Рішення від 18 травня 2026 р. у справі №541/1154/26 — Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/1154/26

Номер провадження 2-а/541/27/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19 травня 2026 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Дністрян О.М.,

при секретарі Докуніній А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миргород справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -

В с т а н о в и в :

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення. Свій позов мотивував тим, що ОСОБА_2 згідно з даними електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста (застосунок «Резерв+») є військовозобов`язаним і перебуває на обліку у 2 відділі 2 відділ ІНФОРМАЦІЯ_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ). Постановою ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 23.03.2026 р. № R434618 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.210-1 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу на суму 17000,00 грн. За змістом вказаної постанови ра результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного peєcтpу призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_2 не пройшов(ла) (відмовився(лась) від проходження) ВЛК (п.2 розділу II ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл та поліцейських на соціальний захист», чим допустив(ла) порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Проте, направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду позивачу не видавалося, жодної повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 позивач не отримував, а оскаржувана постанова не містить доказів на підтвердження факту події адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП. Просив: визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_2 від 23.03.2026 № R434618 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Ухвалою суду від 03 квітня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

13 квітня 2026 року на адресу суду від відповідача ІНФОРМАЦІЯ_4 надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач виклав заперечення проти позову. Зазначили, що відповідно до даних з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» гр. ОСОБА_2 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 , як військовозобов`язаний та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що також зазначено і в позовній заяві. ОСОБА_2 були направлені повістки №199130, №5317206 та №6922692 засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта» саме на вказану адресу зареєстрованого місця проживання рекомендованим поштовим відправленням про явку до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 08:00 год. 18.09.2024, на 09:00 год. 12.11.2025 та активне оповіщення на 09:00 год. 15.04.2026 з метою уточнення персональних даних та проходження військово-лікарської комісії для визначення придатності до військової служби, так як в позивача вона відсутня, але дане поштове відправлення повернулося з відміткою, що адресат відсутній за вказаною адресою. Позивач до ІНФОРМАЦІЯ_2 у визначений у повістці час не прибув, про причини не явки не повідомив, ніяких підтверджуючих документів до ІНФОРМАЦІЯ_2 про причини не явки не надходило. В абзаці 1 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» чітко визначено, що громадяни зобов`язані з`являтись за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду. Особи, які не проходили медичний огляд, або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, або які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медогляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком осіб з інвалідністю) направляються на проходження медичного огляду. Так як у визначений повістці час військовозобов`язаний ОСОБА_2 не з`явився про причини неявки не повідомив, системою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» сформовано запит автоматично до Національної поліції щодо доставлення порушника військового обліку до ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно до вимог статті 259 КУпАП. 20.03.2026 ОСОБА_2 самостійно подав заяву через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, в порядку статті 279-9 КУпАП, у якій зазначив, що ним допущено порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме: не пройшов (відмовився проходити) ВЛК, чим порушено вимоги зазначеного законодавства. Відповідальність за такі дії передбачена статтею 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Факт вчинення адміністративного правопорушення визнав та надав згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності. 23.03.2026 відносно ОСОБА_2 було винесено постанову №R434618 по справі про адміністративне правопорушення, за результатами поданої ним заяви через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста в порядку статті 279-9 КУпАП. Вказали, що відповідно до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, ОСОБА_2 не проходив ВЛК для визначення придатності до військової служби. Підтвердженням відсутності військово-лікарської комісії є відсутність інформації у відповідних графах військово-облікового документа ОСОБА_2 в Резерв+, а саме в графі постанова ВЛК та дата ВЛК та інформація в обліковій карткі, а саме в графі 13 «Відомості про медичні огляди». Просили залишити постанову №R434618 від 23.03.2026 начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 без змін, а позовну заяву без задоволення.

