Вирок від 05 квітня 2026 р. у справі №490/447/25 — Центральний районний суд м. Миколаєва

Суд: Центральний районний суд м. Миколаєва

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об'єктів власності

Дата: 05 квітня 2026 р.

Справа: №490/447/25

Суддя: Алєйніков В. О.

УКРАЇНА

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. МИКОЛАЄВА

__________________________________________________

Справа № 490/447/25

Провадження № 1-кп/490/569/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2026 року

Центральний районний суд міста Миколаєва

У складі : головуючого - судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участі прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

його захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві кримінальну справу за обвинуваченням

ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у смт. Велика Михайлівка Роздільнянського району Одеської області, є українцем, громадянином України, здобув середню спеціальну освіту, є одруженим, має доньку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проходе військову службу на посаді водія-заправника технічного взводу технічної роти батальйону аеродромно-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «старший матрос», мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 259 Кримінального Кодексу України, -

В С Т А Н О В И В :

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

16 січня 2025 року близько 20 години 22 хвилини, ОСОБА_4 , знаходячись у Центральному районі міста Миколаєва /більш точного місця встановити не виявилось можливим/, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, використовуючи власний мобільний телефон «Xiaomi Redmi Note 13» /imei НОМЕР_2 / повідомив на спеціальну лінію «101» Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій в Миколаївській області завідомо недостовірну інформацію про замінювання ТРЦ «Сіті центр», що розташований за адресою: місто Миколаїв, проспект Центральний, 98.

Стаття закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений

Дії ОСОБА_4 слід кваліфікувати за частиною 1 статті 259 Кримінального Кодексу України - як завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху.

Позиції сторін.

1. Під час судового розгляду кримінального провадження прокурор вважала вину ОСОБА_4 у вчиненні злочину за наведених обставин доведеною, його дії під час досудового розслідування кваліфікованими вірно.

Спираючись про таке, просила визнати його винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 259 Кримінального Кодексу України та призначити йому покарання у розмірі, що відповідає мінімально передбаченому санкцією цієї норми.

При цьому на підставі статті 58 цього Кодексу просила замінити це покарання покаранням у вигляді службових обмежень для військовослужбовців строком на 02 роки з відрахуванням в дохід держави 20% грошового забезпечення.

3. Обвинувачений під час судового розгляду свою вину у вчиненні злочину за вказаних вище обставин визнав повністю та у вчиненому покаявся.

При цьому з позицією прокурора обвинувачений погодився.

Захисник у суді також погодився з позицією прокурора.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин

1. Обвинувачений під час судового розгляду кримінального провадження підтвердив, що дійсно увечері 16 січня 2025 року під час розпиття алкогольних напоїв з товаришем здійснив дзвінок на лінію «101» та повідомив про замінювання ТРЦ «Сіті центр».

При цьому будь-якого пояснення своїм діям навести він не спромігся, пояснив лише, що йому дуже соромно за свій вчинок, він зробив його у стані алкогольного сп`яніння та жодної мети при цьому не мав.

2. Оскільки вказані обвинуваченим обставини узгоджуються з висунутим обвинуваченням, суд, керуючись приписами частини 3 статті 349 Кримінального Процесуального Кодексу України, з урахуванням думки учасників судового провадження про можливість такого, визнав недоцільним подальше дослідження доказів щодо цих обставин.

З урахуванням наведеного суд вважає вину обвинуваченого у вчиненні злочину за встановлених судом обставинами доведеною.

Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого.

1. Як обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого, суд, відповідно до частини 1 статті 66 Кримінального Кодексу України враховує, що він щиро розкаявся, під час здійснення кримінального провадження активно сприяв у розкритті злочину та судовому розгляді кримінального провадження.

2. Окрім того, суд враховує, що ОСОБА_4 з 15 квітня 2022 року /тобто – вже протягом майже 04 років/ проходе військову службу за мобілізацією на період воєнного стану, з огляду на що брав безпосередню участь у відсічі збройної агресії росіїської федерації проти України.

Та цю обставину суд, керуючись частиною 2 статті 66 Кримінального Кодексу України, також враховує, як обставину, що пом`якшує покарання обвинуваченого.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого.

