Рішення від 31 травня 2026 р. у справі №638/24133/25 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа №638/24133/25

Провадження № 2/638/4151/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 року м.Харків

Суддя Шевченківського районного суду м. Харкова Поляков О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кутоманової К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення витрат на повнолітню дитину, яка продовжує навчання,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просить стягнути з відповідача на її користь витрати на лікування дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 25 400,00 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивачка ОСОБА_1 зазначила, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі в період з 31 серпня 2001 року по 18 травня 2016 року. Від подружнього життя сторони мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована та мешкає разом із позивачкою. Донька продовжує навчання за денною формою навчання за державним замовленням у Харківському національному університеті імені В.Н. Каразіна за спеціальністю «Хірургія». На лікування дитини позивачем було витрачено 50 800,00 грн., половину з яких позивач просить стягнути з відповідача.

Ухвалою від 09.12.2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначене судове засідання по розгляду позовної заяви.

В судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з`явилась, була повідомлена своєчасно та належним чином, разом з позовною заявою просила розглядати справу без її участі.

Відповідач до суду не з`явився, був повідомлений своєчасно та належним чином.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, надав до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначає наступне.

Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. ОСОБА_3 вже скористалася своїм правом на звернення до суду відповідно до ст. 199 Сімейного Кодексу України та 13 вересня 2021 року Фрунзенський районний суд м. Харкова виніс заочне рішення, яким було стягнуто аліменти з Відповідача на користь ОСОБА_3 на час продовження навчання. Між Відповідачем та його донькою ОСОБА_3 збереглися добрі стосунки, тому Відповідач добровільно перераховує кошти безпосередню доньці, через що вона не зверталася до виконавчої служби з цього питання. У Відповідача вже відсутній обов`язок сплачувати аліменти.

ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно до ст. 199 Сімейний кодекс України встановлює обов`язок батьків сплачувати аліменти або до досягнення дитиною 23 річного віку або до закінчення навчання. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 виповнилося 23 роки. Отже обов`язок Відповідача сплачувати аліменти ОСОБА_3 закінчився більш ніж 5 місяців тому. Саме через це у резолютивній частині рішення суду про стягнення аліментів від 13.09.2021 року чітко зазначено: «Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання, як повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, у розмірі 1/4 частини всіх його заробітків (доходів) щомісячно, починаючи з 14.12.2020 року і до закінчення навчання, тобто до 30 червня 2025 року, але не більше ніж до досягнення ОСОБА_3 двадцяти трьох років, за умови навчання». Дитина може продовжувати навчання у різних навчальних закладах все своє життя, але закон та суд встановили чіткі вікові обмеження. Крім того, Фрунзенський районний суд м. Харкова, дослідивши матеріали справи про аліменти чітко обмежив у часі строк виплати аліментів до 30.06.2025 року. Отже навіть при поданні позову належним Позивачем ОСОБА_3 , такий позов підлягав би відхиленню через відсутність у Відповідача обов`язку сплачувати аліменти вже майже пів року. Позивач просить стягнути додаткові витрати, які фактично до таких не відносяться. Позивач, безпідставно посилається на статті 182 та 200 Сімейного кодексу України про які йдеться про визначення розміру аліментів та їх стягнення.

Крім того представник відповідача зазначає, що до позову надані неналежні докази, а саме надані Позивачем роздруківки не містять: назви, адреси та коду ЄДРПОУ юридичної особи ПІБ та РНОКПП Фізичної особи-підприємця, підпису та печатки уповноваженої особи юридичної особи або ФОП; зазначення, що послуги сплачені; зазначення, ким саме сплачені послуги. Надані роздруківки на російській мові не дають можливості зробити ніяких висновків щодо того, ким були оплачені послуги, який суб`єкт господарювання надав ці послуги, та чи взагалі надавалися такі послуги та були оплачені.

У правовому обґрунтуванні, позивачка посилається на норми щодо стягнення аліментів, незважаючи на те, що питання про стягнення та розміру аліментів вже вирішено судом ще у 2021 році. Тож представник відповідача вважає, що відносно позивачки необхідно застосувати засоби процесуального примусу у вигляді штрафу за подання завідомо безпідставного позову, який має очевидно штучний характер.

Суд дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правових відносин, доходить наступних висновків.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Вирішуючи спір, суд встановив, що між сторонами виникли сімейні правовідносини, пов`язані із виникненням обов`язку батьків утримувати повнолітню дочку.

З копії свідоцтва про народження вбачається, що відповідач є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

З Довідки про реєстрацію місця проживання особи Департаменту реєстрації Харківської міської ради від 17.02.2022 року вбачається, що місце проживання ОСОБА_3 , зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

Судом встановлено, що ОСОБА_3 навчається в у Харківському національному університеті імені В.Н. Каразіна за спеціальністю «Хірургія» (інтернатура, денна форма навчання, за державним замовленням). Терміни навчання освітньої частини програми підготовки: з 01.09.2025 по 30.11.2025, 01.01.2027 по 31.03.2027 та з 01.04.2028 по 30.06.2028.

