Рішення від 31 травня 2026 р. у справі №932/13727/25 — Шевченківський районний суд міста Дніпра

Справа № 932/13727/25

Провадження № 2/932/4281/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 року м. Дніпро

Шевченківський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді- Потоцької С.С.

за участю секретаря судового засідання-Карапиш А.М.,

представника позивачів –Зайцевої О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) – Новікової Ніни Антонівни про скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії,

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Зайцева О.П. в інтересах позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому просить скасувати постанови про відмову у вчинені нотаріальних дій приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Новікової Ніни Антонівни від 20.09.2024, винесені у спадкових справах № 29/2024 та № 30/2024 від 20.09.2024, заведених за заявами від 20.09.2024: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

В обґрунтування позивачі вказують, що 20.09.2024 вони звернулися зі заявами про видачу свідоцтва про право власності на спадщину за законом після смерті: батька – ОСОБА_3 та матері – ОСОБА_4 до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Південно Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Новікової Н.А. Внаслідок розгляду вказаних заяв кожен Позивач отримав постанови про відмову у вчинені нотаріальних дій від 20.09.2024, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька та матері.

У цих постановах зазначено, що під час розгляду поданих заявником документів було встановлено, що серед них відсутній документ, за яким можливо перевірити місце проживання померлого на день смерті, коло осіб, що з нею проживали, а також факт наявності або відсутності спадкоємців, передбачених ч. 3, 4 ст. 1268 Цивільного кодексу України, і який вкрай необхідний для встановлення кола спадкоємців і видачі будь-якої спадщини відповідно до вимог чинного законодавства, а також відсутній оригінал правовстановлюючого документа: свідоцтва про право власності на житловий будинок від 23.05.1990 року та реєстраційна картка на документ від 23.05.1990 року. Підсумовуючи вищевикладене і враховуючи, що нотаріус у своїй діяльності керується законами України і зобов`язаний сприяти громадянам у здійснені їх прав та захисті законних інтересів, приходжу до висновку про відсутність підстав для видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_4 , оскільки не надано жодного документа, за яким можливо перевірити місце проживання померлого на день смерті і факт наявності або відсутності спадкоємців, передбачених частинами 3, 4 ст. 1268 Цивільного кодексу України.

Не погоджуючись з постановами, позивачі вказують, що після смерті ОСОБА_4 було відкрито 12.11.2019 приватним нотаріусом Замарь О.О. спадкову справу № 110/2019, а після смерті ОСОБА_3 - Старобільською державною нотаріальною конторою, відкрито 17.01.2009 спадкову справу № 21/2009. Приватний нотаріус Старобільського районного нотаріального округу Луганської області Замарь О.О. зупинила нотаріальну діяльність. Документи нотаріального діловодства та архіву приватного нотаріуса Замарь О.О. до Луганського обласного державного нотаріального архіву не передавались та залишились на тимчасово окупованій території Луганської області. Документи нотаріального діловодства та архіву Старобільської державної нотаріальної контори з тимчасово окупованої території м. Старобільськ не вивозились на підконтрольну територію України.

На думку позивачів, відповідачем проігноровані норми Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства України від 22.02.2012 № 296/5: та Правила ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України 22.12.2010 № 3253/5. Також позивачі вказують, що ними подані копії та оригінали свідоцтв про смерть батька, матері. Наявні документи дозволяють встановити місце проживання ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . Позивачі наголошували Відповідачу про наявність у них оригіналів документів: державного акту на право власності на земельну ділянку, сертифікату на право на земельну частку; технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськимми будівлями та спорудами; технічного паспорту на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , свідоцтво на право забудови в сільських населених пунктах Української РСР.

Тому, позивачі вимушені звернутися до суду з даним позовом з метою захисту своїх прав.

Ухвалою від 17.11.2025 позов залишений без руху, позивачам встановлений строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 26.11.2025 відкрите загальне позовне провадження, призначене підготовче судове засідання, витребувані матеріали спадкових справ.

