Рішення від 31 травня 2026 р. у справі №541/1131/26 — Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/1131/26

Номер провадження 2-о/541/59/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01 червня 2026 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді – Городівського О.А.

за участю секретаря судового засідання – Ніколаєнко М.В.,

заявників – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , та їх представника – адвоката Розумовського О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миргород цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи – Виконавчий комітет Миргородської міської ради, Донецька міська рада, Комунальне підприємство Бюро технічної інвентаризації м. Донецька, -

ВСТАНОВИВ:

Заявники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області з заявою про встановлення юридичного факту, що має юридичне значення, в якій просять суд встановити факт, що належна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на праві спільної сумісної власності житлова квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 на підставі Свідоцтва про право власності на квартиру (будинок) від 05 липня 1996 року № 6064, виданого Представництвом фонду державного майна України в м. Донецьку, керівник представника Н.П. Рассоха, зареєстрований у Бюро технічної інвентаризації м. Донецька на праві спільної сумісної власності за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , записаний в реєстрову книгу № 1/20 дк55. Зареєстрували № 48 від 03.12.1999 року.

Заявлені вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками однокімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі Свідоцтва про право власності на квартиру (будинок) від 05 липня 1996 року № 6064, виданого Представництвом фонду державного майна України в м. Донецьку, що належить заявникам на праві спільної сумісної власності, у результаті приватизації згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового майна». На звороті зазначеного Свідоцтва про право власності на квартиру (будинок) від 05 липня 1996 року № 6064, виданого Представництвом фонду державного майна України в м. Донецьку міститься реєстраційний напис «Реєстраційний напис на документі про право власності визначений у цьому документі житловий будинок (домоволодіння, квартира) ціла зареєстрована Донецьким бюро технічної інвентаризації на праві приватної власності: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 записаний в реєстраційну книгу № 1/20 дк55 за реєстровим № 48 від 03.12.1999 року. Начальник бюро технічної інвентаризації Будмянский А.В. Печать Бюро технічної інвентаризації м. Донецьк». У відповідності до Переліку територій, місто Донецьк з 07.04.2014 є тимчасово окупованою територією України. Заявники є внутрішньо переміщеними особами, які у зв`язку зі збройною агресією російської федерації були змушені покинути своє місце проживання – АДРЕСА_1 та переміститися до міста Миргород, Полтавської області. 16.03.2026 року заявниками отримано Рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій від 16.03.2026 за № 83769137 на підставі неможливості отримання державним реєстратором відповіді на запит до Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації м. Донецька» щодо прав, зареєстрованих до 01.01.2013 року. Таким чином, у зв`язку з неможливістю отримання документів з тимчасово окупованої території заявники не можуть здійснити реєстрацію права власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 .

У судовому засіданні заявники та їх представник підтримали заявлені вимоги та просили їх задовольнити у повному обсязі з підстав викладених у заяві. ОСОБА_1 також надала оригінали правовстановлюючих документів для огляду та пояснила, що заява подана не з метою отримання компенсації від держави, а з метою захисту їх права власності на квартиру, що розташована в окупованому м. Донецьк та наразі перебуває під загрозою відчуження окупаційною владою рф.

Представник заінтересованої особи – Виконавчого комітету Миргородської міської ради, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився (а.с. 47).

Представники заінтересованих осіб – Донецької міської ради, Комунального підприємства Бюро технічної інвентаризації м. Донецька, повідомлені про дату, час і місце розгляду справи шляхом розміщення оголошення на офіційному вебсайті судової влади України на сторінці Миргородського міськрайонного суду Полтавської області, в судове засідання не з`явились (а.с. 48, 49).

Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, прийшов до таких висновків.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.ч. 2, 7 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження. Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Окреме провадження – це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч. 1 ст. 293 ЦПК України).

Перелік фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, міститься у ч. 2 ст. 293 ЦПК України, зокрема встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частиною 2 ст. 315 ЦПК України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками однокімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі Свідоцтва про право власності на квартиру (будинок) від 05 липня 1996 року № 6064, виданого Представництвом фонду державного майна України в м. Донецьку, що належить заявникам на праві спільної сумісної власності, у результаті приватизації згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового майна» (а.с. 18).

На звороті зазначеного Свідоцтва про право власності на квартиру (будинок) від 05 липня 1996 року № 6064, виданого Представництвом фонду державного майна України в м. Донецьку міститься реєстраційний напис «Реєстраційний напис на документі про право власності визначений у цьому документі житловий будинок (домоволодіння, квартира) ціла зареєстрована Донецьким бюро технічної інвентаризації на праві приватної власності: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 записаний в реєстраційну книгу № 1/20 дк55 за реєстровим № 48 від 03.12.1999 року. Начальник бюро технічної інвентаризації Будмянский А.В. Печать Бюро технічної інвентаризації м. Донецьк».

Згідно з Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за № 380/43786, територія Донецького району Донецької області, є тимчасово окупованою рф територією України з 07 квітня 2014 року.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 також є внутрішньо переміщеними особами, що підтверджується відповіддю щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери від 02 квітня 2026 року № 2550522, № 2550551 (а.с. 42-43).

