Постанова від 25 травня 2026 р. у справі №610/1078/26 — Балаклійський районний суд Харківської області

ПОСТАНОВА

Іменем України

№ 610/1078/26 № 3/610/464/2026

м. Балаклія26 травня 2026 року

Суддя Балаклійського районного суду Харківської області Стригуненко Володимир Миколайович, розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Донецьк, зареєстрованого: АДРЕСА_1 , проживаючого: АДРЕСА_2 , старшого офіцера відділу організації бойового забезпечення штабу прикордонної комендатури швидкого реагування інженерної підтримки в/ч НОМЕР_1 , рнокпп НОМЕР_2 ,

в с т а н о в и в:

Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.

В розумінні Європейського суду з прав людини справи про адміністративні правопорушення є кримінальним провадженням, тому до таких справ за аналогією можливо застосувати принципи кримінального процесу.

Отже у справах про адміністративні правопорушення, на які ЄСПЛ поширює кримінально правовий аспект, особа, щодо якої розглядається справа, та потерпілий додатково користуються гарантіями ст. 6 Конвенції: право на оскарження судових рішень, право на допомогу перекладача, право на виклик та допит свідків, на розумний строк розгляду справи, негайне і достатнє інформування про характер і причини обвинувачення, право на юридичну допомогу, право на безоплатну допомогу захисника (за браком коштів), ін. Крім того, в таких справах діє презумпція невинуватості.

Поширення стандартів кримінального провадження на справи про адміністративні правопорушення, безсумнівно, зумовлює необхідність дотримання особливих вимог до процедури збирання, подання та оцінки доказів, а також до вмотивованості судових рішень, які у разі визнання особи винною повинні містити відповідні достатні мотиви, які дали змогу спростувати презумпцію невинуватості та призначити пропорційне вчиненому покарання.

У рішенні у справі "Олег Колесник проти України" ЄСПЛ вказав, що вимоги пункту 3 статті 6 Конвенції слід розглядати як конкретні аспекти права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції, і завдання суду полягає у тому, щоб з`ясувати, чи був увесь зазначений процес, включно зі способом, у який здійснювався збір доказів, «справедливим» у значенні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Виходячи зі змісту ст. 7, 245, 279, 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності, окрім виключень, зазначених у ст. 258 КУпАП.

Протокол про адміністративне правопорушення за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважений орган засвідчує певне порушення, допущене особою, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормами КУпАП і який є підставою для подальшого провадження у справі, після його складання особа вважається притягнутою до адміністративної відповідальності. Зміст протоколу про адміністративне правопорушення повинен чітко відповідати приписам ст. 256 КУпАП, особливо в частині викладення фабули правопорушення, яка, як зазначено вище фактично є обвинуваченням.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом, до нього висуваються певні вимоги, а обов`язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей, покладається на особу, яка його складає та не може бути перекладено на суд, згідно загальних засад судочинства.

Доведення вини правопорушника покладається на орган, що складає протокол про адміністративне правопорушення. Під доказуванням у провадженні у справах про адміністративні правопорушення слід розуміти процесуальну діяльність суб`єктів щодо збору, перевірки та оцінки доказів з метою встановлення об`єктивної істини у справі й прийняття на цій основі законного рішення.

Суд не може перебирати на себе «функції обвинувачення» і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, винуватість особи має доводитися саме в суді, що вимагає «обережності дій суду» при вирішені питання про тягар доказування в такій категорії справ. Суд також й не може змінювати суть «обвинувачення», викладеного у протоколі про адміністративне правопорушення.

За змістом ст. 279, 280 КУпАП справа про адміністративне правопорушення має розглядатись у межах тих обставин, які зазначені у протоколі про таке порушення.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДНХІ № 1276 від 12.03.2026 ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що:

« 12.03.2026 близько 20.30 год на території військової частини (в пункті її тимчасової дислокації) в АДРЕСА_2 , командуванням військової частини був виявлений майор ОСОБА_1 під час виконання ним військових обов`язків з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: порушення координації рухів, порушення мови, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя. Однак майор ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився в присутності свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Висновок та акт медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння та встановлено явні ознаки алкогольного сп`яніння, що засвідчено медичним висновком лікаря-нарколога № 157 від 12.03.2026.

Таким чином, за викладених вище обставин, майор ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем військової служби по мобілізації, займаючи посаду старшого офіцера відділу бойового забезпечення в/ч НОМЕР_1 , діючи умисно, протиправно, всупереч інтересам служби, на порушення своїх статутних обов`язків, в умовах особливого періоду, вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП».

ОСОБА_1 про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином за вказаним в матеріалах справи, а також самим ОСОБА_1 в його заяві від 01.04.2026 номером телефону (а.с. 1, 20), про що свідчить телефонограма від 21.05.2026 (а.с. 26), однак в судове засідання не з`явився. По телефону повідомив, що знаходиться у відрядженні в іншій області, тому просив розгляд справи відкласти, вину не визнав, провадження у справі просив закрити.

