Рішення від 31 травня 2026 р. у справі №639/3773/26 — Новобаварський районний суд міста Харкова

Провадження № 2-о/639/111/26 Справа № 639/3773/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 року м. Харків

Новобаварський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Марченко В.В.,

за участю секретаря судового засідання Василевської Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Новобаварського районного суду м. Харкова цивільну справу № 639/3773/26

заявник: ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 )

заінтересована особа: ОСОБА_2 (адреса місця проживання: АДРЕСА_2 )

про встановлення факту, що має юридичне значення,-

ВСТАНОВИВ:

Представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Гофельд Ганна Сергіївна звернулася до суду із заявою, заінтересована особа: ОСОБА_2 в якій просить встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 з сином ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 на час його смерті та відкриття спадщини за однією адресою у домоволодінні АДРЕСА_1 .

В обґрунтування вимог заявник посилається на те, що відповідно до рішення Жовтневого районного суду м. Харкова по справі 2-1913/11 від 14 листопада 2011 р ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 внаслідок визнання судом вимог, отримали у власність по 1/6 кожен частини домоволодіння АДРЕСА_1 . Заявниця, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 є матір`ю ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3

ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 відповідно до свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 . ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_6 відповідно до свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_7 . Заповіту після смерті жоден з померлих не залишив.

Заявниця вважала що, виходячи з відомостей які вона мала, а саме про наявне право власності кожного зі своїх померлих дітей на 1/6 частину домоволодіння АДРЕСА_1 та реєстрацію місця проживання в ньому, відтак процедура спадкування має проводитись за законом. Заявниця внаслідок похилого віку та обмеженим відомостям про дійсний стан речей, мала уяву що обидва з її померлих дітей не тільки мають у власності по 1/6 домоволодіння, але й зареєстровані в ньому.

Після померлого ОСОБА_3 , особами які могли закликатись до спадкування є: донька ОСОБА_3 - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_8 та мати ОСОБА_3 - ОСОБА_1 (Заявниця) ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Донька ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_8 звернулась з заявою про прийняття спадщини за своїм батьком (за законом) проте отримала відмову, з підстав відсутності реєстрації (будь де) померлого ОСОБА_3 .

Також, постановою приватного нотаріуса Рудаєвої В.О. про відмову у вчиненні нотаріальної дії ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки померлий на день смерті ніде не був зареєстрований в зв`язку з відсутністю факту прийняття нею спадщини.

Після померлої ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_6 , особами які закликались до спадкування є: Донька ОСОБА_4 - ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_9 та ОСОБА_1 (Заявниця) ІНФОРМАЦІЯ_1 . Обидві звернулись до приватного нотаріуса Рудаєвої Вікторії Олександрівни та отримали кожна свідоцтво про право на спадщину за законом, кожна по 1/12 частині з частки в 1/6 яку за життя мала у власності померла.

Діти заявниці, ОСОБА_4 , ОСОБА_3 з народження проживали разом з заявницею, ОСОБА_1 у домоволодінні АДРЕСА_1 , створювали сім`ї, піклувались один про одного, приймали участь у судових процесах щодо встановлення юридичних фактів які мали значення для вирішення їх спадкових справ.

Однак, ОСОБА_1 вважає, що в розумінні вимог ст. 1268 ЦК України фактично прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_10 , оскільки постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини за однією адресою.

У зв`язку з неможливістю отримати у нотаріуса свідоцтва про спадщину за законом, заявник звернулася до суду з заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.

Ухвалою Новобаварського районного суду м. Харкова від 11.05.2026 року відкрито провадження по справі.

Заявниця ОСОБА_1 та її представник - адвокат Гофельд Г.С. у судове засідання не з`явилися, представником подано до суду заяву в якій просив розглянути справу без участі заявника та його представника, вимоги заяви підтримали в повному обсязі

Заінтересована особа ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, подала до суду пояснення по справі в яких підтримує вимоги заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, просить суд встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 з сином ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 на час його смерті та відкриття спадщини за однією адресою у домоволодінні АДРЕСА_1 та розгляд справи проводити без її участі.

