Рішення від 06 травня 2026 р. у справі №565/1937/25 — Вараський міський суд Рівненської області

Справа № 565/1937/25

Провадження № 2/565/78/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2026 року м.Вараш

Вараський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Незнамової І.М.,

з участю: секретаря судового засідання Алексейчик А.О.,

представника позивача (в режимі відеоконференції) Чернеги А.В.,

представника відповідача (в режимі відеоконференції) ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Вараського міського суду Рівненської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

14.08.2025 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» звернулось до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за договором позики №75274641 від 15.06.2021 року в загальній сумі 50820,00 грн., понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 3500,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 15.06.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (далі - ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів») та ОСОБА_2 укладено договір позики №75274641 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) (надалі - договір позики №75274641 від 15.06.2021 року), за умовами якого позикодавець - первісний кредитор ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» надав відповідачу грошові кошти в розмірі 15000,00 грн., строком на 30 днів, зі сплатою процентів в розмірі 1,99% в день (базова процентна ставка/фіксована).

Позивач зауважує, що договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора - електронного підпису xQHVFt28j4, що був надісланий на вказану ОСОБА_2 під час укладення договору електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_1 , у порядку визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію».

Того ж дня, первісний кредитор - ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», на виконання п.1 Договору позики №75274641 від 15.06.2021 року, виконав свої зобов`язання, зокрема передав відповідачу грошові кошти в розмірі 15000,00 грн., шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 , за посередництвом платіжної установи - ТОВ «ФК Фінекспрес», так як перерахунок коштів з банківського рахунку позикодавця на картковий рахунок фізичної особи технічно неможливий.

Позивач зауважує, що факт переказу коштів підтверджується електронною платіжною інструкцією №4e6fa606-a44b-4edc-b60b-8818a1710400 від 15.06.2021 року, яка, у свою чергу, є первинним бухгалтерським документом, що складений та підписаний в електронній формі.

Щодо нарахування відсотків за договором позики, позивач зазначає, що відповідно до п.5.2. договору позики №75274641, зазначена в правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі.

Згідно із п.6.5 Правил, у редакції, що діяла на час укладення договору позики, передбачено, що у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) товариство має право нараховувати проценти в розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів.

За умовами договору, позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування процентів на позику (або її частину) за понадстрокове користування позикою за договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на позику за понадстрокове користування.

За вказаних умов, позивач стверджує, що у договорі позики встановлено строк позики - 30 днів, однак у самому договорі позики наявні умови щодо пролонгації або автопролонгації строку користування позикою. Умовами, які передбачені у Правилах, строк пролонгації обмежено 90 календарними днями.

Отже, укладаючи договір позики, сторони узгодили порядок повернення позики та сплати процентів за користування ним поза межами строку кредитування.

19.11.2021 року ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» уклали Договір факторингу №1911 від 19.11.2021 року, за умовами якого останнім набуто право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, у тому числі за договором позики №75274641 від 15.06.2021 року.

Відповідно до реєстру прав вимог №3 від 19.11.2021 року до договору факторингу №1911 від 19.11.2021 року, для ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» було відступлено право вимоги заборгованості, зокрема до ОСОБА_2 на суму 50820,00 грн., яка складається з: 15000,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу (тілом позики); 35820,00 грн. - заборгованість за відсотками (запис №3358).

У подальшому, 03.04.2023 року ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» уклали договір факторингу №030423-ФК від 03.04.2023 року, за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, у тому числі за договором позики №75274641 від 15.06.2021 року.

Відповідно до реєстру прав вимог від 03.04.2023 року до договору факторингу №030423-ФК від 03.04.2023 року, для ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» було відступлено право вимоги заборгованості, зокрема до ОСОБА_2 на суму 50820,00 грн., яка складається з: 15000,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу (тілом позики); 35820,00 грн. - заборгованість за відсотками (запис №3227).

