Постанова від 09 травня 2026 р. у справі №932/1981/26 — Шевченківський районний суд міста Дніпра

932/1981/26

3/932/1154/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2026 року. Суддя Шевченківського районного суду міста Дніпра Малнов О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний матеріал, який надійшов із Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону, відносно:

ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Слов`янськ Донецької області, громадянина України, командира 9 стрілецької роти 3 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , якому роз`яснені права згідно зі ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, за ч.2 ст. 172-15 КУпАП, -

в с т а н о в и в :

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення № 11/26, складеного 19 лютого 2026 року, командир 9 стрілецької роти 3 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_2 капітан ОСОБА_1 , будучи відповідальним за роботу щодо зміцнення військової дисципліни, запобігання надзвичайним подіям, кримінальним та іншим правопорушенням серед особового складу, своєчасно виявляти й усувати їх причини, в порушення вимог Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1- 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, недбало поставився до військової служби, достовірно знаючи, що він зобов`язаний вживати конкретних заходів для зміцнення військової дисципліни та правопорядку, профілактики правопорушень серед особового складу, знати ділові та морально-психологічні якості кожного військовослужбовця роти, в належний спосіб не вживав заходів для зміцнення військової дисципліни та правопорядку, в належний спосіб не проводив профілактику правопорушень серед особового складу в частині попередження вживання підлеглими військовослужбовцями спиртних напоїв, неухильного дотримання військової дисципліни, статутів Збройних сил України, в тому числі в частині поводження зі зброєю та боєприпасами та забезпечення заходів безпеки поводження зі зброєю, тим самим проявив службову недбалість, неналежним чином виконав свої обов`язки проводити роботу щодо зміцнення військової дисципліни, запобігання надзвичайним подіям, кримінальним та іншим правопорушенням серед особового складу, своєчасно виявляти й усувати їх причини, не забезпечив постійний контроль за особовим складом, що призвело до того, що 09.08.2025 в місці тимчасового розташування 9 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_2 , виявлено тіло, без ознак життя, головного сержанта ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , старшого техніка 9 стрілецької роти НОМЕР_3 батальйону військової частини НОМЕР_2 . При судово-токсилогічному дослідженні в крові трупу ОСОБА_2 виявлено етиловий спирт в концентрації 0,84%. За вказаним фактом до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 414 КК України. Постановою від 10.02.2026 слідчим Третього слідчого відділу (з дислокацією ум. Маріуполі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську кримінальне провадження № 12025052380001787 від 09.08.2025 року правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 414 КК України, - закрито, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України. Таким чином, командир 9 стрілецької роти 3 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_2 капітан ОСОБА_1 внаслідок недбалого ставлення до військової служби допустив порушення вимог Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 172-15 КУПАП, - недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, в телефонному просив розглядати справу у його відсутність за участю його захисника Прокопцев С.В.

Захисник Прокопцев С.В. у судовому засіданні просив закрити провадження у справі в порядку ст. 248 КУпАП, у зв`язку з відсутністю повноважень особи на складання протоколу, а також у зв`язку з відсутністю об`єктивної та суб`єктивної сторони недбалості

Вислухавши захисника Прокопцева С.В., дослідивши матеріали адміністративної справи (протокол про військове адміністративне правопорушення № 11/26 від 19 лютого 2026 року; копія військового квитка ОСОБА_1 ; витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 31 липня 2025 року № 248 про призначення ОСОБА_1 на посаду; службова характеристика на ОСОБА_1 ; пояснення ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ; витяг з ЄРДР; копія постанови про закриття кримінального провадження від 10.02.2026 року; копія протоколу огляду місця події від 09.08.2025 року; копія висновку експерта № 172), приходжу до наступного.

Відповідно до положень ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно ч.2 ст. 7 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Зі змісту ст. 9 КУпАП слідує, що адміністративним правопорушенням визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» (далі Статут) За своїми військовими званнями начальниками є військовослужбовці сержантського і старшинського складу для військовослужбовців рядового складу однієї з ними військової частини.

Статтею 28 Статуту визначено, що Єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в: наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця; наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази; забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.

