Вирок від 31 травня 2026 р. у справі №635/2610/25 — Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/2610/25

Провадження№ 1-кп/635/446/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 року Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю прокурора ОСОБА_2 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника – адвоката ОСОБА_4 ,

секретар судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Покотилівка Харківського району Харківської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22023220000001573 від 05 грудня 2023 року, за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мелітополь Запорізької області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, настоятеля Свято-Духівського типового храму та програміста Харківського Єпархіального Управління Харківської єпархії УПЦ, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Громадянин України ОСОБА_3 20 жовтня 2024 року о 03 год. 41 хв., перебуваючи за адресою свого проживання, а саме: АДРЕСА_1 , за допомогою облікового запису « ОСОБА_6 » у додатку для миттєвого обміну повідомленнями «Telegram», інстальованого до його особистого стільникового телефону, поширив невстановленій особі, підписаній як « ОСОБА_7 » та ідентифікатором «0079322628113 відомості щодо дислокації військовослужбовців Сил оборони України в районі розташування блок-посту в районі санаторію «Роща» Харківського району Харківської області, надіславши при цьому повідомлення наступного змісту мовою оригіналу: «на блокпосту на възда в СанРощу со стороны окружной Харькова стоит только полиция и нацгвардия, время от времени военкомат там работает».

В подальшому ОСОБА_3 у період часу з 04 год. 22 хв. по 04 год. 30 хв. 22 жовтня 2024 року, перебуваючи за адресою свого проживання, а саме: АДРЕСА_1 , за допомогою облікового запису « ОСОБА_6 » у додатку для миттєвого обміну повідомленнями «Telegram», інстальованого до його особистого стільникового телефону, поширив невстановленій особі, підписаній як « ОСОБА_7 » та ідентифікатором «0079322628113 відомості щодо дислокації військовослужбовців Сил оборони України в районі розташування блок-посту Національної поліції України на в`їзді до сел. Пісочин Харківського району Харківської області, надіславши при цьому повідомлення наступного змісту мовою оригіналу: «Блокпост на въезде в Песочин, где стационарный пост Полиции. Много военных, людей забирают прям с машин и увозят. Машины брошеные стоят прямо там».

Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_3 у період часу з 03 год. 17 хв. по 03 год. 18 хв. 05 листопада 2024 року, перебуваючи за адресою свого проживання, а саме: АДРЕСА_1 , за допомогою облікового запису « ОСОБА_6 » у додатку для миттєвого обміну повідомленнями «Telegram», інстальованого до його особистого стільникового телефону, поширив невстановленій особі, підписаній як « ОСОБА_7 » та ідентифікатором «0079322628113 відомості щодо дислокації «розподільника» ІНФОРМАЦІЯ_2 в районі розташування храму на « ІНФОРМАЦІЯ_3 », надіславши при цьому геолокаційне посилання із розташування зазначеного об`єкта.

Згідно відповіді на запит з ІНФОРМАЦІЯ_4 від 09 листопада 2024 року, у період з 01 жовтня 2024 року по 07 листопада 2024 року особовий склад та техніка ІНФОРМАЦІЯ_5 , залучених до надання відсічі збройній агресії РФ, перебували в районі розташування стаціонарного посту Національної поліції України, розташованому на в`їзді до сел. Пісочин Пісочинської ОТГ Харківського району Харківської області, знаходились групи оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_4 , та в районі розташування збірного пункту ІНФОРМАЦІЯ_4 за геолокаційною позицією, зазначеною у запиті.

Згідно відповіді на запит з НОМЕР_1 прикордонного загону ДПСУ від 07 листопада 2024 року, у період з 01 жовтня 2024 року по 07 листопада 2024 року особовий склад та техніка НОМЕР_1 прикордонного загону, в районі розташування стаціонарного посту Національної поліції України, розташованому на в`їзді до сел. Пісочин Пісочинської ОТГ Харківського району Харківської області, на постійній основі виконують службові обов`язки з проведення фільтраційних заходів.

Згідно відповіді на запит з ВЧ НОМЕР_2 Національної Гвардії України від 09 листопада 2024 року, у період з 01 жовтня 2024 року по 07 листопада 2024 року, в районі розташування стаціонарного посту Національної поліції України, розташованому на в`їзді до сел. Пісочин Пісочинської ОТГ Харківського району Харківської області, знаходився особовий склад та військова техніка військової частини НОМЕР_2 Національної Гвардії України, який здійснює фільтраційні заходи під час правового режиму воєнного стану.

Згідно відповіді на запит з оперативно-стратегічного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_6 » від 11 листопада 2024 року, на місцевості в районі санаторію «Роща» в населеному пункті Пісочин Харківського району Харківської області, у період з 01 жовтня 2024 року по 07 листопада 2024 року, виконувались завдання за призначенням з відсічі збройної агресії РФ підрозділами Сил оборони України, зокрема на визначених та обладнаних позиціях.

