справи.

Позивач у судове засідання не з`явилася, її представником – адвокатом Шевчук Н.М. 20.05.2026 через систему «Електронний суд» подано заяву про розгляд справи у її та позивача відсутності, позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити, не заперечувала проти заочного розгляду справи (а.с. 42-43).

Відповідач повідомлений про дату, час і місце судового засідання належним чином в силу пункту 3 ч.8 ст 128 ЦПК України, де зазначено, що днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (а.с. 34, 41). Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, відзив на позов не подав, причини неявки суд не повідомив, заяви про відкладення судового засідання не надіслав.

Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України, згідно з якими у разі неявки в судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Враховуючи, що сторони у судове засідання не з`явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши у сукупності надані докази, суд дійшов наступного висновку.

Короткий зміст фактичних обставин справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 10).

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 07.09.2018 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі 2 000 грн 00 к щомісяця і до досягнення донькою повноліття, починаючи стягнення з 11.07.2018 (а.с. 12-13).

ОСОБА_1 проживає разом із малолітньою донькою ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області №2458 від 11.07.2018 (а.с. 10, на звороті).

Мотиви з яких виходить суд і застосовані норми права.

Відповідно до ч. 1 ст. 18, ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (батьки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно з ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання та розвиток дитини, а отже і витрати на потреби дитини також мають бути однаковими.

У відповідності до ч. 2 ст. 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно зі ст.141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав та не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст. 5 Протоколу №7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (зі змінами, внесеними Протоколом № 11) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебуванні в шлюбі та у випадку його розірвання.

Статтею 150 Сімейного кодексу України визначені обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, а саме: батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Частиною третьою статті 181 Сімейного кодексу України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України) .

Стаття 192 Сімейного кодексу України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом (ст. 183 Сімейного кодексу України).

Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених статтей 182-184 Сімейного кодексу України не може обмежуватися разовим її здійсненням.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження за положеннями ст. 192 Сімейного кодексу України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини, на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі, та навпаки).

Зазначена правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс14.

Вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце і внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів. При цьому правомірність такого способу захисту встановлюється судом з урахуванням фактичних обставин справи та залежить від наявності відповідних підстав, передбачених положеннями статей182-184,192 СК України.

Зазначену позицію висловив Верховний Суд у постанові від 13 лютого 2019 року по справі № 152/100/18.

Згідно п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вбачається, що у випадку зміни розміру аліментів, аліменти у новому розмірі стягуються від дня набрання чинності рішенням суду.

Згідно ст.ст.12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку позов задовольнити повністю з огляду на наступне.

Сторони мають рівні права та обов`язки по утриманню та матеріальному забезпеченню дитини, а отже не тільки позивач, але й відповідач зобов`язаний утримувати свого малолітнього сина.

Аналізуючи вищевказані правові норми законодавства суд дійшов висновку, що стягувачу аліментів надано виняткове право вибору та ініціювання подальшої зміни в судовому порядку способу стягнення аліментів (в частці від доходу платника або в твердій грошовій сумі). Закон не встановлює обов`язку доведення мотивів, на підставі яких позивач бажає скористатися такою можливістю, а тому платник аліментів позбавлений можливості впливати на обрання способу стягнення аліментів, однак може звернутися до суду з позовом про зменшення їх розміру.

В зв`язку з наведеним позовна вимога про зміну розміру аліментів підлягає задоволенню.

Згідно п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Таким чином, підставою для звернення до суду із позовом про збільшення розміру аліментів відповідно до положень ст.192 СК України є зміна матеріального або сімейного стану платника або одержувача аліментів, погіршення, або поліпшення стану здоров`я когось із них, та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У сукупності наведеного, суд вважає необхідним змінити розмір стягнення аліментів, у межах заявлених позивачем позовних вимог в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку доходу, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення повноліття дитини, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подачі позову щодо вимоги про зміну способу стягнення аліментів позивач була звільнена від оплати судового збору в розмірі 1 331,20 грн, а тому оплату судового збору необхідно покласти на відповідача та стягнути з нього судовий збір у розмірі 1 331,20 грн в дохід держави.

На підставі ст.ст.141, 150, 180-184, 192 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76-82, 141, 263-265, 273 ЦПК України, суд –

ухвалив:

позовні вимоги задовольнити.

Змінити спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 07.09.2018 у справі №128/1849/18.

Стягувати із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку доходу, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення повноліття дитини.

Припинити стягнення аліментів за виконавчим листом у справі №128/1849/18.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1 331,20 грн судового збору.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано до Погребищенського районного суду Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги позивачем заочне рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи:

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Суддя