За таких обставин, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» просить стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за договором позики №75274641 від 15.06.2021 року в загальній сумі 50820,00 грн., яка складається з: 15000,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу (тілом позики); 35820,00 грн. - заборгованість за відсотками, а також судові витрати по справі.

Окрім того, зазначає, що ним понесено витрати у зв`язку із розглядом вказаної справи, а саме: витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 3500,00 грн., які просить стягнути із відповідача.

11.11.2025 року від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Тальчук П.І. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування такої позиції, представник зазначає, що з наданих позивачем документів не вбачається можливим встановити наявність волевиявлення відповідача щодо укладення кредитного договору та підписання його електронним підписом, зокрема шляхом використання одноразового ідентифікатора, оскільки відповідні докази відсутні.

На переконання представника, долучена позивачем довідка про ідентифікацію не свідчить про отримання і використання відповідачем одноразового ідентифікатора «xQHVFt28j4», який було надіслано на електронну пошту, оскільки власника електронної скриньки « ІНФОРМАЦІЯ_1 » не встановлено та не доведено, що таким власником являється відповідач.

Окрім того, представник вважає, що матеріали справи не містять підтверджень, що Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на веб-сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/, відповідач розумів, ознайомився і погодився з ними. Вказані Правила надання коштів у позику не можна вважати належним та допустимим доказом та частиною договору позики №75274641 від 15.06.2021 року, оскільки вони не містять підпису позичальника.

Разом з тим, представник ОСОБА_1 вважає, що посилання позивача на п.6.5 Правил надання грошових коштів у позику, відповідно до якого передбачено строк автопролонгації договору не більше 90 календарних днів, є необґрунтованими, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді умови пролонгації по кредиту.

Представник звертає увагу, що згідно умов договору №75274641 від 15.06.2021 року, строк позики встановлено на 30 днів.

При цьому, за розрахунком позивача відсотки в розмірі 1,99% в день нараховувались протягом строку, на який надавалась позика, а саме, протягом 30 днів (по 15.07.2021 року), та після закінчення цього строку ще 90 днів, тобто до 13.10.2021 року включно.

Представник відповідача наголошує, що суду не надано доказів того, що в даному випадку до договору було застосовано пролонгацію та змінено строк кредитування за згодою обох сторін правочину, як не було і укладеної додаткової угоди про продовження строку, тому, за вказаним договором позики проценти за користування грошовими коштами можуть бути нараховані лише протягом 30 днів, тобто терміну, на який були надані кредитні кошти, із врахуванням дня повернення позики - 15.07.2021 року.

Окрім того представник зауважує, що згідно п.2 договору позики визначено, що знижена процентна ставка становить 0,60% за день, при цьому, базова процентна ставка становить 1,99% за день.

На підставі викладеного та у відповідності до вимог ч.8 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» представник ОСОБА_1 вважає, що застосуванню підлягає відсоткова ставка в розмірі 0,60% (знижена), тому заборгованість по відсотках не може перевищувати 2700,00 грн. (15000,00 грн. * 30 днів * 0,60% / 100 = 2700,00 грн.).

У свою чергу, представник вважає, що розрахунок заборгованості, на який посилається позивач, не є первинним документом, у розумінні чинного законодавства, що підтверджував би отримання позики, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані у позовній заяві, а отже взагалі не є належним доказом існування боргу за вказаним договором позики, при цьому, жодних належних доказів, які підтверджують видачу кредитних коштів позивачем долучено не було.

Представник ОСОБА_1 також заперечує обставини в частині відступлення прав вимоги за договором позики та вважає, що позивач не надав доказів належного переходу до нього прав вимоги за договором позики №75274641 від 15.06.2021 року.

