Вирок від 31 травня 2026 р. у справі №752/18405/22 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/18405/22

Провадження по справі № 1-кп/752/641/26

В И Р О К

іменем України

"01" червня 2026 р. Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

при секретарі - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальне провадження №120221000100002515 від 24.10.2022 стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Києва, громадянина України, що має базову освіту, неодруженого, такого, що не має на утриманні неповнолітніх чи непрацездатних осіб, офіційно не працевлаштованого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , який постійно проживає за адресою: АДРЕСА_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч.2 ст. 296 КК України,

за участю сторін і учасників кримінального провадження:

прокурора - ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),

обвинуваченого - ОСОБА_3 ,

захисника - ОСОБА_5 ,

встановив:

ОСОБА_6 у невстановлені досудовим розслідуванням та судом час, місці та спосіб, за невстановлених обставин, діючи умисно, без передбаченого законом дозволу, у порушенням вимог ст. 68 Конституції України, п. 1, 2 «Переліку видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об`єднань міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України», затвердженого Постановою ВРУ № 2471-XII від 17.06.1992 «Про право власності на окремі види майна», відповідно до якого зброя, боєприпаси, вибухові речовини й засоби вибуху віднесені до майна, яке не може перебувати у власності громадян, Положення про дозвільну систему, затвердженого Постановою КМУ N? 576 від 12.10.1992, «Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом МВС України №622 від 21.08.1998, придбав без передбаченого законом дозволу короткоствольну гладкоствольну вогнепальну зброю, виготовлену саморобним способом з використанням відновленої рамки ММГ пістолета «ПМР» N? НОМЕР_3, кожуха-затвору самозарядного пістолета моделі «ПМР-УОС» N? НОМЕР_1 та заміни відновленого ствола ММГ пістолета «ПМР» калібру 9 мм Р.А. та придатну до проведення пострілів, а також бойові припаси: 5 пістолетних патронів «ФОРТ» калібру 9 мм Р.А., 2 кулевих пістолетних патрони центрального запалення, споряджені саморобним способом із використанням складових частин патронів промислового виробництва, які споряджені полімерним снарядом, діаметром 9 мм з маркувальними позначеннями: «СОВА 119 mm», «SOBR 9mm P.A.» та носив їх при собі без передаченого законом дозволу до тих пір коли, 24.10.2022 о 21 40 за адресою: АДРЕСА_2, вони були виявлені та вилучені у нього під час затримання.

Таким чином суд визнає винуватим ОСОБА_3 , у придбанні та носінні вогнепальної зброї, бойових припасів без передбаченого законом дозволу, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.

Крім того, він же 24 жовтня 2022 о 18 годині 30 хвилин, перебуваючи у дворі житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , у стані алкогольного сп`яніння, маючи умисел на грубе порушення громадського порядку, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується винятковим цинізмом, висловлювався нецензурними словами на адресу ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ображаючи її честь та гідність. Після чого, ігноруючи елементарні правила поведінки, демонструючи зневагу щодо норм моральності, добропристойності, дістав вогнепальну зброю, виготовлену саморобним способом, та здійснив нею постріл у бік потерпілої, влучивши при цьому у металевий паркан, чим створив загрозу для життя та здоров`я ОСОБА_8 завдав їх психологічних страждань, стресу, а також порушив спокій мешканців, розташованих поблизу будинків.

Таким чином суд визнає винуватим ОСОБА_3 у хуліганстві, тобто грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося винятковим цинізмом, вчиненому із застосуванням вогнепальної зброї, тобто у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.

Винуватість ОСОБА_3 у вчинених кримінальних правопорушеннях, за вищезазначених обставин, доводиться змістом угоди, яка 28 травня 2026 була укладена між обвинуваченим та прокурором та надана суду для затвердження.

Після роз`яснення судом обвинуваченому ОСОБА_3 вимоги статей 473, 476 КПК України, він зазначив, що беззаперечно визнає себе винуватим у вчинені інкримінованих йому кримінальних правопорушень за обставин, викладених в угоді та обвинувальному акті. Він визнає, що придбав та носив вогнепальну зброю та бойові припаси без передбаченого законом дозволу та вчинив хуліганські дії 24.10.2022, перебуваючи за адерсою: АДРЕСА_2 із застосуванням вогнепальної зброї. Надав суду квитанцію, відповідно до якої виконав вимоги угоди та перерахував на користь ВЧ НОМЕР_2 100 тис. грн. Просив затвердити угоду про визнання винуватості, призначити йому узгоджену в угоді міру покарання та звільнити його від відбування покарання з випробуванням.

В судовому засіданні прокурор також просила затвердити вищезазначену угоду, та призначити узгоджену сторонами міру покарання у виді 5 років позбавлення волі й звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, а строк звільнення визначити на розсуд суду.

Захисник ОСОБА_5 також просив затвердити угоди, вказуючи на те, що його підзахисний беззастережно визнав винуватість у пред`явленому обвинувачені та угода укладалася добровільно, без примусу. Просив врахувати, що ОСОБА_3 не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Потерпіла ОСОБА_8 подала заяву від 12.05.2026 в якій вказала, що вона не заперечує проти укладання угоди про визнання винуватості й не має до обвинуваченого ОСОБА_3 майнових претензій.

Суд, розглядаючи питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, дійшов до наступних висновків.

Не вдаючись в оцінку доказів, суд вважає, що формулювання обвинувачення, яке викладено в угоді та обвинувальному акті, відповідає статтям закону про кримінальну відповідальність, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_3 .