Згідно відповіді на запит з ІНФОРМАЦІЯ_7 від 11 листопада 2024 року, на місцевості в районі санаторію «Роща» в населеному пункті Пісочин Харківського району Харківської області, у період з 01 жовтня 2024 року по 07 листопада 2024 року, розташований блок-пост, на якому цілодобово залучений особовий склад сил безпеки і оборони.

Інформація щодо розміщення, переміщення особового складу, озброєння та військової техніки Сил оборони України, використання об`єктів для потреб Сил оборони України, у відкритому доступі не розміщувались та не надавалось згоди на розміщення такої інформації.

Таким чином, ОСОБА_3 у період з 20 жовтня 2024 року по 05 листопада 2024 року на території м. Південне Харківського району Харківської області в умовах воєнного стану, поширював інформації про розташування Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, за можливості їх ідентифікації на місцевості, якщо така інформація не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами.

Дії обвинуваченого ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч.2 ст. 114-2 КК України як поширення інформації про переміщення, рух або розташування Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, за можливості їх ідентифікації на місцевості, якщо така інформація не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами, вчинене в умовах воєнного або надзвичайного стану.

27 квітня 2026 року між прокурором у кримінальному провадженні – прокурором відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Харківської окружної прокуратури ОСОБА_2 та обвинуваченим ОСОБА_3 , за участі адвоката ОСОБА_4 , укладена угода про визнання винуватості.

Відповідно до угоди ОСОБА_3 повністю визнав себе винним в пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 114-2 КК України та зобов`язався під час судового провадження беззастережно визнати обвинувачення в обсязі обвинувачення у судовому провадженні.

Сторони вважають, що для укладання цієї угоди істотне значення мають обставини, які відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого, а саме: щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Сторонами узгоджено, що при затвердженні угоди про визнання винуватості обвинуваченому ОСОБА_3 буде призначено покарання за ч. 2 ст. 114-2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України, зазначив, що він цілком розуміє суть обвинувачення, яке йому пред`явлено, в повному обсязі, визнав фактичні обставини справи, встановлені під час досудового розслідування, щиро розкаявся.

Крім того зазначив, що він розуміє надані йому законом права, визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, розуміє наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, визначені ст. 473 КПК України, наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України, та просив затвердити угоду про визнання винуватості, яку уклав добровільно в присутності захисника та призначити узгоджене покарання.

Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні просив угоду про визнання винуватості затвердити і призначити ОСОБА_3 узгоджене в угоді покарання. Додав, що угода укладена добровільно, дотримані всі вимоги передбачені КПК України.

Прокурор ОСОБА_2 в судовому засіданні вважав, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані вимоги КПК України та КК України, просив угоду про визнання винуватості затвердити і призначити обвинуваченому узгоджене в угоді покарання.

Заслухавши доводи сторін кримінального провадження, після роз`яснення сторонам наслідків укладення угоди, які передбачені ч. 4 ст. 474 КПК України та виконання вимоги п. п. 6, 7 вказаної статті, перевіривши умови укладання угоди про визнання винуватості, відповідність угоди за змістом вимогам процесуального законодавства, роз`яснивши та з`ясувавши у обвинувачуваного про повне розуміння ним його процесуальних прав, добровільності та відсутності будь-яких обставин, які примусили його погодитися на підписання угоди про визнання винуватості, характеру висунутого ОСОБА_3 обвинувачення, виду і розміру покарання та наслідки постановлення вироку на підставі угоди про визнання винуватості, суд дійшов висновку про те, що у даному провадженні можливо затвердити надану угоду про визнання винуватості з наступних підстав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України, яке згідно з ч. 5 ст. 12 КК України є тяжким злочином, а тому відповідно до положень п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України між прокурором та обвинуваченим, за участі захисника може бути укладено угоду про визнання винуватості.

Після виконання вимог ст. 474 КПК України, перевіривши угоду на її відповідність нормам КПК, КК України та інших законів, суд встановив, що угода відповідає вимогам закону та не суперечить нічим інтересам, сторони правильно розуміють наслідки укладеної угоди.

Відповідно до п. 1 ст. 475 КПК України якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Таким чином, судом встановлено, що укладена 27 квітня 2026 року між прокурором та обвинуваченим, за участю захисника, угода відповідає вимогам КПК України, дії обвинуваченого ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 114-2 КК України кваліфіковано правильно, умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушуються права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, угода укладена добровільно та не є наслідком застосування насильства, примусу або погроз. Сторони кримінального провадження розуміють наслідки затвердження даної угоди, щодо обмежень в частині оскарження вироку. Обвинувачений свою провину визнає повністю, узгоджена міра покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначених ст. 65 КК України, отже суд дійшов висновку, що укладену угоду про визнання винуватості від 27 квітня 2026 року слід затвердити та призначити обвинуваченому покарання передбачене угодою.

Так, при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, відомості про особу обвинуваченого.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 судом не встановлено.

Згідно ч. 1 ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.