17.11.2025 року від представника позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» - Ткаченко Ю.О. до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача заперечує аргументи представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Тальчук П.І., викладені у відзиві на позову заяву, та вважає їх безпідставними. Представник позивача стверджує, що до позову долучено достатньо доказів на підтвердження фактів укладення договору позики №75274641 від 15.06.2021 року між відповідачем ОСОБА_2 з ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», а також надання ОСОБА_2 , на виконання вказаного договору, грошових коштів в розмірі 15000,00 грн., шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 .

Щодо розрахунку заборгованості, представник позивача зазначає, що твердження представника відповідача стосовного того, що відповідач брав на себе зобов`язання сплатити основне зобов`язання та відсотки в розмірі 0,60% за користування грошовими коштами, спростовується матеріалами справи, оскільки у пункті 2 договору позики зазначено, що сума позики у 15000,00 грн. надається строком на 30 днів під процентну ставку (базова) в день 1,99% (фіксована). Додатково у зазначеному пункті наведений орієнтовний/попередній графік погашення заборгованості, згідно якого протягом 30 днів застосовується знижена процентна ставка/день 0,60%. За понадстрокове користування позикою (її частиною) за день встановлена процентна ставка 2,70%.

Через неналежне виконання умов договору позики, нараховані згідно умов договору позики проценти було перераховано за базовою/фіксованою процентною ставкою 1.99%, замість 0,60%, у відповідності до положень пункту 9.7 Правил.

Узагальнюючи умови укладеного договору позики в сукупності з Правилами, які є невід`ємною частиною договору, представник позивача констатує, що отримавши суму 15000,00 грн. позики від первісного кредитора - ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів», ОСОБА_2 допустив неналежне виконання договору позики протягом 30 днів, тому проценти розраховано за базовою процентною ставкою 1.99%, замість 0,60% (програма лояльності) в порядку умов визначених правилами.

Окрім того, представник позивача наголошує, що на підтвердження факту набуття позивачем права вимоги, до матеріалів позову долучено належні та допустимі докази, тому доводи сторони відповідача про недоведеність переходу права вимоги є безпідставними та такими, що спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

26.12.2025 року від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Тальчук П.І. до суду надійшли додаткові пояснення у справі, в яких представник відповідача повторює зміст заперечень, викладених у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» - Чернега А.В. позовні вимоги підтримала в повному обсязі, надала обґрунтування які повторюють зміст позовної заяви та відповіді на відзив.

У судове засідання відповідач ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, не з`явився, уповноважив на представництво своїх інтересів у справі представника - адвоката Тальчук П.І.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Тальчук П.І. позовні вимоги не визнала, просила відмовити у задоволенні позову, при цьому, надала пояснення, які повторюють обґрунтування відзиву на позовну заяву та додаткових пояснень у справі.

Заслухавши пояснення представника позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» - Чернеги А.В., представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Тальчук П.І., дослідивши та оцінивши в сукупності докази у справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, підлягають задоволенню частково.

Підставами для такого висновку суду є наступне.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з вимогами частини 1 статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

У статті 516 ЦК України зазначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що 15.06.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_2 укладено договір позики №75274641 (на умовах повернення позики в кінці строку позики), за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти в розмірі 15000,00 грн., строком на 30 днів, зі сплатою процентів в розмірі 1,99% в день (базова процентна ставка/фіксована).

Договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора - електронного підпису xQHVFt28j4, що був надісланий на вказану ОСОБА_2 електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_1 , у порядку визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію».

Суд зазначає, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі №732/670/19, від 23.03.2020 року у справі №404/502/18, від 07.10.2020 року у справі №127/33824/19.

Відповідно до частин 1, 3, 4, 7 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (частина 12 стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 вказаного Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Матеріалами справи підтверджено, що 15.06.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_2 укладено договір позики №75274641, який підписаний ОСОБА_2 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором xQHVFt28j4, що підтверджується довідкою про ідентифікацію.

Матеріали справи не містять доказів щодо спростування презумпції правомірності договору про надання грошових коштів у позику. Відповідачем та його представником таких доказів суду не надано. Зазначений договір недійсним не визнано.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено факт укладання з відповідачем договору позики в електронній формі.

