Рішення від 31 травня 2026 р. у справі №705/2519/26 — Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №705/2519/26

2/705/2658/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2026 року м. Умань Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Гудзенко В.Л.

при секретарі Музичук Л.В.

розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду в м. Умань цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , що поданий представником позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа – ОСОБА_4 про визнання батьківства,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду через свого представника з позовом до ОСОБА_3 , третя особа – ОСОБА_4 про визнання батьківства. В позовній заяві представник позивача зазначає, що ОСОБА_1 з 2019 була заручена з ОСОБА_3 , у 2021 році відносини між сторонами погіршилися. У листопаді 2021 року позивач дізналася, що перебуває на 5 місяці вагітності, про що повідомила відповідачу. Цього ж місяця вона виїхала з України до Польщі. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 у Польщі народила сина ОСОБА_5 , біологічним батьком якого є відповідач ОСОБА_3 . Оскільки на момент народження сина сторони не перебували в зареєстрованому шлюбі, тому відомості про батька були записані за вказівкою матері. У серпні 2022 року ОСОБА_1 разом із сином повернулися в Україну. Близько трьох років тому відповідач був мобілізований та по даний час проходить військову службу в ЗСУ, перебуваючи у відпустці приїжджав до дитини. На даний час сторони не спілкуються, відповідач до дитини не приїжджає, не надає будь-якої допомоги. На підставі викладеного позивач просить визнати ОСОБА_3 батьком ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Хойниці, Республіка Польща, актовий запис про народження № 22020011/00/AU/2022/103057 від 21.04.2022; внести зміни до актового запису цивільного стану про народження ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , у м.Хойниці, Республіка Польща, № 22020011/00/AU/2022/ НОМЕР_1 , зареєстрованого 21.04.2022 відділом реєстрації актів цивільного стану Хойниці, Поморське воєводство, Республіка Польща, а саме у розділі «Відомості про батьків» у графі «батько» дитини зазначити – ОСОБА_7 , громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_2 , родинне прізвище « ОСОБА_8 », місце народження: с.Городниця, Уманський район, Черкаська область, Україна. У розділі «Відомості про дитину» у графі «Прізвище» дитини змінити з « ОСОБА_9 » на « ОСОБА_8 », інші відомості залишити без змін та стягнути судовий збір.

13.05.2026 на адресу суду від представника відповідача ОСОБА_10 надійшов відзив на позов, в якому він посилався на те, що відповідач позов не визнає та просив стягнути судові витрати щодо оплати проведення молекулярно-генетичної експертизи.

Разом з тим, 19.05.2026 на адресу суду від представника відповідача ОСОБА_10 надійшла заява про часткове визнання позову. У заяві вказано, що після отримання висновку молекулярно-генетичого експертного дослідження МГЦ «МАМА-ПАПА», в якому вказано, що ОСОБА_3 є біологічним батьком ОСОБА_6 , відповідач позов визнає частково, а саме в частині визнання батьківства. При цьому, відповідач, посилаючись на обставини, що викладені у заяві, заперечує внесення змін до актового запису про народження ОСОБА_6 щодо зміни прізвища з « ОСОБА_9 » на « ОСОБА_8 ».

13.05.2026 на адресу суду надійшли пояснення від третьої особи ОСОБА_4 , у яких вказано, що станом на день подачі пояснень її син, відповідач у справі ОСОБА_3 , висновку молекулярно-генетичної експертизи, яка проводилася у МГЦ «МАМА-ПАПА» щодо його батьківства не отримав, на її думку ОСОБА_3 не може бути біологічним батьком дитини ОСОБА_6 .

Представник позивача – адвокат Боровська Ю.Ю. 01.06.2026 на адресу суду подала заяву про залишення частини позовних вимог без розгляду, а саме внесення змін до актового запису цивільного стану про народження ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Хойниці, Республіка Польща, зареєстрованого відділом реєстрації актів цивільного стану Хойниці, Приморське воєводство, Республіка Польща, запис №2202011/00/АU/2022/103057 від 21.04.2022, а саме у розділі «Відомості про дитину» у графі «Прізвище» змінити з « ОСОБА_9 » на « ОСОБА_8 ».

Позивач ОСОБА_1 у підготовче засідання не з`явилася, довірила свої інтереси в суді представляти адвокату Боровській Ю.Ю.

Представник позивача – адвокат Боровська Ю.Ю. у підготовче засідання не з`явилася, однак на адресу суду подала заяву про розгляд справи у її відсутність та відсутність позивача, змінені позовні вимоги підтримала, не заперечувала проти внесення рішення в підготовчому засіданні.

Відповідач ОСОБА_3 у підготовче засідання не з`явився, довірив свої інтереси в суді представляти адвокату Гупало М.М.