Ураховуючи, що судом були вжиті заходи для забезпечення права ОСОБА_1 на участь у судовому засіданні, приймаючи до уваги строк розгляду справи, який скоро закінчується, принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, відсутність вимог обов`язкової участі особи, щодо якої розглядається протокол за даною категорією справ, одночасно враховуючи, що 28.04.2026 розгляд справи вже відкладався за клопотанням ОСОБА_1 з аналогічних підстав, суддя вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи та вважає можливим розглянути справу за його відсутності, оскільки він на свій власний розсуд розпоряджається своїми правами.

До того ж, право на захист та участь у розгляді справи також реалізовано шляхом надання ОСОБА_1 26.05.2026 письмових заперечень, в яких просив закрити провадження у справі за відсутності події і складу інкримінованого адміністративного правопорушення, посилаючись на те, що він з 2004 року проходить військову службу в Державній прикордонній службі України, з 08.08.2014 займає посаду в ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зазначив, що 12.03.2026 о 20.30 год в АДРЕСА_2 в нетверезому стані не перебував, але якщо б навіть перебував, то це після закінчення часу виконання службових обов`язків. Факт закінчення часу виконання службових обов`язків підтверджується затвердженим розпорядком роботи, яким визначено, що персонал комендатури виконує обов`язки з понеділка по суботу з 09.00 год до 13.00 год та з 14.00 год до 17.00 год. Даний розпорядок дня затверджений наказом начальника НОМЕР_3 прикордонного загону 19.12.2025. Отже, зазначений у протоколі час вчинення адміністративного правопорушення знаходиться поза межами розпорядку роботи. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення його було виявлено за адресою: АДРЕСА_2 , без зазначення чи знаходиться за цією адресою ВЧ або її тимчасова дислокація. Матеріали справи не містять також достовірних відомостей стосовного того, що він безпосередньо виконував обов`язки військової служби за вказаною адресою. Вважав, що доказів про те, що за вказаною в адміністративному протоколі адресою він виконував службові обов`язки або зазначена адреса є місцем тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 матеріали справи не містять. Медичний висновок не містить інформації щодо перебування його за зовнішніми ознаками в стані алкогольного сп`яніння, але чомусь в адміністративному протоколі той, хто його складав (військовослужбовець ВСП ЗСУ), який не є фаховим медиком, вказав, що начебто в нього було порушення координації рухів, мови та різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, стандартні фрази, які вказують самі від себе в кожному адміністративному протоколі.

З протоколом про військове адміністративне правопорушення складеним посадовою особою органу управління ВСП у ЗСУ не згідний, оскільки вважаю, що протокол був складений неправильно та не уповноваженою посадовою особою, яка не мала право складати протокол стосовно військовослужбовця Державної прикордонної служби України, яка є окремим самостійним військовим формуванням, утвореним відповідно до законів України та структурно до складу ЗСУ не входить. Питання здійснення в ДПС України провадження у справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 172-10 - 172-20 КУпАП, врегульовані наказом адміністрації Держприкордонслужби від 05.12.2017 № 109, відповідно пункту 6 якого наказано начальникам органів охорони кордону визначити посадових осіб загонів, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 172-10 - 172-20 КУпАП, відносно персоналу підпорядкованих підрозділів. Тобто складати протоколи про військові адміністративні правопорушення мають право виключно: стосовно військовослужбовців ЗСУ - посадові особи органів управління ВСП у ЗСУ; стосовно військовослужбовців органів охорони держаного кордону Державної прикордонної служби України - командири військових частин (начальники прикордонних загонів) чи посадові особи, уповноважені ними складати такі протоколи, відносно персоналу підпорядкованих підрозділів ДПС України. Таким чином, 11.02.2026 представник органу управління ВСП у ЗСУ не мав права складати стосовно нього протокол про військове адміністративне правопорушення, а у разі вчинення ним адміністративного правопорушення такий протокол мав бути складений уповноваженою посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_3 , що зроблено не було. Тому він відмовився від проходження медичного освідчення, бо вважав дії посадової особи ВСП ЗСУ неправильними.

Не коректне визначення фактичних даних адміністративного правопорушення порушує його право на захист. Також просив під час розгляду справи, протокол про військове адміністративне правопорушення складений стосовно нього, не оцінювати, як доказ, у зв`язку із закінченням терміну (24 години з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення) для складання уповноваженою посадовою особою протоколу про вчинене правопорушення (а.с. 29-31).

На підтвердження своїх доводів надав наказ адміністрації Держприкордонслужби від 05.12.2017 № 109, наказ ІНФОРМАЦІЯ_4 про організацію служби військ в ІНФОРМАЦІЯ_3 на 2026 рік, а також розпорядок роботи для військовослужбовців управління прикордонної комендатури швидкого реагування інженерної підтримки, затверджений 28.02.2026 (а.с. 32-34, 35-38, 39).