Відповідач правом подання відзиву не скористалася.

Протокольною ухвалою від 27.03.2026 закрито підготовче засідання, призначений розгляд справи по суті.

У судовому засіданні представник позивача надала пояснення, які аналогічні викладеним у позові.

Відповідач у судове засідання не з`явився, повідомлена належним чином, будь-яких заяв, клопотань не подала.

У судовому засіданні оголошено про перехід до стадії ухвалення рішення, проголошення рішення призначене на 01.06.2026.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши думку учасників справи, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 20.09.2024 (спадкова справа № 30/2024) ОСОБА_2 звернулася до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Новікової Н.А. зі заявою про прийняття до її провадження спадкову справу після смерті ОСОБА_4 ( № 110/2019) та видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_4 на належну їй частку майна 55

Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Новікова Н.А. постановою від 20.09.2024 № 76/02-31 відмовила ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на належну їй частку спадкового майна після смерті матері- ОСОБА_4 . 54.

У постанові від 20.09.2024 № 76/02-31 зазначено, що « ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 зі слів заявника на день смерті проживала за адресою: АДРЕСА_1 . Приватним нотаріусом Замарь О.О. було відкрито спадкову справу № 110/2019.

Під час розгляду поданих заявником документів було встановлено, що серед них відсутній документ, за яким можливо перевірити місце проживання померлого на день смерті, коло осіб, що з нею проживали, а також факт наявності або відсутності спадкоємців, передбачених ч. 3, 4 ст. 1268 Цивільного кодексу України, і який вкрай необхідний для встановлення кола спадкоємців і видачі будь-якої спадщини відповідно до вимог чинного законодавства, а також відсутній оригінал правовстановлюючого документа: свідоцтва про право власності на житловий будинок від 23.05.1990 року та реєстраційна картка на документ від 23.05.1990 року.

Стаття 1296 Цивільного кодексу України і стаття 67 Закону України «Про нотаріат» передбачають, що спадкоємець, саме який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Частини 3 і 4 статті 1268 Цивільного кодексу України зазначено коло спадкоємців, які вважаються такими спадкоємцями, що спадщину прийняли, а саме: спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини; якщо спадкоємець є малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена. Ці спадкоємці навіть не подавши заяву протягом 6 місяців заяви про прийняття спадщини, вважаються спадкоємцями, що прийняли спадщину, якщо не відмовляються від неї в той же шестимісячний термін.

Виходячи зі змісту пп.3.22 п. 3 глави 10 розділу ІІ Порядку доказом наявності або відсутності вищевказаних осіб може бути довідка органу реєстрації місця проживання, яка повинна бути оформлена відповідно до законодавства України і відповідними уповноваженими органами.

«Підсумовуючи вищевикладене і враховуючи, що нотаріус у своїй діяльності керується законами України і зобов`язаний сприяти громадянам у здійснені їх прав та захисті законних інтересів, приходжу до висновку про відсутність підстав для видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_4 , оскільки не надано жодного документа, за яким можливо перевірити місце проживання померлого на день смерті і факт наявності або відсутності спадкоємців, передбачених частинами 3, 4 ст. 1268 Цивільного кодексу України».

Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Новікова Н.А. постановою від 20.09.2024 № /02-31 відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на належну йому частку спадкового майна після смерті матері- ОСОБА_4 . 33.

У постанові від 20.09.2024 № /02-31 зазначено, що « ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 зі слів заявника на день смерті проживала за адресою: АДРЕСА_1 . Приватним нотаріусом Замарь О.О. було відкрито спадкову справу № 110/2019.

Під час розгляду поданих заявником документів було встановлено, що серед них відсутній документ, за яким можливо перевірити місце проживання померлого на день смерті, коло осіб, що з нею проживали, а також факт наявності або відсутності спадкоємців, передбачених ч. 3, 4 ст. 1268 Цивільного кодексу України, і який вкрай необхідний для встановлення кола спадкоємців і видачі будь-якої спадщини відповідно до вимог чинного законодавства.

