Рішення від 31 травня 2026 р. у справі №362/1114/25 — Васильківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 362/1114/25

Провадження № 2-др/362/13/26

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

( д о д а т к о в е )

01 червня 2026 року

суддя Васильківського міськрайонного суду Київської області Марчук О.Л., розглянувши в порядку спрощеного провадження у місті Василькові Обухівського району Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору та скасування державної реєстрації,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 30 березня 2026 року:

-визнано недійсним укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 договір купівлі-продажу нерухомого майна від 28 січня 2025 року;

-скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,1326 гектара, кадастровий номер 3221487001:01:006:0010, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та житловий будинок АДРЕСА_1 (т.с. 2, а.с. 205 – 207).

06 квітня 2026 року судом отримано заяву представника позивачки – адвоката Юхименка Ю.Ю. про розподіл судових витрат по справі (т.с. 2, а.с. 212 – 214).

Дану заяву також як і справу розглянуто в порядку спрощеного провадження.

Дослідивши матеріали справи в частині, що стосується предмету розгляду, суд приходить до наступного висновку.

Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Зокрема, суду надано копії укладеного між АО «Деналі» та ОСОБА_1 договору про надання правової допомоги № 16/01-М від 16 січня 2025 року із додатками №№ 1, 2 і 3, ордеру від 03 лютого 2025 року і платіжних інструкцій від 10 і 29 березня 2025 року, з яких вбачається, що позивачка понесла судові витрати на оплату послуг з правової допомоги у даній справі на загальну суму 17 000 гривень 00 копійок (т.с. 1, а.с. 13; т.с. 2, а.с. 215 – 216, 217, 218, 219, 220, 222, 222 на звороті).

Натомість, суду не надано платіжного документа про оплату позивачкою правової допомоги відповідно до акту № 13 від 03 липня 2025 року (т.с. 2, а.с. 221).

Тобто, в матеріалах справи відсутні та представником позивача суду не надані документи на підтвердження тієї обставини, що вартість отриманих правових послуг за актом № 13 від 03 липня 20125 року дійсно була оплачено позивачем.

Норма пункту 2 частини другої статті 137 ЦПК України передбачає, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами; для цілей розподілу судових витрат розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Однак, до позову не додано, в матеріалах справи відсутній та під час розгляду справи стороною позивача не надано суду відповідних доказів, які підтверджують здійснення позивачем відповідних витрат в сумі 6 000 гривень 00 копійок на підставі акта № 13 від 03 липня 20125 року.

Одночасно, суд враховує наступне.

Зокрема, при вирішенні даної заяви, суд керується і застосовує правові висновки наведені у пункті 31 постанови Верховного Суду від 20 липня 2021 року по справі № 922/2604/20 за якими: відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акта прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності.

Як підсумок, суд вважає, що через відсутність в матеріалах справи фінансових документів на підтвердження фактично сплачених позивачем витрат на правову допомогу за актом № 13 від 03 липня 20125 року, позивачем не підтверджено факт здійснення позивачем витрат на правову допомогу в сумі 6 000 гривень 00 копійок.

У зв`язку із цим, суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви представника та ухвалення судом додаткового рішення про розподіл судових витрат позивача на правову допомогу в розмірі 17 000 гривень 00 копійок, що підтверджено відповідними письмовими доказами.

Крім того, суд звертає увагу адвоката на наступному.

У частині першій статті статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому при повному або частковому задоволенні позову до кількох відповідачів судовий збір, сплачений позивачем, відшкодовується пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог до кожного з відповідачів.

Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

До того ж, тлумачення статей 540 та 541 ЦК України дає підстави для висновку, що при існуванні множинності осіб у зобов`язанні виникають часткові зобов`язання. Тому стягувач у частковому зобов`язанні має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати свій обов`язок у рівній частці. Натомість солідарне зобов`язання виникає у випадках, встановлених договором або законом, зокрема, у разі неподільності предмета зобов`язання. У цій справі не встановлено підстав виникнення солідарного зобов`язання, передбаченого договором про надання правової допомоги або законом.

Тобто, на підставі пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України, у зв`язку із задоволенням позову, судові витрати у вигляді оплати позивачем правової допомоги слід покласти на кожного із відповідачів у рівних частках.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Таким чином, існують підстави для ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат позивача на оплату правової допомоги.

За таких обставин, слід стягнути з кожного із відповідачів на користь позивачки у відшкодування судових витрат на правову допомогу грошові кошти в сумі 8 500 гривень 00 копійок, що підтверджено документально.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 1 – 13, 19, 23, 27, 34, 76 – 83, 89, 92, 95, 133, 141, 258, 259, 263 – 265, 270, 273 – 279 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Частково задовольнити заяву.

Стягнути з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 по 8 500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок з кожного у відшкодування судових витрат на правову допомогу.

Відмовити в задоволенні решти вимог заяви.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Дата складення повного рішення суду – 01 червня 2026 року.