Статтею 58 Статуту визначено, що командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність довіреної йому військової частини, корабля (підрозділу) за забезпечення охорони державної таємниці; за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан, збереження життя і зміцнення здоров`я особового складу; за внутрішній порядок, стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального і матеріальних засобів; за всебічне забезпечення військової частини, корабля (підрозділу); за додержання принципів соціальної справедливості. Командир зобов`язаний, серед іншого, проводити роботу щодо зміцнення військової дисципліни, запобігання надзвичайним подіям, кримінальним та іншим правопорушенням серед особового складу, своєчасно виявляти й усувати їх причини; аналізувати стан військової дисципліни і об`єктивно доповідати про це старшому командирові (начальникові).

Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 № 248 від 31.07.2025 року ОСОБА_1 призначено на посаду командира 9 стрілецької роти НОМЕР_3 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_2 .

Відповідно до ст. 111 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України командир роти (корабля 4 рангу) підпорядковується командирові батальйону (дивізіону кораблів) і є прямим начальником усього особового складу роти (корабля).

Згідно з цією статтею командир роти (корабля 4 рангу) в мирний і воєнний час відповідає за бойову готовність роти (корабля), за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан особового складу роти (корабля), за підтримання внутрішнього порядку і додержання заходів пожежної безпеки в роті (на кораблі), за стан і збереження озброєння, боєприпасів, техніки та іншого майна роти (корабля), за успішне виконання ротою (кораблем) бойових завдань, за ведення ротного (корабельного) господарства.

Відповідно до ст. 112 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України Командир роти (корабля 4 рангу), серед іншого, зобов`язаний:

- підтримувати особовий склад роти (корабля), озброєння, бойову та іншу техніку в постійній бойовій готовності; - організовувати в роті (на кораблі) бойову підготовку, складати розклад занять на тиждень, проводити заняття з військовослужбовцями офіцерського, сержантського (старшинського) складу, а також з підрозділами роти (корабля); - перевіряти знання і практичні навички військовослужбовців роти (корабля); - постійно вдосконалювати свої знання за спеціальністю і методичні навички, подавати підлеглим приклад зразкового виконання військового обов`язку; - з пошаною ставитися до підлеглих, дбати про виховання військовослужбовців рядового, сержантського (старшинського) складу та згуртування військового колективу; - знати військове звання, прізвище, строк служби, посаду чи спеціальність, родинний стан, ділові та морально-психологічні якості кожного військовослужбовця роти (корабля), постійно проводити. з ними індивідуально-виховну роботу; - виховувати особовий склад роти (корабля) в дусі поваги до військової служби, набутого фаху, бережливого ставлення до озброєння, бойової техніки та майна роти (корабля); піклуватися про підлеглих, знати їх потреби, порушувати перед старшими начальниками питання про задоволення їх прохань; суворо стежити за виконанням особовим складом заходів безпеки під час проведення занять і робіт, за поводженням зі зброєю, боєприпасами і технікою, їх обслуговуванням та бойовим застосуванням, за своєчасним здаванням на склад невитрачених боєприпасів та вибухових речовин; - доповідати командирові батальйону про потреби підлеглих, а також про застосовані заохочення і накладені стягнення на особовий склад роти (корабля); - організовувати розміщення особового складу в місцях постійної дислокації та в польових умовах, підтримувати внутрішній порядок і дисципліну в роті (на кораблі).

Відповідно до ст. 11 Статуту необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців, серед іншого, такі обов`язки беззастережно виконувати накази командирів (начальників), вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання.

Відповідно до статті 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Відповідно до статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.

Адміністративна відповідальність за ч.2 ст.172-15 настає за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.

Разом з тим, оскільки така норма закону є бланкетною, то при провадженні у справі необхідно з`ясовувати, серед іншого, яку норму спеціального закону порушила особа, в чому полягає суть цих порушень із відповідним закріпленням вказаних норм, як в протоколі про адміністративне правопорушення, так і в постанові суду.