Стаття 1296 Цивільного кодексу України і стаття 67 Закону України «Про нотаріат» передбачають, що спадкоємець, саме який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Частини 3 і 4 статті 1268 Цивільного кодексу України зазначено коло спадкоємців, які вважаються такими спадкоємцями, що спадщину прийняли, а саме: спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини; якщо спадкоємець є малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена. Ці спадкоємці навіть не подавши заяву протягом 6 місяців заяви про прийняття спадщини, вважаються спадкоємцями, що прийняли спадщину, якщо не відмовляються від неї в той же шестимісячний термін.

Виходячи зі змісту пп.3.22 п. 3 глави 10 розділу ІІ Порядку доказом наявності або відсутності вищевказаних осіб може бути довідка органу реєстрації місця проживання, яка повинна бути оформлена відповідно до законодавства України і відповідними уповноваженими органами.

«Підсумовуючи вищевикладене і враховуючи, що нотаріус у своїй діяльності керується законами України і зобов`язаний сприяти громадянам у здійснені їх прав та захисті законних інтересів, приходжу до висновку про відсутність підстав для видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_4 , оскільки не надано жодного документа, за яким можливо перевірити місце проживання померлого на день смерті і факт наявності або відсутності спадкоємців, передбачених частинами 3, 4 ст. 1268 Цивільного кодексу України».

20.09.2024 ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Новікової Н.А. зі заявою про прийняття до її провадження спадкову справу № 21/2009 після смерті ОСОБА_3 та видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_3 34

Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Новікова Н.А. постановою від 20.09.2024 № 75/02-31 відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на належну йому частку спадкового майна після смерті батька- ОСОБА_3 . 33.

У постанові від 20.09.2024 № 75/02-31 зазначено, що « ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 зі слів заявника на день смерті проживав за адресою: АДРЕСА_1 . Спадкова справ № 21/2009 відкрита Старобільською державною нотаріальною конторою 17.01.2009. Але спадкоємцем не надана довідка про дійсне місце проживання спадкодавця та коло спадкоємців наразі встановити неможливо.

Згідно з підпунктами 1.2 та 4.14 п. 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 при зверненні спадкоємців і видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус серед іншого обов`язково перевіряє коло спадкоємців та прийняття ними спадщини у встановлений законом спосіб, на підтвердження чого від спадкоємців витребовуються документи, що підтверджують вказані факти.

Стаття 1296 Цивільного кодексу України і стаття 67 Закону України «Про нотаріат» передбачають, що спадкоємець, саме який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Частини 3 і 4 статті 1268 Цивільного кодексу України зазначено коло спадкоємців, які вважаються такими спадкоємцями, що спадщину прийняли, а саме: спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини; якщо спадкоємець є малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена. Ці спадкоємці навіть не подавши заяву протягом 6 місяців заяви про прийняття спадщини, вважаються спадкоємцями, що прийняли спадщину, якщо не відмовляються від неї в той же шестимісячний термін.

Виходячи зі змісту пп.3.22 п. 3 глави 10 розділу ІІ Порядку доказом наявності або відсутності вищевказаних осіб може бути довідка органу реєстрації місця проживання, яка повинна бути оформлена відповідно до законодавства України і відповідними уповноваженими органами.

«Підсумовуючи вищевикладене і враховуючи, що нотаріус у своїй діяльності керується законами України і зобов`язаний сприяти громадянам у здійснені їх прав та захисті законних інтересів, приходжу до висновку про відсутність підстав для видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_3 , оскільки не надано жодного документа».