1. Як обставину, що обтяжує покарання обвинуваченого, суд, за згодою обох сторін кримінального провадження, керуючись пунктом 13 частини 1 статті 67 Кримінального Кодексу України враховує факт перебування ОСОБА_4 під час вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння.

2. Про наявність інших обставин, що відповідно до частини 1 статті 67 Кримінального Кодексу України визнаються такими, що обтяжують покарання обвинуваченого, сторони кримінального провадження не посилаються; матеріали кримінального провадження відомості про такі обставини не містять.

Мотиви призначення покарання.

При визначенні виду та міри покарання, яке слід застосувати відносно ОСОБА_4 суд, керуючись приписами статті 65 Кримінального Кодексу України, виходе з санкції частини 2 статті 286 Кримінального Кодексу України, враховує ступень тяжкості вчиненого ним злочину, обставини, що пом`якшують його відповідальність, а також особу винного.

В зв`язку із цим суд враховує таке.

1. Оцінюючи ступень тяжкості злочину, що був вчинений ОСОБА_4 , суд враховує, що відповідно до статті 12 Кримінального Кодексу України цей злочин є тяжким.

2. Оцінюючи відомості про особу винного, суд враховує таке.

2.1. ОСОБА_4 на обліках в лікарів психіатра та нарколога не перебуває, раніше не вчиняв злочинів та не судився.

2.2. За місцем проживання, як слідує з матеріалів досудової доповіді, він характеризується позитивно.

2.3. За місцем служби він також характеризується виключно позитивно. При цьому у характеристиці відзначається, що: «На критику та зауваження [ ОСОБА_4 ] реагує адекватно».

2.4. До того ж, обвинувачений є одруженим, має доньку ОСОБА_7 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Таке підтверджує, що вчинення злочину обвинуваченим не є наслідком його ставлення до обов`язків у суспільстві, але – наслідком випадкового збігу обставин.

Визначення виду та міри покарання.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд, окрім наведених вище обставин, враховує таке.

Відповідно до статті 3 Дисциплінарного Статуту Збройних Силу України військова дисципліна досягається не шляхом застосування кари та залякування військовослужбовців, але шляхом поєднання, зокрема повсякденної вимогливості командирів і начальників до підлеглих без приниження їх особистої гідності, з дотриманням прав і свобод, постійної турботи про них та правильного застосування засобів переконання, примусу й громадського впливу колективу, їх справедливого ставлення до підлеглих.

Та в цьому випадку виявом справедливості є питання відповідності засобів репресії вчиненому правопорушенню; категорія справедливості передбачає, що покарання за правопорушення повинно бути домірним вчиненому.

Як зазначив Конституційний Суд України у своєму рішенні № 15-рп/2004 від 02 листопада 2004 року, справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини

З урахуванням цих дороговказів суд, стосовно обставин цього кримінального провадження, зазначає наступне.

І……Санкція частини 1 статті 259 Кримінального Кодексу України передбачає один вид основного покарання - позбавлення волі на строк від двох до шести років.

ІІ……Далі, суд враховує, що в обставинах цього кримінального провадження є наявною одна обставина, що обтяжує покарання обвинуваченого, а саме – вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння.

З огляду на наявність цієї обставини суд відзначає таке.

1. Як зазначається в матеріалах досудової доповіді, факт вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння «може свідчити про зниження самоконтролю внаслідок добровільного вживання алкоголю, а також використання у вирішенні власних труднощів чи проблем неадекватних стратегій, які несуть загрозу для оточуючих…»

1.1. В той же час, орган пробації відзначає, що ці ризики можуть бути усунутими завдяки «контролю над поведінкою та мислення».

1.2. При цьому суд нагадує, що, як зазначено вище, обвинувачений наразі проходе військову службу, особливості проходження якої передбачають постійний контроль за його поведінкою.

Принагідно суд відзначає й те, що у наданій йому за місцем служби характеристиці відзначається, що обвинувачений: «Виявляє повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, шанує честь і гідність товаришів по службі».

Таке доводить, що в обставинах цього кримінального провадження ця обставина, що обтяжує покарання обвинуваченого, значною мірою компенсується умовами проходження ним служби.

2. Відзначає суд й те, що як встановлено вище, однією з обставин, що пом`якшує покарання обвинуваченого, є факт проходження ним військової служби протягом майже чотирьох років.

