Постанова від 31 травня 2026 р. у справі №707/1946/26 — Черкаський районний суд Черкаської області

707/1946/26

3/707/536/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2026 року м. Черкаси

Суддя Черкаського районного суду Черкаської області Морозов В.В. розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли від Відділу поліцейської діяльності № 1 (м. Черкаси) Черкаського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , пенсіонера, про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 191 КУпАП, -

в с т а н о в и в :

Згідно із протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 983611 від 29 квітня 2026 року ОСОБА_1 «у АДРЕСА_3 , порушив умови зберігання вогнепальної зброї ТОЗ-12012 МВ1Е, № НОМЕР_1 , К-12 дозвіл № НОМЕР_2 дійсний до 01.05.2018, а саме під час перевірки умов зберігання, встановлено, що зазначена вогнепальна зброя відсутня за вказаною адресою, у зв`язку з її втратою у грудні 2021 року, про що останній не повідомив органи поліції».

Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 191 КУпАП.

ОСОБА_1 будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився.

У п.п. 66 - 69 рішення у справі «Смірнова проти України» (заява № 36655/02) від 08 листопада 2005 року Європейський суд з прав людини повторює, що розумність тривалості провадження повинна бути оцінена в світлі обставин справи та з огляду на наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів, а також предмет спору. Нездатність державних органів ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням статті 6 параграфа 1 даної Конвенції, оскільки обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається в першу чергу на відповідні державні органи.

За таких обставин, враховуючи, що статтею 268 КУпАП не передбачена обов`язкова участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 191 КУпАП, ураховуючи принцип судочинства, зазначений у практиці Європейського суду з прав людини, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд вважає за можливе розглянути справу без участі ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріали справи, суддя дійшов наступних висновків.

Згідно з частиною 2 статті 38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні не пізніш як через три місяці з дня його виявлення.

Триваюче правопорушення це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

Подібна правова позиція щодо застосування норм права викладена у постановах Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 804/401/17 та від 11 грудня 2018 року у справі № 242/924/17.

Відтак, адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 191 КУпАП, не є триваючим.

Із протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 983611 від 29 квітня 2026 року та письмових пояснень ОСОБА_1 установлено, що датою вчинення правопорушення, а саме датою втрати вогнепальної зброї є грудень 2021 року, а, відтак з огляду на те, що правопорушення за ч. 1 ст. 191 КУпАП не носить характеру триваючого, на даний час закінчилися строки притягнення до адміністративної відповідальності, визначені ч. 2 статті 38 КУпАП.

Відповідно до п. 7 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу.

Між тим, п. 7 ст. 247 КУпАП не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення.

Крім того, формулювання абзацу першого статті 247 КУпАП дозволяє дійти висновку, що встановлення юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, у тому числі й вини особи у його вчиненні.

Отже, поєднання закриття справи з одночасним визнанням вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення є взаємовиключними рішеннями, і прийняття таких двох взаємовиключних рішень в одній постанові про закриття справи свідчить про порушення права людини на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. За правилами статті 284 КУпАП рішенням, що доводить вину особи у вчиненні інкримінованого діяння, є саме постанова про накладення адміністративного стягнення або застосування заходів впливу, умовою якої є визначення вини.

На підтвердження наведеного суд вважає за необхідне зіслатися на зміст частини другої статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, якою передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку, а також на положення частини першої статті 62 Конституції України, згідно яких особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Аналіз положень частини 2 статті 38 та пункту 7 статті 247 КУпАП дозволяє дійти висновку про те, що в разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ч. 2 ст. 38 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю без з`ясування обставин, передбачених ст. 280 КУпАП, у тому числі винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, що також узгоджується із вимогами ст. 284 КУпАП, за змістом якої суд у резолютивній частині постанови повинен викласти тільки одне із передбачених цією статтею рішень: про накладення адміністративного стягнення чи про закриття.

Даний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, наведеній у постанові від 08 серпня 2017 року в справі № 6-15341ск06.

Відтак, після спливу строків, передбачених ст. 38 КУпАП, суд позбавлений можливості досліджувати та давати будь-яку оцінку доказам у справі, а також встановлювати наявність вини особи у скоєному.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Олександр Волков проти України», заява № 21722/11, п. 137, від 09 січня 2013 року, зазначає, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (див. рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства» (Stubbings and Others v. the United Kingdom), п. 51, Reports 1996-IV). Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень.

Враховуючи наведене, оскільки на момент розгляду судом адміністративного матеріалу відносно ОСОБА_1 сплинув строк накладення адміністративного стягнення, провадження по справі підлягає закриттю.

На підставі викладеного, керуючись п. 7 ст. 247, ст.ст. 38, 283-285 КУпАП, суддя, -

у х в а л и в :

Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 191 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга може бути подана до судової палати у кримінальних справах Черкаського апеляційного суду через Черкаський районний суд Черкаської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя: В. В. Морозов