20.09.2024 ОСОБА_2 звернулася до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Новікової Н.А. зі заявою про прийняття до її провадження спадкову справу № 21/2009 після смерті ОСОБА_3 та видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_3 39

Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Новікова Н.А. постановою від 20.09.2024 № /02-31 відмовила ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на належну йому частку спадкового майна після смерті батька- ОСОБА_3 ел

У постанові від 20.09.2024 № /02-31 зазначено, що « ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 зі слів заявника на день смерті проживав за адресою: АДРЕСА_1 . Спадкова справ № 21/2009 відкрита Старобільською державною нотаріальною конторою 17.01.2009.

Згідно з підпунктами 1.2 та 4.14 п. 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчиненя нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 при зверненні спадкоємців і видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус серед іншого обов`язково перевіряє коло спадкоємців та прийняття ними спадщини у встановлений законом спосіб, на підтвердження чого від спадкоємців витребовуються документи, що підтверджують вказані факти.

Під час розгляду поданих заявником документів було встановлено, що серед них відсутній документ, за яким можливо перевірити місце проживання померлого на день смерті, коло осіб, що з нею проживали, а також факт наявності або відсутності спадкоємців, передбачених ч. 3, 4 ст. 1268 Цивільного кодексу України, і який вкрай необхідний для встановлення кола спадкоємців і видачі будь-якої спадщини відповідно до вимог чинного законодавства, а також відсутній оригінал правовстановлюючого документа: свідоцтва про право власності на житловий будинок від 23.05.1990 року та реєстраційна картка на документ від 23.05.1990 року.

Стаття 1296 Цивільного кодексу України і стаття 67 Закону України «Про нотаріат» передбачають, що спадкоємець, саме який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Частини 3 і 4 статті 1268 Цивільного кодексу України зазначено коло спадкоємців, які вважаються такими спадкоємцями, що спадщину прийняли, а саме: спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини; якщо спадкоємець є малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена. Ці спадкоємці навіть не подавши заяву протягом 6 місяців заяви про прийняття спадщини, вважаються спадкоємцями, що прийняли спадщину, якщо не відмовляються від неї в той же шестимісячний термін.

Виходячи зі змісту пп.3.22 п. 3 глави 10 розділу ІІ Порядку доказом наявності або відсутності вищевказаних осіб може бути довідка органу реєстрації місця проживання, яка повинна бути оформлена відповідно до законодавства України і відповідними уповноваженими органами.

«Підсумовуючи вищевикладене і враховуючи, що нотаріус у своїй діяльності керується законами України і зобов`язаний сприяти громадянам у здійснені їх прав та захисті законних інтересів, приходжу до висновку про відсутність підстав для видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_4 , оскільки не надано жодного документа, за яким можливо перевірити місце проживання померлого на день смерті і факт наявності або відсутності спадкоємців, передбачених частинами 3, 4 ст. 1268 Цивільного кодексу України».

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Суд зазначає, що законодавець передбачає можливість оскарження нотаріальних дій або відмови в їх вчиненні, нотаріальних актів до суду (стаття 50 Закону України "Про нотаріат"). У такому разі позовні вимоги можуть бути пред`явлені безпосередньо до нотаріуса.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц (провадження № 14-577цс19) зазначено, що закріплене у статті 50 Закону України "Про нотаріат" право на оскарження нотаріальної дії може бути реалізоване у тому випадку, якщо звернення з такою вимогою може привести до відновлення порушеного права або інтересу безвідносно до дослідження правомірності дій інших осіб.

У порядку цивільного судочинства розглядаються вимоги про оскарження дій нотаріуса лише у разі відсутності спору про право між учасниками цивільних правовідносин.

За приписами статті 7 Закону України "Про нотаріат нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України та його територіальних органів, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Нотаріуси вчиняють, зокрема, такі нотаріальні дії: видають свідоцтва про право на спадщини (п.3 частини першої ст. 34 Закону України «Про нотаріат».

Згідно зі ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла, до інших осіб (спадкоємців). Стаття 1218 ЦК України встановлює, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо не заявив про відмову протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України.