Державним реєстратором прав на нерухоме майно Череп Христиною Сергіївною, Виконавчого комітету Миргородської міської ради, Полтавська обл., за результатами розгляду заяву від 26.01.2026 за реєстраційним номером 71172000, прийнято рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій від 16 березня 2026 року за № 83769131 (а.с. 23).

У даному рішенні зазначено, що для державної реєстрації права власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (адреса в документі: АДРЕСА_3 ) заявником подано свідоцтво про право власності № НОМЕР_3 , видане 05.07.1996 року Представництвом фонду державного майна України в м. Донецьку. Відомості про державну реєстрацію речових прав на вищезазначений об`єкт в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та його невід`ємній архівній складовій частині – Реєстрі прав власності на нерухоме майно – відсутні. Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі по тексту – Закон), державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії. На виконання вимог чинного законодавства 28.01.2026 року був направлений запит до Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації міста Донецька» за вих. №8/05.2-02 щодо прав, зареєстрованих до 01.01.2013 року. Відповідно до пункту 2 частини першої ст. 23 Закону неподання заявником чи неотримання державним реєстратором у порядку, визначеному Законом, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем в електронній формі чи документів із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 1 січня 2013 року є підставою для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію. Рішення про залишення заяви без руху №83086770 від 30.01.2026 року було отримано заявником 02.02.2026 року, що підтверджується особистим підписом заявника на примірнику рішення. Протягом 30 робочих днів з дня отримання цього рішення не були усунені обставини, що стали підставою для прийняття рішення про залишення заяви без руху – відповідь на запит державного реєстратора не надійшла.

Отже, єдиним способом підтвердити інформацію про зареєстроване речове право на нерухоме майно для здійснення державним реєстратором реєстрації такого права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у заявників є звернення до суду для підтвердження відповідної інформації, яка міститься на зворотній частині оригіналу Свідоцтва про право власності на квартиру (будинок) від 05 липня 1996 року № 6064, виданого Представництвом фонду державного майна України в м. Донецьку.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно з ч. 2 ст. 315 ЦПК України, в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо за законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У постанові від 30 травня 2018 року у справі № 761/16799/15-ц Велика Палата Верховного Суду виклала висновок, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зазначено, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо:

- згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;

- чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення;

- заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;

- встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Як встановлено судом, заявники мають оригінали правовстановлюючих документів на квартиру, однак в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня інформація про таке право власності, так як квартира набута ними у власність до 1 січня 2013 року.

У той же час, Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-IV від 1 липня 2004 року декларує, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за умови, що реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або ж на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації (частина третя статті 3).

Згідно вказаного закону на державного реєстратора покладено обов`язок під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, запитувати від БТІ інформацію, необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником (стаття 10 Закону № 1952-IV).

Відсутність документів або інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав відповідно до пункту 4 частини 1 статті 24 Закону № 1952-ІV є підставою відмови в державній реєстрації прав.

З рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Миргородської міської ради від 16 березня 2026 року № 83769131 вбачається, що підставою для відмови в проведенні реєстраційних дій фактично стала неможливість отримання від Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації міста Донецька» інформації про зареєстровані до 01 січня 2013 року речові права заявників на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, факт, про встановлення якого просять заявники, має для них юридичне значення. Між заявниками і Виконавчим комітетом Миргородської міської ради, Донецькою міською радою, Комунальним підприємством Бюро технічної інвентаризації м. Донецька відсутній цивільно-правовий спір про право власності на нерухоме майно, а тому встановлення факту про реєстрацію прав на квартиру в Реєстрі речових прав на нерухоме майно до 01 січня 2013 року не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.

Підсумовуючи викладене вище, суд вважає, що у ході розгляду справи знайшов своє підтвердження факт, що належна заявникам на праві спільної сумісної власності житлова квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 на підставі Свідоцтва про право власності на квартиру (будинок) від 05 липня 1996 року № 6064, виданого Представництвом фонду державного майна України в м. Донецьку, керівник представника Н.П.Рассоха, зареєстрований у Бюро технічної інвентаризації, записаний в реєстрову книгу № 1/20 дк55, зареєстрували № 48 від 03.12.1999 року, а тому суд вважає, що заява обґрунтована та наявні підстави для її задоволення.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належність доказів – правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму. Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку про захист прав заявників і вважає, що заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи – Виконавчий комітет Миргородської міської ради, Донецька міська рада, Комунальне підприємство Бюро технічної інвентаризації м. Донецька – підлягає повному задоволенню.

На підставі вищезазначеного, керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», ст. ст. 10, 76, 81, 89, 256, 258, 265, 273, 293, 294, 315 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи – Виконавчий комітет Миргородської міської ради, Донецька міська рада, Комунальне підприємство Бюро технічної інвентаризації м. Донецька – задовольнити.

Встановити факт, що належна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на праві спільної сумісної власності житлова квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 на підставі Свідоцтва про право власності на квартиру (будинок) від 05 липня 1996 року № 6064, виданого Представництвом фонду державного майна України в м. Донецьку, керівник представника Н.П.Рассоха, зареєстрований у Бюро технічної інвентаризації м. Донецька на праві спільної сумісної власності за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , записаний в реєстрову книгу № 1/20 дк55. Зареєстрували № 48 від 03.12.1999 року.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду через Миргородський міськрайонний суд Полтавської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя О. А. Городівський