Представник відповідача – адвокат Гупало М.М. у підготовче засідання не з`явився, на адресу суду подав заяву про розгляд справи у його відсутність та відсутність відповідача, вказував, що відповідач визнає позовні вимоги щодо його батьківства, просить не стягувати з позивача витрати за проведення молекулярно-генетичної експертизи.

Третя особа ОСОБА_4 у підготовче засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Згідно ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Суд, враховуючи письмові пояснення сторін у справі, дослідивши матеріали справи та враховуючи, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову, оскільки визнання позову відповідачем не суперечить встановленим обставинам по справі та не порушує права та інтереси інших осіб, дійшов висновку про розгляд справи у підготовчому судовому засіданні та часткове задоволення заявлених позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 перебували у стосунках, у 2021 році позивач завагітніла та в послідуючому виїхала до Республіки Польща.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Хойниці, Республіка Польща ОСОБА_1 народила сина ОСОБА_6 . У свідоцтві про народження серії НОМЕР_2 , що видане відділом реєстрації актів цивільного стану Хойниці Приморське воєводство, №запису 2202011/00/UA/2022/103057, батьком дитини записано « ОСОБА_11 » та у графі «Примітки» зазначено, що на підставі ст.61, розділу 2, Закону «Про реєстрацію актів цивільного стану», прізвище батька та його родинне прізвище було записано « ОСОБА_9 », а на прохання матері, ім`я батька записано « ОСОБА_12 ».

30.04.2026 до медико-генетичного центру «Mama-Papa» звернувся ОСОБА_3 щодо проведення молекулярно-генетичного експертного дослідження та на вирішення експертизи було поставлене питання: чи є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , біологічним батьком дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ?

Відповідно до висновку молекулярно-генетичного експертного дослідження для подання до суду № 54205 від 13.05.2026 медико-генетичного центру «Mama-Papa», ймовірність того, що ОСОБА_3 є біологічним батьком дитини ОСОБА_5 , в рамках проведеного дослідження, складає 99,999999%.

Частиною 8 ст. 95 ЦПК України встановлено, що іноземний офіційний документ, що підлягає дипломатичній або консульській легалізації, може бути письмовим доказом, якщо він легалізований у встановленому порядку. Іноземні офіційні документи визнаються письмовими доказами без їх легалізації у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Україна та Республіка Польща є учасниками Гаазької Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів від 5 жовтня 1961 року. Стаття 3 Гаазької Конвенції передбачає, що єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення передбаченого статтею 4 апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений. Однак дотримання згаданої в попередній частині формальної процедури не може вимагатися, якщо закони, правила або практика, що діють в державі, в якій документ представлений, або угода між двома чи декількома договірними державами відміняють чи спрощують дану формальну процедуру або звільняють сам документ від легалізації.

24 травня 1993 року між Україною і Республікою Польща було укладено Договір про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах, який ратифіковано Постановою Верховної Ради України № 3941-XII 04 лютого 1994 року. Дата набуття чинності - 04 серпня 1994 року.

Частинами 1, 2 ст. 1 Розділу I вищевказаного Договору визначено, що громадяни однієї Договірної Сторони користуються на території іншої Договірної Сторони у відношенні своїх особистих та майнових прав таким же правовим захистом, які і громадяни цієї Договірної Сторони. Громадяни однієї Договірної Сторони мають право вільно і без перешкод звертатися до органів іншої Договірної Сторони, до компетенції яких відносяться цивільні та кримінальні справи, можуть виступати в них, подавати клопотання, пред`являти позови, а також здійснювати інші процесуальні дії за тих же умов, що і громадяни цієї Договірної Сторони.

Розділ II Договору регулює питання щодо справ у галузі сімейного права.

Відповідно до ст. 15 цього Договору, документи, які підготував або засвідчив відповідний орган однієї з Договірних Сторін, скріплені гербовою печаткою і підписом уповноваженої особи, мають силу документа на території іншої Договірної Сторони без потреби будь-якого іншого засвідчення. Це стосується також копій і перекладів документів, які засвідчені відповідним органом. Документи, які на території однієї з Договірних Сторін визнаються офіційними, вважаються такими ж на території іншої Договірної Сторони.

Таким чином, суд вважає повна копія свідоцтва про народження дитини ОСОБА_6 , який складений компетентним органом Республіки Польща, є дійсним в Україні без додаткового засвідчення та є належним і достовірним доказом у справі.

Згідно з ч. 2 ст. 28 Договору встановлення і оспорювання походження дитини від певної особи регулюється законодавством тієї Договірної Сторони, громадянином якої є мати дитини в момент народження дитини. Але достатнім є дотримання форми визнання дитини, що передбачена законодавством тієї Договірної Сторони, на території якої визнання має бути або було здійснене.

Як уже встановлено судом, сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є громадянами України, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню законодавство України.