Стаття 1297 ЦК України зобов`язує спадкоємця, який прийняв спадщину, що включає нерухоме майно, звернутися до нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до частини першої ст. 66 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім`я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо.

За приписами абз. 1 пп.2.8 пункту 2 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 (у редакції чинній на дату винесення оспорюваних постанов) (далі- Порядок № 296/5) якщо спадщина була відкрита на окремих територіях України до початку їх тимчасової окупації, введення воєнного стану та щодо якої спадкова справа була зареєстрована у Спадковому реєстрі, але не була закінчена, внаслідок знищення спадкової справи або відсутності доступу до місця її зберігання у зв`язку з тимчасовою окупацією чи веденням бойових дій, будь-який (будь-яка) приватний нотаріус (державна нотаріальна контора), до якого (якої) звернувся спадкоємець для завершення спадкування, продовжує провадження такої спадкової справи на підставі відповідної заяви спадкоємця.

За матеріалами Спадкових справ від 20.09.2024 № 29 та № 30 встановлено, що у Спадковому реєстрі 17.01.2009 здійснена реєстрація спадкової справи № 21/2009, Старобільська державна нотаріальна контора, спадкодавець ОСОБА_3 та 12.11.2019 здійснена реєстрація спадкової справи № 110/2019, приватний нотаріус Замарь О.О., спадкодавець ОСОБА_4 (а.с. 43, 65).

Згідно із Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженим наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376, територія Старобільського району Луганської області включена до переліку тимчасово окупованих територій.

У листі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 22.10.2024 № 46659/З-3467/15.1 22.10.2024 документи нотаріального діловодства та архіву Старобільської державної нотаріальної контори з тимчасово окупованої території міста Старобільськ не вивозились на підконтрольну Уряду України територію, встановити їх місцезнаходження та стан збереження неможливо. Згідно з наявними відомостями, приватний нотаріус Замарь О.О. на підставі поданої нею заяви (вхідний номер 12105/4/22 від 26 квітня 2022 року), зупинила нотаріальну діяльність на період дії воєнного стану. Документи нотаріального діловодства та архіву приватного нотаріуса Замарь О.О. до Луганського обласного державного нотаріального архіву не передавались та залишились на тимчасово окупованій території Луганської області за місцем розташування адреси робочого місця приватного нотаріуса Замарь О.О.

При видачі свідоцтва про право на спадщину за законом нотаріус перевіряє наявність підстав для закликання до спадкування за законом осіб, які подали заяви про видачу свідоцтва(4.1).

Свідоцтво про право на спадщину видається на підставі заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, а у випадках, передбачених частиною другою статті 1270, статтею 1276 Цивільного кодексу України, - не раніше зазначених у цих статтях строків (4.9).

Свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів.

При видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти (п. 4.14).

Спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї (3.19).

У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем (3.20).

У разі звернення спадкоємця з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину для завершення спадкування щодо спадщини, яка була відкрита на окремих територіях України до початку їх тимчасової окупації, введення воєнного стану та щодо якої спадкова справа була зареєстрована у Спадковому реєстрі, але не була закінчена, внаслідок знищення спадкової справи або відсутності доступу до місця її зберігання у зв`язку з тимчасовою окупацією чи веденням бойових дій, приватний нотаріус (державна нотаріальна контора), до якого (якої) звернувся спадкоємець, має перевірити факти, передбачені законом, та витребувати необхідні документи.

Для спадкоємця, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини, заява про видачу свідоцтва про право на спадщину є первинним документом, на підставі якого заводиться спадкова справа. При цьому нотаріус має виконати всі дії, які передбачені цим Порядком.

За приписами ст. 46 ЗУ «Про нотаріат» нотаріуси або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, має право витребовувати від фізичних та юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.

Під час судового розгляду представник позивачів пояснювала, що нотаріус мала можливість встановити місце проживання померлих та спадкоємців, адже у Витязі з Державного акту цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть ОСОБА_3 вказане його місце проживання, місце проживання померлої ОСОБА_4 ; у витязі з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб ОСОБА_2 також вказано місце проживання останньої.