Вирішуючи питання про вплив цієї обставини, суд відзначає таке.

2.1. Поза розумним сумнівом, тривале перебування військовослужбовців (зокрема – обвинуваченого) у війську в умовах запеклого опору ворогові викликає їх ментальне і фізичне виснаження.

Особливу гостроту цьому додає відсутність визначеності, зокрема – щодо строків проходження служби, що є додатковим чинником, який призводить до вигоряння та деморалізації3

2.2. Та застосування в таких умовах «неадекватних стратегій» об`єктивно слід визнавати як не обставиною, яка є природною, то – принаймні обставиною, яка має виправдання, яке має враховуватись.

Отже, встановлена судом обставина, що пом`якшує покарання обвинуваченого – тривале перебування у Війську – в обставинах цього кримінального провадження є цілком здатною врівноважити обставину, що обтяжує його відповідальність.

ІІІ……Далі, суд відзначає такі обставини.

1. Судом встановлено, що в обставинах цього кримінального провадження є наявним щире каяття обвинуваченого.

Та значення цієї обставини, що пом`якшує покарання обвинуваченого, підсилюється вказаними в його службовій характеристиці відомостями про його особу, а саме – тим, що він на критику та зауваження реагує адекватно.

2. До того ж, в обставинах цього кримінального провадження є наявною ще одна з передбачених у частині 1 статті 66 Кримінального Кодексу України обставини, що пом`якшує покарання обвинуваченого.

3. До того ж, суд нагадує, що обвинувачений є одруженим, виховує доньку, свої обов`язки у суспільстві, зокрема – свій обов`язок щодо захисту Батьківщини, він виконує належним чином.

Наведене у сукупності доводить, що обвинуваченому слід призначити основне покарання в межах санкції частини 1 статті 259 Кримінального Кодексу України, але – у мінімальному передбаченому цією нормою розміні.

Отже, ОСОБА_4 слід призначити покарання у вигляді позбавлення волі строком на 02 роки.

Порядок застосування основного покарання.

1. Як зазначалось вище, наразі обвинувачений продовжує проходити військову службу, до виконання своїх обов`язків ставиться сумлінно.

2. При цьому суд додатково визначає, що відповідно до наданої йому службової характеристики він «Має теоретичні знання, практичні уміння та навички [що є необхідними для ефективного захисту Батьківщини]. Рішення приймає своєчасно, швидко реагує на зміни в обстановці. Добре володіє технікою та спорядженням, тримає їх завжди справними»

Таке, окрім іншого, доводить, що він має досвід, необхідний для ефективного виконання бойових завдань, пов`язаних з відсіччю збройної агресії проти України.

З урахуванням наведеного суд вважає, що в інтересах захисту Національної безпеки України на підставі статті 58 Кримінального Кодексу України призначене ОСОБА_4 покарання слід замінити покаранням у вигляді службових обмежень для військовослужбовців строком на 2 роки з відрахуванням 20% його грошового забезпечення в дохід держави.

Цивільний позов в межах цього кримінального провадження не заявлявся.

Вирішення питання про долю речового доказу.

Матеріали кримінального провадження доводять, що постановою слідчого слідчого відділення № 1 Миколаївського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області ОСОБА_8 від 17 січня 2025 року речовим доказом у цьому кримінальному провадженні визнаний мобільний телефон «Xiaomi Redmi Note 13» /imei НОМЕР_2 /.

Вирішуючи питання про подальшу долю цього речового доказу, суд відзначає таке.

1. 1.1. Предметом злочину, передбаченого частиною 1 статті 259 Кримінального Кодексу України є повідомлення, тобто - інформація певного змісту.

1.2. Для впливу ж на інформацію ОСОБА_4 , як зазначено в обвинувальному акті та встановлюється цим вироком, був використаний мобільний телефон.

Отже, цей мобільний телефон в обставинах цього кримінального провадження є знаряддям злочину.

2. Порядок вирішення питання про подальшу долю такого майна є врегульованим такими приписами діючого законодавства та настановами судової практики.