Щодо отримання відповідачем ОСОБА_2 грошових коштів на виконання умов договору позики, суд зазначає наступне.

15.06.2021 року первісний кредитор - ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», на виконання п.1 Договору позики №75274641 від 15.06.2021 року, виконав свої зобов`язання, зокрема передав відповідачу грошові кошти в розмірі 15000,00 грн., шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 , за посередництвом платіжної установи - ТОВ «ФК Фінекспрес».

Факт переказу коштів підтверджується електронною платіжною інструкцією №4e6fa606-a44b-4edc-b60b-8818a1710400 від 15.06.2021 року.

Окрім того, ухвалою Вараського міського суду Рівненської області від 12.02.2026 року клопотання позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінпром Маркет» про витребування доказів було задоволено, витребувано у Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» інформацію, щодо належності ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , карткового рахунку № НОМЕР_1 та виписку по картковому рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в АТ КБ «Приватбанк», належному ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , за період з 15.06.2021 року до 18.06.2021 року.

На виконання вказаної ухвали, Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» надано відповідь за вих.№20.1.0.0.0/7-260226/58314-БТ від 02.03.2026 року, згідно якої підтверджено проведення зазначеної вище платіжної операції по зарахуванню коштів в сумі 15000,00 грн. на картковий рахунок № НОМЕР_1 , який належить відповідачу ОСОБА_2 .

Отже, позивачем доведено факт отримання відповідачем коштів в сумі 15000,00 грн. на виконання умов договору позики №75274641 від 15.06.2021 року, які були переказані на картковий рахунок № НОМЕР_1 (повний номер картки - № НОМЕР_1 ), що належить відповідачу ОСОБА_2 .

За вказаних обставин, суд вважає неспроможними аргументи представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Тальчук П.І., щодо недоведеності факту надання коштів у позику.

Щодо відступлення прав вимоги за договором позики, суд зазначає наступне.

19.11.2021 року ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» уклали Договір факторингу №1911 від 19.11.2021 року, за умовами якого останнім набуто право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, у тому числі за договором позики №75274641 від 15.06.2021 року.

Відповідно до реєстру прав вимог №3 від 19.11.2021 року до договору факторингу №1911 від 19.11.2021 року, для ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» було відступлено право вимоги заборгованості, зокрема до ОСОБА_2 на суму 50820,00 грн., яка складається з: 15000,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу (тілом позики); 35820,00 грн. - заборгованість за відсотками (запис №3358).

У подальшому, 03.04.2023 року ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» уклали договір факторингу №030423-ФК від 03.04.2023 року, за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, у тому числі за договором позики №75274641 від 15.06.2021 року.

Так, згідно п.5.2. зазначеного вище договору факторингу встановлено, що перехід від Клієнта до Позивача/Фактора прав вимог за портфелем заборгованості відбувається в момент підписання Актів прийому-передачі Реєстру Заборгованостей, після чого Позивач/Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Портфеля Заборгованості та набуває відповідних Прав Вимог.

Підписані сторонами Акти прийому-передачі Реєстру Заборгованостей підтверджують факт переходу від Клієнта до Позивача/Фактора відповідних Прав Вимоги та є невід`ємними частинами цього Договору.

Позивачем надано Додатки №4 та №5 до договору факторингу №030423-ФК від 03.04.2023 року, а також такі ж додатки до Договору факторингу №1911 від 19.11.2021 року.

Відповідно до реєстру прав вимог 03.04.2023 року до договору факторингу №030423-ФК від 03.04.2023 року, для ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» було відступлено право вимоги заборгованості, зокрема до ОСОБА_2 на суму 50820,00 грн., яка складається з: 15000,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу (тілом позики); 35820,00 грн. - заборгованість за відсотками (запис №3227).

