Рішення від 31 травня 2026 р. у справі №461/3414/26 — Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/3414/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2026 року м.Львів

Галицький районний суд м. Львова в складі головуючого судді Мироненко Л.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про розірвання шлюбу, -

ВСТАНОВИВ:

Позовні вимоги.

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом. Свої вимоги мотивує тим, що 05.01.2012 року між ним та відповідачем було укладено шлюб, який зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану Іванівського районного управління юстиції Херсонської області, про що зроблений актовий запис №1.

Під час шлюбу у подружжя народилась дитина - донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач зазначає, що з початку 2019 року сімейні відносини між сторонами істотно погіршилися. Подружжя фактично припинило спільне проживання, спільного господарства не веде, а спілкування між сторонами відбувається виключно в телефонному режимі, оскільки відповідач фактично проживає за межами України, а саме в Республіці Італія.

Позивачем вживалися заходи щодо примирення та збереження сім`ї, однак вони не дали позитивного результату.

Станом на момент звернення до суду позивач вважає, що подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечать його інтересам, у зв`язку з чим наміру на збереження шлюбу не має.

Враховуючи вищенаведене, з посиланням на норми Сімейного кодексу України та ЦПК України, просив розірвати шлюб, укладений між ним та ОСОБА_2 .

Рух справи в суді.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 12.05.2026 року було відкрито провадження по справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в судове засідання.

Позиція сторін по справі.

Повідомлення позивача про розгляд справи здійснювалось шляхом направлення копії ухвали про відкриття провадження на адресу місця проживання зазначеного у позові.

Відповідач на адресу суду 12.05.2026 року подала заяву у якій проти розірвання шлюбу не заперечила, зазначивши, що дійсно з 2019 року разом з позивачем не проживають.

Встановлені судом фактичні обставини справи.

05.01.2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який зареєстровано відділом державної реєстрації актів цивільного стану Іванівського районного управління юстиції Херсонської області, про що зроблений актовий запис №1 Після державної реєстрації шлюбу дружині залишено прізвище – ОСОБА_4 .

Під час шлюбу у сторін народилась спільна дитина – донька ОСОБА_3 , 2012 року народження.

Позивач з донькою проживають за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується актом фактичного проживання від 16.03.2023 року.

З акту обстеження умов від 13.03.2023 року вбачається, що зі слів ОСОБА_1 він з донькою переїхав у м. Львів у 2021 році, разом із ОСОБА_2 сім`єю не проживають.

Судом також встановлено, що спільне життя позивача з відповідачем не склалось, внаслідок чого шлюбні відносини між ними фактично припинилися, подальше спільне життя, збереження сім`ї та шлюбу з огляду на позицію сторін, між ними неможливе.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У ч. 1 ст. 4 ЦПК України законодавчо встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3 статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.

Частиною 1 ст. 51 Конституції України закріплено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Стаття 24 СК України визначає, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Отже, однією з основних засад сучасного сімейного права є свобода шлюбу. Зокрема особа має право вільно вирішувати питання щодо укладення шлюбу та його збереження, а також розірвання шлюбу та припинення шлюбних відносин.

Відповідно до ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відповідно до ч. 3 п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суду першої інстанції», у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Статтею 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Згідно ч.2 ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Однією із основних засад сучасного сімейного права є свобода шлюбу, зокрема, особа має право вільно вирішувати питання щодо укладення шлюбу та його збереження, а також розірвання шлюбу та припинення шлюбних відносин. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово "сімейний" засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово "союз" підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.

Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач та відповідач не мають наміру зберегти шлюб.

Згідно ч. 1 ст. 112 СК України, суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність неповнолітніх дітей та інші обставини життя подружжя.

Відповідно до обставин, викладених у позовній заяві, причиною розірвання шлюбу є відсутність бажання позивача будувати у подальшому сімейні відносини, внаслідок чого припинилось між сторонами почуття взаємної любові, поваги та дружби.

Згідно ч. 2 ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.

Згідно з ч. 2ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України). Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що не має підстав для подальшого збереження формального шлюбу, у зв`язку з чим доцільним є такий розірвати, а позов задовольнити.

Керуючись ст.ст. 258, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,- задовольнити повністю.

Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який 05.01.2012 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Іванівського районного управління юстиції Херсонської області, про що зроблений актовий запис №1.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_2 .

Головуючий суддя Л.Д. Мироненко