Відповідно до п. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини.

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 є сином заявниці, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 09.07.1960 року була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до копії рішення від 14.11.2011 року Жовтневого районного суду м. Харкова по справі № 2-1913/11 вбачається, що даним рішенням було визнано право власності за ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 в порядку спадкування за законом по 1/6 кожному частин домоволодіння АДРЕСА_1 , після смерті, ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_11 .

Згідно копії свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 від 21.12.2024 року виданого Першим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_12 .

З копії постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Рудаєвої Вікторії Олександрівни від 26.01.2026 року вбачається, що ОСОБА_2 звернулася до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Рудаєвої В.О. з заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину за законом, після смерті ОСОБА_3 . Постановою приватного нотаріуса від 26.01.2026 року, ОСОБА_2 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_13 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкова справа №03/2026, який на день смерті ніде не був зареєстрований в зв`язку з відсутністю факту прийняття нею спадщини.

З копії постанови приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Рудаєвої Вікторії Олександрівни від 01.05.2026 року вбачається, що ОСОБА_5 , яка діє від імені ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Рудаєвої В.О. з заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину за законом, після смерті ОСОБА_3 . Постановою приватного нотаріуса від 01.05.2026 року, ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_13 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкова справа №03/2026, який на день смерті ніде не був зареєстрований в зв`язку з відсутністю факту прийняття нею спадщини.

Згідно до ст. ст.1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частинами 1, 2 ст. 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Статтею 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно з ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно з ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів:

а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем;

б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.

Акт прийняття спадщини характеризується наступними ознаками: односторонній характер даного правочину, оскільки його здійснення залежить виключно від волі спадкоємця; безумовність та беззастережність передбачають, що не можна поставити факт прийняття спадщини у залежність від настання або ненастання якої-небудь умови, рівно як і не допускається часткове прийняття спадщини з відмовою від прийняття тієї її частини, що залишилася; прийняття спадкоємцем спадщини хоча б у частині свідчить про те, що спадкоємець прийняв її у цілому, незалежно від того, у чому полягає частина, що залишилася, і де вона знаходиться.

Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч.1 ст.1269 ЦК України).

Для того, щоб спадкоємець вважався таким, що прийняв спадщину, самого факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини недостатньо. Необхідно, щоб таке проживання було постійним.

При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.

Згідно з п. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

Як випливає із п. 3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Отже, перелік допустимих доказів у даному випадку не є вичерпний, а визначається за критерієм достовірності.

Згідно зі статтею 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Із роз`яснень, викладених у пунктах 2, 23 постанови Пленуму Верховного СудуУкраїни «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року №7 вбачається, що якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, факту прийняття спадщини відповідно до статті 549 ЦК Української РСР 1963 року.

Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

У статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні визначено, що місце перебування особи - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Приписами ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частинами 1, 2 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування . Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Установлення юридичних фактів у порядку окремого провадження сприяє реалізації конституційних прав громадян. Умовами, за наявності яких можливим є звернення до суду для встановлення фактів, що мають юридичне значення є те, що згідно із законом ці факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб; чинним законодавством не передбачено іншого порядку, їх встановлення факту потрібне заявникові для конкретної мети.

З урахуванням наведеного факти та обставини, на які посилається заявник, знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, вимоги заявника ґрунтуються на вимогах закону, не суперечать закону, не порушують права, свободи та інтереси інших осіб, тому суд приходить до висновку, що факт постійного проживання ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_12 є доведеним, тому заява підлягає до задоволення.

Керуючись ст. ст. 4, 10 - 13, 76 - 81, 141, 263 - 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , про встановлення факту, що має юридичне значення задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_14 разом з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_12 та на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).

Заінтересована особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ).

Повний текст рішення складено 01.06.2026 року.

Суддя В. В. Марченко