За вказаних обставин, суд відхиляє заперечення представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Тальчук П.І. в цій частині та вважає, що перехід права вимоги за договором позики проведено згідно вимог законодавства, про що суду позивачем надано належні та допустимі докази.

Щодо нарахування відсотків за договором позики, позивач зазначає, що відповідно до п.5.2. договору позики №75274641, зазначена в правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації йому зрозумілі.

Згідно із п.6.5 Правил, у редакції, що діяла на час укладення договору позики, передбачено, що у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) товариство має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів.

Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування процентів на позику (або її частину) за понадстрокове користування позикою за договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на позику за понадстрокове користування.

За вказаних умов, позивач стверджує, що у договорі позики встановлено строк позики 30 днів, однак у самому договорі позики наявні умови щодо пролонгації або автопролонгації строку користування позикою. Умовами, які передбачені у Правилах, строк пролонгації обмежено 90 календарними днями. Отже, укладаючи договір позики, сторони узгодили порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування ним поза межами строку кредитування

Позивач зазначає, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань, у ОСОБА_2 утворилась заборгованість за договором позики №75274641 від 15.06.2021 року в загальній сумі 50820,00 грн., яка складається з: 15000,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу (тілом позики); 35820,00 грн. - заборгованість за відсотками.

Розрахунок заборгованості не містить жодних відомостей про оплату ОСОБА_2 заборгованості, таких доказів стороною відповідача суду також не подано.

При цьому, за розрахунком позивача відсотки в розмірі 1,99% в день нараховувались протягом строку, на який надавалась позика, а саме, протягом 30 днів (по 15.07.2021 року), та після закінчення цього строку ще 90 днів, тобто по 13.10.2021 року включно.

З огляду на умови договору, суд не погоджується із розрахунком процентів за користування позикою, наданим позивачем, і, вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача процентів за договором позики, з огляду на заперечення представника відповідача в цій частині, виходить з наступного.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. У охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені нормою частини другої статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 28.03.2018 року у справі №444/9519/12.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18.01.2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Згідно умов договору позики №75274641 від 15.06.2021 року, строк позики сторони погодили на 30 календарних днів, дата повернення позики - 15.07.2021 року.

Посилання позивача на пункт 6.5 Правил надання грошових коштів у позику, відповідно до якого передбачено строк автопролонгації договору не більше 90 календарних днів, є необґрунтованим, оскільки наявні в матеріалах справи Правила надання грошових коштів у позику відповідачем не підписані, а тому, згідно роз`яснень, що викладені у постанові Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі №342/180/17, з огляду на їх мінливий характер, такі Умови та Правила не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін.

Суд звертає увагу, що договором передбачено умови пролонгації строку позики, при цьому, доказів на підтвердження факту пролонгації суду не надано.

Тобто, право ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» нараховувати проценти за користування позикою припинилось зі спливом строку дії договору - 15.07.2021 року, а тому, починаючи із зазначеної дати, товариство не мало права нараховувати проценти за користування позикою.

Відповідно, таке право відсутнє і у позивача, як правонаступника, до якого перейшло право грошової вимоги до відповідача.

Позивач також просить стягнути з ОСОБА_2 проценти за користування кредитними коштами, (позикою), як за період строку кредитування, так і після закінчення цього строку.

Статтями 13, 81 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд, з огляду на положення умов договору позики, погоджується із доводами позивача з проводу того, що відповідач допустив неналежне виконання договору позики протягом 30 днів, тому проценти розраховано за базовою процентною ставкою 1,99%, замість 0,60% (програма лояльності) в порядку умов визначених правилами.

Отже, за встановлених обставин справи та аналізу сукупності наданих доказів, суд доходить висновку, що заявлені вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором в частині нарахованих відсотків, підлягають частковому задоволенню в розмірі 8955,00 грн. (15000,00 грн х 1,99% х 30 днів).

