Суд: Кременчуцький районний суд Полтавської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 13 травня 2026 р.
Справа: №536/2425/25
Суддя: Клименко С. М.
Справа № 536/2425/25
Провадження № 2/536/261/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 травня 2026 року Кременчуцький районний суд Полтавської області в складі: головуючої судді Клименко С.М.
за участю секретаря судового засідання Веремєєвої О.Р.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
ВСТАНОВИВ:
В жовтні 2025 року, представник позивача Акціонерного товариства «Універсал Банк» Мєшнік К.І. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, де просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання послуг «Monobank» від 14.02.2023 в розмірі 47 541,03 грн станом на 09.07.2023 та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3028 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилається, що 14.02.2023 ОСОБА_1 встановила мобільний додаток monobank та підписала Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг шляхом застосування цифрового власноручного підпису, Положеннями про яку визначено, що Анкета-заява разом з умовами і правилами обслуговування фізичних осіб в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів (MONOBANK | Universal Bank), таблицею обчислення вартості кредиту і паспортом споживчого кредиту, що розміщені за посиланнями www.monobank.ua/terms та тарифами, що розміщені за посиланнями www.monobank.ua/rates, складають Договір про надання банківських послуг.
В п.2 Анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг MONOBANK, відповідач просила встановити кредитний ліміт на суму вказану в мобільному додатку та погодилась на умови, що у разі виходу з пільгового періоду , що складає 62 календарних днів, на кредит буде нараховуватись відсоткова ставка на 3,1% місяць з першого дня користування кредитом.
На підставі укладеного Договору відповідач отримала кредит в розмірі 40 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 .
Отже, Банк свої зобов`язання за Договором про надання банківських послуг виконав у повному обсязі, зарезервувавши та відкривши поточний рахунок та встановивши ліміт використання кредиту. Після підписання заяви відповідач взяла на себе зобов`язання оплачувати послуги Банку, що виникають у результаті використання платіжних карток, згідно Тарифів. Однак, не дивлячись на взяті на себе зобов`язання, відповідач не дотрималася даних умов, а саме не здійснювала повернення кредиту у терміни та на умовах, визначених Умовами та Правилами, а також Тарифами.
У зв`язку з порушенням умов Договору про надання банківських послуг від 14.02.2023 у відповідача виникла заборгованість у розмірі 47 541,03 грн, яка складається із загального залишку заборгованості за тілом кредиту 47 541,03 грн.
Від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Конрадій М.В. надійшов відзив на позовну заяву, де відповідач не погоджується з позовними вимогами позивача, зазначає, що відповідач не заперечує факту вставлення мобільного додатку monobank за Договором від 14.02.2023, що користувалася коштами, проте своєчасно та в повному обсязі повертала використану суму кредитного ліміту та сплачувала відсотки, що відповідач ніколи нікому не передавала своєї картки та дані картки, в тому числі і пароль доступу до рахунку.
Вказує, що 23 жовтня 2023 року без відому відповідача через шахрайські дії невідомих осіб з її рахунку незаконно було списано 38 751,36 грн, про що вона зразу повідомила позивача, звернувшись на гарячу лінію шляхом надісланням смс повідомлення з метою отримання інформації з приводу зняття коштів з рахунку, також звернулась з письмовим зверненням до Банку та до Національного Банку та 24.10.2023 написала заяву до Кременчуцького районного управління поліції ГУ НП в Полтавській області про вчинення відносно неї кримінального правопорушення, відомості про яке було винесено до ЄРДР за №12023170500002593 з правовою кваліфікацією за ч.4 ст.185 КК України, досудове розслідування по якому триває по цей час.
Вважає, посилаючись на положення ст.2,4,10,12,15,76,77,81,89 ЦПК України, правові висновки Верховного суду у постановах від 14.02.2018 у справі №127/23496/15ц, від 23.01.2018 у справі №202/10128/14ц, від 11.09.2024 у справі №753/1278/23, що саме Банк повинен доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанні персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції та просила в задоволенні позову відмовити.
