Постанова від 31 травня 2026 р. у справі №569/7655/26 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/7655/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2026 року

Рівненський міський судРівненської області в складі:

головуючого судді - Тимощука О.Я.,

при секретарі Ковальчук О.Б.,

pозглянувши в порядку письмового провадження в м. Рівне адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Рівненській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Рівненській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6874812 від 20 березня 2026 року, винесену Інспектором взводу 3 роти 2 батальйону 1 УПП в Рівненській області капітаном поліції Петренчуком Владиславом Андрійовичем про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, та накладення на неї стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20 400 грн. 00 коп.

В обґрунтування позову зазначила, що 20.03.2026 року постановою серії ЕНА № 6874812 її визнано винною у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладено штраф в розмірі 20 400 грн. 00 коп.

Згідно постанови, 20.03.2026 року о 20 год. 24 хв., позивач керувала транспортним засобом Opel Agila номерний знак НОМЕР_1 в м. Рівне, вул. Олени Теліги, 15 будучи позбавленою права керування постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 03.11.2025 року та із неосвітленим державним номерним знаком в темну пору доби, чим порушила ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» та п. 2.9.в ПДР України чим вчинила адміністративне правопорушення передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП України та ч. 1 ста. 121-3 КУпАП.

Позивачка з даною постановою не згідна, оскільки вважає, що вона є незаконною, не відображає дійсних обставин справи, винесена з грубим порушенням вимог чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Зазначає, що вона не знала про існування постанови Рівненського міського суду Рівненської області 24 жовтня 2025 року, яка набрала законної сили 03 листопада 2025 року у справі № 569/22692/25 та зазначає, що станом на день подання адміністративного позову подано заяву до суду щодо отримання постанови з метою її оскарження.

З вказаних підстав просить скасувати постанову серії ЕНА № 6874812 від 20 березня 2026 року винесену інспектором взводу 3 роти 2 батальйону 1 УПП в Рівненській області капітаном поліції Петренчуком Влдиславом Андрійовичем про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, та накладення на неї стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20 400 грн. 00 коп.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 20 квітня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

30 квітня 2026 року через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» представником відповідача Бузою В.О. подано до суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді, зокрема внесення коду ЄДРПОУ до додаткових відомостей про учасника справи та надання доступу до електронної картки справи.

07 травня 2026 року через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» представником відповідача Бузою В.О. подано відзив на адміністративний позов, в якому просить відмовити Барашивець Т.В. в задоволенні позовних вимог повністю. Вважає постанову серії ЕНА № 6874812 від 20 березня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст.126 КУпАП законною, а твердження позивачки зазначені в позовній заяві хибними та такими, що не відповідають дійсності.

Позивачка в судовому засіданні 25.05.2026 року позовні вимоги підтримала з підстав викладених у адміністративному позові, просить їх задоволити.

Представник відповідача – Буза В.О. в судовому засіданні 25.05.2026 року позовні вимоги не визнала, просить в їх задоволенні відмовити з підстав викладених у відзиві на адміністративний позов. Вказала, що обставини, які викладені в адміністративному позові є суб`єктивною думкою позивача та не підтверджуються будь-якими доказами. Зазначила, що працівники Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції діють під присягою, виключно наданих їм повноважень та відповідно до норм чинного законодавства. Патрульні поліцейські при винесенні постанови задля уникнення неправдивих відомостей та винесення необґрунтованих постанов користуються інформаційно-комунікаційною системою «Інформаційний портал національної поліції України», офіційним порталом “Судова влада”, офіційним сайтом “Єдиний державний реєстр судових рішень”, у випадку винесення оскаржуваної постанови це було не виключенням. Вважає наведені позивачем пояснення в адміністративному позові не є обґрунтованою та доведеною підставою скасування оскаржуваної постанови, так як, ніяким чином не заперечують юридичного факту позбавлення права керування транспортним засобом ОСОБА_1 на момент зупинки транспортного засобу, що встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили та було направлено судом на виконання у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 25.05.2026 року здійснено перехід в письмове провадження по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Рівненській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Дослідивши матеріали справи, подані докази, суд дійшов наступного висновку.

Згідно ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатній і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що 20.03.2026 року інспектором взводу 3 роти 2 батальйону 1 УПП в Рівненській області капітаном поліції Петренчуком В.А. була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6874812 відносно ОСОБА_1 .

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі, а також у визначених законом випадках здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Згідно з ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови (ст. 245 КупАП).

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Аналізуючи наведені положення законодавства, слід дійти висновку, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення уповноважена особа має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, оцінити наявні докази. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

При цьому, особа вважається невинуватою до тих пір, поки її вина не буде доведена у встановленому законом порядку. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (стаття 62 Конституції України).

Тобто, саме відповідач, як особа, що виявила факт адміністративного правопорушення, повинна довести наявність події і складу адміністративного правопорушення та винуватість особи, тобто наявність законних підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Відповідно до статей 9, 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. При цьому, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів та показаннями свідків.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Згідно з ч. 10 ст. 15 Закону України “Про дорожній рух” забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху України (далі ПДР України), затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року (із змінами та доповненнями).