Як встановлено під час судового розгляду місцем відкриття спадщини розташоване на тимчасово окупованій території, позивачі мають статус внутрішньо переміщених осіб та реєстрація місця проживання є також тимчасового окупована територія, через що органи державної влади не здійснюють свої повноваження, зокрема щодо видачі довідок про склад сім`ї.

Суд вважає, що нотаріус правомірно керувався ст. 46 Закону України «Про нотаріат», яка дозволяє витребовувати відомості, необхідні для вчинення нотаріальної дії, та п. 1.2 глави 10 Порядку, який зобов`язує з`ясовувати коло спадкоємців. А за п. 3.20 Порядку саме довідка органу реєстрації місця проживання є підтвердженням факту проживання та реєстрації спадкоємця на день смерті спадкодавця за однією адресою.

Відповідно до статті 49 Закону України «Про нотаріат» нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо: 1) вчинення такої дії суперечить законодавству України; 2) не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії; 3) дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії; 4) є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства; 5) з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась особа, яка в установленому порядку визнана недієздатною, або уповноважений представник не має необхідних повноважень; 6) правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним у їх статуті чи положенні, або виходить за межі їх діяльності; 7) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення; 8) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі, пов`язані з її вчиненням; 8-1) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії щодо відчуження належного їй майна, внесена до Єдиного реєстру боржників, зокрема за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці; 9) в інших випадках, передбачених законом.

Відсутність довідки про склад сім`ї спадкодавців унеможливлює встановлення повного кола спадкоємців, що є підставою для відмови відповідно до п. 2 ст. 49 Закону України «Про нотаріат».

Суд відхиляє посилання позивачів на довідку від 12.11.2019 № 1752, оскільки на сьогодні через тимчасову окупацію Старобільського району Луганської області об`єктивно неможливо перевірити ці відомості. А крім того, відомості щодо місця проживання позивачів разом з батьком у матеріалах справи відсутні, а також ОСОБА_1 разом з матір`ю.

Крім того, у матеріалах Спадкової справи відсутні правовстановлюючі документи на житловий будинок.

Інші доводи, які були зазначені представником позивача під час судового засідання, не беруться до уваги, тому що, не є підставою для прийняття оскаржуваних постанов.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. (Постанови Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі №338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц, від 2 липня 2019 року у справі № 48/340, від 19 травня 2020 року у справі №916/1608/18).

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципу верховенства права.

Суд також звертає увагу, що позивачі обрали оскарження постанов нотаріуса як спосіб захисту, тоді як ефективнішим у даних обставинах є позов про визнання права власності на спадкове майно відповідно до ст. 392 ЦК України, з огляду на те, що доступ до документів унеможливлений через тимчасову окупацію території.

З огляду на викладене, суд дійшов висновки, що постанови нотаріуса від 20.09.2024 є законним, оскільки відповідають вимогам ст. 49 Закону України «Про нотаріат» та Порядку. Позивачі не довіли протиправність відмови, а надані докази (свідоцтво про смерть, правовстановлюючі документи на земельну ділянку) не усувають необхідності підтвердження відсутності інших спадкоємців та підтвердження їх місце проживання. За таких обставин, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи відмову у позові, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати, понесені позивачами, не відшкодовуються.

Керуючись ст..ст. 10, 60, 263-265, 280 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Новікової Ніни Антонівни про скасування постанов від 20.09.2024 про відмову у видачі свідоцтва про право спадщину за законом.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасник справи

Позивач; ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНКОПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3

Представник позивачів ОСОБА_6 , РНКОПП НОМЕР_3 , адреса АДРЕСА_4 ,

Відповідач Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Новікова Ніна Антонівна, адреса: вул. Шевченка , буд. 36/21, Шевченківський р-н, м. Дніпро.

Суддя С.С. Потоцька