Судом встановлено наявність кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення. Враховуючи дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікаря психіатра, нарколога не перебуває, має постійне місце проживання, за місцем мешкання негативно не характеризується, є настоятелем Свято-Духівського типового храму та програмістом Харківського Єпархіального Управління Харківської єпархії УПЦ, а також його критичне ставлення до скоєного, суд вважає наявними підстави для застосування ст. 69 КК України, та призначення ОСОБА_3 узгодженого сторонами покарання нижчого від найнижчої межі, ніж зазначено у санкції ч. 2 ст. 114-2 КК України.

Таким чином, узгоджена міра покарання для обвинуваченого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України, у виді 3 років позбавлення волі, є достатньою для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, відповідає загальним засадам призначення покарання.

На підставі наведеного, суд вважає, що укладена угода між прокурором та обвинуваченим за участю захисника відповідає вимогам закону і не порушує законних прав та інтересів сторін та інших осіб.

Процесуальні витрати, пов`язані із залученням експерта по проведенню судової комп`ютерно-технічної експертизи від 14 січня 2025 року № СЕ-19/121-25/115-КТ в розмірі 12 734 грн. 40 коп.,судової комп`ютерно-технічної експертизи від 14 січня 2025 року № СЕ-19/121-25/116-КТ в розмірі 8 356 грн. 95 коп.,судової лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи від 05 березня 2025 року №494/1521-1530 в розмірі 25 444 грн. 80 коп. відповідно до вимог ч.2 ст.124 КПК України, суд стягує з обвинуваченого на користь держави.

Питання про долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України.

Цивільний позов під час досудового розслідування не заявлявся.

Застосований стосовно обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою, враховуючи призначене судом покарання, суд вважає необхідним залишити до набрання вироком законної сили.

Згідно приписам ч. 5 ст. 72 КК України, суд вважає за необхідне зарахувати в строк покарання ОСОБА_3 за даним вироком строк його попереднього ув`язнення з 12 листопада 2024 року по 31 травня 2026 року включно, а початок строку відбування покарання визначити з 01 червня 2026 року – моменту проголошення вироку.

На підставі викладеного, керуючись ст. 373, 374, 394, 424, 468, 469, 472-476 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 27 квітня 2026 року між прокурором у кримінальному провадженні – прокурором відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Харківської окружної прокуратури ОСОБА_2 та обвинуваченим ОСОБА_3 за участю захисника ОСОБА_4 .

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України, та призначити йому узгоджене покарання за ч. 2 ст. 114-2 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту проголошення вироку – з 01 червня 2026 року.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_3 в строк покарання за даним вироком попереднє ув`язнення з 12 листопада 2024 року до 31 травня 2026 року включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати по проведенню судової комп`ютерно-технічної експертизи від 14 січня 2025 року № СЕ-19/121-25/115-КТ,судової комп`ютерно-технічної експертизи від 14 січня 2025 року № СЕ-19/121-25/116-КТ,судової лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи від 05 березня 2025 року №494/1521-1530 в загальному розмірі 46536 грн. 15 коп.

Речові докази – жорсткий диск «Apacer SSD» p/n: AP240GAS340XC, жорсткий диск «Toshiba HDD» s/n9 97R3P86FS WK7, ноутбук «НР» чорного кольору, серійний номер СND5467XL1 та зарядний пристрій до нього, після набрання вироком законної сили – повернути Харківському Єпархіальному управлінню Харківської єпархії УПЦ.

Речові докази –стільниковий телефон «Nokia» моделі «ТА-1489», imei1: НОМЕР_3 , imei2: НОМЕР_4 , із сім-карткою операторів стільникового зв`язку «Київстар» № НОМЕР_5 та «ВФ Україна» № НОМЕР_6 , стільниковий телефон «Redmi 4», imei1: НОМЕР_7 , imei2: НОМЕР_8 , із сім-карткою «Лайфселл» № НОМЕР_9 , аркуш формату А-4 з тестом «Указ Иерею Андрею Андреевичу Логинову, клирику Саянской Епархии» на 1 аркуші, аркуш формату А-4 з текстом «Удостоверение № ЕА/153» від 30 жовтня 2015 року на 1 аркуші, аркуш паперу формату А-4 з написом «Указ Иерею Андрею Андреевичу Логинову, клирику Саянской епархии» № 77/15 від 27 листопада 2015 року, аркуш паперу формату А-4 з написом «Удостоверение диакону ОСОБА_8 » від 30 жовтня 2015 року на 1 аркуші, після набрання вироком законної сили повернути ОСОБА_3 .

Вилучити у власність держави в порядку спеціальної конфіскації належний ОСОБА_3 стільниковий телефон «РОСО Х3 PRO», imei1: НОМЕР_10 , imei2: НОМЕР_11 із сім-карткою з № НОМЕР_12 .

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду першої інстанції на підставі угоди про визнання винуватості може бути оскаржений в апеляційному порядку:

1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами п`ятою - сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди;

2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди, затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно з частиною третьою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя - ОСОБА_1