13 квітня 2026 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зазначив, що відповідач не визначив, яка саме подія стала підставою для притягнення позивача до відповідальності. У відзиві одночасно згадуються повістки №199130 на 18.09.2024, №5317206 на 12.11.2025 та №6922692 на 15.04.2026, а також заява від 20.03.2026. Водночас не зазначено, невиконання якої саме повістки інкримінується позивачу та яка конкретна дата правопорушення покладена в основу постанови від 23.03.2026. Така невизначеність фактичної підстави відповідальності свідчить про відсутність встановленої події правопорушення, що відповідно до ст. 247 КУпАП є самостійною підставою для закриття справи. Посилання відповідача на направлення повісток поштовим зв`язком не змінює цього висновку. Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» обов`язок громадянина з`явитися до територіального центру комплектування виникає саме за викликом. Зміст цієї норми у системному зв`язку з положеннями Порядку, затвердженого постановою КМУ №560 від 16.05.2024 свідчить про те, що такий виклик має бути доведений до відома особи. Відповідач, обґрунтовуючи належність повідомлення, посилається на пункти 36 та 41 зазначеного Порядку, однак фактично ототожнює факт направлення кореспонденції з фактом повідомлення особи. Такий підхід є неправильним, оскільки сам по собі факт повернення поштового відправлення з відміткою «адресат відсутній» не підтверджує, що позивач був обізнаний про виклик. Більше того, відповідач не надав жодного доказу того, що саме повістка про виклик на ВЛК була вкладена у відповідне поштове відправлення, а також не надав доказів дотримання процедури її направлення. За таких обставин обов`язок позивача з`явитися до ТЦК не виник, а відтак відсутня і об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 210-1 КУпАП. Аналогічний дефект наявний і у доводах відповідача щодо нібито непроходження позивачем військово-лікарської комісії. Як убачається з матеріалів справи та відзиву, відповідач не надав доказів видачі позивачу направлення на ВЛК, його вручення або відмови від отримання. Водночас саме направлення є юридичним фактом, з яким пов`язується виникнення обов`язку проходження медичного огляду. За відсутності такого направлення твердження про «непроходження ВЛК» не має правового значення, оскільки відсутній сам обов`язок, невиконання якого могло б утворювати склад правопорушення. Крім того, вказав, що у даній справі відповідач не довів ані належного повідомлення позивача про виклик, ані виникнення у нього обов`язку з`явитися або пройти ВЛК. За відсутності цих обставин не існує і самого правопорушення. Відповідно, заява позивача від 20.03.2026, подана в порядку ст.279-9 КУпАП, не може легітимізувати притягнення до відповідальності за відсутності події правопорушення. Більше того, позиція відповідача є внутрішньо суперечливою: з одного боку він обґрунтовує відповідальність неявкою за повістками у 2024–2026 роках, а з іншого – посилається на добровільне визнання правопорушення у березні 2026 року, не визначаючи, яке саме порушення є предметом розгляду. Така невизначеність не дозволяє встановити ні об`єктивну сторону правопорушення, ні його часові межі, що виключає можливість притягнення до відповідальності. Таким чином, відповідач не виконав покладений на нього обов`язок доказування, не встановив подію правопорушення та неправильно застосував норми матеріального права, що відповідно до ст. 247 КУпАП є підставою для скасування постанови. Просив: відхилити доводи відзиву, позов задовольнити, скасувати постанову № R 434618 від 23.03.2026.

Учасники справи, сповіщені належним чином про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просив провести судове засідання без участі представника ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Представник позивача у відповіді на відзив просив розглянути справу без участі сторони позивача.

Суд, проаналізувавши зібрані по справі докази та враховуючи норми чинного законодавства, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається зі змісту постанови № R434618 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 23 березня 2026 року, ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , установив: «За результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного peєcтpу призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_2 не пройшов(ла) (відмовився(лась) від проходження) ВЛК (п.2 розділу II ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл та поліцейських на соціальний захист», чим допустив(ла) порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Враховуючи, що громадянин (громадянка) ОСОБА_2 скоїв(ла) адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 Ст. 210-1 КУпАП» постановив: «накласти на громадянина ОСОБА_2 штраф у сумі 17000,00 грн».

Крім того, у вказаній вище постанові зазначено: «Дата надходження від особи заяви, в якій вона зазначає що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності): 20.03.2026 Спосіб надходження заяви: Через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста. Короткий зміст заяви: Повідомлення про вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з порушенням правил військового обліку (законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію)» (а.с.14).