Суд також вважає, що умови угоди не суперечать вимогам КПК України та/або закону. Так, кримінальні правопорушення, які вчинив ОСОБА_3 законом віднесено до тяжких злочинів, але вони не відносяться до кримінальних проваджень щодо корупційних кримінальних правопорушень та кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією. Тому у даній частині угода про визнання винуватості відповідає вимогам п.1 ч.4 ст. 469 КПК України.

Крім того, суд 12.05.2026 отримав заяву від потерпілої ОСОБА_8 в якій вона відмовилася від пред`явленого нею позову до обвинуваченого, а також вказала, що не заперечує проти укладання та затвердження угоди про визнання винуватості, що відповідає положенням ч. 7 ст. 469 КПК України.

Щодо відповідності угоди інтересам суспільства, суд погоджується із доводами сторони обвинувачення, що такий спосіб завершення розгляду пред`явленого обвинувачення відповідає положенням ст. 2 КПК України, зменшить навантаження на систему правосуддя, також надає можливість підтримати Збройні Сили України, що відбулося в наслідок перерахування обвинуваченим добровільного внеску на користь однієї з ВЧ у розмірі 100 тис грн.

Вищевикладене не суперечать інтересам суспільства.

Судом не встановлено обставин, які б вказували на те, що умови угоди порушують права, свободи і інтереси сторін угоди, або інших осіб.

Роз`яснивши обвинуваченому право на судовий розгляд, за умов викладених у п.1 ч. 4 ст. 474 КПК України, та встановивши, що він правильно розуміє наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе инуватим, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди, суд вважає, що існують достатні підстави для визнання винуватості ОСОБА_3 . Добровільність укладеної угоди також не викликає у суду будь-яких сумнівів.

Щодо покарання, яке узгоджено сторонами угоди, то суд приходить до таких висновків.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 згідно із ст.67 КК України, сторони угоди не визначили.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_3 відповідно до вимог ст. 66 КК України сторони визнали щире каяття.

Даними, що характеризують ОСОБА_3 , та які встановлені під час судового розслідування є те, що він раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

За наведених вище обставин суд погоджується із визначеною сторонами в угоді мірою покарання як за кожний із вчинених злочинів окремо, так і щодо його призначення за сукупністю правопорушень за правилами ч. 1, 4 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш свого покарання більш суворим.

Згідно ч.1 ст.75 КК України суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене ст. 403, 405. 407, 408, 429 КК України вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене ч. 3 ст. 127 КК України, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Вчинені ОСОБА_3 злочини, не відносяться до тих, за якими особу не може бути звільнено від відбування покарання. Окрім того, сторони в угоді погодили остаточне покарання у виді 5 років позбавлення волі.

Суд погоджується з умовами угоди, відповідно до якої сторони дійшли згоди про застосування положень ст. 75 КК України та звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання, враховуючи зокрема дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, а також відсутністю тяжких наслідків від вчинених ним злочинів, його ставлення до вчиненого, щире каяття, відсутність на час розгляду справи претензій майнового характеру з боку потерпілої, суд вважає, що наявні підстави для звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання з випробовуванням, що на думку суду буде сприяти його прагненню до правослухняної поведінки, гарантуватиме невідворотність покарання.

Суд вважає таке покарання необхідним і достатнім для виправлення, перевиховання і попередження вчинення нових злочинів ОСОБА_3 .

Доля речових доказів підлягає вирішенню відповідно до вимог ст.100 КПК України. Судові витрати на залучення експерта підлягають відшкодуванню обвинуваченим. Запобіжні захід слід скасувати.

На підставі вищевикладеного, керуючись п.1 ч.3 ст. 314, ч.2 ст. 373, ст. 374, 474, 475 КПК України, суд -

ухвалив:

затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 28 травня 2026 між прокурором Голосіївської окружної прокуратури містка Києва ОСОБА_10 та обвинуваченим ОСОБА_3 та її захисником ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №12022100010002512, дані про яке 24.10.2022 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263 ч.4 ст.296 КК України, і призначити йому покарання:

за ч.1 ст.263 КК України - у виді позбавлення воли на строк 4 роки;

за ч.4 ст.269 КК України - у виді позбавлення воли на строк 5 років;

Остаточно призначити ОСОБА_3 покарання за правилами ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки.

На підставі ст.76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов`язки: протягом іспитового строку не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, періодично з`являтися для реєстрації та повідомляти зазначений орган про зміну місця проживання, роботи.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адерсою: АДРЕСА_2 ) на користь держави судові витрати на залучення експертів № СЕ-19/111-22/46018-БЛ від 25.10.2022 в розмірі 1132. 68 грн., № СЕ-19/111-22/46269 БЛ від 09.12.2022 в розмірі 1510,24 грн., № СЕ-19/111-22/46273-БЛ від 22.11.2022 в розмірі 1132,68 грн., всього 3775,60 грн.

Речові докази: пістолет та патрони, гільзи, які передані на зберігання до камери збереження речових доказів Голосіївського УП ГУНП у м. Києві ФП-0213057 від 02.12.2022, ФП-013975 від 14.12.2022 - знищити (утилізувати)

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження. Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення з урахуванням обмежень, передбачених ч. 4 ст. 394 та ч.3 ст. 424 КПК України.

Роз`яснити учасникам провадження, що згідно зі ст. 476 КПК України у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення цього кримінального правопорушення.

Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності за ст. 389-1 КК України.

Відповідно до частин 3 і 6 ст.376 КПК України роз`яснити учасникам кримінального провадження їх права на ознайомлення з журналом судового засідання і подання на нього письмових зауважень і отримання в суді копії вироку, вручити її обвинуваченому - негайно.

Суддя ОСОБА_1