Постанова від 31 травня 2026 р. у справі №183/4185/26 — Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/4185/26

№ 3/183/1726/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2026 року суддя Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області Ігольнікова М.О., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

за ч. 1 ст. 184 КУпАП,

в с т а н о в и в :

12.03.2026 року о 08:00 год. ОСОБА_1 ухилялася від виконання, передбачених ст. 150 Сімейного кодексу України, обов`язків щодо виховання свого малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого останній з 12.03.2026 по 26.03.2026 пропустив без поважних причин навчання у ліцеї № 6 м. Самар.

Дії особи, яка притягується до адміністративної відповідальності кваліфіковано за ч.1 ст. 184 КУпАП.

В суд ОСОБА_1 не з`явилася, будучи належним чином повідомленою про місце та час розгляду справи. Крім того, остання достовірно знала, що стосовно неї складено протокол, який направлений до суду. Клопотань про відкладення розгляду справи від ОСОБА_1 на адресу суду не надходило. Тому, на підставі ст. 268 КУпАП суддя вирішив розглядати справу без участі ОСОБА_1 .

Судом досліджено: протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 951679 від 09.04.2026; копію листа Управління освіти Самарівської міської ради від 23.03.2026 за № 41; письмове пояснення ОСОБА_1 , в якому остання зазначає, що « її син ОСОБА_3 не відвідував навчальний заклад, у зв`язку з тим, що вона переймається за сина, адже в країні війна та, щоб не прилетіла ракета або шахед у школу».

Оцінюючи надані ОСОБА_1 письмові пояснення, суд вважає їх такими, що не можуть слугувати підставою для закриття провадження по справі, фактично, поважні причини неналежного виконання батьківських обов`язків з боку матері відсутні.

Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я і фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ч.4 ст.155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені ст.150 СК України. Так, батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Суд вважає, що формат навчання дітей в Україні під час воєнного стану залежить від безпекової ситуації в кожному окремому населеному пункті та визначається у порядку, встановленому законом та підзаконними нормативно-правовими актами та рішеннями уповноважених державний органів на місцях.

В умовах воєнного стану важливо забезпечити права дітей на безперервне здобуття освіти, надати можливість дітям, незалежно від місця їх перебування, продовжити навчатись.

Батьки мають право обрати таку форму навчання, яка буде забезпечувати доступ до освіти дитині, серед яких очну, дистанційну, змішану форму навчання або екстернатну.

Аргументація матері, висловлена у її письмових поясненнях не узгоджується з інтересами дитини та можливостями для продовження здобуття освіти, яке забезпечується Україною в умовах повномасштабного вторгнення російської федерації.

Дослідивши всі обставини справи, вважаю, що вина ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, доведена та підтверджується матеріалами справи про адміністративне правопорушення.

При визначенні виду і розміру стягнення, враховуючи характер скоєного правопорушення, особу правопорушника, ступінь її вини, майновий стан і обставини, які пом`якшують та обтяжують її відповідальність, вважаю, що до останньої слід застосувати адміністративне стягнення у виді попередження, що відповідає вимогам ст. 23 КУпАП, та є достатнім і необхідним для виховання особи, запобігання нових правопорушень.

Згідно ст. 40-1 КУпАП судовий збір по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Керуючись ст.283,284 КУпАП, на підставі ст. 162 КУпАП,

постановив:

ОСОБА_1 визнати винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП та накласти на неї адміністративне стягнення у виді попередження.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у сумі 665 гривень 60 копійок.

Постанова може бути оскаржена протягом 10 дів з дня її винесення.

Суддя М.О. Ігольнікова