Згідно до Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України Законом № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року, дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім`я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо право знати своїх батьків і право на їх піклування. Держави-учасниці забезпечують здійснення цих прав згідно з їх національним законодавством та виконання їх зобов`язань за відповідними міжнародними документами у цій галузі, зокрема, у випадку, коли б інакше дитина не мала громадянства.

Частиною 3 статті 51 Конституції України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку встановленому статтями 122 та 125 Сімейного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 125 СК України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини, за рішенням суду.

За змістом ст. 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини вчинено відповідно до частини другої статті 135 цього Кодексу.

Згідно роз`яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», спір про походження дитини від осіб які не перебувають у шлюбі між собою і не подали в державні органи реєстрації актів цивільного стану спільної заяви про реєстрацію їх як батьків, суд може вирішити за заявою про визнання батьківства, поданою: одним із батьків, особою котра вважає себе батьком; опікуном (піклувальником) дитини; іншою особою, на утриманні якої вона перебуває; самою дитиною, яка досягла повноліття.

Отже, сімейне законодавство України не визначає будь-яких особливостей щодо предмета доказування у даній категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі ст. 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК, згідно з яким жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

Згідно з вимогами ст.206 ЦПК України визнання позову відповідачем є підставою для задоволення позову. При цьому суд вважає, що визнання відповідачем позову не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

З огляду на встановлені судом обставини та враховуючи визнання відповідачем позову, суд вважає за необхідне задовольнити заявлені позовні вимоги в частині визнання ОСОБА_3 батьком ОСОБА_6 .

Разом із вимогою про визнання батьківства позивач просить внести зміни до актового запису цивільного стану про народження ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , у м.Хойниці, Республіка Польща, № 22020011/00/AU/2022/ НОМЕР_1 , зареєстрованого 21.04.2022 відділом реєстрації актів цивільного стану Хойниці, Поморське воєводство, Республіка Польща, а саме у розділі «Відомості про батьків» у графі «батько» дитини зазначити – ОСОБА_7 , громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження: с.Городниця, Уманський район, Черкаська область, Україна.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» повноваження щодо внесення змін до актових записів цивільного стану покладені на органи державної реєстрації актів цивільного стану України та стосуються виключно актових записів, складених такими органами.

Судом установлено, що дитина народилася на території Республіки Польща, де компетентним органом цієї держави було здійснено державну реєстрацію її народження та складено відповідний актовий запис про народження, на підставі якого видано свідоцтво про народження.

Відповідно до Договору між Україною та Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах 1993 року, документи про державну реєстрацію актів цивільного стану, видані компетентними органами однієї Договірної Сторони, визнаються на території іншої Договірної Сторони без потреби легалізації, якщо вони складені у встановленій формі та належним чином засвідчені.

Міжнародний Договір між Україною та Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах 1993 року, не регулює питання зміни, виправлення або скасування актових записів цивільного стану, складених органами іноземної держави, а також не наділяє суди України повноваженнями щодо внесення змін до таких актових записів.

Відповідно до положень законодавства України внесення змін до актових записів цивільного стану здійснюється органами державної реєстрації актів цивільного стану України щодо актових записів, які складені та зберігаються в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян України. Повноваження органів державної реєстрації актів цивільного стану України не поширюються на актові записи, складені компетентними органами іноземних держав.

Актовий запис про народження, складений компетентним органом іноземної держави, є документом, що діє в межах юрисдикції відповідної держави та може бути використаний на території України як доказ, однак не може бути безпосередньо змінений судом України оскільки вирішення порушеного питання виходить за межі юрисдикції місцевого загального суду в цій категорії справ.

За таких обставин вимога про внесення змін до актового запису про народження дитини та свідоцтва про народження не підлягає задоволенню, оскільки спірний актовий запис складений компетентним органом Республіки Польща, а суди, які діють на території України не наділені повноваженнями зобов`язувати органи іноземної держави вносити зміни до актових записів цивільного стану, складених відповідно до законодавства цієї держави.

При цьому ухвалене судом рішення про визнання батьківства є самостійною юридичною підставою для звернення заінтересованих осіб до компетентних органів Республіки Польща з метою вирішення питання про внесення відповідних змін до актового запису про народження дитини згідно із законодавством держави, якою такий запис було складено.

Підсумовуючи наведене, визначившись з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

На підставі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Судовий збір по справі становить 1331,20 грн., який повністю сплачений позивачем при зверненні до суду та підлягає стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 121, 122, 125, 128, 135 СК України, ст. 206, 258, 259, 264, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 , що поданий представником позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа – ОСОБА_4 про визнання батьківства – задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження: с.Городниця, Уманський район, Черкаська область, Україна, батьком ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у мм.Хойниці, Республіка Польща.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Уманський міськрайонний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому копії рішення суду.

Суддя В.Л. Гудзенко