Пунктом 1.9 ПДР України передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пунктом 2.3. а ПДР України встановлено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний перед виїздом перевірити та забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та закріплення вантажу.

Відповідно до положень п. 2.9 в ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимога стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.

Положеннями ч. 1 ст. 121-3 КУпАП передбачена відповідальність за керування або експлуатацію транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у невстановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака.

Відповідно до пп. а п. 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Відповідальність за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП настає в разі керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами та тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Судом встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6874812 від 20.03.2026 року ОСОБА_1 було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20 400,00 грн.

Підставою винесення оскаржуваної постанови стало те, що під час несення служби в м. Рівне по вул. Олени Теліги, 20.03.2026 року о 20 год. 24 хв. інспектором взводу 3 роти 2 батальйону 1 УПП в Рівненській області капітаном поліції Петренчуком Владиславом Андрійовичем було зафіксовано порушення Правил дорожнього руху, а саме, позивачка керувала транспортним засобом (далі – т.з.) Opel Agila номерний знак НОМЕР_1 з неосвітленим державним номерним знаком в темну пору доби, будучи особою позбавленою права керування транспортними засобами на 1 рік постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 24 жовтня 2025 року у справі № 569/22692/25, чим порушила п. 2.1.а Правил дорожнього руху та ст. 15 Закону України «Про дорожній рух», чим скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП.

Надаючи свою правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 24 жовтня 2025 року у справі № 569/22692/25 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, що підтверджується витягом з інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал національної поліції України» (картки обліку адміністративного правопорушення) долученим до відзиву на адміністративний позов представником відповідача Бузою В.О.

За правилами ч. 1 та 2 ст. 294 КУпАП вищезазначена постанова суду набрала законної сили 03 листопада 2025 року та була чинною на момент зупинки транспортного засобу під керуванням позивачки ОСОБА_1 .

Відповідно до положень ч.ч. 4, 6 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

При цьому суд відхиляє доводи позивачки про те, що остання не була обізнана про існування постанови Рівненського міського суду Рівненської області від 24 жовтня 2025 року у справі № 569/22692/25, оскільки позивачка знала про складання стосовно неї протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а її небажання протягом тривалого періоду часу цікавитись ходом судового розгляду цієї справи не звільняє її від відповідальності, яка встановлена законом.

Крім того суд зауважує, що в справі про адміністративне правопорушення № 569/22692/25 наявні докази повідомлення ОСОБА_1 про розгляд матеріалів адміністративної справи за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Отже, беручи до уваги описову частину зазначену в постанові Рівненського міського суду Рівненської області від 25 жовтня 2025 року у справі № 569/22692/25 ОСОБА_1 була повідомлена про розгляд матеріалів справи відносно неї, зокрема була присутня під час розгляду справи, вину у вчиненні адміністративного правопорушення за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, визнала, відповідно мала би цікавитись розглядом справи, однак вибрала нейтральну позицію у вирішенні матеріалів справи.

В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними її правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Зокрема, в рішенні в справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року Суд наголосив, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження».

Такої ж думки притримується Європейський суд і в рішенні від 16 лютого 2017 року у справі «Каракуця проти України» («Karakutsya v. Ukraine»).

Отже, оскільки станом на 20 березня 2026 року було чинним судове рішення, яким ОСОБА_1 була позбавлена права керувати транспортним засобом, остання не мала права керувати транспортним засобом Opel Agila номерний знак НОМЕР_1 , а тому була обґрунтовано притягнута до адміністративної відповідальності, яка передбачена ч. 4 ст. 126 КУпАП.

У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести повну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Що стосується інших доводів позивачки суд вважає їх такими, що не мають принципового значення у розгляді даної справи, а лише виходять із самих доводів позивачки про незаконність оскаржуваної постанови та не можуть слугувати самостійними підставами для задоволення позову.

Судом встановлено, що оскаржувана постанова про притягнення позивачки до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП складена повноважною особою, за своєю формою і змістом відповідає нормам чинного законодавства, при цьому розмір штрафу відповідає санкції ч. 4 ст. 126 КУпАП.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем доведено в установленому порядку факт скоєння позивачкою правопорушення, про яке зазначено в оскаржуваній постанові, а саме порушення ч. 4 ст. 126 КУпАП, що свідчить про обґрунтованість постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 6874812 від 20 березня 2026 року.

Відповідачем обґрунтовано визнано позивачку винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП та правомірно накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 400,00 грн., а доводи, на які посилається позивачка в адміністративному позові не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні під час розгляду справи.

Враховуючи вищевикладене та аналізуючи докази, суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог, а тому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 19, 72-77, 90, 121-123, 143, 194, 241-246, 255, 286, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Рівненській області Департаменту патрульної поліції скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його складення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рiвненський мiський суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер – НОМЕР_2 , паспорт серії НОМЕР_3 виданий Рівненським МВ УМВС України в Рівненській області 12.09.2001 року, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ).

Відповідач - Управління патрульної поліції у Рівненській області Департаменту патрульної поліції (33028, м. Рівне, вул. Ст. Бандери, 14А, ЄДРПОУ - 4010864656).

Суддя Рівненського

міського суду Тимощук О.Я.