Згідно з даними військово-облікового документа від 23.03.2026, який сформований у системі «Резерв+», ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є військовозобов`язаним, перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 (Лохвиця), звання солдат. Потребує проходження базової загальновійськової підготовки, Солдат резерву. Номер в реєстрі Оберіг 200220201396429200016. ВОС 999097. Адреса проживання: АДРЕСА_1 . Дата уточнення даних 04.11.2024 (а.с.12).

При цьому, як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, Облікової картки до військового квитка ОСОБА_2 , у відповідному рядку якого маються записи: «придатний», «зараховано у запас», датовані 02.03.2007. У матеріалах справи відсутні докази проходження позивачем медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби в період після 02.03.2007 та до 23.03.2026.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначено ст. 286 КАС України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено.

За змістом ч. 1 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Адміністративна відповідальність за частиною третьою статті 210-1 КУпАП настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.

Тобто, диспозиція ст. 210-1 КУпАП є бланкетною та відсилає до спеціального законодавства та підзаконних нормативно-правових актів, які регулюють правовідносини щодо оборони, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення вимог Закону України від 12.02.2025 №4235-ІХ «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист».

Законом України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 12.02.2025 № 4235-IX Пункт 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» (Відомості Верховної Ради України, 2024 р., № 22, ст. 196) викладено в такій редакції:

«2. Установити, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом(крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду».

Системний аналіз цитованих норм дає підстави стверджувати, що обов`язок з проходження повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби покладається на громадян України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю).

Тобто обов`язковою умовою для того, щоб стверджувати про наявність у громадянина України віком від 25 до 60 років обов`язку щодо повторного проходження військово-лікарської комісії (ВЛК) є наявність у такої особи попереднього висновку ВЛК, якою особу визнано обмежено придатною до військової служби, і такий висновок повинен бути складений до 12 травня 2025 року.

За відсутності цієї обставини, проходження ВЛК регулюється абз. 2 п. 69 Постанови Кабінету міністрів України № 560 від 16.05.2024, відповідно до якого особи, які не проходили медичний огляд, або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, або які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю) направляються на військово-лікарську комісію.

Згідно з п. 74 Постанови № 560 військовозобов`язаним та резервістам, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, в тому числі ті, які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю), за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видаються направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, сформовані відповідно до пункту 74-1 цього Порядку.

Відповідно до абз. 4 частини 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема, проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.

Системний аналіз цитованих норм дає підстави стверджувати, що громадяни України, які не були визнані обмежено придатними до військової служби до 04 травня 2024 року (дата набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист" (Відомості Верховної Ради України, 2024 р., № 22, ст. 196), зобов`язані пройти військово-лікарську комісію виключно на підставі направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, виданого за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки та сформованого відповідно до пункту 74-1 Постанови № 560.

В оскаржуваній постанові та в матеріалах справи відсутні відомості про те, що ОСОБА_2 до 04 травня 2024 року був визнаний обмежено придатним відповідним висновком ВЛК, в той же час, відповідно до змісту Облікової картки до військового квитка ОСОБА_2 , останній визнаний придатним до військової служби. За таких обставин, на позивача не поширюються вимоги пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 12.02.2025 № 4235-IX, який передбачає наявність у особи обов`язку самостійно ініціювати та пройти до 05.06.2025 повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.

Таким чином, відповідач не надав доказів порушення ОСОБА_2 вимог Закону України від 12.02.2025 №4235-ІХ «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист».

Статтею 62 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав та основних свобод людини передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на її користь та кожна людина вважається невинною доти, поки її вину не доведено згідно з законом.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку задоволення позовних вимог ОСОБА_2 , шляхом скасування оскаржуваної постанови із закриттям справи про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Керуючись ст. 2, 72-77, 79, 90, 241-246, 286 КАС України, суд -

В и р і ш и в :

Позовну заяву задовольнити.

Постанову ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 № R434618 від 23 березня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн. – скасувати, провадження у справі про адміністративне правопорушення – закрити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Другого апеляційного адміністративного суду.

Суддя: О. М. Дністрян