Рішення від 28 травня 2026 р. у справі №541/1263/26 — Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/1263/26

Номер провадження 2/541/1296/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29 травня 2026 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді – Городівського О.А.,

за участю секретаря судового засідання – Ніколаєнко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду міста Миргород справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини,

в с т а н о в и в:

09 квітня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

Позивачка просить стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що вона з відповідачем мають дитину – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка перебуває на її утриманні, відповідач обов`язок щодо утримання доньки належним чином не виконує, хоча він є особою працездатного віку. Грошова допомога надавалася ним нерегулярно (епізодично), у незначних розмірах, які не мали системного характеру та не забезпечували стабільних умов для виховання та розвитку дитини. Будь-якої сталої домовленості щодо строків та сум виплат між сторонами не досягнуто. За таких підстав позивачка звернулася з даним позовом до суду.

Ухвалою суду від 20.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с. 12).

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, направила до суду заяву про розгляд справи без участі позивача та її представника, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила суд їх задовольнити (а.с. 15).

Відповідач ОСОБА_2 також не з`явився в судове засідання, надав до суду заяву в якій просив проводити розгляду справи у його відсутність, проти задоволення позову не заперечував. До заяви додав відомості з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 11.05.2026 року, витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи та копію посвідчення УБД (а.с. 19-27).

Дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі, суд вважає, що заявлений позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Встановлено, що сторони являються батьками дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 24.07.2024 (а.с. 7).

Частина 1 статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Частинами 2, 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року (з наступними змінами та доповненнями), передбачено, що кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Главою 15 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

Зазначений обов`язок, згідно з засадами ч. 6 ст. 7 СК України, в рівній мірі стосується обох батьків та покладається на них за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 5) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 6) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Статтею 180 СК України передбачений обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття

Частиною 3 статті 181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно з ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Доказів щодо стану здоров`я та матеріального становища дитини, доказів стану здоров`я та матеріального становища відповідача по справі, як платника аліментів, та позивача по справі, як стягувача, а також доказів перебування на утриманні у відповідача непрацездатних осіб та інших обставин, що мають істотне значення при визначенні розміру аліментів – сторони суду не надали та не повідомили.

Згідно з положенням ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи та інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Зважаючи, що між сторонами добровільно не досягнуто умов матеріального забезпечення дитини та відповідач визнав позов, тому вимоги позивачки про стягнення аліментів є обґрунтованими і підлягають задоволенню, шляхом щомісячного стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на утримання дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку починаючи з 09 квітня 2026 року, до повноліття дитини.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується положеннями ст.ст. 141, 142 ЦПК України.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову – на відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

З урахуванням викладеного, оскільки позивач звільнена від сплати судового збору відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», суд приходить висновку про стягнення з відповідача на користь держави 50 відсотків судового збору (665 грн 60 коп.), а іншу частину компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст. 84, 180-197 СК України, ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 264, 265, 280-284, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини – задовольнити.

Стягувати із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 (однієї четвертої) частини всіх видів заробітку (доходів) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 09 квітня 2026 року і до повноліття дитини.

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь держави 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок судового збору.

Іншу частину витрат по сплаті судового збору в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок, компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Суддя О. А. Городівський