Дослідивши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Кожна особа, як слідує зі змісту ч. 1 ст. 4 ЦПК України, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
З огляду на викладене, суд розглянув справу в межах позовних вимог та за наявними в ній доказами, які надані сторонами.
Установлено, що 14.02.2023 сторони уклали Договір про відкриття рахунку, випуск і обслуговування Платіжної картки з можливістю встановлення ліміту кредитування, що складається з Умов і правил обслуговування в AT "УНІВЕРСАЛ БАНК" при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank/Universal Bank (Загальних умов випуску та обслуговування платіжних карток, Анкети - заяви до Договору про надання банківських послуг "Monobank", Паспорту споживчого кредиту, Таблиці обчислення загальної вартості кредиту, Інформації щодо відкриття поточного рахунку та випуску електронного платіжного засобу (в разі наявності) та Тарифів.
У відповідності до умов Договору відповідачка отримала платіжну картку MONOBANK з встановленим кредитним лімітом, з можливістю його коригування та зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі, передбаченому Умовами і правилами обслуговування фізичних осіб в АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" при наданні банківських послуг щодо продуктів щодо карткових продуктів.
За розрахунку заборгованості та рухом коштів по картці від 14.02.2023 вбачається, що ОСОБА_1 користувалася кредитними коштами з 21.02.2023, кредитний ліміт на рахунку кредитної лінії складає 40 000 грн., баланс становить мінус 7541,03 грн, а заборгованість 47 541,03грн, яка складається з повністю використаного кредитного ліміту в сумі 40 000 грн та суми овердрафту, яка становить 7541,03 грн відповідно до п.3 Анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг підписанням якого ОСОБА_1 погодилася з тим, що позивач на свій розсуд в односторонньому порядку може збільшувати або зменшувати розмір дозволеного кредитного ліміту.
23.10.2023 з рахунку відповідачки було списано кошти в сумі 38 751,36 грн.
Відповідачка вказує, що не здійснювала спірних транзакцій з рахунку 23.10.2023, на підтвердження чого надала інформацію з органів поліції про проведення досудового розслідування.
Відтак, наявними у справі доказами не підтверджено того, що ОСОБА_1 , як користувач кредитної картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяла у доступі до відомостей по кредитній картці, її особового рахунку, мобільного додатку, незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції 23.10.2023 щодо перерахування із карткового рахунку грошових коштів.
Більше того, мав місце факт негайного звернення відповідачки ОСОБА_1 до Банку, Національного Банку та до правоохоронних органів з приводу вчинених шахрайських дій з її банківськими рахунками.
Рішення у кримінальному провадженні не прийнято, досудове розслідування триває. Наведені обставини у сукупності свідчать про те, що у відповідачки була відсутня воля на здійснення переказів 23 жовтня 2023 року.
Оскільки позивач не довів того факту, що своїми діями чи бездіяльністю відповідачка сприяла втраті, незаконному використанню інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції щодо отримання кредиту та здійснення переказів, не надано доказів отримання кредитних коштів відповідачкою, а відповідачка, виявивши шахрайські дії відносно себе, невідкладно повідомила правоохоронні органи та позивача про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, у межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштам, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
У постанові Верховного Суду від 13 травня 2015 року у справі N 6-71цс15 вказується, що: "Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції".
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2018 року в справі N 127/23496/15-ц (провадження N 61-3239св18) зазначено, що: "встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, в межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог".
Отже, саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів; сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є "слабкою" стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.
Вказані висновки містяться у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі №753/12781/23.
З огляду на викладене суд в задоволенні позову відмовляє.
Відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що в задоволенні позовних вимог відмовлено, то судові витрати пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.
Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Керуючись ст. 12, 133, 141, 258, 259, 265, 268, 280-282, 284 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Відмовити Акціонерному товариству "Універсал Банк" в позові до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
На рішення суду учасниками справи може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.
СуддяС. М. Клименко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua