Рішення від 03 травня 2026 р. у справі №607/23119/25 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.05.2026 Справа №607/23119/25 Провадження №2/607/2980/2026

м.Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого – судді – Якімця Т.І.,

за участю секретаря судового засідання – Трембач С.О.,

без участі сторін,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину у твердій грошовій сумі та

У С Т А Н О В И В :

І. Описова частина

1. Стислий зміст позовної заяви

04 листопада 2025 року через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_1 звернулася до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з цивільним позовом, який було уточнено під час розгляду справи, до ОСОБА_2 про стягнення з відповідача на користь позивача аліменти на утримання неповнолітнього сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 12 000 грн, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, і до повноліття дитини.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що між сторонами 18 червня 2013 року було укладено шлюб, який розірваний рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 листопада 2021 року (справа № 607/12936/21). Під час шлюбу, у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач посилається на те, що відповідач інших утриманців немає, працездатний, отримує дохід, має нерухоме майно, транспортний засіб, його стан здоров`я дозволяє працювати, а тому він може сплачувати такий розмір аліментів.

2. Стислий зміст відзиву, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив

Від представника ОСОБА_2 – адвоката Калинчук Анни Сергіївни – надійшов відзив на позовну заяву, в якому адвокат висловила прохання визначити та стягувати з відповідача аліменти на утримання сина у твердій грошовій сумі в розмірі 10 000 грн, у задоволенні вимоги позивача про стягнення додаткових витрат у сумі 38 791 грн – відмовити, посилаючись на те, що відповідач є військовослужбовцем Збройних Сил України, не заперечує свого обов`язку утримувати сина та бажає брати участь у його вихованні та забезпеченні.

Від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, в якій вона висловила прохання визначити аліменти на утримання дитини у твердій грошовій сумі у розмірі 20 000 грн щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви.

ОСОБА_1 також подала заяву про зміну (уточнення) предмету позову, у якій висловила прохання стягувати з ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини у твердій грошовій сумі 12 000 грн щомісячно.

Від представника ОСОБА_2 – адвоката Калинчук А.С. – надійшов відзив на уточнену позовну заяву, в якій відповідач уточнений позов визнав повністю та не заперечив щодо його задоволення.

3. Процесуальні дії та хронологія руху справи в суді

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 листопада 2025 року відкрито провадження у цій цивільній справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 березня 2026 року прийнято заяву про зміну (уточнення) предмету позову й ухвалено у подальшому розглядати справу здійснювати з урахуванням заяви про зміну (уточнення) предмета позову, зокрема про стягнення з ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини у твердій грошовій сумі 12 000 грн щомісячно.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася з невідомих суду причин, хоча про місце, день та час розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник адвокат Калинчук А.С. в судове засідання не з`явилися з невідомих суду причин, хоча про місце, день та час розгляду справи повідомлялися належним чином, однак адвокат у відзиві висловив прохання здійснювати розгляд справи проводити у відсутності сторони відповідача.

Відповідно до частини першої статті 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з частиною другою статті 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд встановив наступні обставини справи.

ІІ. Мотивувальна частина

1. Фактичні обставини встановлені судом.

18 червня 2013 року між сторонами було укладено шлюб, актовий запис № 780, який розірвано рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 листопада 2021 року (справа № 607/12936/21), що підтверджується актовим записом про шлюб, ідентифікатор запиту: 00102847451 від 30 серпня 2025 року (а.с. 3).

У цьому шлюбі у сторін народився син – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис № 1352, про що свідчить актовий запис про народження, ідентифікатор запиту: 00102976793 від 30 серпня 2025 року (а.с. 4).

Відповідно до складу сім`ї станом на 22 липня 2025 року, виданої виконуючим обов`язки бургомістра Кен Каз`є 05 серпня 2025 року, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , з 18 березня 2022 року (а.с. 5, 8).

ОСОБА_5 є учнем у коледжі Пресвятої Діви Марії плюс (документ для батьків від 05 серпня 2025 року) (а.с. 6).

Крім того, ОСОБА_5 має посвідку на проживання у Бельгії, дата видачі 27 червня 2025 року, дійсна до 04 березня 2026 року (а.с. 7).

Позивачем долучено розрахунок додаткових витрат та замовлення різних дитячих речей для сина (а.с. 9 – 18, 20 – 21).

Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_1 , № 630/2235 від 14 листопада 2025 року, виданої старшому солдату ОСОБА_2 , він брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції в період її проведення; у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації в Запорізькій, Донецькій, Сумській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах і в період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку зі збройною агресією федерації проти України: у період із 03 вересня 2023 року по 23 грудня 2023 року; із 30 січня 2024 року по 18 лютого 2024 року; із 02 грудня 2024 року по 03 березня 2025 року; із 18 жовтня 2025 року по теперішній час (а.с. 39, 139).

ОСОБА_2 перерахував 20 000 грн ОСОБА_1 06 листопада 2025 року, що підтверджується платіжною інструкцією (а.с. 40), а також, ОСОБА_1 долучила рух коштів по картці від 29 листопада 2025 року, за період з 01 липня 2023 року по 30 червня 2024 року та за період з 01 вересня 2024 року по 28 листопада 2025 року (а.с. 52 – 58, 63 – 80), з яких вбачається про неодноразові зарахування коштів від ОСОБА_2 та виписку про зарахування коштів від ОСОБА_2 на її рахунок у розмірі 145 000 грн за період з 19 вересня 2023 року по 06 листопада 2025 року (а.с. 59 – 62, 177 – 178).

Крім того, позивач долучила до матеріалів справи квитанції, скриншоти переписок, копії записів до лікарів, квитків, оплати за навчання, одяг, тощо, з яких вбачається про використання коштів на потреби дитини (а.с. 81 – 132, 153 – 172).

2. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

2.1. Конституцією України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша статті 55). Частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод (пункт 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року №9-зп).

Згідно з частинами першою, другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави; суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як вказано у статтях 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

2.2. Відповідно до статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків (частина друга); сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (частина третя).

У частинах першій та другій статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 1989 року вказано, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Сімейний кодекс України (далі – СК України) визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов`язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов`язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім`ї та родичів (частина перша статті 1).

Як вказано у статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до частини другої статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Згідно з вимогами частини першої та другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року № 2402-III, кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (стаття 180 СК України); способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними, а домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частини перша – третя статті 181 СК України).

Системне тлумачення зазначених норм дає підстави для висновку, що дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, а способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. Вибір способу стягнення аліментів належить тому з батьків, разом з яким проживає дитина, і який є позивачем у справі про стягнення аліментів. Тобто, саме позивачу належить право вибору способу стягнення аліментів (у твердій грошовій сумі чи у частці від заробітку платника аліментів).

2.3. Згідно з частиною першою статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 31) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 32) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

У роз`ясненнях, зазначених у Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3, вказано, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен урахувати: стан здоров`я та матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення; розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у частині другій статті 182 СК України (див. пункт 17).

При цьому частиною другою статті 182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03 грудня 2025 року № 4695-ІХ у 2026 році встановлені наступні розміри прожиткового мінімуму на одну особу для дітей віком до 6 років – 2 817 грн; для дітей віком від 6 до 18 років – 3 512 грн.

Зі змісту статті 184 СК України вбачається, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу – із дня подання такої заяви. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.

2.4. Судом встановлено, що неповнолітній син сторін проживає разом із матір`ю та перебуває на її утриманні. Відповідач окремо від дитини проживає та зобов`язаний брати участь у її матеріальному забезпеченні.

Позивач просить стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини у твердій грошовій сумі 12 000 грн щомісячно. Відповідач проти задоволення позову не заперечує та погоджується сплачувати аліменти у зазначеному розмірі.

Відповідно до статей 180, 181, 182, 184 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а за рішенням суду аліменти можуть бути присуджені у твердій грошовій сумі.

Враховуючи вік дитини, її потреби, відсутність доказів неможливості відповідача надавати матеріальне утримання, а також згоду відповідача на сплату аліментів у заявленому розмірі, суд дійшов висновку, що визначений позивачем розмір аліментів у сумі 12 000 грн щомісячно є обґрунтованим, відповідає інтересам дитини та забезпечить її належне утримання.

З огляду на наведене, позов є обгрунтованим, а аліменти слід стягнути з дня пред`явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття

ІІІ. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви

3.1. Ураховуючи наведене, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Суд керується виключно інтересами дитини та вважає, що саме такий розмір аліментів є необхідним і достатнім для нормального розвитку і утримання дитини.

Суд звертає увагу сторін, що відповідно до статті 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

При цьому, суд зауважує, що у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я сторін та в інших випадках, передбачених СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів.

Згідно з частиною першою статті 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

За таких обставин суд вважає, що рішення, в частині стягнення аліментів за один місяць, слід допустити до негайного виконання.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову – на відповідача. За частиною першою статті 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації – 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Суд зазначає, що позов про стягнення аліментів в твердій грошовій сумі задоволений повністю, позивач звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», а відповідач позов визнав.

Згідно з частиною шостою статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Тож з відповідача слід стягнути на користь держави судовий збір за розгляд справи у суді першої інстанції в межах 50 відсотків у розмірі 665,60 грн, та 50 відсотків у сумі 665,60 грн покласти на рахунок держави в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 19, 76 – 78, 133, 137, 141, 223, 244, 247, 258 – 268, 273 – 274, 352 – 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину у твердій грошовій сумі – задовольнити.

2. Стягувати з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) аліменти на утримання сина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 12 000 (дванадцять тисяч) гривень, щомісячно, але не менше ніж 50 (п`ятдесят) відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня подання позовної заяви до суду, тобто з 04 листопада 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

3. Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.

4. Допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

5. Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь держави судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.

6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

7. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

8. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного рішення суду.

9. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення виготовлено 04 травня 2026 року.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 .

Головуючий суддяТ. І. Якімець