Право на утримання дитини, яка досягла повноліття, припиняється у разі припинення навчання. ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 . ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 виповнилось 23 роки. Крім того 13.09.2021 Фрунзенським районним судом м. Харкова постановлено заочне рішення, яким було стягнуто аліменти з Відповідача на користь ОСОБА_3 на час продовження навчання. У резолютивній частині рішення суду про стягнення аліментів від 13.09.2021 року зазначено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання у розмірі 1/4 частини всіх його заробітків (доходів) щомісячно, починаючи з 14.12.2020 і до закінчення навчання, тобто до 30.06.2025, але не більше ніж до досягнення ОСОБА_3 23 років, за умови навчання. В матеріалах справи відсутня інформація щодо невиконання ОСОБА_2 вказаного судового рішення.

Статтею 199 CК України передбачений обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). При визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Отже, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Указане судам також роз`яснено у пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як встановлено в ході розгляду справи ОСОБА_3 навчається у Харківському національному університеті імені В.Н. Каразіна за спеціальністю «Хірургія», однак як зазначив у своєму відзиві представник відповідача, ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 виповнилось 23 роки. Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова про стягнення аліментів чітко обмежив у часі строк виплати аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 , яка продовжує навчання, а саме до закінчення навчання, тобто до 30 червня 2025 року, але не більше ніж до досягнення ОСОБА_3 23 років, за умови навчання.

Відповідно до ст. 199 СК України встановлює обов`язок батьків сплачувати аліменти до досягнення дитиною 23 річного віку або до закінчення навчання.

У Постанові №644/3610/16-ц від 17.04.2019 Верховний Суд вказав, що батьки зобов`язані утримувати повнолітню дитину, яка продовжує навчатися після досягнення повноліття незалежно від форми навчання до досягнення нею віку, що є меншим 23 років.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ЦПК.

Аліменти, які сплачуються на утримання повнолітніх дочки (сина) це платіж на утримання цих осіб, який повинен бути спрямований на покриття матеріальної допомоги, якої вони потребують, зокрема, у зв`язку із продовженням навчання. Разом з тим, він повинен бути співрозмірним з урахуванням цієї мети, та обов`язку, який є в обох із батьків і має бути рівним, а розмір аліментів має бути обґрунтованим та доведеним.

На думку суду, позивачем не обґрунтовано та не підтверджено в повній мірі витрати на лікування дитини до досягнення нею 23 річного віку.

Стягнення аліментів або збільшення їх розміру не є предметом розгляду цієї справи у зв`язку із досягненням ОСОБА_3 23 років.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 Сімейного кодексу України додаткові витрати на дитину можуть бути стягнуті з батьків у разі виникнення особливих обставин (хвороба дитини, каліцтво, розвиток її здібностей тощо).

У постанові від 8 грудня 2021 року у справі № 607/12170/20 КЦС ВС виснував про хворобу дитини як особливу обставину, що потребує додаткових витрат. У цій справі дитині було рекомендовано спеціальний режим харчування. Суд вказав, що садочки комунальної власності не можуть забезпечити необхідного харчування, тому витрати на відвідування дитиною приватного дитячого садочка є додатковими витратами й не належать до основних, які батьки несуть на утримання дитини за рахунок аліментів. У постанові від 4 грудня 2019 року у справі № 320/383/19 КЦС ВС зробив висновок, що додаткові витрати, зумовлені особливими обставинами, можуть бути присуджені судом у вигляді конкретної суми, що підлягає одноразовій сплаті, або у вигляді щомісячних чи інших періодичних платежів, здійснюваних протягом певного строку чи постійно. Також суд зробив висновки, що наявність переплати за аліментами може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення додаткових витрат на дитину (постанова КЦС ВС від 12 січня 2022 року у справі № 545/3115/19). Верховний Суд неодноразово зауважував, що не всі бажання того з батьків, із ким проживає дитина, можна вважати додатковими витратами на дитину.

Позовна заява не містить жодних обґрунтувань та доказів того, що витрати які пропонує стягнути позивач з відповідача відносяться до особливих обставин. На думку суду, позивачем не обґрунтовано та не підтверджено в повній мірі понесені позивачем витрати на лікування дитини до досягнення нею 23 річного віку та які належать до основних витрат на утримання дитини за рахунок аліментів.

Позивач на підтвердження позовних вимог надала роздруківки, які не містять основних реквізитів платіжних документів, позначені як "плани лікування", що не дає підстави вважати вказані послуги наданими та оплаченими. Роздруківки не містять жодної ознаки первинного фінансового документу або розрахункового документу. У правовому обґрунтуванні, позивачка посилається на норми щодо стягнення аліментів, незважаючи на те, що питання про стягнення та розміру аліментів вже вирішено судом ще у 2021 році.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Тобто доказування витрат понесених на лікування ОСОБА_3 повинні доказуватися певними засобами доказування, розрахунковими документами та первинними документами.

Водночас суд вважає відсутніми підстави застосувати до Позивачки засоби процесуального примусу у вигляді штрафу за подання штучного позову, оскільки ніхто не може бути обмеженим у своєму праві на доступ до правосуддя. Кожен може звернутись до суду за захистом своїх порушених чи оспорюваних прав і в суді доводити свою правоту.

Суд, з врахуванням встановлених в ході розгляду обставин справи, відмовляє у задоволені позову.

У зв`язку з відмовою в позові понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 280, 281, 282, 263, 264, 265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У позові ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , про стягнення витрат на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, а саме витрат на лікування у розмірі 25 400,00 гривень - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О. В. Поляков