Вирок від 31 травня 2026 р. у справі №697/1368/26 — Канівський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 697/1368/26

Провадження № 1-кп/697/183/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.2026 м. Канів

Канівський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1 2026 25 534 0000054 від 25.04.2026 за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Степанці, Канівського району, Черкаської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, пенсіонера, одруженого, не маючого на утриманні неповнолітніх дітей, до категорії осіб, які мають інвалідність та постраждалих від Чорнобильської катастрофи - не відноситься, раніше не судимого,-

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

ОСОБА_3 22.04.2026, близько 16 год. 30 хв. (більш точного часу не встановлено), перебуваючи біля будинку АДРЕСА_2 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер свого діяння щодо настання суспільно небезпечних наслідків, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, підійшов до малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та схопивши останнього обома руками за плечі умисно повалив на землю, внаслідок чого потерпілий впав та опинився у положенні лежачи на спині. Одразу після цього, діючи з єдиним умислом, з метою завдання фізичного болю, ОСОБА_3 завдав малолітньому ОСОБА_4 одного удару правою ногою в область тулубу потерпілого зліва, а потім наступив своєю правою ногою на тулуб потерпілого в ділянці грудної клітки зліва та почав з силою натискати ногою на тіло потерпілого, притискаючи його до землі. Одразу після цього малолітній ОСОБА_4 піднявся із землі і почав тікати від ОСОБА_3 , однак останній, продовжуючи свої протиправні дії, наніс малолітньому ще один удар лозиною, яку утримував у правій руці, в область спини потерпілого.

Таким чином ОСОБА_3 умисно завдав малолітньому потерпілому ОСОБА_4 ударів та вчинив інші насильницькі дії (натискання із силою на тіло потерпілого ногою), які завдали останньому фізичного болю і не спричинили при цьому тілесних ушкоджень.

Своїми умисними діями ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 126 КК України, тобто умисне завдання ударів та вчинення інших насильницьких дій, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень.

Формулювання статті (частин статті) КК, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений

Частина 1 статті 126 КК України – умисне завдання удару, побоїв або вчинення інших насильницьких дій, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин

Частиною 2 ст. 12 КК України встановлено, що кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов`язане з позбавленням волі.

Отже, враховуючи, що санкцією ч. 1 ст. 126 КК України передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до одного року, то кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 126 КК є кримінальним проступком.

Відповідно до ч. 2 ст. 381 КПК України, суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.

В обвинувальному акті прокурором в порядку ч. 1 ст. 302 КПК України зазначене клопотання про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

До обвинувального акта додана письмова заява обвинуваченого ОСОБА_3 яка складена в присутності захисника адвоката ОСОБА_5 , в якій обвинувачений ОСОБА_3 беззаперечно визнав свою винуватість та письмова заява потерпілого ОСОБА_4 , яка складена в присутності законного представника – ОСОБА_6 та представника – адвоката ОСОБА_7 , з якими вони погодилися із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлені з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України та надали згоду на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні.

Згідно з ч. 1 ст. 382 КПК України, суд у п`ятиденний строк з дня отримання обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку, а в разі затримання особи у порядку, передбаченому частиною четвертою статті 298-2 цього Кодексу, невідкладно вивчає його та додані до нього матеріали і ухвалює вирок. А відповідно до другого речення ч. 2 ст. 382 КПК, у вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Враховуючи, що учасники судового провадження не оспорюють встановлені під час дізнання обставини і згодні з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні (без проведення судового розгляду за відсутності учасників судового провадження), про що свідчать відповідні їх письмові клопотання та заяви, суд, вивчивши обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 та додані до нього матеріали, які містять належні, допустимі, достовірні та достатні докази, оцінені судом відповідно до ст.94 КПК України, дійшов висновку про відсутність необхідності призначати розгляд у судовому засіданні обвинувального акта, викликати для участі в ньому учасників кримінального провадження, та про наявність підстав для ухвалення вироку відносно ОСОБА_3 у спрощеному провадженні (без проведення судового розгляду за відсутності учасників судового провадження).

Оцінені судом додані до обвинувального акта матеріали також дають підстави для висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , про винуватість останнього в його вчиненні, про наявність фактичних підстав для визнання ним винуватості та про відповідність встановлених органом досудового розслідування обставин наявним матеріалам досудового розслідування та формулюванню обвинувачення, визнаного судом доведеним.

Суд, вивчивши обвинувальний акт та матеріали кримінального провадження, вважає доведеним, що ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 126 КК України, тобто умисно завдав побоїв, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень неповнолітньому ОСОБА_4 ..

Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання

До обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд відносить щире каяття.

До обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд відносить вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини.

Мотиви призначення покарання

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого, особу обвинуваченого, тяжкість скоєних кримінальних правопорушень.

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до кримінальних проступків; особу обвинуваченого, який раніше не судимий, одружений, є пенсіонером, до категорії осіб, які мають інвалідність та постраждалих від катастрофи на Чорнобильській АЕС не відноситься, за місцем проживання характеризується позитивно, відповідно до довідки КНП «Канівська багатопрофільна лікарня» №610/01-03 від 13.05.2026 ОСОБА_3 на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває; відповідно до довідки КНП «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер Черкаської обласної ради» №1910/01-05/1-н від 13.05.2026, ОСОБА_3 за медичною допомогою не звертався.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд враховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.

Згідно з приписами ст. 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з дотриманням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості кримінального правопорушення.

Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинене кримінальне правопорушення, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами.

Зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання виправлення засудженого.

Одночасно судом враховується те, що санкцією ч. 1 ст. 126 КК України передбачено як альтернативні види основних покарань: штраф, громадські роботи та виправні роботи.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачений ОСОБА_3 є пенсіонером, тому суд вважає призначення покарання у виді громадських робіт, який передбачений санкцією ч. 1 ст. 126 КК України є недоцільним.

З цих же підстав недоцільним є призначення покарання у виді виправних робіт.

Враховуючи викладене вище, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є умисним, закінченим кримінальним проступком, обставини вчинення кримінального правопорушення, характер та ступінь тяжкості фактичних наслідків правопорушення, відомості про особу обвинуваченого, обставин, що пом`якшують покарання, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому міру покарання у виді штрафу.

Суд вважає, що призначене покарання ОСОБА_3 відповідає принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку

Заходи забезпечення кримінального провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_3 не застосовувалися і обранню не підлягають.

Витрати на залучення експертів відсутні.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлено.

Питання речових доказів у справі підлягає вирішенню в порядку ст. 100 КПК України.

З цих підстав та керуючись статтями 368, 370-371, 373-376, 381,382 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.1 ст.126 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти ) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Запобіжний захід ОСОБА_3 не обирати.

Речові докази:

диск для лазерних систем зчитування, який надійшов з Канівського міськрайонного суду після проведення допиту неповнолітнього потерпілого ОСОБА_4 в порядку ст. 225 КПК України (в судовому засіданні) та CD-R диск, на якому наявний відеозапис події кримінального правопорушення – залишити зберігати при матеріалах кримінального провадження;

мобільний телефон марки «Samsung» моделі «А07» - який передано під зберігальну розписку законного представнику малолітнього свідка ОСОБА_8 – повернути ОСОБА_8 .

Вирок може бути оскаржений до Черкаського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення.

На підставі ч. 1 ст. 394 КПК України, вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому ст. ст. 381 та 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Головуючий ОСОБА_1