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

На підтвердження обвинувачення до суду надано:

1)протокол про адміністративне правопорушення від 12.03.2026, від підпису в якому та ознайомлення з яким ОСОБА_1 відмовився у присутності двох свідків;

2)копію службового посвідчення майора ОСОБА_1 ;

3)висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 157 від 12.03.2026, відповідно до якого ОСОБА_1 12.03.2026 о 20.20 год відмовився від проходження огляду, а також від підпису;

4)акт відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння від 12.03.2026, відповідно до якого свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 засвідчили той факт, що старший офіцер відділу бойового забезпечення в/ч НОМЕР_1 майор ОСОБА_1 перебував з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці, та у їх присутності відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння;

5)витяг з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 23.01.2026 про призначення майора ОСОБА_1 старшим офіцером відділу організації бойового забезпечення штабу прикордонної комендатури швидкого реагування інженерної підтримки.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, як розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, або виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду.

Відповідно до ч. 3 ст. 172-20 КУпАП відповідальність настає за дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду.

Тобто, ч. 1 ст. 172-20 КУпАП передбачає такі окремі кваліфікуючі ознаки:

1) розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів;

2) поява військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння;

3) виконання військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння;

4) відмова військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів або під час виконання ними обов`язків військової служби від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби:

1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);

2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;

3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);

4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою;

5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

Суть обвинувачення зведена до того, що ОСОБА_1 виконував обов`язки військової служби на території військової частини (в пункті її тимчасової дислокації) за адресою: АДРЕСА_2 , перебував з ознаками алкогольного сп`яніння та відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння.

В протоколі свідками правопорушення зазначені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які належним чином викликалися для надання пояснень телефонограмами (а.с. 27, 28), а також шляхом надсилання до в/ч НОМЕР_4 судових повісток для вручення (а.с. 21), однак в судове засідання вказані свідки не з`явилися, про причини неявки не повідомили.

Судом встановлено, що 12.03.2026 о 20.30 за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 , маючи ознаки алкогольного сп`яніння, відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння, як це і вказано у протоколі про адміністративне правопорушення.

Проте необхідно з`ясувати: чи виконував ОСОБА_1 у той час і у тому місці обов`язки військової служби.

Однак матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять висновків службового розслідування, або службової перевірки, яка на думку судді, повинна була бути проведена керівництвом військової частини у разі перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння під час виконання службових обов`язків.

У протоколі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 не міститься зазначення конкретного передбаченого військового обов`язку, підстав і часу його виконання у відповідності до вимог ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Більш того, окрім протоколу, такі відомості в матеріалах справи не містяться, рівно як і про певний зв`язок зазначеної адреси із військовим об`єктом, частиною тощо.

Слід констатувати, що матеріали справи не містять достовірних відомостей, з яких можна було б беззаперечно, за принципом «поза розумним сумнівом» встановити факт виявлення ОСОБА_1 саме під час виконання ним службових обов`язків з урахуванням того, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення його було виявлено 12.03.2026 о 20.30 год за адресою: АДРЕСА_2 , без зазначення чи знаходиться за цією адресою ВЧ або її тимчасова дислокація. Матеріали справи не містять також достовірних відомостей стосовного того, що ОСОБА_1 у відповідності до вимог ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» безпосередньо виконував обов`язки військової служби за вказаною адресою.

Натомість, згідно з наданим розпорядком роботи для військовослужбовців управління прикордонної комендатури швидкого реагування інженерної підтримки, затвердженого 28.02.2026, виконання службових обов`язків за призначенням з 09.00 до 13.00, виконання службових обов`язків з 14.00 до 17.00, кінець робочого дня о 18.00. Зазначено, що за рішенням коменданта, в розпорядок дня можуть вноситись зміни, пов`язані з різким загостренням обстановки.

Судом встановлено, що зазначений у протоколі час вчинення адміністративного правопорушення (20.30) знаходиться поза межами розпорядку роботи ОСОБА_1 (18.00). А доказів внесення до розпорядку змін не надано.

За таких обставин, суддя приймає до уваги доводи ОСОБА_1 про те, що він 12.03.2026 о 20.30 год, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , не виконував службових обов`язків, та такі доводи не спростовані посадовою особою при складанні протоколу про військове адміністративне правопорушення, а тому версія останнього є релевантною.

Таким чином, відсутня достатня сукупність доказів на підтвердження обвинувачення. Наданих же доказів недостатньо для висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого адміністративного правопорушення. Отже вину ОСОБА_1 не доведено за стандартом поза розумним сумнівом, в межах обвинувачення, а відтак, доводи, наведені у протоколі, ґрунтуються на припущеннях, що прямо суперечить ст. 62 Конституції України.

Отже обвинувачення є недоведеним, а недоведена вина дорівнює доведеній невинуватості.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Наявність обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Суд вправі обґрунтовувати свої висновки про винуватість лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення ЄСПЛ, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series А заява № 25).

Відтак відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Згідно з ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом.

У відповідності до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Виходячи з цього суд приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження в справі за п. 1 ст. 247 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись ст. 33-35, 252, 247, 280, 284-285 КУпАП,

п о с т а н о в и в:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити за відсутністю в його діях складу інкримінованого адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Балаклійський районний суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня її винесення апеляційної скарги.

Суддя Стригуненко В.М.