Таким чином, з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» підлягає стягненню заборгованість за договором позики №75274641 від 15.06.2021 року в загальній сумі 23955 (двадцять три тисячі дев`ятсот п`ятдесят п`ять) грн. 00 коп., яка складається з: 15000,00 грн. - заборгованість за тілом позики; 8955,00 грн. - заборгованість за процентами.

Щодо вирішення питання про розподіл судових витрат суд зазначає наступне.

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч.3 ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд враховує, крім інших обставин, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи та чи є розмір таких витрат обґрунтованим.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» у позові заявлено, що судові витрати позивача на правничу допомогу адвоката складають 3500,00 грн.

Відповідно до ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Зі змісту положень даної норми вбачається, що витрати на правничу допомогу адвоката складаються з: гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також сум, що підлягають сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, і ці суми встановлюються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Вказаною нормою також передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони. У разі недотримання вищезазначених вимог, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження понесених витрат у справі до суду надано: договір про надання правничої допомоги №01-11/24 від 01.11.2024 року; витяг з акту №15-П від 26.06.2025 року приймання-передачі наданої правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги №01-11/24 від 01.11.2024 року (щодо боржника ОСОБА_2 ); акт приймання-передачі справ на надання правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги №01-11/24 від 01.11.2024 року (запис №62 реєстру); платіжна інструкція на підтвердження оплати наданої правничої допомоги (загалом на суму 402500,00 грн. згідно акту №15-П від 26.06.2025 року).

Вартість правничої допомоги, згідно витягу з акту №15-П від 26.06.2025 року приймання-передачі наданої правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги №01-11/24 від 01.11.2024 року (щодо боржника ОСОБА_2 ), складає в розмірі 3500,00 грн., з яких:

-вивчення наявних у Клієнта документів, проведення їх аналізу, визначення правової позиції/аналіз судової практики та збір документів/доказів (у разі відсутності у Клієнта необхідних документів/доказів, адвокат збирає їх самостійно шляхом направлення адвокатських запитів) по малозначних справах для формування позовної заяви, - 500,00 грн.;

-підготовка/складання позовної заяви до Боржника за договором позики у малозначній справі (Клієнт самостійно подає позовну заяву до суду у зручний для Клієнта спосіб в електронній або письмовій формі), - 3000,00 грн.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на правничу правову допомогу, суд, враховуючи обставини справи, умови укладеного договору про надання правничої допомоги від 01.11.2024 року, складність справи, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, обсяг наданих адвокатом послуг та обсяг виконаних робіт, ціну позову та (або) значення справи для сторони, а також прийняття участі представника позивача у розгляді справи, вважає, що витрати за надання професійної правничої допомоги адвоката, понесені позивачем, підлягають до задоволення в розмірі 3500,00 грн.

При зверненні до суду, позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн.

Оскільки позовна вимога про стягнення боргу підлягає задоволенню частково - на 47,14%, тому з відповідача ОСОБА_2 частково підлягають стягненню судові витрати в розмірі 1141 (одна тисяча сто сорок одна) грн. 92 коп. судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду з позовом.

Керуючись ст.ст.2,3,81,89,141,263,264,265,268,352,354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (юридична адреса: 08200, м.Ірпінь, вул.Стельмаха Михайла, буд.№9А, оф.№204 код ЄДРПОУ: 43311346) до ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» заборгованість за договором позики №75274641 від 15.06.2021 року в сумі 23955 (двадцять три тисячі дев`ятсот п`ятдесят п`ять) грн. 00 коп., з яких: 15000,00 грн. - заборгованість за тілом позики; 8955,00 грн. - заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» судові витрати по справі в розмірі 1141 (одна тисяча сто сорок одна) грн. 92 коп. судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду з позовом.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» витрати на правничу допомогу в розмірі 3500 (три тисячі п`ятсот) грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Рівненського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст судового рішення складений 12 травня 2026 року.

Головуючий суддя І.М.Незнамова