2.1. Відповідно до пункту 1 частини 9 статті 100 Кримінального Процесуального Кодексу України

… гроші, цінності та інше майно, які підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та/або зберегли на собі його сліди, конфіскуються, крім випадків, коли власник (законний володілець) не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

2.2. Відповідно до частини 1 статті 961 Кримінального Кодексу України

Спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого частиною першою статті 150, статтею 154, частинами другою і третьою статті 159-1, частиною першою статті 190, статтею 192, частиною першою статей 204, 209-1, 210, частинами першою і другою статей 212, 212-1, частиною першою статей 222, 229, 239-1, 239-2, частиною другою статті 244, частиною першою статей 248, 249, частинами першою і другою статті 300, частиною першою статей 301, 302, 310, 311, 313, 318, 319, 362, статтею 363, частиною першою статей 363-1, 364-1, 365-2 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 962 Кримінального Процесуального Кодексу України

Спеціальна конфіскація застосовується, зокрема, у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

2.3. Відповідно до частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів": "Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права".

У постанові від 02 вересня 2020 року у справі № 761/48436/18 Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду зробив такий висновок про застосування норм права

пунктом 1 частини 9 статті 100 Кримінального Процесуального Кодексу України регулюються питання щодо процесуального порядку застосування спеціальної конфіскації, тоді як матеріально-правові підстави її застосування визначені законом України про кримінальну відповідальність, а саме ст. 96-1 та ст. 96-2 КК України.

3. З огляду на ці приписи діючого законодавства та настанови судової практики суд, повертаючись до обставин цього кримінального провадження, зазначає про таке.

3.1. В обставинах цього кримінального провадження, як доведено вище, виступав знаряддям злочину.

3.2. При цьому за злочин, знаряддям якого він виступав, законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі.

Отже, в обставинах цього кримінального провадження є наявними як процесуальні, так й – матеріальні підстави для конфіскації цього майна.

Отже, мобільний телефон «Xiaomi Redmi Note 13» /imei НОМЕР_2 / слід конфіскувати.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_9 наразі не застосовується.

Судові витрати у цьому кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись статтями 368, 373-374 Кримінального Процесуального Кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 259 Кримінального Кодексу України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 02 роки.

На підставі статті 58 Кримінального Кодексу України замінити ОСОБА_10 покарання у вигляді позбавлення волі покаранням у вигляді службових обмежень для військовослужбовців строком на 02 /два/ роки з відрахуванням в дохід держави 20% його грошового забезпечення.

Речовий доказ у справі – мобільний телефон «Xiaomi Redmi Note 13» /imei НОМЕР_2 / - конфіскувати.

Вирок може бути оскарженим до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд міста Миколаєва протягом 30 днів з моменту його проголошення.

СУДДЯ = ОСОБА_11

06.04.2026

3 - на такому неодноразово наголошувала військовий омбудсмен ОСОБА_12 , окрім іншого, https://www.ukrinform.ua/rubric-ato/4037584-resetilova-potribno-obmezuvati-stroki-perebuvanna-vijskovih-na-nuli.html#:~:text=%D0%9F%D1%80%D0%BE%20%D1%86%D0%B5%20%D1%83%20%D1%82%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%B5%D1%84%D1%96%D1%80%D1%96%20%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D0%BB%D0%B0,%D0%B1%D1%83%D1%82%D0%B8%C2%BB%2C%20%2D%20%D0%B7%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D0%B8%D0%BB%D0%B0%20%D0%B2%D0%BE%D0%BD%D0%B0.&text=%D0%A3%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%B0%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%D0%BA%D1%80%D0%B5%D1%81%D0%BB%D0%B8%D0%BB%D0%B0%2C%20%D1%89%D0%BE%20%D0%BC%D0%B0%D1%8E%D1%82%D1%8C%20%D0%B1%D1%83%D1%82%D0%B8,%D1%87%D0%B0%D1%81%D1%83%20%D0%B2%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%BC%20%D0%BF%D0%BE%D1%82%D1%80%D1%96%D0%B1%D0%BD%D0%B0%20%D1%8F%D0%BA%D1%96%D1%81%D0%BD%D0%B0%20%D1%80%D0%BE%D1%82%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F; ; https://sud.ua/ru/news/ukraine/357706-chetkie-sroki-sluzhby-vozmozhny-tolko-posle-usileniya-mobilizatsii-voennyy-ombudsman-reshetilova тощо

Оригінал: reyestr.court.gov.ua