Об`єктивною стороною недбалості, тобто недбале ставлення до служби передбачає невиконання або неналежне виконання службових обов`язків через недбале чи несумлінне ставлення до них. При цьому, якщо особа не мала реальної можливості взагалі проявити ставлення до своїх службових обов`язків, то не можна говорити про те, що воно було недбалим чи несумлінним. Недбале ставлення військової службової особи до своїх службових обов`язків характеризує, перш за все, об`єктивну сторону вчиненого і виявляється в тому, що за наявності в особи реальної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби, винний або взагалі не діє, не виконує службові обов`язки, або хоча і діє, але виконує ці обов`язки неналежним чином, не відповідно до закону або відповідно до нього, проте неякісно, неточно, неповно, несвоєчасно, поверхово, у протиріччя з установленим порядком і тією обстановкою, що склалася, тощо.

Верховний Суд України у своїй постанові від 21.05.2021 року справі № 185/12161/15-к вказав, що при встановленні недбалого ставлення до військової служби у формі невиконання службових (посадових) обов`язків необхідно встановити, що винний зобов`язаний був вчинити ті дії, невиконання яких ставиться йому за вину. Військова службова особа може відповідати за недбале ставлення до військової служби лише у тому випадку, коли вона не тільки повинна була через свій службовий обов`язок виконати ті чи інші дії, але й могла, тобто мала реальну можливість виконати їх належним чином. Якщо військова службова особа перебувала у таких умовах, за яких не мала фактичної можливості належно виконати свої службові (посадові) обов`язки, то відповідальність за недбале ставлення до військової служби виключається..

Як слідує з протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 ставиться у провину порушення вимог Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», щодо обов`язку кожного військовослужбовця виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.

Не зважаючи на те, що статті 11, 12, 16, 17 Статуту внутрішньої служби ЗСУ містять у собі цілий ряд обов`язків, у протоколі не зазначено, які саме обов`язки були не виконані ОСОБА_1 та з яких саме причин. В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження тих обставин, що ОСОБА_1 мав реальну можливість виконати ті чи інші обов`язки, але через недбале чи не сумлінне ставлення до них їх не виконав.

Варто звернути особливу увагу на те, що згідно положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Однак, в порушення зазначеної норми, особою, яка склала протокол, не додано доказу на підтвердження обставин ймовірного адміністративного правопорушення, вчиненого ОСОБА_1 , а саме матеріалів службової перевірки відносно події, зазначеної в протоколі про адміністративне правопорушення із компетентними висновками стосовно дій (бездіяльності) ОСОБА_1 при виконанні ним службових обов`язків як командира 9 стрілецької роти НОМЕР_3 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_2

Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і відповідно до ст. 251 КУпАП є одними із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин справи та правильне її вирішення.

Однак, протокол про адміністративне правопорушення, сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, і являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.

Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

За приписами ст. 252 КУпАП оцінка доказів здійснюється органом (посадовою особою) за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Вимоги ст. 280 КУпАП визначають, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до положень ст. 62 Конституції України особа не повинна доводити свою невинуватість. Навпаки, вина у вчиненні правопорушення повинна бути доведена органом (посадовою особою), який виявив дане правопорушення.

Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 р. суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі «Аллене де Рібермон протии Франції» ЄСПЛ підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Обов`язок органу (особи), яка склала протокол про адміністративне правопорушення, нести тягар доказування є складовою презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини в сенсі ст. 62 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, та звільняє особу від необхідності доводити свою непричетність до вчинення порушення.

Згідно зі ст. 284 КУпАП, по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених ст. 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, за відсутності події і складу адміністративного правопорушення

Аналізуючи зібрані у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходжу до висновку, що в судовому засіданні не знайшло підтвердження вчинення ОСОБА_5 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-15 КУпАП, оскільки не доведено саме факт тих обставин, що ОСОБА_5 мав реальну можливість виконати ті чи інші обов`язки, але через недбале чи не сумлінне ставлення до них їх не виконав, а тому вважаю за необхідне провадження у справі про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_5 за ч.2 ст. 172-15 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

З огляду на закриття провадження у справі без накладення на особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, адміністративного стягнення, судовий збір в порядку ст. 40-1 КУпАП стягненню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 172-15, 245, п.1 ст.247, 252, 280, 283, 284 КУпАП, -

п о с т а н о в и в :

Провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу такого адміністративного правопорушення.

На постанову може бути подана апеляційна скарга особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Дніпра. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя О.С.Малінов